Без води – без людей: чому Доброгірське втрачає жителів і втрачає шанс на нових

У Вільногірській міській раді 6 квітня відбувся особистий прийом міського голови. Серед семи звернень – знову болюча тема водопостачання у селі Доброгірське. Попри обіцянки та плани, місцеві жителі кажуть: без води село втрачає не лише комфорт, а й шанс на життя.

Як минув прийом міського голови та що розповів мешканець Доброгірського – у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Про що говорили на прийомі

Як повідомили у Вільногірській міській раді, цього разу на прийом до міського голови звернулися семеро жителів громади. Переважно люди підіймали питання житлово-комунального господарства.

Окремо обговорювали й проблему, яка вже не вперше звучить на подібних зустрічах – відсутність водопостачання у селі Доброгірське. Зокрема, йшлося про можливе будівництво бювету.

На зустрічі були присутні профільні фахівці та представники комунальних підприємств. У міськраді запевняють: жодне звернення не залишиться без уваги, а всі питання – на контролі міського голови.

“До липня чекати”: що почули мешканці

Серед тих, хто прийшов на прийом, – мешканець Доброгірського Анатолій Коровіко. Його турбує ключове для села питання – відсутність води.

Нагадаємо, раніше редакція Вільногірськ IN.UA вже висвітлювала ситуацію з водопостачанням у селі.

За словами чоловіка, конкретних швидких рішень він не почув.

“Поки перетурбація з ЖКГ буде. А потім знайдуть підрядника, тендер – і тоді вже щось робитимуть. Називають приблизно липень”, – розповів Анатолій.

Фактично це означає, що ще кілька місяців жителі мають обходитися без стабільного водопостачання.

Один із варіантів, який обговорювався раніше, – підвезення води. Проте, за словами мешканця, наразі це навіть не розглядається як системне рішення.

До того ж попередній досвід підвозу води виявився незручним: не було чіткого графіка, про приїзд водовозів повідомляли за день, а інколи й менше. Люди просто не встигали підлаштуватися.

“Це має бути цивілізовано – з графіком, щоб люди знали заздалегідь. А не так: сьогодні сказали – завтра вода”, – пояснює Анатолій.

Село, яке “вимирає”: ВПО готові жити – але без води не згодні

Ситуація з водою має значно ширші наслідки, ніж здається на перший погляд. За словами місцевих, Доброгірське поступово втрачає жителів.

Частину літніх людей забрали родичі до міста. Багато будинків залишаються порожніми.

“Село просто вимирає. У мене іншого слова немає”, – говорить Анатолій.

Особливо гостро проблема проявляється на тлі ситуації з внутрішньо переміщеними особами. У громаді є попит на житло – люди шукають можливість оселитися у відносно спокійних населених пунктах поруч із містом.

Доброгірське могло б стати таким місцем.

За словами мешканця, переселенці приїжджають, оглядають будинки, готові вкладати гроші у ремонт і залишатися жити.

Але все змінюється після одного запитання.

“В колодязь заглянули – і все, до побачення”, – каже Анатолій.

Відсутність води фактично перекреслює можливість заселення. Люди відмовляються навіть від вигідних варіантів житла.

Бювет як мінімальне рішення

На думку місцевих, навіть часткове вирішення проблеми могло б змінити ситуацію. Наприклад – облаштування бювету.

“Хоча б бювет. Щоб людина могла в зручний час прийти, набрати води”, – пояснює мешканець.

Такий варіант дозволив би зробити доступ до води стабільнішим і зручнішим, ніж епізодичний підвіз.

Питання, яке потребує не лише контролю, а й рішення

У міській раді запевняють: усі звернення – під контролем. Проте ситуація у Доброгірську демонструє, що контроль не завжди означає швидке вирішення.

Проблема води тут – це не лише питання комфорту. Це питання виживання села, його майбутнього та можливості приймати нових мешканців у час, коли громада особливо цього потребує.

Без води Доброгірське ризикує залишитися не лише без переселенців – а й без власних жителів.

Читайте також:

Марʼянівка з дозволом на будівництво бювету, Доброгіське отримає 1,4 мільйонів гривень на будівництво бювету

На сесії Вільногірської міської ради 14 січня 2026 року депутати знову не змогли прийняти рішення щодо будівництва свердловини для водопостачання селища Мар’янівка через процедурні складнощі. Обговорення показало: справа впирається не лише у політичну волю, а й у складну процедуру погоджень через охоронну зону об’єкта культурної спадщини.

На сесії була присутня представниця редакції Вільногірськ IN.UA.

Проєкт винесли на сесію — але голосів не вистачило

Питання водопостачання Мар’янівки знову з’явилося у порядку денному за ініціативою депутата Віталія Федоренка. Водночас на сесію міської ради, під час якої розглядали ініційоване ним питання, сам депутат не з’явився. Як пояснив міський голова Володимир Василенко, був підготовлений проєкт рішення, до нього є юридичний висновок, тому документ і винесли на розгляд.

Втім, як і на попередніх сесіях, рішення не набрало необхідної кількості голосів.

У чому проблема: охоронна зона і погодження

За словами міського голови, Департамент соціально-гуманітарної політики уже виконав частину роботи: розроблена документація на землю, проведені консультації, встановлено, що об’єкт потрапляє в охоронну зону об’єкта культурної спадщини.

“Це зазначено в об’єктовій документації. Є певні процедури, яких треба дотриматися, щоб отримати або не отримати погодження”, – наголосив Володимир Василенко.

Він підкреслив, що це ще не фінальний етап: тепер питання потрібно вирішувати на рівні органу охорони культурної спадщини Дніпропетровської області, а, можливо, і на вищому рівні.

Секретар міськради: ініціатива подана з порушенням процедури

Представниця редакції також поспілкувалася із секретарем Вільногірської міської ради Олегом Штамбургом. За його словами, проблема полягає не лише в охоронній зоні, а й у самій процедурі підготовки проєкту рішення.

“Насправді ініціатором такого проєкту рішення має бути розпорядник коштів — управління архітектури та капітального будівництва. Саме воно повинно розглядати звернення від суб’єкта, який претендує на земельну ділянку, а вже потім формувати пакет документів для сесії”, — пояснив Штамбург.

За його словами, у випадку зі свердловиною цей алгоритм не був дотриманий: технічна документація, листи та супровідні матеріали були подані “неупорядковано”, що й стало однією з причин, чому рішення не підтримали. Він також додав, що директор комунального підприємства може звернутися до голови з ініціативою, але резолюція для розгляду та підготовки рішення все одно надходить до УАКБ. За його словами, можлива присутність пана Федоренка на пленарному засіданні могла б вплинути на підтримку проєкту рішення.

Секретар також підтвердив, що ділянка дійсно потрапляє у 100-метрову охоронну зону об’єкта культурної спадщини. Водночас він визнав, що будівництво в таких зонах інколи можливе — але лише після повного проходження всіх погоджень у профільних органах.

“На сесії фактично дійшли до висновку, що саме “Жилкомсервіс” як забудовник має звертатися до відповідних органів — департаменту культури, обласних структур — і довести процедуру до кінця”, — зазначив він.

Олег Штамбург також підтвердив, що проєкт рішення був поданий депутатом Віталієм Федоренком як суб’єктом подання, попри зауваження юридичного відділу міськради, і саме тому його зобов’язані були винести на розгляд сесії.

“Складається враження, що ми свердловину будуємо на сесіях”

Під час обговорення висловився депутат Антон Боклаг: 

“Складається враження, що ми цю свердловину будуємо на сесіях міської ради. Скільки вже разів не проголосували.”

Він поцікавився, чи проводилися після попередніх відмов якісь наради із замовником будівництва і які подальші кроки визначені.

Міський голова відповів, що наприкінці 2025 року такі наради відбулися, були складені протоколи й визначені конкретні кроки. Головний із них — підготувати повний пакет документів і звернутися до вищих інстанцій для отримання офіційної позиції: можливо будувати об’єкт у цій зоні чи ні, і за яких умов.

Важливий нюанс: звертатися має не міська рада, а саме забудовник.
“Це обов’язок забудовника згідно із законом про містобудівну діяльність”, – пояснив Володимир Василенко.

Не “вирок”, а процедура

Окремо міський голова звернув увагу, що потрапляння об’єкта в охоронну зону — це не автоматична заборона.

Свердловина розташована приблизно за 40 метрів від об’єкта культурної спадщини при встановленій охоронній зоні у 100 метрів. Водночас, за його словами, є чимало прикладів, коли в таких зонах дозволяли будівництво інженерних об’єктів — трубопроводів, електромереж тощо — після відповідних погоджень. Поруч із цією ж територією свого часу були збудовані й інші об’єкти, які також потрапляли в охоронну зону.

Чому питання знову і знову виносять на сесію

Станом на сьогодні маємо ситуацію, коли:

• рішення сесії не прийняте;
• документація з боку департаменту підготовлена;
• подальший крок — за забудовником, який має звернутися до обласних (і, за потреби, державних) органів охорони культурної спадщини.
  

Чи стане 2026 рік роком реального руху вперед для Мар’янівки — залежить не лише від голосувань у сесійній залі, а й від того, наскільки швидко та якісно буде пройдена вся процедура погоджень. А поки що, як влучно підмітив один із депутатів, свердловина “продовжує будуватися” переважно в словах і протоколах.

Читайте також:

Вода для Дмитрівського округу: у Вільногірську не виділили 1,5 млн грн на розробку проєкту 

У селі Мар’янівка проблема з водопостачанням досі не вирішена. Незважаючи на те, що свердловину пробурили ще в грудні 2024 року, дозвіл на будівництво бювету досі не видано.

Редакція Вільногірськ IN.UA стежить за перебігом вирішення проблеми водопостачання в селах громади — Доброгірське та Мар’янівка. Наші журналісти відвідали Мар’янівку та поспілкувалися з місцевими мешканцями.

Чому бювет не будують

У серпні мала відбутися позачергова сесія Вільногірської міської ради, де планували розглянути питання надання дозволу на розробку землевпорядної документації для будівництва пункту очищення води. Проте засідання так і не відбулося.

Територія для майбутнього бювету потрапляє в охоронну зону культурної спадщини — могили радянських солдат. Відповідно до законодавства, у межах 100 метрів від пам’ятника будь-які земельні роботи можливі лише після проведення археологічних розвідок.

До редакції звернувся депутат міськради Олег Штамбург. Він повідомив, що у травні 2025 року подав запит до Департаменту соціально-гуманітарної політики з проханням перевірити наявність захоронень біля пам’ятника в Мар’янівці.

Депутат також цікавився, чи надходили до Департаменту звернення щодо отримання дозволу на проведення земляних робіт у цій зоні.

В акті обстеження Департамент зафіксував порушення: на території вже встановлено дитячий майданчик і побутівку без належних документів. Управлінню архітектури та капітального будівництва (УАКБ), як балансоутримувачу пам’ятника, приписано припинити роботи та надати необхідні дозволи.

“Відповідно до закону, проводити земляні роботи у межах охоронної зони можна лише після археологічних розвідок”, — зазначено в акті обстеження.

Виникає питання: чому взагалі виносився проєкт рішення на розгляд депутатів, коли були вимоги від Департаменту соціально-гуманітарної політики до УАКБ з вимогою припинити будь-які роботи.

За поясненнями журналісти звернулися до Ростислава Варницького начальника УАКБ.

Ростислав Варницький повідомив: “У липні голосували лише за проєкт рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по вулиці Вишнева у селі Мар’янівка для будівництва пункту очищення і роздачі питної води та обладнання розвідувальної експлуатаційної свердловини надання дозволу на розробку проєкту землеустрою”.

Крім того Ростислав Варницький додав, що жодні роботи в Мар’янівці зараз не проводяться.

Нагадаємо, наприкінці 2024 року з бюджету громади витратили 1,3 млн грн на геологічну розвідку підземних вод у Мар’янівці та Доброгірському. Для цього Жилкомсервіс уклав договір із підприємством Укргеологія.

За коментарями журналісти звернулися і до головного інженера Віталія Федоренко КП “УК “Жилкомсервіс”, однак спілкування він переніс, у зв’язку з лікарняним.

Слід також зазначити, що у висновках обстеження ділянки в зоні об’єкта культурної спадщини працівники Департаменту соціально-гуманітарної політики зазначають, що там проводилися земляні роботи, встановлений вуличний дитячий майданчик та побутівка, що свідчить про порушення Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Однак, чи наявна в зазначеній зоні свердловина в акті не вказано.

Під час візиту до Мар’янівки, журналісти поспілкувалися з місцевими жителями. Вони розповіли, що свердловину пробурили ще у грудні на глибині близько 90 метрів, за 50–70 метрів від пам’ятника. Відтоді роботи не продовжували — зараз вона закрита тканиною.

Місцеві мешканці хвилюються, що з часом вона замулиться і витрачені кошти виявляються марними.

У серпні міський голова розказав, що організований підвіз питної води у Доброгірське та Мар’янівку, однак Олександр каже, що бачив машину тільки один раз.

“Та і що то за вода, вона ж іржава – пити та готувати їжу з неї неможливо! От раніше, коли працював Матронівській комбінат, то вони щотижня возили питну воду! Тепер доводиться їздити до Вільногірська. І це, ще я маю колодязь з насосом, трохи ще можу накопичити собі води, а ті люди, які без насосу, особливо літні люди, ім набагато важче”, — обурюється Олександр.

Депутат Олег Штамбург на черговому липневому пленарному засіданні звертався до присутнього представника поліції з проханням розібратися в ситуації, але, як зазначає Штамбург, поки слідчі дії не розпочаті. Свої спроби звернутися до поліції знов, депутат не залишає.

“Я не розумію, як керівництво КП “УК “Жилкомсервіс” провело роботи по бурінню свердловини в двох селах без наявності дозвільних документів? Яким чином можна голосувати зараз за надання дозволу для Мар’янівці, коли на тому місці архітектурний пам’ятник? Так, вода селянам потрібна, дуже потрібна, але не такою ціною, все має бути по закону”, — коментує Олег Штамбург.

Додамо, що 4 вересня, відбудеться чергове пленарне засідання Вільногірської міської ради, де знову розглянуть проєкт рішення щодо надання дозволу на встановлення бювету в селі Мар’янівка.