Українські колядки для дорослих та дітей: підбірка

У різдвяні дні колядки знову збирають родини разом – від найменших до дорослих. У сучасному світі вони залишаються не лише традицією, а й допомагають зберегти національну ідентичність. Колядки традиційно співають ввечері 24 та зранку й вдень 25 грудня.  

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала підбірку українських колядок для дорослих та дітей. 

Святий вечір а я йду, сидить заєць на льоду. 

Я його і став питати куди йти колядувати. 

Він мені і показав ще й вушками помахав: 

„Іди, іди туди де добрі люди, де добрий господар, 

Де добра господиня дають дітям щедрий дар” 

Добрий вечір. Христос народився! Славити Христа!

***

Коляда, коляда 

На поличку погляда. 

Там ковбаси лежать, 

Вони в шанічку біжать. 

Дай, бабо, ковбасу –  

Літом коней попасу. 

Не даш ковбаси –  

Хоть сама паси.

***

Коляд, коляд, коляда, 

Хай обходить вас біда. 

І нехай на ваш поріг 

Прийде радість в Новий рік. 

Щоб в добробуті цвіли, 

Щоб щасливо ви жили, 

І щоб рік цей молодий 

Вам був кращий за старий. 

Друзів зичимо багато; 

Щоб у будні та на свято 

Ваші гнулися столи. 

Щоб здорові всі були!

***

Тиха ніч, свята ніч! 

Ясність б’є від зірниць. 

Дитинонька Пресвята, 

Така ясна, мов зоря, 

Спочиває в тихім сні. 

Тиха ніч, свята ніч! 

Ой, зітри сльози з віч, 

Бо Син Божий йде до нас, 

Цілий світ любов’ю спас, 

Вітай нам, святе Дитя! 

Свята ніч настає, 

Ясний блиск з неба б’є, 

В людськім тілі Божий Син 

Прийшо нині в Вифлеєм 

Щоб спасти цілий світ. 

Тиха ніч, свята ніч! 

Зірка сяє ясна, 

Потішає серця, 

Величає Христа. 

Дитя святе, як зоря, 

Нам світи, зоря ясна!

***

Я маленький пастушок  

Загорнувся в кожушок  

На скрипочку граю,  

Вас усіх вітаю.  

А ви, люди, чуйте,  

Коляду готуйте 

– Яблучка, горішки  

Дітям для потішки.

Читайте також: 

• Не за всі гроші світу: що подарувати на новорічні свята  у Вільногірську — підбірка бюджетних ідей

Втрата близької людини назавжди змінює життя. Але війна змінила ще й те, як українці прощаються зі своїми рідними. Переїзди, евакуація, життя в різних містах і країнах змушують замислюватися не лише про традиції, а й про можливість залишатися поруч із пам’яттю про найдорожчих. Саме тому кремацію дедалі частіше обирають не лише через економію, а й через практичність, турботу про родину та можливість зберегти зв’язок із близькою людиною. Саме в такі моменти підтримку родинам уже понад 12 років надає ритуальна агенція кремації ISHOD, допомагаючи організувати гідне прощання без зайвих клопотів.

“Я просто хотів, щоб вона була поруч”

Дружина хрещеного однієї з представниць редакції померла у Києві. Чоловік розумів: залишатися жити у столиці не буде. Попереду – переїзд до дітей.

Саме тому він обрав кремацію.

Після церемонії прощання він забрав урну із прахом дружини із собою. Так пам’ять про найдорожчу людину не залишилася в іншому місті.

Тоді, через велике навантаження крематорію, чекати на кремацію довелося майже два місяці.

Сьогодні ж організувати цей процес значно простіше. Спеціалізовані ритуальні служби беруть на себе оформлення документів, транспортування та інші організаційні питання, дозволяючи родині зосередитися на прощанні.

“Я не могла залишити його там”

Ще одна історія – жінки з Костянтинівки.

Її чоловік був волонтером і возив гуманітарну допомогу людям, які залишалися у прифронтовому місті. Одного дня російський дрон влучив просто в автомобіль. Чоловік загинув на місці.

Родина ухвалила рішення про кремацію.

Згодом жінка була змушена переїхати до Києва. Урну з прахом чоловіка вона забрала із собою.

Каже, їй було важливо знати, що навіть після втрати дому та вимушеного переїзду він залишився поруч.

Коли доводиться починати життя заново

Подібні історії сьогодні вже не рідкість.

Бахмутянка, яка евакуювалася до Німеччини разом із двома дітьми, втратила там сина з інвалідністю.

Після кремації вона не залишила урну на місцевому кладовищі. Відтоді вона подорожує разом із нею між Німеччиною та Україною.

Для неї це не просто урна. Це можливість бути поруч із дитиною незалежно від того, куди змушує їхати життя.

Саме війна змінила ставлення багатьох українців до кремації. Адже сьогодні ніхто не може бути впевненим, у якому місті чи навіть країні житиме завтра.

Вільногірці також дедалі частіше замислюються про кремацію

Редакція Вільногірськ IN.UA провела анонімне опитування серед своїх читачів.

Результати показали, що тема вже не є табуйованою: 58% відповіли, що серйозно розглядають кремацію для себе або своїх близьких, 23% вважають її практичним рішенням, яке може допомогти заощадити на похованні, 7% зазначили, що розглядали цей варіант, але вважають його занадто дорогим, лише 6% категорично виступають проти такого способу поховання, ще 3% пояснили свою позицію релігійними або особистими переконаннями.

Опитування свідчить: дедалі більше людей готові відкрито говорити про кремацію та розглядати її як один із можливих варіантів прощання.

Що говорять люди, які вже скористалися послугами

Під час підготовки матеріалу представниця редакції поспілкувалася й із людьми, які вже зверталися до ритуальної агенції ISHOD.

За їхніми словами, одним із найбільших плюсів стала можливість майже повністю довірити організаційні питання фахівцям.

Люди відзначали, що їм допомогли оформити свідоцтво про смерть, організували всі необхідні процедури, а також пояснили кожен етап процесу.

Ще одна перевага, про яку згадували співрозмовники, – можливість отримати урну з прахом у будь-якому місті України. Це особливо важливо для тих, хто через війну був змушений залишити рідний дім.

Дехто також зізнавався, що психологічно кремація виявилася менш травматичною.

“Було трохи легше, тому що не довелося бачити, як труну опускають у землю”, – поділилася одна зі співрозмовниць редакції.

Коли часу й сил майже немає

Саме в такі моменти особливо важливо, щоб поруч були люди, які знають, що робити.

Ритуальна агенція кремації ISHOD уже 12 років допомагає родинам організувати гідне прощання, беручи на себе більшість організаційних турбот.

Після отримання медичної довідки про констатацію смерті фахівці можуть допомогти з оформленням документів, організувати транспортування, провести церемонію прощання, відспівування та кремацію.

За бажанням родини священник проводить відспівування, після чого відбувається кремація.

Урну з прахом зазвичай можна отримати протягом 7-14 днів – залежно від завантаженості крематорію.

Не лише Кам’янське

Попри те, що офіси агенції знаходяться у Кам’янському, ISHOD працює по всій Україні.

Найчастіше сюди звертаються жителі Дніпропетровської області, зокрема Вільногірська, Жовтих Вод, П’ятихаток та інших громад.

Фахівці можуть допомогти не лише з кремацією, а й із повною організацією поховання.

Серед послуг:

• організація кремації та традиційного поховання;
• оформлення всіх необхідних документів;
• виклик ритуального агента;
• перевезення померлого;
• підготовка тіла;
• відспівування;
• ритуальний транспорт;
• зал прощання;
• організація поминального обіду;
• транспортування “Вантаж 200”.

Скільки коштує кремація

За словами представників агенції, для жителів Вільногірська орієнтовна вартість кремації становить від 20 до 25 тисяч гривень.

Остаточна сума залежить від індивідуальної ситуації: ваги померлого, необхідності додаткової підготовки тіла, оформлення документів, відспівування та інших супутніх послуг.

Водночас у багатьох випадках кремація дозволяє уникнути витрат, пов’язаних із придбанням місця на кладовищі та проведенням традиційного поховання.

Контакти ритуальної агенції кремації ISHOD

Отримати консультацію, дізнатися орієнтовну вартість послуг або викликати ритуального агента можна за такими контактами: місто Кам’янське вул. Вільна, 9 (Магнітогорська), вул. Будівельників, 25 (лівий берег), вул. Конституції, 2Б, просп. Свободи, 13 (правий берег).
Телефони агенції:  +38 (096) 313 10 80 (Viber, Telegram),  +38 (093) 525 76 63.

Українські пісні, дитячі голоси, оплески перехожих і благодійні внески просто посеред вулиці. У суботу, 11 липня, біля магазину “Аврора” у Вільногірську відбувся благодійний концерт народної студії естрадного вокалу Олега Ярошенка. 

Детальніше про концерт читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Майже пів сотні пісень заради допомоги військовим

Благодійний концерт тривав близько трьох годин. Програма налічувала 49 вокальних номерів, які виконували вихованці народної студії естрадного вокалу Олега Ярошенка різного віку – від наймолодших дітей до дорослих артистів. Разом із ними виступав і сам керівник народної студії.

Концерт організували з однією метою – підтримати військовослужбовців Вільногірської громади, які нині проходять лікування та реабілітацію після поранень.

За словами Олега Ярошенка, зібрані кошти передадуть двом захисникам громади – Артему Конопацькому та Олександру Васильєву.

“Мета концерту була – зібрати кошти та передати нашим хлопцям, воїнам ЗСУ Вільногірської громади, які проходять реабілітацію після поранень. Ми зібрали 5 517 гривень. Цю суму розділили між двома військовими”, – розповів Олег Ярошенко 

Від п’ятирічної вокалістки до досвідчених артистів

На імпровізованій сцені виступили вихованці студії різного віку та рівня підготовки.

Однією з наймолодших учасниць стала п’ятирічна Олександра Лазурко, яка займається вокалом лише два місяці, але вже встигла взяти участь у кількох концертах.

Також свої номери представили Рената Дробаха, Ліза Доброгорська, Михайло Чергінець, Софія Третяк та інші вихованці студії, які вже мають перемоги на всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсів.

До концерту долучилася й Ілона Шурупова – колишня учениця студії, яка після навчання у мистецьких закладах і роботи в Дніпрі повернулася до Вільногірська. Вона виконала кілька сучасних композицій, а також українську пісню “Пташечка-перепілочка”, яку співала ще у 2008–2009 роках. Особливої видовищності одному з номерів додало використання музичного інструмента тамбурина, який співачка майстерно поєднала зі своїм вокалом. 

Пісні, що викликали сльози й об’єднували людей

У концертній програмі звучали патріотичні композиції, пісні про Україну, маму, дитинство та мир. Особливі емоції викликали номери, присвячені військовим і людям, які через війну були змушені залишити свої домівки.

Сам Олег Ярошенко виконав пісню Павла Зіброва “А я хочу додому”, яку присвятив переселенцям та ведучій концерту Діані Матюшенко – дівчині з Маріуполя, яка нині живе у Вільногірську.

За словами організатора, під час деяких пісень глядачі не приховували сліз.

“Були дуже душевні моменти. Коли наш Михась співав пісню про маму, у людей з’являлися сльози на очах”, – поділився Олег Ярошенко.

Перехожі зупинялися, слухали й підтримували донатами

Попри спекотну погоду, біля імпровізованої сцени протягом усього концерту збиралися люди. Одні залишалися слухати кілька номерів, інші приходили спеціально, але майже постійно охочі підходили, щоб підтримати благодійну ініціативу фінансово.

За словами організаторів, саме небайдужість вільногірців допомогла зібрати понад п’ять з половиною тисяч гривень.

Олег Ярошенко також подякував усім, хто допоміг провести концерт. Зокрема, громадській організації “Бджола. Вільногірськ” – за подарунки для дітей, а колективу магазину “Аврора” – за допомогу з електроживленням, підготовкою локації та технічними питаннями під час виступу.

“Мріємо, щоб одного дня концерти були лише святом”

Організатор концерту каже, що сьогодні музика допомагає підтримувати українських захисників і згуртовувати громаду. Водночас найбільшою мрією залишається день, коли благодійні концерти більше не будуть необхідністю через війну.

“Хотілося б побажати всім нашим мешканцям, щоб скоріше закінчилася війна. Щоб ми могли співати, проводити концерти просто тому, що настав мир”, – сказав Олег Ярошенко.

Читайте також:

Конституція, пам’ять і єдність: як у Вільногірську відзначили День Конституції України