Святвечір, який передує Різдву, — це час, коли родина збирається разом за спільною вечерею. Це особливий вечір, який слід проводити у мирі, гармонії та без гучних веселощів. На святвечір важливо дотримуватися певних традицій та уникати порушення заборон, які передавалися від покоління до покоління.

Про традиції прикмети та заборони на Святвечір читайте — у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Традиції Святвечора

Святвечір — це особливий момент для родини, коли всі члени збираються разом на спільну вечерю, яка має символічне значення. Традиційно на цей день приготували 12 страв, що символізують 12 апостолів. У центрі столу часто стоїть кутя — страва з пшениці, меду, маку та горіхів, що вважається обов’язковим елементом Святвечора.

Що заборонено робити на Святвечір

На Святвечір існують суворі заборони, які допомагають зберігати святковий дух. Наприклад, не можна працювати важку фізичну працю, сваритися чи виявляти скупість. Також важливо дотримуватися певних правил за столом, зокрема не можна їсти до появи першої зірки на небі, адже це символізує народження Христа.

Увечері напередодні Різдва:

• Не можна відмовляти у гостинності.
• Заборонено займатися важкою фізичною роботою, рукоділлям чи копати землю.
• Не слід сваритися чи з’ясовувати стосунки.
• Варто уникати скупості — Святвечір асоціюється з щедрістю та доброзичливістю.

Перед початком вечері:

• Не можна їсти до появи на небі першої зірки.
• За стіл не можна сідати у брудному одязі.
• Під час трапези небажано багато розмовляти, вставати з-за столу чи виходити з дому.
• Хлопцям і дівчатам не варто сідати на кутах столу, адже за прикметою це може призвести до самотності.

Вважається, що дотримуючись цих порад, можна забезпечити святу атмосферу у своєму домі та залучите гармонію в новому році.

Історії та традиції про Святвечір: що варто знати про цей святковий вечір

Святвечір, що передує Різдву, є важливим релігійним і народним святом для українців. Цей вечір наповнений не тільки глибоким духовним змістом, але й численними традиціями, які передавалися з покоління в покоління.

Святвечір також супроводжують численні народні прикмети. Наприклад, якщо на Святвечір буде чистий і ясний небосхил, то рік буде вдалим. Якщо перший гість буде чоловіком, це принесе родині удачу, а ось якщо на стіл поставити незасвітлену свічку, це приверне до дому злу силу.

Цей день приносить гармонію і спокій в оселю, а також встановлює міцні зв’язки між родичами. Традиції Святвечора важливі не тільки як обряд, а й як момент, коли сім’я об’єднується, віддаючи шану стародавнім звичаям і віруванням.

Читайте також:

Різдвяні страви від редакції: смачні ідеї до свят

Кутя на всі смаки: як готують головну різдвяну страву в різних регіонах України

Переїзди або перевезення тендітних предметів, чи то антикваріат, чи то побутова техніка, чи то посуд, що б’ється, завжди несуть ризик пошкоджень. За даними страхових компаній, у разі неакуратного транспортування близько 15% усіх крихких вантажів, що перевозяться, отримують дефекти в процесі.

У цій статті ми поділимося порадами про те, як упакувати й закріпити предмети, що б’ються, в кузові вантажного таксі, за допомогою яких пристосувань убезпечити вантаж і що потрібно врахувати при виборі транспортної компанії для мінімізації ризиків.

Підготовка крихких предметів до перевезення на вантажному таксі

Важливий етап транспортування крихких предметів — це їхня належна підготовка перед завантаженням. Навіть досвідчений водій не зможе вберегти погано упаковані речі від пошкоджень під час різких гальмувань або несподіваних нахилів машини.

Щоб уберегти речі під час переїзду, скористайтеся рекомендаціями нижче:

• Для пакування делікатних вантажів краще використовувати пухирчасту плівку, багатошаровий гофрокартон або дерев’яні ящики з амортизуючою прокладкою з поролону або спіненого поліетилену. Кожен предмет потрібно обернути щонайменше двома шарами плівки, а потім розмістити з прокладками в контейнері або коробці.
• Зверніть увагу на кути та частини, що виступають, — саме вони найчастіше ушкоджуються під час ударів, тому їх необхідно надійно зафіксувати. Тонкі та довгі предмети (наприклад, торшер), слід розбирати на кілька частин і упаковувати окремо.
• Проведіть тест для кожного крихкого вантажу — акуратно похитайте коробку і перевірте наскільки добре зафіксований предмет. За необхідності додайте додатковий шар пакувальних матеріалів.

До речі, більше порад щодо пакування та перевезення різних типів вантажу Ви можете знайти на офіційному сайті компанії «Давай переїдемо».

Що враховувати під час транспортування крихких речей?

Дотримуючись практичних рекомендацій, наведених нижче, ви зможете істотно знизити небезпеку пошкоджень і надійно доставити цінні предмети в пункт призначення:

• Навантаження і вивантаження повинні проходити максимально акуратно, без ривків і ударів. Вантажники повинні брати коробки з крихким вмістом з обережністю, не нахиляючи їх.

• У кузові вантажного таксі делікатні вантажі повинні розміщуватися в стійкому положенні та фіксуватися ременями до борту, щоб унеможливити зміщення. На них неприпустимо класти додатковий вантаж або інші важкі предмети. Кілька прикладів з фото розміщення меблів та техніки у вантажному таксі можна знайти тут davay-pereedem.com/ua/vantazhne-taksi-kyiv

• Водієві варто прокласти оптимальний маршрут, об’їжджаючи ділянки з ямами, вибоїнами та крутими поворотами. Це значно знизить ризик ударів і нахилів кузова. Швидкість автомобіля також важлива — чим повільніше і плавніше водій розганяється або гальмує, тим краще для вантажу.

За належного підходу до пакування і транспортування, вантажне таксі — це надійний і безпечний вид доставки для цінних предметів, що б’ються.

У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців

Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.

“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.

Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.

“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.

Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.

На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.

Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.

Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті. Родина військового евакуювалася у Вільногірськ.

“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.

Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.

“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.

На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все”.

Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.