Унікальні ліси і походження чорнозему: чим вас здивують у музеї Верхньодніпровська

Із Вільногірська до сусіднього міста Верхньодніпровська можна доїхати електропоїздом приміського сполучення або маршруткою приблизно за 40 хвилин. На вулиці Поля, 4 у старовинній будівлі розташований місцевий краєзнавчий музей.

Він працює у будні дні з 09:00 до 16:00 та відкритий для всіх охочих дізнатися більше про історію цього регіону. Це не просто виставка каміння чи кісток. Кожен артефакт тут розповідає про силу природи, особливості Дніпровського краю та глибоку історичну спадщину, до якої належить і Вільногірськ.

Про мандрівку крізь тисячоліття — від древніх стоянок перших людей до сучасності читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Про морену льодовикового періоду у музеї Верхньодніпровська

“Друзі мої, ми часто не усвідомлюємо, що ходимо по унікальній землі”, — каже директорка музею Наталія Коновал під час екскурсії, починаючи з найдавнішого залу музею.

Саме тут представлені свідчення епохи, якій понад 200 тисяч років.

200 тисяч років тому почалося велике зледеніння яке охопило значну територію Європи та Азії. Він сунув із півночі, тягнучи за собою уламки скель і величезне каміння. Вони називаються мореною.

У селі Домоткань на кам’яному пагорбі льодовик залишив таке каміння. “Уявіть собі: на одному з таких каменів може сісти чоловік двадцять”, — додає пані Наталія.

Вчені з Франції, США та інших країн підтверджували походження цих гірських порід зі Скандинавського півострова і вважають що це південна межа льодовика.

Мамонти і чорноземи на Дніпропетровщині

У ті ж часи на цій території мешкали мамонти. Їхні рештки знаходять і досі — як, наприклад, під час будівництва в районі Римського лісу. Деякі з них зберігаються в музеї.

Коли льодовик почав танути, приблизно 30–40 тисяч років тому, маса води рушила на південь, і ці землі вкрилися шаром надзвичайно родючого чорнозему.

“Товщина цього шару — більше метра. Такого нема ніде в світі”, — з гордістю каже директорка музею Наталія Іванівна.

Саме завдяки цьому Україна має чверть світових запасів чорнозему.

Чорний ліс і заплавні чари

Ще одна гордість краю — залишки чорного лісу.

“Це той самий ліс, що в Німеччині називається Шварцвальдом, а в нас — Чорний ліс”, — пояснює директорка музею.

Частинки цього лісу ще існують на Черкащині, Кіровоградщині, Київщині, у Холодному Яру. На території Верхньодніпровська теж є такі місця — дубова балка, де ростуть 400-річні дуби, і Грабова балка з типовим для Чорного лісу поєднанням грабів, дубів та сосен.

Окремо згадується Римський ліс, який розташований на околиці Верхньодніпровська, в пониззі річки Самоткань — унікальний заплавний ліс, що залишився з часів, коли Самоткань розливалася набагато ширше.

“Це південна межа заплавних лісів в Україні. Їх тут майже не лишилося, але він зберігся. Тут унікальна флора і фауна”, — додає вона. Усі ці унікальні експонати — від каміння льодовикового періоду до залишків чорного лісу — можна не лише побачити, а й почути їхню історію просто в музеї.

Тут легко відчути масштаб змін, які переживав ландшафт Придніпров’я протягом тисячоліть — від доісторичних часів до формування сучасного рельєфу. Для тих, хто цікавиться регіональною історією або природознавством, музей може стати джерелом базових знань і візуальних прикладів.

Читайте також:

• “Живі, поки пам’ятаємо”: у Вільногірську стартує підготовка до будівництва меморіалу
• У Вільногірську відкрили набір до секції пауерліфтингу

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

17 вихованців КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу представили Вільногірськ на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу серед вихованців ДЮСШ. За підсумками змагань команда виборола 15 нагород та стала чемпіоном у командній першості.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

12 вересня 2026 року команда КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу міста Вільногірська взяла участь у Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу серед вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Такі змагання проводять раз на рік, тож підготовка до них потребує від спортсменів тривалих тренувань, наполегливості та значних зусиль.

Цьогоріч Вільногірськ представили 17 спортсменів. Додому команда привезла 15 нагород.

Чемпіони області

Золоті медалі здобули: 

• Красілова Діана;
• Петруша Софія;
• Корчагіна Марія;
• Ніхаєнко Альбіна;
• Бондар Веніамін;
• Тімік Євген;
• Скоблік Даніл;
• Стороженко Андрій;
• Гальченко Данило;
• Тхоренко Ілля.

Срібними призерами змагань стали: 

• Заїка Златослава;
• Черненко Варвара;
• Соц Артемій;
• Гудим Матвій;
• Юдченко Адам.

Окремо відзначили за волю до перемоги та наполегливість дебютантів змагань – Скляренка Максима та Кривоноса Радіона.

Вільногірці – серед найкращих в абсолютній першості

Спортсмени “Авангарду” також здобули призові місця в абсолютній першості.

Серед дівчат:

1 вікова група:

• 1 місце – Красілова Діана;
• 2 місце – Петруша Софія;
• 3 місце – Заїка Златослава.

2 вікова група:

• 2 місце – Корчагіна Марія;
• 3 місце – Черненко Варвара.

3 вікова група:

• 2 місце – Ніхаєнко Альбіна.

Серед юнаків:

• 2 місце – Стороженко Андрій;
• 3 місце – Скоблік Даніл.

За підсумками командної першості КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу міста Вільногірська посіло перше місце та стало чемпіоном змагань.

Подяки

У спортивних перемогах важлива не лише робота самих спортсменів. Значну роль у підготовці команди відіграє тренер, який допомагає вихованцям розвивати силу, техніку та витривалість, підтримує їх під час підготовки й змагань.

Важливою опорою для юних спортсменів залишаються й батьки. Команда висловила їм подяку за постійну підтримку, турботу, терпіння та фінансову допомогу.

Окрему вдячність висловили українським військовим, завдяки мужності яких діти мають можливість тренуватися, брати участь у змаганнях та представляти рідне місто.

Також команда подякувала шанувальнику “залізного світу” за фінансову підтримку та допомогу спортивному відділенню.

Окремі слова вдячності адресували президенту Олегу Дерлюку та команді ДОФП за організацію і проведення чемпіонату.

Читайте також:

Вільногірськ змагався на відкритому чемпіонат області з класичного пауерліфтингу 

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини