У Вільногірську вивчають, за кого мешканці були б готові проголосувати на виборах міського голови: хто проводить опитування і яке відношення до цього має “Вільногірськ IN.UA”

У Вільногірській громаді триває соціологічне опитування щодо суспільно-політичної ситуації. До переліку нібито можливих кандидатів на посаду міського голови включили двох людей із редакції “Вільногірськ IN.UA”. Одночасно з тим, як наші журналісти почали підготовку матеріалу про те, хто і для кого проводить це опитування, з’явилася реакція на нього в соціальних мережах. Критично відгукнулася про опитування політичних уподобань вільногірців активістка Тетяна Звягінцева — дружина одного з тих, кого соціологічна компанія включила в анкету як нібито можливого кандидата на посаду міського голови. Вона також натякнула, що опитування проводить ГО “Бджола Вільногірськ!”, активістка якої, Анастасія Бондар, працює в нашій редакції.

Редакція сайту “Вільногірськ IN.UA” заснована Громадською організацією “Бахмутська Фортеця”, яка була зареєстрована в 2015 році в Бахмуті. ГО “Бахмутська Фортеця” не співпрацює з політичними партіями, не фінансується політичними партіями, не бере участі у політичному процесі. Засновники сайту та керівники команди у Вільногірську, головна редакторка та голова ГО “Бахмутська Фортеця” Ганна Бокова та керівниця проєкту “Вільногірськ IN.UA” Альона Щекодіна не є членами політичних партій. Всі співробітники редакції, які бажають долучатися до громадських проєктів, роблять це на добровільній основі, у вільний від роботи час. 95% нашого фінансування (5% заробіток від реклами) – це кошти донорських організацій, які ми втрачаємо виключно для роботи редакції в межах статуту та редакційної політики. Наша співробітниця, редакторка Фейсбук та Телеграм сторінок нашого медіа, Анастасія Бондар – є волонтеркою ГО “Бджола Вільногірськ!”. Наші громадські організації не пов’язані між собою і не співпрацюють.

Ми вивчали опитувальник, спілкувались з декількома представниками соціологічних компаній телефоном, також керівниця проєкту Вільногірськ IN.UA особисто зустрічалась з працівником, який проводить наразі опитування в місті. І встановили, що опитування проводить дослідницька компанія “Соціополіс”. Досліджують настрої, проблеми, які хвилюють жителів Вільногірська, ставлення до центральних та місцевих органів влади, а також рівень довіри до громадських інституцій.

Вільногірську громаду для проведення опитування обрав замовник, якого соціологічна компанія не розголошує, називаючи цю інформацію конфіденційною.

Представник компанії “Соціополіс” Андрій Бут, який проводить опитування у Вільногірську, зазначив, що команда працює з п’ятниці, закінчити планують в середу. Два останні дні працюють в селах Вільногірської громади. Скількох мешканців Вільногірська планують опитати, соціологи не кажуть. Але, за словами Андрія Бута, у Дніпрі, де компанія працювала нещодавно, заповнили близько 500 анкет. Судячи з того, що опитування у Вільногірську триватиме тиждень, вибірка досить велика.

Андрій Бут відмічає, що охоче відповідають люди похилого віку. Під час спілкування ніхто з респондентів не попросив показати посвідчення та не уточнив інформацію про виконавців чи замовників опитування. Хоча замовника він не назвав, повідомив, що за його досвідом часто замовники включені в перелік кандидатів у вигляді партій чи персоналій. На питання, яким чином визначались кандидати, відповів: “Замовник знає ситуацію на місці і саме він пропонує кандидатури”.

Таким чином, можна припустити, що замовник — це людина чи організація з Вільногірська.

“Включення до опитувань кандидатів від представників військових – поширена практика в Україні, наразі висока довіра серед громадян до таких людей”, – додає Бут.

Як будуть використані результати опитування, чи будуть вони оприлюднені, також буде вирішувати замовник.

Дослідницька організація “Соціополіс” регулярно викладає звіти про свої проєкти, і не є за версією проєкту Texty.org.ua недоброчесною компанією, яка б оприлюднювала сумнівні опитування і не була помічена у прихованому політичному піарі.

Кого включили у список можливих кандидатів

В анкету включили перелік із семи прізвищ, які запропонували оцінити як можливих кандидатів на посаду міського голови Вільногірська.

У списку два чинні депутати і міський голова, одна людина з бізнесу та три — з громадськості. Троє з них уже брали участь у минулих виборах на посаду мера:

1. Антон Боклаг, колишній секретар міської ради, діючий депутат Вільногірської міської ради від партії Слуга народу.
2. Анастасія Бондар — редакторка Фейсбук та Телеграм медіа “Вільногірськ IN.UA”, волонтерка ГО “Бджола Вільногірьск!”.
3. Володимир Василенко, чинний міський голова, балотувався від партії “Пропозиція”.
4. Олег Кришин, народний депутат 8-го скликання, колишній голова правління ТОВ “Вільногірське скло”.
5. Олена Новікова, кандидатка на посаду міського голови на останніх виборах у 2020 році, діюча депутатка Вільногірської міської ради від партії Всеукраїнське об’єднання Батьківщина
6. Альона Щекодіна — заступниця голови ради ВПО у Вільногірську, керівниця проєкту “Вільногірськ IN.UA”.
7. Віктор Звягінцев, кандидат на посаду міського голови на останніх виборах у 2020 році від політичної партії “Національний корпус”, нині військовослужбовець.

Голову організації “Родини полеглих Героїв” Тетяну Звягінцеву, обурило, що серед претендентів на посаду мера опинився її чоловік Віктор Звягінцев, який вже балотувався на цю посаду і має сторінку, на якій позиціонує себе як голова ПП “Національний Корпус” міста Вільногірськ. Наразі сторінка не активна, останні дописи зроблені у травні 2022 року. Осередок організації цієї політичної сили у Вільногірську не зареєстрований.

Під постом, який Тетяна розмістила в мережі, вона залишила хештеги “зрада” і “вибори”, “вільногірськ” “думайте”.

Ми звернулись по коментарі до Тетяни, але на дзвінки й повідомлення вона не відповіла. Якщо Тетяна захоче висловити свою думку, то ми готові до спілкування.

“Наявність у списку кандидатів двох представниць редакції для мене означає підтвердження того, що в моїй команді працюють цілеспрямовані і активні люди, у них є вплив і довіра в громаді. Якщо хтось із команди “Вільногірськ IN.UA” вирішить зайнятись політикою чи брати участь у виборах, я, як головна редакторка, гарантую, що політична активність буде повністю розмежована з журналістською роботою, і медіа не буде використане як інструмент агітації чи політичної боротьби. Медіа працює в межах редакційної політики, в якій визначені основи нашої роботи”, —повідомила головна редакторка “Вільногірськ IN.UA” Ганна Бокова.

Своє ставлення до ситуації також висловила керівниця проєкту “Вільногірськ IN.UA” Альона Щекодіна: “Я не збираюся балотуватися ані в депутати, ані на посаду міського голови. На сьогодні я керую проєктом Вільногірськ IN.UA, виконую обов’язки голови Ради ВПО, громадською діяльністю займаюся з 2015 року. Вважаю, що складно і відповідально бути як то громадським активістом, як то представником місцевого самоврядування. Для мене важливо навчитися самій і пояснити людям, що тільки разом зможемо сприяти розвитку громади, що відповідальність у нас спільна”.

Редакторка мереж “Вільногірськ IN.UA” Анастасія Бондар – волонтерка ГО “Бджола Вільногірськ!” повідомила, громадська організація чи вона особисто не замовляли це опитування.

Крім того, ми звернулися за коментарями до діючого міського голови Володимира Василенка, Олени Новікової, Антона Боклага та Володимира Кучеренка — депутата міської ради, який нині захищає Україну.

Депутат Вільногірської міської ради Антон Боклаг повідомив: “Я вже колись коментував своє ставлення щодо обговорення виборів під час війни, це не нормально – крапка. Сьогодні війна. Жодних припущень не має,список незрозумілий. Жодної згоди на це не давав”.

Олена Новікова теж негативно висловилася про опитування: “Я не давала жодної згоди — це дурниця! Яке вони мають право мене туди включати? Може, я взагалі захочу балотуватися у Києві, звідки вони можуть це знати? Це провокація!”

Для об’єктивності наша редакція звернулася за коментарями щодо опитування про вибори під час військового стану до депутата Вільногірської міської ради і на сьогодні військовослужбовця Володимира Кучеренко, який повідомив, що позитивно ставиться до цього.

Також свою думку щодо опитування та виборів висловив у коментарі редакції міський голова Вільногірська Володимир Василенко: “Я не знаю, хто це робить. Зараз тривають воєнні дії, і я ставлюся вкрай негативно як до опитування, так і до проведення виборів під час війни”.

Щодо політичних амбіцій наша співробітниця та волонтерка ГО “Бджола Вільногірськ!” зазначила, що на сьогодні команда зосереджена на соціальних та культурних проєктах.

Також редакція Вільногірськ IN.UA сподівається отримати коментарі від Олега Кришина, контакти, якого не вдалося знайти у відкритому доступі.

“Якщо йтиметься про майбутнє — громада дізнається про це від нас першою!” – додала Анастасія Бондар.

Очевидно, що громадська організація “Бджола Вільногірськ!” пов’язана з громадською організацією “Бджола” у Кам’янському. Вони мають однакову символіку також і з політичною партією “Бджола”. Ця партія, заснована у Кам’янському, на своєму сайті позначає ГО “Бджола” першою серед партнерів. Наразі на порталі Національного агентства запобігання корупції немає інформації про осередки партії в Вільногірську.

“Під емоційним засуджуючим дописом Тетяни Звягінцевої на момент публікації залишили 45 коментарів. Хтось підтримує жінку особисто, оскільки родина бореться з хворобою чоловіка, хтось підтримує її обурення. Я також бажаю здоров’я Тетяні та Віктору. Мене особисто дивує намір дискредитувати інших громадських діячів. Здається на полі розвитку громади всі активні вільногірці мали би об’єднатися, але відбувається зворотній процес”, – підсумувала головна редакторка Ганна Бокова Бокова.

Останню заяву про термін проведення виборів учора, 18 серпня, зробив президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом. Він повідомив, що виборчий процес можливий після заключення мирної угоди та встановлення миру.

Нагадаємо, що ми проводили опитування щодо уподобань на виборах в лютому цього року. Тоді з критикою подібних опитувань виступив Антон Боклаг, на той момент секретар міської ради.

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Гроші громади, робота, спорт, благоустрій, підготовка до зими та важливі рішення влади – зібрали все, що відбувалося у Вільногірську та області протягом тижня. 

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Понеділок

• Мешканців Вільногірська прохають підписати петицію про збереження коштів у бюджетах громад

Представництво “Асоціація прифронтових міст та громад” у м. Дніпро звернулося до керівництва та жителів Вільногірської громади із закликом підтримати електронну петицію № 10830 до Кабінету Міністрів України. Головна мета ініціативи – залишити кошти реверсної дотації у місцевих бюджетах і не вилучати їх до державного бюджету під час війни.

• “ЛИХІВКА 1740” – вже не просто знак: у селищі формується простір майбутнього музею

У Лихівці оновили пам’ятний знак “ЛИХІВКА 1740”, який понад 20 років є помітною частиною селища. Знак отримав нове оформлення, напис і дату тепер видно з обох боків, а територію навколо нього поступово впорядковують. Оновлення відбувається поруч із місцем, де планують створити музей “Українська садиба”.

• День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти 

12 вересня 2026 року в Україні відзначали День українського борщу – свято, присвячене одній із найвідоміших українських страв. Борщ є не лише частиною національної кухні, а й важливим символом культурної та гастрономічної спадщини України.

Вівторок

• Вільногірські пауерліфтери здобули 15 нагород на чемпіонаті області 

17 вихованців КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу представили Вільногірськ на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу серед вихованців ДЮСШ. За підсумками змагань команда виборола 15 нагород та стала чемпіоном у командній першості.

• Більше світла й зелених насаджень: у Вільногірську перерозподіляють бюджет благоустрою

Вільногірська міська рада прийняла рішення про внесення змін до міської цільової Програми утримання об’єктів благоустрою та ЖКГ на 2022-2026 роки. Видатки на комунальну сферу громади пропонують збільшити на 410,7 тисячі гривень. Водночас фінансування низки напрямків заплановано скоротити. Рішення прийнято на черговій 103 сесії 10 вересня 2026 року.

• Відкрита вакансія слюсаря-сантехніка до Жилкомсервісу

КП “УК “Жилкомсервіс” шукає слюсаря сантехніка. Робота має постійний характер, а працівнику пропонують зарплата у розмірі 12 000 гривень. 

Середа

• Спортсмен із Жовтих Вод виборов золото чемпіонату Європи з параплавання та встановив рекорд

Кирило Пойда із Жовтих Вод виборов золоту медаль чемпіонату Європи з параплавання. Український спортсмен переміг у запливі на 100 метрів брасом та водночас оновив рекорд Європи. 

• Вільногірський ліцей №5  шукає прибиральника службових приміщень 

У вільногірському ліцеї №5 відкрита вакансія прибиральника службових приміщень. Досвід роботи не вимагається, а працівнику пропонують зарплату 8 700 гривень. 

• Вільногірський ліцей №2 придбав три ноутбуки: що відомо про техніку

Вільногірський ліцей №2 Вільногірської міської ради придбав три ноутбуки за 116 850 гривень без ПДВ. Але у документах закупівлі не зазначені конкретні моделі техніки, тому оцінити її характеристики неможливо. 

• День пам’яті загиблих журналістів: в Україні вшановують медійників, які загинули під час роботи та війни 

В Україні 16 вересня вшановували пам’ять усіх журналістів і медіапрацівників, які загинули під час виконання професійних обов’язків, стали жертвами війни або віддали життя, захищаючи Україну. Ця дата пов’язана із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе – 26 років тому, 16 вересня 2000 року, він востаннє вийшов із дому та зник. Відтоді цей день став символом пам’яті про загиблих українських журналістів. 

• Вільногірок запрошують на безкоштовний вебінар про нові професійні можливості 

17 вересня відбувся безкоштовний онлайн-вебінар “Новий професійний шлях: можливості для жінок”. Захід організовувала команда Reskilling Ukraine.

Четвер

• Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника

До Дня рятівника редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з начальником 52-ї державної пожежно-рятувальної частини Денисом Сіленком. У матеріалі – про роботу рятувальників Вільногірської громади під час повномасштабної війни, щоденні виклики та людей, які першими приходять на допомогу. Також керівник частини розповів про побажання колегам до професійного свята.

• “Дерево надії” у Жовтих Водах: родини зниклих і полонених звернулися із пропозицією

14 вересня на платформі місцевих петицій E-DEM зʼявилося звернення Катерини Чередниченко з ініціативою щодо створення у Жовтих Водах інтерактивного арт-обʼєкту “Дерево надії”. Станом на момент написання матеріалу, електронна петиція вже зібрала 114 із 100 необхідних підписів. 

• Що насправді чекає на дитячі майданчики у Вільногірську: плани міськради змінилися

Замість косметичного латання – капітальна реконструкція за сучасними стандартами. У Вільногірську ухвалено рішення зняти понад 370 тисяч гривень із поточного ремонту дитячих майданчиків, проте міська влада переконує: це не відмова від турботи про малечу, а початок масштабного перезавантаження всієї дитячої інфраструктури громади.

• Укрзалізниця змінює тарифи на приміські поїзди: скільки коштуватиме проїзд

“Укрзалізниця” переходить на нову систему оплати проїзду у приміських поїздах. Замість розрахунку вартості залежно від точної відстані пасажири платитимуть фіксовану суму відповідно до однієї з шести тарифних зон. 

Пʼятниця

• У Вільногірську відкрили вакансію слюсаря аварійно-відновлювальних робіт

КП “Жилсервіс” у Вільногірську запрошує на роботу слюсаря аварійно-відновлювальних робіт. Працівнику пропонують повну зайнятість та заробітну плату 18 000 гривень.

• Вільногірський ліцей №2 закупив техніку на 320 тисяч гривень: моделі обладнання знов не вказані

Вільногірський ліцей №2 уклав два договори на закупівлю навчального обладнання на загальну суму 319 980 грн без ПДВ за кошти місцевого бюджету. Водночас у відкритій інформації про закупівлі не зазначені конкретні марки й моделі техніки та її детальні технічні характеристики.

• Вільногірськ готують до опалювального сезону: вже витрачено понад 7 млн грн

У Вільногірську завершують підготовку міської інфраструктури до опалювального сезону 2026/2027 років. Станом на 8 вересня повністю готовими вважаються об’єкти охорони здоров’я, соціальної сфери, дорожнього господарства та водопровідно-каналізаційні мережі. Житловий фонд підготовлений на 99%. Відповідний проект рішення виконкому з’явився на сайті міськради.

• На дорогах Дніпропетровщини облаштують понад 66 км антидронових конструкцій

Для захисту автомобільних доріг Дніпропетровської області від атак безпілотників передбачили понад 150 млн гривень. Відповідне рішення ухвалив Кабінет Міністрів України.

Читайте також:

На дорогах Дніпропетровщини облаштують понад 66 км антидронових конструкцій

Сьогодні, 19 вересня 2026 року, Україна вперше на державному рівні відзначає День української музики. Нове пам’ятне свято Верховна Рада запровадила 27 травня 2026 року відповідною постановою.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Чому саме 19 вересня: як зʼявився День української музики

Ініціатива започаткувати День української музики належить Українській агенції з авторських та суміжних прав ГО “УААСП”. Її підтримав Олександр Санченко, голова підкомітету з питань музичної індустрії Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

За словами виконавчого директора ГО “УААСП” Сергія Шаповала, поява окремого дня в календарі має привернути більше уваги до української музичної індустрії та її розвитку. Йдеться не лише про мистецьке значення музики, а й про її роль у культурному та інформаційному просторі країни.

Дата свята також має символічне значення – третьої суботи вересня 1989 року під час фестивалю “Червона рута” у Чернівцях публічно прозвучав гімн “Ще не вмерла Україна”, який на той момент був забороненим твором.

Саме тому День української музики відзначатимуть щороку у третю суботу вересня. У 2026 році ця дата припадає на 19 вересня.

Музика, що передавалася із покоління в покоління: історія української музики

До епохи звукозапису: музика як усна традиція

Протягом століть українська музика існувала переважно як усна традиція. Колискові, веснянки, колядки, щедрівки, весільні, козацькі та чумацькі пісні передавалися від покоління до покоління. Мелодії й тексти могли змінюватися залежно від регіону, але пісні продовжували жити.

Важливу роль у збереженні музичної та історичної пам’яті відігравали кобзарі й бандуристи. Вони виконували думи, історичні та духовні пісні, фактично замінюючи засоби масової інформації в суспільстві без радіо й масової освіти.

Коли народна пісня вийшла на велику сцену 

У XIX столітті важливий етап у розвитку української музики пов’язаний з Миколою Лисенком – композитором, піаністом, диригентом, педагогом і дослідником фольклору.

Лисенко збирав та записував народні пісні, перетворюючи їх на основу професійної музичної традиції. Він прагнув розвивати українську музику на основі рідної мови та фольклору.

Так народна мелодія поступово виходила за межі побуту – звучала в операх, хорових і концертних творах та ставала частиною музичної освіти. Те, що століттями передавалося усно, почало з’являтися на нотному папері.

Українська мелодія, яку знає весь світ 

Одним із найвідоміших прикладів міжнародного поширення української музики став “Щедрик” Миколи Леонтовича. В основі твору – давня українська щедрівка, над якою композитор працював роками. Прем’єра відбулася в Києві 1916 року.

Згодом Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця представила твір європейській та американській публіці. 5 жовтня 1922 року “Щедрик” прозвучав у нью-йоркському Carnegie Hall.

Пізніше мелодія отримала англомовну назву Carol of the Bells і стала частиною світової різдвяної культури. Її використовують у фільмах, рекламі, телешоу та численних музичних аранжуваннях.

Мільйони людей упізнають цю мелодію з перших нот, хоча не всі знають, що її історія почалася з української щедрівки.

Музика попри репресії

XX століття стало для української музики часом не лише творчих пошуків, а й важких випробувань. За новими композиціями, жанрами та іменами стояли долі митців, на яких тиснула радянська влада.

Музичне середовище не залишалося осторонь репресивної політики. Композитори, диригенти, виконавці та народні музиканти могли зазнати переслідувань, а творчість багатьох із них мала відповідати встановленим владою ідеологічним правилам.

Однією з найтрагічніших стала доля Миколи Леонтовича – у січні 1921 року його застрелив у будинку батька агент радянської ЧК.

Проте навіть у таких умовах українська музика не зупинилася у своєму розвитку. Поряд із академічною традицією продовжували існувати хоровий спів, естрадна музика, джаз та авторська пісня. Згодом до них додався й рок.

Особливо помітними зміни стали наприкінці 1980-х. Музика поступово перетворювалася не просто на форму мистецтва, а й на простір для нових культурних проявів, які виходили за межі звичних радянських рамок.

Музика після 1991 року

З проголошенням незалежності українська музика отримала простір для розвитку без радянських ідеологічних обмежень. Разом із державою змінювалася і музична культура: з’являлися нові виконавці, гурти, стилі та способи говорити про українську ідентичність.

У 1990-х українська сцена переживала непростий період. Музикантам доводилося працювати в умовах економічних труднощів, але саме тоді формувалося нове покоління артистів. Поруч із естрадою розвивалися рок, поп, електронна та альтернативна музика.

У наступні десятиліття українські виконавці дедалі активніше виходили на міжнародну сцену. Пісні українською мовою почали звучати не лише для вітчизняної аудиторії, а й за кордоном. Важливу роль у цьому відіграли фестивалі, музичні конкурси, незалежні лейбли та розвиток цифрових платформ.

Окремою сторінкою став Євромайдан. Музика опинилася безпосередньо в центрі суспільних подій – як спосіб висловити позицію, підтримати людей і зафіксувати атмосферу часу.

Після початку російської агресії українська музика ще виразніше стала частиною культурного спротиву. Виконавці переходили на українську, переосмислювали фольклор і традиційні мотиви, а сучасні жанри дедалі частіше поєднувалися з народною музикою.

Сьогодні українська сцена існує одразу в кількох вимірах: від попмузики та репу до року, електроніки й експериментальних жанрів. Вона продовжує змінюватися і водночас дедалі активніше розповідає світові власну українську історію.

Читайте також:

День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти