Цієї неділі українці відзначатимуть одне з найсвітліших свят року – Великдень. У Вільногірську до нього готуються по-різному: хтось пече паски за родинними рецептами, хтось іде до церкви, а хтось – навіть у святковий день залишається на бойових позиціях.
Редакція Вільногірськ IN.UA запитала у містян, що для них означає Великдень сьогодні – і якими є їхні сімейні традиції.
Свято, що об’єднує покоління
Великдень – це не лише релігійне свято Воскресіння Христового, а й символ весни, оновлення та надії. В українській культурі воно традиційно супроводжується освяченням пасок і крашанок, сімейними зустрічами та особливою атмосферою єднання.
Цьогоріч у Вільногірську містяни зможуть долучитися до святкових богослужінь. Зокрема, у храмі на честь Святої Трійці ПЦУ 12 квітня відбудеться Божественна літургія о 05:00, а освячення пасхальних кошиків буде з 06:00 до 08:30.
“Раніше – тихо, тепер – по-сімейному”: спогади про Великдень у різні часи
Секретар міської ради Олег Штамбург згадує, що в його дитинстві святкування Великодня було значно стриманішим.
“Особливих пишних свят не передбачалося. Паски пеклися завжди, фарбували крашанки. Цим займалася бабуся. Вона жила в селі – туди й приїжджали святкувати”.
Попри тогочасні обмеження, родинні традиції зберігалися: освячення їжі, великодній стіл, “биття” яйцями.
Сьогодні ж, за словами посадовця, святкування стало більш домашнім:
“Зараз – це чисто сімейне свято. Зустрілися за столом, посиділи, поговорили, згадали тих, кого вже немає. Все якось спокійніше”
Великдень без вихідних: коли свято – навіть на фронті
Для військовослужбовця Євгена П’янкова цього року Великдень пройде не вдома.
“У цьому році на Пасху я зі своїм екіпажем будемо на позиції, виконувати бойові завдання, тому відсвяткуємо чисто символічно”.
Каже, що з дитинства залишилася проста, але важлива традиція – скуштувати освячену паску та яйця.
Турбота щодня – навіть у свято
Зоозахисниця Вікторія Кукса вже кілька років поспіль має свою незмінну великодню традицію:
“Зранку вип’ю чаю з пасочкою, з’їм яйце і йду до своїх підопічних собак і котів. Вони ж не знають, свято чи ні, їм щодня потрібна увага”.
Для неї Великдень більше про повагу до традицій, ніж про релігію.
Від нічної служби до родинного столу
Майстриня ткацтва Олена Шевцова з теплотою згадує дитинство:
“Прокинутися о третій чи четвертій ранку, позичити бабусину хустину і піти з дідусем до церкви – це було щось неймовірно сакральне”.
Сьогодні традиції продовжуються: фарбування крашанок, випікання пасок за родинним рецептом, освячення та спільний обід.
Втім, цього року плани можуть змінитися:
“Є певні складнощі зі здоров’ям у мами і сина. Якщо не буде сил пекти – купимо готові. Але крашанки нафарбуємо обов’язково”.
“Поки ми разом – традиції живуть”
Для майстрині народної вишивки Тетяни Бігун Великдень – це передусім родина.
“Моя традиція починається зі світанку: йду до церкви святити паску. Але серце свята – це мама. Їй цього року 86 років, і ми всією родиною збираємося в її домі”.
Саме ці моменти, каже жінка, є найціннішими: “Спільні сніданки й мамина усмішка – це і є найбільша цінність”.
Простота замість гучних святкувань
Фотографиня Альона Васильєва зізнається: з роками святкування стало значно простішим.
“Коли діти роз’їхалися, все змінилося. Спечу кілька пасок і піду до мами. Останні роки просто відпочиваю”.
Свято, яке кожен проживає по-своєму
Історії вільногірців показують: Великдень – це не лише про обряди чи традиції. Для когось – це спогади дитинства, для когось – родинний затишок, для когось – служба і обов’язок, а для когось – турбота про тих, хто поруч щодня.
Та попри різні обставини, у цьому святі залишається головне – тепло, пам’ять і надія.
Підписуйтесь
