Екскурсія / фото викладачка коледжу Катерина Бондаренко
У Вільногірському фаховому коледжі Українського державного університету науки та технологій відновили практику екскурсій на підприємства, яку не проводили з початку повномасштабного вторгнення. Це стало можливим завдяки підтримці місцевих підприємств, які, попри труднощі, готові поділитися досвідом і навчанням з майбутніми фахівцями. Однією з перших екскурсій стала поїздка студентів коледжу до Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, де вони мали змогу побачити, як працює сучасне виробництво.
12 студентів групи ВМ-222 Вільногірського фахового коледжу відправилися на комбінат, щоб на практиці дізнатися про технологічні процеси, які вивчають під час навчання. Вони оглянули основні цехи, познайомилися з роботою устаткування та дізналися про специфіку діяльності кожного відділу комбінату.
“Це була чудова можливість для студентів побачити, як теоретичні знання перетворюються на реальний процес виробництва”, – розповіла викладачка Катерина Бондаренко.
фото викладачка коледжу Катерина Бондаренко
Особливу увагу студентів привернуло знайомство з професіоналами комбінату, які поділилися досвідом своєї роботи. Студенти також мали можливість поспілкуватися з випускниками коледжу, що працюють на комбінаті.
фото викладачка коледжу Катерина Бондаренко
Випускники розповіли про свої перші кроки в професії, труднощі та переваги роботи на виробництві, а також поділилися цінними порадами, які допомогли їм успішно побудувати кар’єру. Це дало студентам можливість краще зрозуміти реалії трудового життя та розширити кругозір.
“Ми проводили опитування серед студентів після екскурсії. Усі висловили захоплення, найбільше їх вразила можливість побачити наживо обладнання, яке вони вивчають на заняттях. Мрія багатьох з них — працювати саме за цією спеціальністю, і вони надихнулися на подальше навчання, щоб отримати необхідні знання та навички“, — розповіла викладачка Катерина Бондаренко.
Де ще побували студенти?
Під час екскурсії студенти також відвідали ТОВ “Скляний Альянс”, де ознайомилися з технологіями виробництва та виробничими процесами на підприємстві. Вони оглянули 14-й цех підприємства, де було продемонстровано спеціальне обладнання, яке використовується в виробничому процесі. Студенти були вражені складністю та важкістю роботи, яку виконують працівники цього підприємства.
“Це не перша екскурсія на ці підприємства, і ми плануємо надалі організовувати подібні поїздки для наших студентів. Такі екскурсії дають їм важливі практичні знання, зокрема щодо роботи з обладнанням, і стимулюють їх до глибшого вивчення предметів та покращення своїх професійних навичок. Це чудова можливість для студентів побачити, як теоретичні знання застосовуються на практиці”, — підсумувала Катерина Бондаренко.
Екскурсія є важливим етапом навчального процесу, адже вони не лише збагачують знання студентів, але й допомагають їм визначити свої професійні орієнтири та надихають на подальші досягнення в обраній сфері. Ці візити на підприємства дають студентам цінний досвід, який буде корисним у їхній майбутній кар’єрі, а також допомагають побудувати міцні зв’язки з реальним сектором економіки.
Ткаля з Вільногірська Олена Шевцова / фото, Олена Шевцова
У невеликій кімнаті, де вже не вистачає місця для верстатів, ниток і готових виробів, народжується не просто ремесло – тут оживає традиція. Ткаля Олена Шевцова з Вільногірська займається перебірним ткацтвом – однією з найскладніших технік, у якій кожна ниточка візерунка вибирається вручну.
Вільногірка Олена Шевцова перетворила своє хобі на справу життя і поділилась своєю історією з редакцією Вільногірськ IN.UA
Від випадкового майстер-класу до справи життя
Олена народилася й виросла у Вільногірську. З ткацтвом познайомилася випадково у 2008 році, коли потрапила на майстер-клас.
“Я жила і працювала в іншій країні, побачила ткані пояси на слов’янських фестивалях. Мені стало цікаво, як вони робляться. І коли потрапила на майстер-клас, мене це зачепило з першого разу”, – згадує майстриня.
Вона відвідувала заняття, вивчала різні техніки й уже тоді мріяла, щоб хобі стало улюбленою роботою.
Втім, довгі роки ткацтво залишалося лише захопленням. Після народження дитини Олена знаходила час на творчість тільки вночі.
“Це була моя нічна медитація, коли вже ніхто не заважав, можна було тихенько сидіти й ткати узори”.
Згодом з’явилися перші замовлення – і захоплення почало перетворюватися на професію.
Пояс ручної роботи від майстрині ткацтва / фото, Олена Шевцова
Ткалі – трохи “божевільні” люди
Новий етап у її творчості почався у 2018 році, коли Олена потрапила на зустріч ткачів у Карпатах.
Там зібралися майстри з усієї України, які привезли настільні й підлогові верстати. Саме там вона вперше серйозно познайомилася з ткацьким верстатом.
“Ткалі – це такі трошки божевільні люди, вони можуть усе”, – сміється Олена.
Тоді ж учасники заходу ткали український прапор до Дня Незалежності.
Спочатку верстат здався майстрині надто складним. Але згодом вона освоїла його самотужки: дивилася відео іноземних майстрів, навчалася через YouTube, замовляла нові інструменти й практикувалася.
Сьогодні вона стежить за українськими ткалями в Instagram, обмінюється досвідом і постійно вдосконалює свої навички.
Символи сонця, землі й удачі
Олена працює не лише з українськими орнаментами. Каже: її візерунки – радше слов’янські та балтійські.
Такі символи зустрічаються в Литві, Латвії, Польщі, Словенії та інших країнах.
“Це символи землі, сонця, родючості, удачі. Вони є всюди. Навіть техніка, яку я люблю, має назву Baltic Pickup – вона прийшла з балтійських країн”.
Майстриня зазначає: деякі українські техніки й орнаменти мають дивовижну схожість навіть із перуанським ткацтвом.
Окрім узорних поясів, вона створює й простіші – без візерунків, а останнім часом особливо полюбила плетені шовкові пояси з довгими китицями.
Ниточка за ниточкою: чому це так довго
Головна складність ткацтва – його повільність.
“Це ниточка за ниточкою. Якщо це узор, то кожна ниточка вибирається вручну”.
Орнамент своїми руками / фото, Олена Шевцова
Олена працює у техніці узорного перебірного ткацтва. Тут візерунок створюється вручну за схемою: нитки піднімаються або опускаються в певному ритмі.
Перший такий пояс вона ткала близько місяця.
Сьогодні, маючи великий досвід, може створити виріб за одну ніч – приблизно за 8 годин, якщо все вже підготовлено.
Щоправда, після такого марафону наступного дня сил майже не лишається.
Ткаля поділилась, що саме ткацтво стало для неї і творчістю, і медитацією, і арттерапією.
Замовлення з-за кордону і зворушлива історія з Канади
Більшість замовлень Олена отримує через міжнародний маркетплейс Etsy.
Її клієнти – іноземці, українці за кордоном і представники діаспори.
Одне з найзворушливіших замовлень надійшло від жінки з Канади, чиї предки понад 100 років тому емігрували з Буковини.
Вона надіслала Олені старе чорно-біле фото бабусі й прабабусі в народному строї.
“На фото були широкі пояси, виткані в тій самій техніці, в якій працюю я. І узори схожі. Для мене це було відкриття”.
Жінка вже не говорить українською, але пам’ятає своє коріння – і захотіла відтворити частинку родинної історії.
Пояс для Санта Клауса
Серед незвичних замовлень майстриня згадує ремінь для сумки Санта Клауса.
“Це не жарт. Людина професійно працювала Санта Клаусом і замовила ремінь з узором для подарункової сумки”.
Замовник надсилав теплі, казкові листи, а потім поділився фото готової сумки з поясом.
“Це було дуже мило”, – з теплотою поділилась Олена.
Війна, CNN і хвиля підтримки з усього світу
На початку повномасштабної війни життя Олени, як і мільйонів українців, змінилося.
Вона плела маскувальні сітки, допомагала біженцям, збирала кошти на бронежилети та облаштування житла для біженців.
Саме тоді її історію помітив журналіст CNN.
Після інтерв’ю в її Etsy-магазин прийшла хвиля підтримки з усього світу.
“Люди писали слова підтримки. Дехто купував вироби й казав: “Нам не треба нічого відправляти, це вам для підтримки””.
Разом із дитячими малюнками, виставленими за символічну ціну, ці кошти йшли на допомогу переселенцям та військовим: “ Це дуже тримало тоді, коли було страшно”.
Сьогодні Олена продовжує донатити, зокрема на військові збори та волонтерські фонди.
Відпочинок серед природи і тиша для душі
Попри постійні замовлення й щоденну метушню, Олена знаходить спосіб відновлювати сили. Найкращий відпочинок для майстрині – природа.
Коли накопичується втома або емоційне виснаження, вона вирушає за місто – ближче до води, у поле чи просто туди, де можна побути в тиші.
“Коли я дуже втомлена і виснажена, то їду кудись за місто. Просто побути біля води, біля ставка або у полі. Просто катаюся на велосипеді й надихаюся цією енергією природи”, – ділиться ткаля.
Саме такі моменти спокою допомагають їй перезавантажитися, відпустити тривоги й повернутися до роботи з новими силами та натхненням.
Ідеальна ніч майстрині
Ідеальний день майстрині – це ніч.
Удень вона оформлює замовлення, веде бухгалтерію, фотографує вироби, відповідає клієнтам і займається соцмережами.
А після восьмої вечора починається найважливіше: “Коли мене вже ніхто не чіпає, я можу сісти й ткати”.
Каже, за роки настільки звикла до такого ритму, що він став частиною життя.
Мрія – більша майстерня
Сьогодні найбільша професійна мрія Олени – простора майстерня.
“Я вже не поміщаюся в своїй кімнатці”, – з усмішкою розповідає майстриня.
Вироби майстрині / фото, Олена Шевцова
А ще вона хоче, щоб українці більше цінували свої традиції: “Люди знають про вишиванки, але дуже мало знають про пояси. А ще сто років тому не можна було вийти на двір непідпоясаним”.
Саме звідси, каже вона, і пішов вислів “розпоясався”.
Ткаля переконана: важливо берегти те, що передається поколіннями.
“Хотілося б, щоб люди цінували своє надбання. Не те, що створено десь масово, а те, що робиться руками наших майстрів і може прослужити не одне покоління”.
І поки у Вільногірську засинають будинки, в маленькій кімнаті Олени Шевцової знову народжується новий пояс – ниточка за ниточкою, символ за символом, історія за історією.
У Вільногірську шукають лікарів до центральної міської лікарні/ фото ШІ
У Вільногірську відкрита низка вакансій у центральній міській лікарні. Податися можуть як досвідчені медики, так і фахівці на початку карʼєри — вимоги до стажу роботи не є обовʼязковими.
наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії (для 1-ї та 2-ї категорії);
відповідальність та компетентність у своїй професії.
Завдання та обовʼязки
Асистент допомагає пацієнтам у виконанні терапевтичних вправ, занять та процедур згідно з планом, розробленим ерготерапевтом. Він також підтримує та навчає пацієнтів навичкам самообслуговування, пересування та інших дій, що впливають на їхню повсякденну функціональність.
Вид зайнятості — повна, 5-денний робочий тиждень.
Заробітна плата — 13 500 гривень.
Фізичний терапевт ( номер вакансії — 04602604210003)
Професійні компетентності:
вища освіта не нижче ступеня магістра;
посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності;
володіння державною мовою та застосування її під час виконання службових обовʼязків;
відповідальність та компетентність;
виконання у своїй праці принципів деонтології.
Умови роботи: 5-денний робочий тиждень, постійне працевлаштування, можливість професійного розвитку.
Зарплата складає 20 000 гривень.
Асистент фізичного терапевта (номер вакансії — 04602603170006)
Спеціаліст має відповідати наступним вимогам:
освітній рівень бакалавра;
наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії (для 1-ї та 2-ї категорії);
відповідальність, компетентність.
Досвід роботи не є обовʼязковою вимогою.
Опис роботи
Асистент має виконувати фізичні вправи і процедури під наглядом терапевта, допомагати пацієнтам у виконанні вправ та використанні обладнання, спостерігати за пацієнтом.
Передбачається 5-денний робочий тиждень із постійним працевлаштуванням.
Куди звертатися?
Якщо вас зацікавила вакансія, зверніться до Центру зайнятості, зазначивши номер вакансії. Отримати додаткову інформацію можна за телефоном +380684916873.
У невеликій кімнаті, де вже не вистачає місця для верстатів, ниток і готових виробів, народжується не просто ремесло – тут оживає традиція. Ткаля Олена Шевцова […]
У Вільногірську відкрита низка вакансій у центральній міській лікарні. Податися можуть як досвідчені медики, так і фахівці на початку карʼєри — вимоги до стажу роботи […]
“Податок на розкіш” — це неофіційна назва групи місцевих податків на майно. Отримані кошти спрямовуються безпосередньо до місцевих бюджетів. Ставки цих зборів визначаються місцевими радами, […]
У пʼятницю, 24 квітня, відбувся стратегічний вебінар “Що чекає фермера при вступі в ЄС?”. Спікером був Микола Мороз, начальник Управління сільського розвитку Міністерства економіки, довкілля […]
У Вільногірську 26 квітня біля пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС відбувся пам’ятний захід до 40-х роковин трагедії. Містяни, ліквідатори, ветерани-чорнобильці та представники міської влади […]
