«Треба любити дітей і мати впевненість у своїх силах»: у Вільногірську працює єдина патронатна родина

«Треба любити дітей і мати впевненість у своїх силах»: у Вільногірську працює єдина патронатна родина фото 2 15:37, 22 Березня 2024
Патронатна родина
Патронатна родина з Вільногірська/ фото архів Вікторії Слісаренко

Сім’я Вікторії Слісаренко перша у Вільногірській громаді стала патронатною родиною. Наразі це єдина сім’я у Вільногірську, яка тимчасово прихистила двох дівчат. Тепер 44 річна вільногірка виховує п’ятьох дітей, троє з них – її власні сини. 

Більше у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Патронатна родина у Вільногірську

Патронатна родина — це вид працевлаштування, коли сім’я бере до себе на тимчасове проживання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування.

У серпні та листопаді 2023 року родина Вікторії Слісаренко взяла до себе двох дівчат, яким на той момент було 3 і 8 років. Вікторія ділиться, менша дівчинка напочатку майже не розмовляла, в садочок дитина не ходить, жінка займається її розвитком вдома.

Восьмирічна дитина навчається у першому класі.

«Вона була замкнута, як їжачок. Вже з часом дівчинка зрозуміла, що в нашій родині безпечно. Навчається старанно, вчителька її хвалить», — розповідає Вікторія Слісаренко.

Відвідують дівчата й додаткові заняття у центрі розвитку «Змістовно». Там вони малюють, спілкуються з однолітками, відвідують гурток робототехніки, уроки української мови, математики та англійської мови. 

«Я полюбляю малювати й бавитися ляльками. В мене їх багато. Але я хочу ще таку гарну, якої ні в кого немає», — розповідає старша дівчинка виховательки.

Про існування патронатних родин Вікторія дізналася лише торік, коли перебувала на обліку у центрі зайнятості.

«Я дізналася про дітей, які потребують захисту. Про роль патронатних родин для маленьких дітей. В цей же день я поспілкувалася зі своєю родиною чи згодні вони, щоб ми в один день стали більшою родиною. Адже всі члени сім’ї повинні бути згодними на такий важливий крок», — каже Вікторія Слісаренко.

Родина Слісаренко має велике господарство: качки, кури, кіт, собака, папуга, черепаха, кролі та город. Дбають про це тепер великою родиною з семи людей. А у великому будинку кожен з дітей має окрему кімнату. 

«В нас в родині троє хлопців, а тепер ще й дві гарних дівчинки. Якщо є на трьох ложка, то знайдеться і на п’ятьох дітей. Патронату не слід боятися. Треба просто любити дітей і мати впевненість у своїх силах», — ділиться патронатна вихователька Вікторія Слісаренко.  

Що таке патронатна родина

Патронатні вихователі забирають дітей на тимчасовий прихисток, коли їх рідні батьки долають складні життєві обставини.

«Треба любити дітей і мати впевненість у своїх силах»: у Вільногірську працює єдина патронатна родина фото 2
Патронат/ фото з відкритих джерел

Патронатний вихователь надає професійну соціальну послугу, яка відповідним чином оплачується. А це заробітна плата у сумі 5 прожиткових мінімумів, що близько 15 тисяч гривень, а також виплата на одну дитину у розмірі 2,5 прожиткових мінімумів, що близько 7 тисяч гривень.

Ці кошти необхідно витрачати на дитину, лікувати її, купувати необхідні речі та забезпечити якісні умови проживання. Ці гроші розраховані й на часткову сплату комунальних послуг. Контролюють витрати кошт на дітей працівники служби у справах дітей, розповідає начальниця служби у справах дітей Вільногірської міської ради Ольга Левченко.

«Є діти, які потрапляють в патронатну сім`ю з найскладніших життєвих обставин. Увага їм потрібна цілодобова. Іноді їх не можна залишити навіть на хвилину», — пояснює Ольга Левченко.

З патронатним вихователем укладають трудовий договір на кожну дитину окремо. Дитину влаштовують в патронат на три місяці, цей термін може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців.

«Соціальні працівники приходили в наш будинок, перевіряли стан житлових умов. У кожного з дітей та чоловіка окремо питали чи вони згодні взяти в родину інших дітей. Якби хтось один з родини відмовився, то ми б не змоги взяти дівчаток до нас в родину», — розповідає патронатна вихователька Вікторія Слісаренко.

Патронатним вихователем може стати жінка або чоловік, вони мають бути повнолітніми та дієздатними. Переваги при виборі патронатної родини надають людям, які мають досвід виховання дітей. 

«Ми дуже вдячні, що люди виявили бажання допомогти дітям. Не дивлячись на те, що в них є власні діти. Ми бачимо, що дітям в цій сім’ї добре. Вони спокійні, врівноважені, вільно спілкуються. Видно, що діти прогресують. Для кожної громади це велика допомога», — коментує начальниця служби у справах дітей Ольга Левченко.

Як стати патронатним вихователем

Щоб подати заяву про намір стати патронатним вихователем, необхідно зібрати певний перелік документів, а це:

  • письмова згода від усіх повнолітніх членів родини, в тому числі й тих, кому 14 років;
  • висновки про стан здоров’я вихователя та членів родини;
  • довідки про притягнення або не притягнення до кримінальної відповідальності;
  • паспортні документи;
  • свідоцтво про шлюб;
  • документи про власність на житло (якщо орендоване житло повинно бути укладений договір з винаймання квартири);
  • довідка про доходи.

Додаткову інформацію можна дізнатися в Службі у справах дітей за адресою вулиця ім. Ю.Устенка, 29.

Читайте також:

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 3 14:30, 31 Березня 2026
Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 3
Викладачка знімає в TikTok із студентами/ фото з особистого архіву героїні

Викладачка вільногірського коледжу Катерина Бондаренко знімає в TikTok разом зі студентами. Відео вже привертають увагу користувачів та набирають понад сотні тисяч переглядів. 

Про ініціативу учнів, яку підтримала викладачка — на Вільногірськ IN.UA. 

За словами вчительки Катерини Бондаренко, пропозиція знімати відео зʼявилася ще торік. Студенти захотіли створити окрему сторінку та публікувати там ролики. 

Це підтверджують і самі учні. Один з них, Максим Мокрий, розповідає: 

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 4

Взагалі це була наша ініціатива, щоб про наші спеціальності знали і інші, щоб до нас вступали вчитися. 

Максим Мокрий // Студент

Згодом до процесу долучилася і викладачка. 

“Ми просто сказали нашій викладачці, що ми хочемо зняти, а потім вона запропонувала, щоб вона долучилася до нас теж”, — каже Максим. 

Відтоді вони разом працюють над контентом, беручи ідеї з платформи та адаптуючи їх під себе.

Відео швидко набрали популярність: наразі на одному з відео налічується 100 тисяч переглядів, на іншому — понад 260 тисяч. Частину контенту створювали з метою популяризації спеціальностей коледжу.

“Ми хотіли показати, що коледж — це не лише навчання, а й спілкування, розвиток і свобода”, — пояснює викладачка. 

Контент створюється у невимушеній атмосфері: студенти самі пропонують ідеї, допомагають зі зйомкою та навіть підказують викладачці, як поводитися в кадрі. За її словами, більшість відео вдавалося зняти з першого дубля.

За словами Максима, підготовка до зйомок займає зовсім небагато часу та ніяк не заважає навчанню: 

“Ну, хвилин десять це займає”, — каже хлопець.

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 5
Катерина Бондаренко/ фото з особистого архіву героїні

У коментарях під відео користувачі активно реагують: серед відгуків є як зацікавленість, так і критика. Втім, до критики команда ставиться спокійно. Викладачка провела зі студентами розмову, пояснивши, що будь-яка реакція — це також увага до їхнього контенту.

“Спочатку вони, звісно, засмутилися, потім ми з ними проговорили, що це нормально, це теж реклама”, — каже Катерина про ставлення до негативних реакцій. 

Студенти ще лаконічніші у своїй оцінці: 

“Ми не переймаємося”, — зазначає Максим. 

Спочатку колеги поставилися до ідеї з подивом, адже Катерина стала першою викладачкою у закладі, яка почала знімати подібний контент. Згодом вони почали підтримувати ініціативу: 

“Почали підписуватись, переглядати наші відео, лайкати та пересилати”, — згадує викладачка. 

Катерина Бондаренко вважає, що TikTok не применшує авторитет вчителя та закликає колег також не боятися виходити в публічний простір: 

“Не потрібно соромитися, варто пробувати себе в різних напрямках — це допомагає розвиватися та бути відкритішими”, — стверджує вона.

Читайте також:

Підписуйтесь

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 4 14:15, 4 Березня 2026
Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 6
Артем Торопов / фото з особистого архіву героя

Війна змінює свої обличчя, технології та людей. Те, що здавалося найстрашнішим у 2022 році, сьогодні стало буденністю, а на зміну артилерії прийшла роботизована зброя.

Про свій бойовий шлях від Харківського контрнаступу до боїв на Покровському напрямку, еволюцію армії, емоційне вигорання та необхідність підтримки тилу виданню Вільногірськ IN.UA розповів Артем Торопов, місцевий захисник, військовослужбовець 92-ї окремої штурмової бригади.

Ранок 2022 року та повернення до лав ЗСУ

Для нашого земляка повномасштабне вторгнення не стало приводом для роздумів. Маючи за плечима досвід служби за контрактом у розвідувальній роті 92-ї бригади наприкінці 2019 року, він уже мав зібрані речі та військову форму.

Зателефонував побратим о 7-й ранку, питав: ти вже речі склав? Каже, війна почалася. Далі увімкнув телевізор і побачив у новинах, що ракети вже летять по Києву. Відразу не вірилося, що таке відбувається“, — згадує військовий.

Наступного дня чоловік самостійно поїхав до військкомату. Проте відправити його одразу на фронт, де точилися важкі бої, не змогли. Захисника призвали лише наприкінці травня 2022 року. Після десятиденного навчання у Черкаському він потрапив до піхоти 17-ї окремої танкової бригади, а згодом — до інженерно-саперного підрозділу. Разом із побратимами військовий брав участь у масштабних контрнаступальних операціях: спочатку на Харківщині, а потім на Херсонщині під час звільнення правого берега Дніпра. Вже згодом військовий повернувся до лав своєї рідної 92-ї бригади, де нині служить у розвідувальному батальйоні у підрозділі безпілотних систем.

Війна дронів: нова та невидима загроза

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 7
Артем Торопов та його побратим на фронті / фото з особистого архіву героя

За словами військового, характер бойових дій з 2022 до 2026 року кардинально змінився. Війна стала максимально роботизованою, адже головну роль тепер відіграють FPV-дрони, “Мавіки” та інші безпілотні “крила”.

“Якщо у 2022 році ми боялися мінометів та артобстрілів, то зараз найбільший страх — це дрони. Тоді у нас були бліндажі у кілька накатів, і якщо не було прямого влучання, можна було вижити. А зараз з’явилися FPV-дрони, які літають на оптоволокні. Їх нереально засікти засобами РЕБ. Вони з’являються нізвідки“, — пояснює захисник.

Він наводить нещодавній приклад із власного досвіду: близько місяця тому під час виїзду на позиції по їхньому пікапу прилетіли чотири ворожі FPV-дрони, внаслідок чого машина повністю згоріла.

Армія 2022 проти 2026: мотивація та забезпечення

Аналізуючи зміни у війську за чотири роки повномасштабної війни, боєць відверто говорить про втому та падіння мотивації серед військових. У 2022 році люди йшли до військкоматів масово, маючи величезне бажання захищати країну та свої родини.

Сьогодні ситуація інша. Захисник зазначає, що значною проблемою є ставлення деяких командирів до особового складу, коли людей можуть посилати на завдання без належної підготовки чи шансів на успіх. Крім того, дається взнаки фізичне та моральне виснаження.

Щодо базового забезпечення, то держава стабільно надає форму та харчування. Проте специфічні потреби, від яких залежить життя, лягають на плечі самих солдатів та волонтерів. Це, зокрема, РЕБ та інші технічні засоби.

З технікою, пікапами, антенами чи батареями для дронів доводиться розбиратися самостійно. Близько 30% своєї премії ми витрачаємо на запчастини та обладнання. Зламався міст у машині — ми зібрали 60 тисяч гривень зі своїх зарплат і відремонтували“, — розповідає військовослужбовець Артем Торопов.

Чому гума для пікапів — це питання виживання

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 8
Пікап військового / фото з особистого архіву героя

Зараз підрозділ захисника виконує завдання на надзвичайно складному Покровському напрямку. Головна поточна потреба військових — кошти на автомобільну гуму для пікапів.

Колеса — це просто витратний матеріал. Коли заводиш групу на позиції, там після розривів снарядів усе всіяне уламками, шифером, цвяхами, розкиданими по вулицях. Колеса постійно ріжуться і стираються. У середньому гуми вистачає на сезон, але буває інакше. Нещодавно ми самі скинулися і купили Ford, а через два тижні його спалив дрон“, — зазначає боєць.

Саме тому підрозділ потребує підтримки тилу для закупівлі нових коліс, адже власних коштів військових вже не вистачає на покриття всіх ремонтних витрат.

Якщо ви бажаєте допомогти військовим, то можете долучитися до збору на гуму для роботи 92 РБПАК за посиланням. Ціль — 25 тисяч гривень.

Як не зламатися та плани після перемоги

Рятуватися від емоційного вигорання захиснику допомагає гумор та оптимізм. Він намагається не зациклюватися на негативі, щоб не ускладнювати моральний стан. Найбільшою ж розрадою є відеозв’язок із дружиною через Starlink та рідкісні можливості поїхати додому.

Після закінчення війни чоловік планує повернутися до цивільного життя у рідному Вільногірську. До повномасштабного вторгнення він 13 років пропрацював на місцевому комбінаті (кар’єрі), де за ним зберігається робоче місце. Серед мрій — повноцінна відпустка з родиною. Під час реабілітації після поранення він встиг побувати в Одесі й тепер мріє повернутися туди знову, але вже в мирний час.

Наостанок захисник звернувся до земляків, наголосивши на важливості будь-якої підтримки:”У нашій сфері підтримка — це дуже важливо. Навіть не так фінансова, як просто людська підтримка, коли телефонують. Окремо хочу подякувати нашому земляку, волонтеру Валерію Білоусу, який дуже багато робить для хлопців із різних бригад. Я дуже вдячний усім волонтерам із нашого міста“, — резюмує захисник.

Читайте також:

Підписуйтесь

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 5

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог

Викладачка вільногірського коледжу Катерина Бондаренко знімає в TikTok разом зі студентами. Відео вже привертають увагу користувачів та набирають понад сотні тисяч переглядів.  Про ініціативу учнів, […]

14:30, 31.03.2026 Єва Буянова
Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 6

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році

Війна змінює свої обличчя, технології та людей. Те, що здавалося найстрашнішим у 2022 році, сьогодні стало буденністю, а на зміну артилерії прийшла роботизована зброя. Про […]

«Ми як дві самотності, які знайшли одне одного»: тиха історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви та її доглядальниці фото 7

«Ми як дві самотності, які знайшли одне одного»: тиха історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви та її доглядальниці

У цій квартирі немає зайвого галасу. Тут говорять тихо, уважно слухають і не бояться сліз. Саме тут сьогодні живе почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва разом […]

15:00, 05.02.2026 Діана Попович
“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську фото 8
Історії

“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську

В її руках народжувалися вази, келихи, салатники й навіть кришталеві лебеді. Надія Цуркан понад сімнадцять років працювала на Вільногірському скляному заводі  та пам’ятає часи, коли […]

17:40, 09.12.2025 Діана Попович
Французький благодійник Стефан відвідав котячий притулок “Пухнастий батальйон” у Вільногірську фото 9

Французький благодійник Стефан відвідав котячий притулок “Пухнастий батальйон” у Вільногірську

Волонтер і донор із Франції на ім’я Стефан, який раніше допомогав будувати притулок для котів “Пухнастий батальйон”, уперше особисто приїхав до Вільногірська. Його візит став […]