У Вільногірську студенти відвідали виробничі підприємства

У Вільногірському фаховому коледжі Українського державного університету науки та технологій відновили практику екскурсій на підприємства, яку не проводили з початку повномасштабного вторгнення. Це стало можливим завдяки підтримці місцевих підприємств, які, попри труднощі, готові поділитися досвідом і навчанням з майбутніми фахівцями. Однією з перших екскурсій стала поїздка студентів коледжу до Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, де вони мали змогу побачити, як працює сучасне виробництво.

Читайте на Вільногірськ IN.UA.

12 студентів групи ВМ-222 Вільногірського фахового коледжу відправилися на комбінат, щоб на практиці дізнатися про технологічні процеси, які вивчають під час навчання. Вони оглянули основні цехи, познайомилися з роботою устаткування та дізналися про специфіку діяльності кожного відділу комбінату. 

“Це була чудова можливість для студентів побачити, як теоретичні знання перетворюються на реальний процес виробництва”, – розповіла викладачка Катерина Бондаренко. 

Особливу увагу студентів привернуло знайомство з професіоналами комбінату, які поділилися досвідом своєї роботи. Студенти також мали можливість поспілкуватися з випускниками коледжу, що працюють на комбінаті.

Випускники розповіли про свої перші кроки в професії, труднощі та переваги роботи на виробництві, а також поділилися цінними порадами, які допомогли їм успішно побудувати кар’єру. Це дало студентам можливість краще зрозуміти реалії трудового життя та розширити кругозір.

“Ми проводили опитування серед студентів після екскурсії. Усі висловили захоплення, найбільше їх вразила можливість побачити наживо обладнання, яке вони вивчають на заняттях. Мрія багатьох з них — працювати саме за цією спеціальністю, і вони надихнулися на подальше навчання, щоб отримати необхідні знання та навички“, — розповіла викладачка Катерина Бондаренко.

Де ще побували студенти?

Під час екскурсії студенти також відвідали ТОВ “Скляний Альянс”, де ознайомилися з технологіями виробництва та виробничими процесами на підприємстві. Вони оглянули 14-й цех підприємства, де було продемонстровано спеціальне обладнання, яке використовується в виробничому процесі. Студенти були вражені складністю та важкістю роботи, яку виконують працівники цього підприємства.

“Це не перша екскурсія на ці підприємства, і ми плануємо надалі організовувати подібні поїздки для наших студентів. Такі екскурсії дають їм важливі практичні знання, зокрема щодо роботи з обладнанням, і стимулюють їх до глибшого вивчення предметів та покращення своїх професійних навичок. Це чудова можливість для студентів побачити, як теоретичні знання застосовуються на практиці”, — підсумувала Катерина Бондаренко.

Екскурсія є важливим етапом навчального процесу, адже вони не лише збагачують знання студентів, але й допомагають їм визначити свої професійні орієнтири та надихають на подальші досягнення в обраній сфері. Ці візити на підприємства дають студентам цінний досвід, який буде корисним у їхній майбутній кар’єрі, а також допомагають побудувати міцні зв’язки з реальним сектором економіки.

Читайте також:

• “Чиста варта” і “Воїни світла”: студенти Вільногірського коледжу показали силу та відвагу на козацьких змаганнях
• Гранти від держави: від 15 тисяч отримають студенти на навчання

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн