Українці можуть безкоштовно пройти КТ та МРТ: послуги сплачує НСЗУ

Українці можуть безкоштовно пройти КТ та МРТ за рахунок держави. Ці обстеження покриває Програма медичних гарантій, і вони входять в пакет “Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах”.

Про це повідомляє Національна служба здоров’я України на сторінці у Fecebook.

Коли КТ та МРТ безкоштовне

Важливо, щоб лікар направив на обстеження, а саме направлення створюється тим лікарем, який рекомендує діагностику.

Послуги за КТ та МРТ сплачує НСЗУ:

• МРТ – 685,1 грн;
• КТ з контрастом – 1216,75 грн;
• КТ без контрасту – 542,5 грн.

За наявності направлення від лікаря послуги для українців безкоштовні.

Обстеження можна пройти в медичних закладах, які уклали договір з НСЗУ. Щоб знайти такий заклад, можна зателефонувати на гарячу лінію НСЗУ (16-77) або скористатися електронною картою медичних установ на сайті НСЗУ.

Читайте також:

• В Україні продовжили термін проходження ВЛК для обмежено придатних
• Чи потрібно змінювати паспорт-книжечку на ID-картку: пояснення міграційної служби

Сьогодні Вільногірськ відзначає своє 70-річчя. У цей день ми з особливою гордістю звертаємося до людей, чиє життя, праця, талант та невтомна енергія є справжнім надбанням нашого краю. 

Звання “Почесний громадянин міста Вільногірськ” – це найвища відзнака вдячності за вагомий особистий внесок у розвиток міста, його економіки, культури, освіти, спорту та активної громадянської позиції. Завдяки їхній самовідданій праці та любові до рідної землі Вільногірськ живе, розвивається і впевнено дивиться в майбутнє.

Нижче представлено офіційний перелік почесних громадян нашого міста, чиї імена назавжди вписані золотими літерами в його історію. 

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Перелік почесних громадян Вільногірська 

• Атоян Петро Степанович 

Майже 20 років очолював відділ робітничого постачання Вільногірського ГМК. Сприяв розвитку торговельної мережі міста та створенню підсобного господарства комбінату. Звання “За заслуги перед містом” отримав у 2002 році.

• Ашова Галина Петрівна 

Багато років працює медичною сестрою КП “Вільногірська центральна міська лікарня”. Активно долучалася до вирішення питання надання Вільногірську статусу міста обласного підпорядкування. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Білогай Павло Дмитрович 

За фахом інженер-технолог. Працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, де впроваджував інноваційні технології збагачення руд. Очолював підприємство “Кольорові метали”, яке завдяки створеному конусному агрегату не має аналогів у світі. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Білякова Валентина Петрівна

Відома лікарка акушер-гінеколог, майже 50 років присвятила медицині. Очолювала акушерсько-гінекологічну службу міської лікарні, понад 10 років була єдиним оперуючим гінекологом міста. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Варен Віктор Вікторович 

Перший директор Вільногірського ГМК і один із будівничих міста. Під його керівництвом комбінат став одним із провідних підприємств галузі, а Вільногірськ – сучасним містом. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році (посмертно).

• Єлізаров Євгеній Павлович 

Організатор і перший директор заводу електровакуумного скла (нині – ТОВ “Вільногірське скло”). Зробив вагомий внесок у будівництво та розвиток підприємства, яке прославило Вільногірськ виробництвом кінескопів, кольоророзподільних масок, екранів і кришталю. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно посмертно у 2002 році. 

• Мамонтов Володимир Демʼянович 

З 1959 року очолював будівельне управління №1, а з 1960 – трест “Дніпрометалургбуд”. Під його керівництвом будувалися гірничо-збагачувальний комбінат, житлові квартали та формувався Вільногірськ як місто. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно посмертно у 2002 році. 

• Семенов Михайло Кирилович 

Учасник Другої світової війни. Працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, де обіймав керівні посади в службах постачання, збуту та комерційної діяльності. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році. 

• Соколов Володимир Іннокентійович 

Другий директор Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Талановитий інженер, який забезпечив технічне переоснащення підприємства завдяки державним кредитам, що дало тривалий економічний ефект. Звання “За заслуги перед містом” отримав у 2002 році (посмертно). 

• Соловйов Леонід Кирилович

Заслужений працівник сфери послуг України, директор Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозвʼязку та телебачення, винахідник, автор пʼяти патентів. Брав участь у створенні Вільногірського заводу електровакуумного скла. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Тарасенко Іван Дмитрович 

Учасник Другої світової війни. Працював топографом у геологорозвідувальній експедиції Самотканського родовища. Нагороджений премією “За першовідкриття”, орденами СРСР, Болгарії та України, зокрема орденом “За мужність”. Звання “За заслуги перед містом” отримав у 2002 році. 

• Устенко Юрій Михайлович 

Видатний лікар-хірург міста, стаж роботи за фахом – 37 років. З 1980 по 2008 рік очолював хірургічно-травматологічне відділення Вільногірської ЦМЛ. Має значний досвід у невідкладній хірургії, зробив вагомий внесок у розвиток медичної допомоги населенню. У 2002 році удостоєний звання “За заслуги перед містом”. 

• Чернов Іван Кирилович

Понад 30 років очолював Вільногірський завод залізобетонних виробів, був депутатом міської ради кількох скликань. Нагороджений державними та ювілейними медалями. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Чирва Надія Йосипівна 

Бібліотечна працівниця вищої категорії, понад 50 років присвятила бібліотечній справі. Більше 30 років очолювала історико-краєзнавчий музей школи №5, організовувала краєзнавчі експедиції. Редакторка й ведуча рубрик міського радіомовлення “Часопис рідного краю” та “Літопис нашої біди”. Нагороджена відзнаками Міністерства культури, медаллю “Ветеран праці”. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Яровий Віктор Давидович 

Понад 50 років працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті. Пройшов шлях від дільничного геолога до головного геолога комбінату (з 1999 року). Ветеран праці, занесений до Книги пошани комбінату, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2002 році.

• Шевченко Надія Минівна 

Засновниця і перша начальниця Вільногірського вузла зв’язку. Під її керівництвом створено перше міське відділення пошти та сучасну структуру вузла зв’язку. Одна з перших депутатів Вільногірської міської ради (1960). Нагороджена багатьма медалями. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2003 році.

• Алексенко Олексій Григорович 

З 1989 року працював у Вільногірській центральній міській лікарні, пройшовши шлях від лікаря-акушера-гінеколога до головного лікаря. У 2002–2006 роках очолював міський відділ охорони здоров’я. Депутат Вільногірської міської ради двох скликань і Дніпропетровської обласної ради ХХІІІ скликання. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2004 році.

• Шуригін Дмитро Андрійович 

З 1968 по 1993 рік очолював Вільногірське АТП-21267, з 1994 по 1998 рік був головою Вільногірської міської Ради народних депутатів, у 1999–2011 роках – головою міської організації ветеранів України. Нагороджений орденом “Трудового Червоного Прапора”, медалями, срібною медаллю ВДНГ, грамотами та подяками. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2004 році.

• Зєліков Михайло Олексійович 

Перший головний геолог Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Брав участь у виборі місця будівництва комбінату й міста у 1956 році. Засновник і керівник школи геологів-експлуатаційників, зробив вагомий внесок у розробку родовища та вдосконалення виробничих рішень. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2006 році.

• Касьян Віктор Якович 

З 1979 року працював у Вільногірську, пройшовши трудовий шлях на гірничо-металургійному комбінаті. З 1986 року протягом двох скликань очолював виконавчий комітет Вільногірської міської ради. Ініціював створення ради директорів підприємств і надання Вільногірську статусу міста обласного підпорядкування. Депутат Вільногірської міської ради V скликання. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2006 році.

• Лигун Петро Максимович 

З 1967 по 1985 рік працював у спортивному комплексі Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Виховав першого у Вільногірську майстра спорту СРСР з класичної боротьби, понад десять кандидатів у майстри спорту та багатьох спортсменів-розрядників. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2006 році (посмертно).

• Майоров Володимир Васильович 

40 років працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, пройшовши шлях від старшого геодезиста до головного маркшейдера. Автор восьми раціоналізаторських пропозицій, одна з яких сприяла захисту міста від затоплення та покращенню водопостачання. Нагороджений “Бронзовою медаллю” ВДНГ і медаллю “Захиснику Вітчизни”. Активний учасник громадського життя міста. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2006 році.

• Турченко Іван Федорович 

Ветеран Другої світової війни. Нагороджений орденами, медалями за бойові заслуги та за участь у визволенні Берліна. Понад 30 років працював на будівництві житла й об’єктів Вільногірська. Член Ради Вільногірської міської організації ветеранів. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2006 році.

• Біленко Віктор Миколайович 

Працює на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті з 1973 року. З 1991 по 2002 рік обіймав посаду комерційного директора, згодом став заступником генерального директора з соціальних питань та зв’язків з громадськістю. За його участі збережено соціальну інфраструктуру комбінату. Депутат Вільногірської міської ради трьох скликань. Нагороджений відзнакою Дніпропетровської обласної ради “За розвиток місцевого самоврядування”. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2008 році.

• Зеленський Микола Андрійович 

Активний громадський діяч у галузі освіти міста. Розпочав трудовий шлях у 1969 році вчителем географії, з 1978 року очолював ЗОШ №3. У 1990–2000 роках був першим завідувачем міського відділу освіти, заклавши основи розвитку освітньої галузі міста. Нагороджений знаками “Відмінник просвіти СРСР” та “Відмінник освіти України”. Після виходу на пенсію продовжував працювати в освітній сфері. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2008 році.

• Медведецька Неля Зотівна 

Активна діячка у сфері охорони здоров’я. Понад 30 років працює у Вільногірській центральній міській лікарні, з 1978 року очолює інфекційне відділення. Неодноразово нагороджувалася грамотами та подяками за професіоналізм, відданість справі та внесок у розвиток медичної допомоги. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2008 році.

• Кривкін Геннадій Федорович 

Депутат міської ради чотирьох скликань. Понад 40 років працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, пройшовши шлях від слюсаря до начальника спеціалізованого управління ремонту та монтажу. Активно займався громадською діяльністю. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2009 році.

• Зінченко Іван Іванович 

Ветеран Другої світової війни, відповідальний управлінець відділу кадрів геолого-розвідницької експедиції, яка відкрила поклади корисних копалин у нашій місцевості. З 1969 по 1987 рік – директор Вільногірської ЗОШ №4. Брав участь у завершенні будівництва школи, під його керівництвом колектив неодноразово відзначався за успіхи у навчально-виховній роботі. Відзнакою “За заслуги перед містом” нагороджений у 2010 році (посмертно).

• Баранов Юрій Дмитрович 

Генеральний директор філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” у 2002–2011 роках. Під його керівництвом підприємство стало одним із найстабільніших виробництв країни, неодноразово здобувало відзнаки на українських і міжнародних конкурсах. Нагороджений орденом України “За заслуги” ІІІ ступеня, відзнакою “За заслуги перед містом” (2011) та званням “Людина року міста Вільногірськ” у номінації “Гордість міста”.

• Русак Тетяна Григорівна 

Директорка з питань економіки та фінансів філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат”, депутатка міської ради 5-го і 6-го скликань, голова профільної депутатської комісії. За вагомий внесок у розвиток міста удостоєна звання “За заслуги перед містом” у 2012 році.

• Самсоненко Василь Омелянович 

Ветеран праці Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (1964-1997 рр.). Брав участь у будівництві житла, соціальних обʼєктів міста та виробничих підрозділів комбінату. За сумлінну працю й активну громадську діяльність занесений до книги пошани комбінату. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2013 році. 

• Шакіна Валентина Кузьміна 

Понад 30 років працювала у профспілковій сфері заводу “ЕКМА”. Брала активну участь у збереженні підприємства та трудового колективу під час реструктуризації та приватизації. Нагороджена профспілковими відзнаками України. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2015 році. 

• Волощук Олександр Олександрович 

Понад 40 років працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті. Депутат міської ради 4-х скликань, міський голова Вільногірська (2002-2006). Брав участь у реалізації важливих міських проєктів. Звання “За заслуги перед містом” отримав у 2016 році. 

• Шиян Петро Петрович 

Присвятив життя образотворчому мистецтву та педагогіці. Брав активну участь у культурному житті міста, створив низку мистецьких проєктів, що стали частиною історії Вільногірська. Звання “За заслуги перед містом” присвоєно у 2016 році. 

• Сокіл Олександр Михайлович 

Понад 35 років працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, пройшовши шлях від слюсаря до генерального директора. Міський голова Вільногірська (2006-2008), депутат обласної ради. Доктор технічних наук, лауреат державної премії, нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Звання “За заслуги перед містом” присвячено у 2017 році. 

• Мельник Анатолій Максимович 

Зарекомендував себе як активний громадський діяч Вільногірська, який брав участь у розвитку та суспільному житті міста. Чотири скликання був депутатом Вільногірської міської ради, очолював постійні депутатські комісії з питань охорони здоровʼя та торгівлі. У 2019 році йому присвоєно звання “За заслуги перед містом”. 

• Москальчук Олександр Герасимович 

Очолював виконавчий комітет Вільногірської міської ради трудящих у 1971–1982 роках. За час роботи зробив вагомий внесок у розвиток міста: сприяв відкриттю відділення Держбанку, будівництву першої АЗС, газифікації приватних будинків, створенню посадочної платформи на залізничній станції. У 1990–1999 роках очолював відділ Державної податкової інспекції у місті Вільногірськ. У 2019 році йому присвоєно звання “За заслуги перед містом”.

Примітка. Редакція Вільногірськ IN.UA не додає в цей перелік воїнів, що отримали звання “Почесний громадянин” посмертно. Про полеглих Героїв редакція розповідає в окремих публікаціях. 

Читайте також:

Рукописний літопис Вільногірська: до Дня міста починаємо публікацію книги від почесної громадянки Надії Чирви

Тиша біля води, вудки, жарти, підтримка побратимів і спільний стіл після змагань – у Лихівській громаді організували спортивну ловлю риби для ветеранів. До заходу запросили й представників Вільногірської громади. Риболовля стала для учасників не стільки боротьбою за улов, скільки можливістю провести час разом у невимушеній атмосфері.

Представниця редакції Вільногірськ IN.UA побувала на заході та поспілкувалася з ветеранами, організаторами й учасниками. Для багатьох із них це була перша спроба риболовлі, а для інших – давно знайоме заняття, яке допомагає відпочити та переключитися.

“Не просто на риболовлю”: як проходили змагання

Захід відбувся на ставку в селі Байдаківка Лихівської громади. Старт змагань оголосили зранку, а риболовля тривала до 13:30.

Голова Лихівської громади Лариса Савченко наголосила, що зустріч задумували не просто як спортивне змагання.

“Ми зібралися тут не просто на риболовлю, а щоб у колі бойових побратимів та однодумців відчути плече друга, тишу природи, силу води і наше непохитне єднання”, – зазначила вона.

Учасники розмістилися на своїх місцях і почали ловити рибу. Організатори закликали ветеранів не зосереджуватися лише на результаті, а насамперед отримати задоволення від спільного відпочинку.

“Головне правило сьогодні – отримати максимальне задоволення від риболовлі. Наловити риби – хтось побільше, хтось поменше. Але головне, щоб усім було весело”, – пролунало під час відкриття змагань.

Поки ветерани рибалили, для присутніх також підготували додаткові активності. Зокрема, відбулася дитяча програма з перегонами раків.

Для когось – перша риболовля

Не всі учасники до цього мали досвід риболовлі. Ветеран Микола Чепурний розповів, що приїхав на захід уперше спробувати себе в цьому занятті.

Чоловік проходив службу у 93-й окремій механізованій бригаді “Холодний Яр” на Харківському та Донецькому напрямках. На риболовлю він приїхав від самого початку – з восьмої ранку.

На запитання, яку рибу сподівається зловити, відповів просто: “Хоч би карасика піймати”.

Інша учасниця, Ксенія, також уперше взяла участь у риболовлі. За її словами, їй просто захотілося провести день у спокійній атмосфері біля води.

Для ветерана Миколи з Біленщини риболовля теж не є постійним хобі. Чоловік розповів, що раніше вони з іншими мешканцями їздили на місцевий ставок, однак згодом водойма висохла. Після відновлення водойми громада спільно придбала малька та запустила його у ставок.

Цьогорічна риболовля стала для нього першим таким заходом. І головне, заради чого він приїхав, – спокій.

“Найголовніше – відпочити”, – сказав ветеран.

Учасники змагалися за вагу улову

Результати визначали за вагою виловленої риби. Загалом передбачили три призові місця.

За результатами змагань, перше місце посів Руслан Бабець – його загальний улов склав 7,4 кілограма. 

Друге місце виборов Володимир Сліпінчук із результатом 2 кілограми. 

Третім став ветеран із Вільногірської громади та волонтер ГО “Бджола Вільногірськ” Олександр Щекодін, який виловив 1,7 кілограма риби. 

Втім, організатори подбали не лише про переможців. Ветерани отримали подарунки й відзнаки за участь у змаганнях.

Окремі номінації для учасників

Окрім основних призових місць за вагою улову, під час заходу визначили й переможців у додаткових номінаціях. Вони були присвячені не лише риболовним результатам, а й атмосфері та родинній участі.

Серед них:

• “Перша спіймана риба” – Руслан Бабець;
• “Берегиня рибальської удачі” – Анастасія Бабець;
• “Рибальська династія” – сім’я Братченко;
• “Рибальський оптиміст” – Сергій Воловіченко;
• “Зразок рибальської витримки” – Олександр Піддубний;
• “Найстильніший рибалка” – Юрій Кушнір;
• “Володар чарівної наживки” – Сергій Лоранець.

Окремою історією став ветеран Геннадій, який приїхав на захід у відпустці. Чоловік розповів, що займається риболовлею з 10 років. Його найбільший улов у житті – сом вагою 7,5 кілограма, якого він свого часу спіймав саме в цьому ставку.

Тож для Геннадія Байдаківський ставок має особливе значення – саме тут свого часу йому вдалося встановити власний рекорд у риболовлі.

На березі зібралися ветерани з різним досвідом

Особливою рисою заходу стала атмосфера. Серед учасників були ветерани з різними пораненнями та наслідками служби, зокрема люди, які пересуваються на протезах.

Попри фізичні травми, ветерани разом сиділи біля води, спілкувалися, жартували та підтримували один одного. Деякі учасники приїхали разом із дружинами.

Представницю редакції Вільногірськ IN.UA вразило саме ставлення громади до ветеранів – неформальне, уважне й турботливе.

Людей намагалися залучити до спільного відпочинку, створити для них простір, де можна поспілкуватися з побратимами, відчути підтримку та просто провести день без офіційності.

Це було помітно і в словах самої Лариси Савченко. Вона подякувала ветеранам за захист України та наголосила, що громада планує проводити для них і надалі спільні заходи.

“Попереду в нас ще дуже багато заходів разом із вами, з вашими родинами, з нашими ветеранами”, – сказала голова громади.

Після риболовлі – спільний стіл із продуктами громади

Після завершення змагань ветеранів запросили до спільного столу. На гостей чекали гарячі страви та інші частування.

Особливістю стало те, що значну частину продуктів для столу виростили безпосередньо у громаді – на власному комунальному підприємстві.

Тож після кількох годин біля води учасники змогли разом пообідати, поспілкуватися та продовжити неформальне спілкування.

Окремо працювала локація частування, де протягом змагань можна було взяти каву та пиріжки.

Хто допоміг організувати захід

Організаторами заходу виступили виконавчий комітет Лихівської селищної ради та ветерани громади. Провести риболовлю допомогли громадські організації.

Серед них – ГО “Водні простори”, ГО “Захист держави” та ГО “Бджола”.

До риболовлі долучився й голова ГО “Водні простори” Олександр Пилипенко. Під час змагань він також вийшов на берег із вудкою та упіймав п’ять коропів.

Представники громадських організацій долучилися до організації локацій, частування та підготували подарунки для учасників.

Лариса Савченко окремо подякувала представниці редакції Вільногірськ IN.UA за участь у заході.

Для редакції ця зустріч стала можливістю не лише долучитися до спортивного заходу, а й підтримати зв’язок між ветеранами сусідніх громад.

“Кубок незламних” – про єдність, а не лише про перемогу

Під час нагородження Лариса Савченко назвала учасників “лихівськими титанами” та подякувала їм за захист України.

Вона наголосила, що такі зустрічі мають значення не тільки як спортивні події. Це можливість для ветеранів залишатися частиною життя громади, зустрічатися з побратимами, проводити час із родинами та знаходити нові заняття після повернення зі служби.

Риболовля виявилася саме таким приводом. Тут не було головного переможця, попри те, що змагання визначили три призові місця. Головним результатом стала можливість ветеранів провести час разом – у тиші біля води, за розмовами, жартами та спільним столом.

Читайте також:

Від гуртожитку для ВПО до майбутнього музею: чим сьогодні живе Лихівська громада