Ігор Миронюк за власною ініціативою в 59 років пішов служити у прикордонні війська. Ігор єдиний з курсу Хмельницької прикордонної академії потрапив на Донеччину, де ніс службу командиром. Понад двох років служив у війську. Після звільнення зі служби повернувся до викладацької діяльності у Вільногірський фаховий коледж. Виховує у студентів хист до військової справи.

Про частину свого життя викладач з предмета Захист України Ігор Миронюк розповів журналістам Вільногірськ IN.UA

Викладач коледжу за власною ініціативою пішов служити до війська

З початком повномасштабного вторгнення викладача по мобілізації не призивали, бо чоловік «віковий». В жовтні 22 року Ігор за власною ініціативою потрапив до Черкас на військовий полігон прикордонних військ, здав нормативи. У 59 років його зарахували у прикордонні війська.

Після цього Ігоря направили у Хмельницьку  прикордонну академію для навчання. Закінчив швидкий курс та склав іспити. Ігоря Миронюка одного з курсу направили на Донеччину.

Виконував обов’язки заступника командира Донецького загону. Зараз це Краматорський 11 прикордонний загін. Відповідав за технічне забезпечення та озброєння цього загону. У військовослужбовця було 8 ротацій кругом Бахмута. Разом з дружиною воював в Бахмуті. Має бойові нагороди та орденський знак «Відмінний прикордонник». Дружина та син Ігоря продовжують воювати.

Коли чоловіку виповнилося 60 років його комісували. Наразі приділяє увагу навчанню дітей.  Ігор Миронюк викладає предмет Захист України виховує дисципліну у студентів. Кожен урок викладач починає зі Слави Героям, вшановують пам’ять військовослужбовців.

«У кожній групі є  студенти, чиї батьки на фронті, і ці хлопці готуються стати військовими. Взагалі хист до військової справи мають всі. Ми – патріоти, ми – українці. Це в їх крові», — каже викладач Ігор Миронюк.

Кожен урок викладач присвячує себе дітям. Проводить виховні години, зустрічі з випускниками військовослужбовцями. Організовує підготовку до змагань з військово-патріотичної гри Сокіл «Джура». В майбутньому планує відбудовувати країну разом зі своїми учнями.

«Я за те, щоб війна закінчилася, безумовно нашою перемогою. А цих дітей ми повинні вберегти від війни. Нам потрібні молоді, розумні кадри інженери, механіки потрібні будуть для відбудови країни», – говорить викладач Захисту України Ігор Миронюк.

Читайте також:

• Студенти Вільногірська продовжують готуватися до гри Сокіл «Джура»
• Флешмоб «Дякуємо ЗСУ» до Дня вишиванки провели у Вільногірську

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.

На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”

Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).

19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.

28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.