Великдень – головне християнське свято, дата якого змінюється щороку. Католики та православні часто святкують його в різні дні, але у 2025 році дата збігається – 20 квітня. Чому так відбувається пояснив священик Володимир Камено для Вільногірськ IN.UA

Як визначають дату Великодня

Правила обчислення Великодня були встановлені ще у 325 році на Першому Вселенському соборі. Основні критерії такі:

• Великдень святкують після весняного рівнодення, яке настає 21 березня за юліанським календарем (або 3 квітня за григоріанським);
• дата має припадати на першу неділю після повного місяця, який настає після рівнодення;
• якщо цей день збігається з іудейським святом Песах, то Великдень переносять на наступний тиждень.

Ця система забезпечує рухомий характер дати Великодня: вона може змінюватися від 4 квітня до 8 травня за григоріанським календарем.

“Потрібно, щоб склалося три речі: рівнодення, повний місяць і перша неділя після нього. Ось чому дата постійно змінюється”, – пояснює Володимир Камено.

Чому різні церкви святкують у різні дні

Головна причина – використання різних календарів. Католики та більшість протестантів слідують григоріанському календарю, який більш точно відображає астрономічний рік. Більшість православних церков святкують за юліанським календарем, який на 13 днів відстає від григоріанського.

“У католиків рівнодення припадає раніше, ніж у нас, бо вони користуються григоріанським календарем, а ми – юліанським. Через це дати часто не збігаються”, – пояснює Володимир Камено.

Православна Церква України у 2023 році перейшла на новоюліанський календар, який збігається з григоріанським у всіх нерухомих святах. Однак Великдень і далі визначають за юліанською пасхалією, що й створює розбіжності.

“Ми повернулися до того календаря, за яким жили наші пращури. Це не нововведення, а відновлення старої практики”, – зазначає Володимир Камено.

Коли Великдень збігається

Попри різні календарі, періодично дати Великодня в католиків і православних співпадають. Це трапляється приблизно кожні 7 або 19 років, коли місячний і сонячний календарі вирівнюються.

“Коли оберти Сонця і Місяця співпадають, тоді ми святкуємо разом”, – каже Володимир Камено.

Наступний спільний Великдень після 2025 року припаде на 2031 рік.

Чому календар змінили, а Великдень залишили за старою системою

Перехід Православної Церкви України на новоюліанський календар стосувався лише нерухомих свят, а Великдень залишається прив’язаним до юліанської пасхалії. Це рішення дозволяє зберегти єдність у святкуванні серед православних церков.

“Щодо Великодня нічого не змінилося. Його обчислюють так, як це було тисячоліттями. Пасхалія – це не просто календар, це складна система, яка враховує і сонячний, і місячний цикли”, – пояснює Володимир Камено.

Як підготуватися до Великодня

Перед святом триває Великий піст, який у 2025 році почнеться 3 березня. За словами протоієрея Володимира, його можна розділити на три складові:

• Фізичний піст – обмеження в їжі;
• Духовний піст – молитва, читання Святого Письма;
• Моральний піст – обмеження негативних емоцій та звичок.

“Головне – це не просто не їсти м’яса, а працювати над собою, очищати душу”, – підкреслює Володимир Камено.

Що святкують після Великодня

Одним із головних свят після Великодня є Трійця, яка завжди припадає на 40-й день після Воскресіння Христового. У 2025 році вона відзначатиметься 29 травня.

“У нас є свята, які мають фіксовану дату, а є ті, що залежать від Великодня. Трійця – одне з таких, адже її святкують саме на 40-й день після Воскресіння”, – зазначає Володимир Камено.

Попри те, що дата Великодня змінюється, його значення залишається незмінним. Це свято не про календарні розрахунки, а про саму подію – Воскресіння Христа.

“Немає великого значення, коли саме святкувати Великдень. Головне, ми святкуємо події, такі як Різдво Христове, Водохреща, Богоявлення, Пасху. Хто хоче святкувати дату, нехай святкує. Головне, що ми святкуємо події”, — підкреслив Володимир Камено.

Читайте також:

• «Маємо не забувати, завдяки кому ми можемо святкувати»: вільногірці поділилися своїми думками про Великдень
• Бронювання від мобілізації священиків: думка священнослужителя з Вільногірська

Грошова допомога до Дня Незалежності України надається одноразово у розмірі від 450 до 3100 гривень.

Про це йдеться у Постанові Кабінету міністрів.

Хто має право на грошову допомогу

Особи з інвалідністю внаслідок війни:

• I групи — 3100 гривень;
• IІ групи — 2900 гривень;
• III групи — 2700 гривень.

Також право на виплати мають:

• Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною — 3100 гривень.
• Учасники бойових дій, постраждалі на Революції Гідності, неповнолітні в’язні, діти, народжені в місцях несвободи — 1000 гривень.
• Члени сімей загиблих ветеранів, захисників, померлих учасників бойових дій та осіб з інвалідністю — 650 гривень.
• Учасники війни, колишні в’язні, примусово вивезені, діти партизанів і підпільників — 450 гривень.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• В Україні повернуть щоквартальну звітність для ФОП

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.