На екрані – троє молодих хлопців. Вони усміхаються, грають у футбол, жартують, проводять час у гуртожитку. У залі – тиша, а в очах присутніх сльози. На цих кадрах Максим Тимощук, Сергій Клочко та Станіслав Коцкий ще студенти – живі, молоді й разом. Саме такими їх згадували під час відкриття кімнати памʼяті у Вільногірському фаховому коледжі, де вони навчалися та жили в гуртожитку. Згодом усі троє стали на захист України й загинули.
Більше – на Вільногірськ IN.UA.
Ініціаторкою створення кімнати пам’яті стала комендантка гуртожитку Тетяна Бігун. Вона зверталася до людей та організацій, які могли допомогти облаштувати цей простір.
Перші роботи розпочали ще навесні. ГО “Бджола Вільногірськ” придбали необхідні матеріали й власними силами зробили ремонт: поклеїли шпалери, облаштували стелю.
Згодом до створення кімнати долучилися Вільногірськ IN.UA. За кошти, спрямовані на цей проєкт, виготовили пам’ятні дошки з історіями трьох захисників. На кожній розмістили QR-код, за яким можна перейти до додаткової інформації про них.
Їх згадували не лише як героїв
Під час відкриття про загиблих говорили не лише як про військових, які віддали життя за Україну. Важливою частиною заходу стали спогади про них у студентські роки – такими, якими їх пам’ятали викладачі, друзі, працівники гуртожитку та рідні.
Однією з тих, хто особисто знав Максима Тимощука ще студентом, була викладачка Лілія Олександрівна:
“Особисто за Максима хочу сказати, що завжди ходив усміхнений на пари, завжди все робив, виконував. В нього був дуже гарний почерк”, – згадала вона.
А ідея створити стенд з лабораторними роботами загиблих студентів належала вчительці хімії Світлані Бігун – вона зберегла їх роботи та навіть не думала, що вони зможуть знадобитися для кімнати памʼяті.
Так роботи хлопців стали частиною їхньої історії – не лише як захисників України, а й як студентів, які колись сиділи за партами цього коледжу.
Про Станіслава Коцкого під час заходу згадував його класний керівник:
“Він був дуже активним та говірким студентом. Він жив в нашому гуртожитку, товаришував з одногрупниками та будував плани на майбутнє…”.
На відкриття кімнати також приїхала родина Сергія Клочка – його мати та брати. Тетяна Бігун так згадує про хлопця:
“Сергій був особливим – хлопцем незвичайної душі. Він ніколи не брехав, не лукавив – він був справжнім, таким, на кого завжди можна було покластися. На жаль, Сергій не закінчив коледж. Після третього курсу він пішов захищати Україну…”.
Фотографії, відео та спогади
Одним із найбільш емоційних моментів заходу став перегляд фотографій та відео зі студентського життя хлопців.
На екрані показували їх такими, якими вони були до війни: як проводили час у гуртожитку, грали у футбол, жартували, веселилися та навчалися.
У залі в цей момент у багатьох були сльози на очах.
Організатори зібрали фотографії та відео на флешки й подарували їхнім родинам. Так близькі загиблих отримали збережені спогади про роки, коли хлопці ще навчалися, дружили та будували свої плани.
Після перегляду спогадів присутні перейшли до кімнати пам’яті. Її відкрила директорка Вільногірського фахового коледжу Олена Погребняк.
Під час заходу окремо подякували профспілковому комітету, бібліотекарям, Юлії Лутовіновій та працівникам гуртожитку, які долучилися до створення простору.
Окремі слова вдячності пролунали на адресу Олександра Щекодіна за підтримку, допомогу та особистий внесок у створення кімнати пам’яті.
Завершуючи подяку всім, хто долучився до створення кімнати, організатори наголосили:
“І, мабуть, найважливіше, ви допомогли нам створити місце, де пам’ять про наших хлопців житиме не один день і не один рік. Дякую вам за це від усього серця і дякую всім, хто був поруч, бо пам’ять живе, доки ми її бережемо”.
Після відкриття присутні поклали квіти до пам’ятних дошок.
Тепер у коледжі є місце, де зберігатимуться історії трьох його студентів – їхні фотографії, студентські роботи та спогади тих, хто знав їх за життя.
Читайте також:
Підписуйтесь
