У Вільногірську відбулося відкриття нового волонтерського центру, створеного громадською організацією “Бджола”. Захід приурочили до Дня Збройних Сил України — дня сили, подяки та незламності.

Журналістка Вільногірськ IN.UA була присутня на події і на власні очі побачила, як народжується осередок, який стане серцем тилової допомоги.

Місце, створене для підтримки оборонців

На початку зустрічі організатори подякували всім військовим за щоденний захист, за те, що завдяки їм ми можемо жити, працювати, допомагати та наближати перемогу. “Ви повертаєте мирне небо нашій Україні”, — пролунало від організаторів.

Новий центр — це окремий простір, створений спеціально для роботи тилу. Його головна місія — системна допомога ЗСУ, а перший напрям — плетіння маскувальних сіток.

Завдяки волонтеру Івану Сафонову були розроблені спеціальні металеві рамки — міцні  та зручні для роботи.

Голова ГО “Бджола” Анастасія Бондар наголосила: “Ми вже маємо замовлення від наших військових. Їм дуже потрібні маскувальні сітки, щоб ховати техніку, транспорт і себе. Тому нам дуже необхідні робочі руки. Приходьте, коли маєте час — кожна пара рук важлива”.

Вона також додала, що центр створили, бо люди постійно писали: “Хочу допомогти. Куди прийти?”. Тепер це місце відкрито для кожного.

“Сіток завжди бракує” — погляд військових

Волонтер та колишній військовий Олександр Щекодін підкреслив: “Сіток на війні завжди не вистачає. Їх забирають в останню чергу, і то не завжди, бо часто так трапляється, що немає можливості забрати сітку з позиції, через активні бойові дії. Тому потрібно багато — дуже багато. Волонтери роблять величезну роботу, і ми просимо всіх небайдужих приєднатися. Тут завжди тепло, є світло, чай і смаколики. Ми створили комфорт для всіх, хто прийде плести сітки для наших хлопців”.

У волонтерському центрі зараз плетуть маскувальні сітки для підрозділів ЗСУ, і тут навчають новачків — як дітей, так і дорослих. У планах — також виготовлення кікімор та окопних свічок

Простір центру зроблений так, щоб кожен міг одразу долучитися до роботи: є окремі робочі зони, рамки для плетіння та все необхідне для волонтерства. Тут можна не лише попрацювати, а й перепочити, поспілкуватися з іншими та відчути себе частиною спільної справи. Атмосфера підтримки та взаємодопомоги робить це місце особливим — сюди хочеться повертатися.

Голоси волонтерів: чому допомога важлива

Атмосфера в центрі ГО “Бджола” затишна та дружня —до роботи центру долучаються люди різного віку — кожен зі своєю історією та мотивацією. Наприклад, юний Максим Плясецький, який переїхав із селища Васильківка два місяці тому, спершу допомагав на ярмарках, а тепер плете маскувальні сітки для військових. Він каже: “Навчитися плести можна швидко. Головне, щоб було цікаво. Я люблю допомагати — це приносить кайф: і людям приємно, і тобі добре. Молодь мало волонтерить, бо думає, що це ні для чого. Але насправді це важливо. Ти робиш щось корисне своїми руками”.

Мешканка міста Ірина Третьяченко зазначає: “Тут дуже затишно і приємна атмосфера. Навчитися плести сітки — новий досвід. Ми віддячуємо нашим хлопцям за їхню службу. А молоді це дає відчуття причетності. Вони скажуть: “Ми теж плели сітки для наших воїнів”, і це буде їхня маленька гордість”.

А пані Тетяна, яка вже на пенсії, додає: “Ми на пенсії, але знайшли місце, де почуваємося своїми. Тут приємно перебувати поруч з однодумцями — настрій відразу підіймається, і розумієш, що робиш щось потрібне для наших воїнів. Дуже дружній колектив — це зближує”.

Волонтери, які щодня працюють у центрі, говорять про важливість системної допомоги фронту. Ярослав Бондаренко пояснює: “Це допомога військовим у першу чергу. Будемо розширюватися, робити більше рамок, більше сіток. Хто не байдужий — приходьте допомагати!”.

Євген П’янков, колишній військовий, пояснює: “Я добре розумію, як важливо мати маскувальні сітки на позиціях. Хочеться допомогти хлопцям, які зараз на передовій, тому я тут — і закликаю долучатися всіх, хто може”.

Кожен, хто приходить до центру, відчуває себе частиною великої справи: плетеш сітки, допомагаєш техніці, підтримуєш людей на фронті — і водночас заряджаєшся теплом спілкування та відчуттям причетності.

Як долучитися

Громадська організація “Бджола” запрошує всіх мешканців Вільногірська приходити: плести сітки, допомагати різати стрічки, надавати транспорт, поширювати інформацію. Це — наша можливість сказати воїнам “Дякую” за їхній захист і за можливість жити, працювати і допомагати.

Центр відкритий для всіх — без віку, без досвіду, без обмежень. Кожна сітка — врятоване життя. Кожна стрічка — внесок у перемогу. Кожна година волонтерства — підтримка тих, хто прямо зараз тримає оборону.

У новому центрі “Бджоли” люди, які об’єднані спільною метою — перемогою України. Приходь і ставай частиною тилу. Разом ми робимо велику справу.

Адреса центру: м. Вільногірськ, вул. Садова, 15А

Телефон для довідок: +380665912839

Читайте також:

Це місто приємних людей: Вільногірськ очима гостя з Франції

Волонтер і донор із Франції на ім’я Стефан, який раніше допомогав будувати притулок для котів “Пухнастий батальйон”, уперше особисто приїхав до Вільногірська. Його візит став помітною подією для місцевих зоозахисників, адже іноземний гість не лише наважився відвідати Україну під час війни, а й привіз із собою підтримку, щирість і зацікавленість у спільній справі.

Більше про візит французького гостя читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Візит до притулку відбувся всупереч війні

Це був перший візит Стефана до України. За його словами, відвідати нашу країну він мріяв упродовж останніх восьми років, але раніше не міг залишити дім надовго, бо доглядав велику кількість власних котів — від шести до дев’яти одночасно.

Шлях Стефана до зоозахисту розпочався ще в дитинстві. У його домі завжди жили коти, тож любов до тварин зростала разом із ним. У 2015 році він почав співпрацю з кількома французькими зоозахисними організаціями як прийомна родина для тварин. Тоді Стефан почав брати до себе врятованих котів і доглядати їх, доки ті не знаходили постійних господарів.

Попри війну, війну в Україні Стефан здійснив задумане завдяки наполегливим запрошенням українського друга Олександра Посметухова.

“Він мав сумніви, їхати в Україну чи ні, але я його переконав і дуже тішуся, що так сталося!” — розповідає волонтер притулку ГО “Пухнастий батальйон” Олександр Посметухов.

Подорож Стефана тривала майже два дні: автобусом він доїхав до Вільногірська, щоб особисто побачити притулок і тварин, яким допомагав на відстані.

Першим його зустрів Олександр. Згодом до них приєдналася власниця притулку Ольга Роговенко. Разом із волонтеркою та смм-менеджеркою редакції Вільногірськ IN.UA Анастасією Бондар вони провели для Стефана екскурсію: показали вольєри, приміщення, познайомили з історіями порятунку котів.

Особливо Стефана цікавили умови утримання тварин у притулку “Пухнастий батальйон”. Ознайомившись на місці, він залишився задоволений побаченим.

За його словами, вольєри розділені на відкриту частину та утеплене приміщення, де є обігрів — тож хвостаті мають дах над головою і тепло взимку. Усі коти прилаштовані в групових просторих клітках, нагодовані, доглянуті, стерилізовані та вакциновані.

“Добре видно зусилля Саші ,Олі та їх команди щодо перетворення цього місця на затишний дім для котів” — говорить Стефан про притулок.

За словами Стефана, єдине, чого хотілося б — більше простору. Приміщення замале для понад 120 котів.

“Це не докір, а констатація факту: більшa площа полегшила б життя і тваринам, і вам, волонтерам, яким було б зручніше пересуватися між клітками”, — додав Стефан.

Крім того, гість з Франції щиро захоплюється відданістю вільногірських волонтерів, які рятують тварин. Стефан звернув увагу, що навіть під час війни команда притулку продовжує піклуватися про чотирилапих, шукає можливості розширити територію і покращити умови.

За словами Стефана, це виклик, який йому добре знайомий, адже й у Франції притулкам постійно доводиться шукати ресурси для розширення та утримання своїх підопічних.

Французький погляд на порятунок тварин

За словами Стефана, такі опікуни на волонтерських засадах – звична практика у Франції. Благодійні товариства беруть тварину з вулиці, обстежують її, стерилізують, вакцинують, чипують, а потім передають у прийомну сім’ю до прилаштування.

“Витрати на харчі чи наповнювач інколи компенсує волонтеру організація, але найчастіше люди частково забезпечують підопічних і власним коштом. Ветеринарні послуги (лікування, вакцинація, стерилізація) зазвичай покриваються фондом”, — ділиться Стефан.

Він пояснив, що за французькими законами, якщо на вулиці помітили безпритульну тварину, слід сповістити міські служби, які виловлюють кота чи собаку й перевіряють наявність ідентифікації (мікрочіпу або татуювання). Якщо власника тварини не знаходять, її передають на карантин у притулок, який співпрацює з міською владою. Після кількох тижнів карантину тварину офіційно ставлять на облік, стерилізують, роблять щеплення і віддають на влаштування новим родинам.

“Звісно, на практиці не все виглядає ідеально. Між французькими зоозахисними організаціями інколи існує певне суперництво. Одні наголошують на суворому дотриманні закону і вимагають викликати для відлову лише міські служби, проте самі рідко виходять на вулиці рятувати тварин. Інші організації працюють безпосередньо на місцях і самі відловлюють котів, які потрапили в біду”, — пояснює Стефан.

Стефан ділиться, що притулки у Франції виживають завдяки підтримці небайдужих. Найбільші національні організації – SPA (Товариство захисту тварин) та “30 Millions d’Amis” (30 мільйонів друзів) — допомагають їжею, ліками, домовляються про знижки у ветеринарів.

Зокрема, міські бюджети теж виділяють певні кошти на офіційні притулки, але їх завжди бракує. Тому основою захисту тварин у Франції, як і в Україні, залишається волонтерська праця та приватні пожертви.

Приїхавши до Вільногірська, Стефан зміг порівняти цей досвід з українськими реаліями. Він зауважив, що місцеві волонтери в притулку роблять усе можливе, аби належно опікати тварин – так само віддано, як це роблять його колеги у Франції.