Вільногірці поділилися досвідом переходу на українську мову після повномасштабного вторгнення

Жителі Вільногірська поступово переходять на українську мову, вбачаючи в цьому не лише важливий крок до національної ідентичності, а й спосіб культурного спротиву. Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році стало переломним моментом, який остаточно підштовхнув багатьох свідомо обрати українську для повсякденного спілкування, роботи та навчання.

Журналісти Вільногірськ.IN.UA поспілкувалися з місцевими, які перешли на українську мову.

Як у Вільногірську переходять на українську мову

Деякі мешканці міста зазначають, що перехід на українську для них був не лише особистим рішенням, а й способом підтримати країну. Вони впевнені, що мовний вибір зміцнює єдність суспільства та допомагає зберегти українську культуру.

“Після 24 лютого 2022 року багато людей перейшло на українську мову, і я зробила це завдяки експерименту з подругою. Ми обидві мали велике бажання перестати говорити російською. Я відчувала підтримку від суспільства, і, до того ж, мені було байдуже, що про мене подумають інші. Це стало важливою частиною мого життя.Того ж року, 2022-го, я зустріла свого майбутнього чоловіка. Він військовий з 2014 року і також говорив українською. Він мене підтримав, хоча казав: “Говори так, як тобі зручно”. Перехід на українську був для мене природним і бажаним. Це мій особистий вибір. Тим, хто хоче перейти на українську мову, можу сказати лише одне: потрібно мати велике бажання і більше читати українською. Адже, як показує практика, наш словниковий запас не такий широкий, як може здаватися”, – розповіла мешканка міста Тетяна Льоринець.

Інший житель Вільногірська, Владислав Шульжик, розповідає, що ще до вторгнення рф говорив суржиком, але після 24 лютого його інтерес до української культури й мови тільки зріс. “Труднощів майже не було, адже люди в моєму оточенні обрали той самий шлях”, – зазначає Владислав.

Також журналісти Вільногірськ IN.UA поспілкувалися з місцевим жителем Володимиром Кліницьким, який у листопаді 2024 року почав фіксувати порушення мовного закону в публіцистичному просторі у Вільногірську.

Володимир Кліницький пояснив, що вирішив активно фіксувати ці порушення, аби захистити українську мову. “Коли ми навчалися у школі, радянська влада нав’язувала нам свою ідеологію. А з моментом здобуття незалежності ми зрозуміли, що для нас важливо не тільки мати свою територію, а й культуру, мову та історію”, — розповідає Володимир.

Він згадує, як при перегляді старих пам’ятників побачив, що в Україні майже не було пам’ятників українським діячам. Натомість, вони були присвячені представникам радянської літератури. “Це яскраво показало, як радянська влада нав’язувала свою культуру та історію”, — зазначив він.

Відповідаючи на питання журналістів, Володимир зазначив: “Я намагаюся спілкуватися українською мовою, хоча інколи не помічаю, як переходжу на російську. Це трапляється через те, що наш словниковий запас ще не такий великий, як хотілося б”.

Також Володимир висловив бажання створити український простір у Вільногірську, але додав, що однодумців небагато.

Перехід на українську мову став активнішим після 2022 року

Після 2014 року, коли анексія Криму та війна на Донбасі не здавалися всім загрозою, повномасштабне вторгнення у 2022 році показало прагнення росії знищити українську ідентичність.

Зокрема, багато українців, які евакуювалися на захід, почали використовувати українську, оскільки на цих територіях розмовляють українською.

Мешканка Сходу, Ольга Архипенко з Краматорська, зізнається, що навіть після 2014 року продовжувала спілкуватися російською, але після 2022 року почала переходити на українську в соціальних сферах життя, а у побуті з родиною продовжує спілкуватися російською.

Інша мешканка Аліна Костіна поділилася прикладом свого знайомого, який родом зі Львова, однак проживав у Донецькій області, де говорив російською, а після початку повномасштабного вторгнення став говорити українською, пояснюючи це бажанням відмежуватися від росії.

Редакція Вільногірськ.IN.UA закликає читачів ділитися своїм досвідом переходу на українську мову в коментарях у соціальних мережах.

Читайте також:

• Ветерани можуть пройти безплатні курси з IT: деталі
• Як дорого хворіти на ГРВІ у Вільногірську: в яку суму обійдеться лікування

Для молоді це не просто завершення навчання, а старт нового етапу життя — з професійними рішеннями, відповідальністю та реальними виробничими викликами. У навчальному закладі відбувся випуск студентів за робітничими професіями, затребуваними на ринку праці.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Захист як підсумок навчання

Свої знання, практичні навички та професійну зрілість продемонстрували випускники Державного професійно-технічного навчального закладу “Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти” за професією “Машиніст екскаватора. Електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування. Електрогазозварник”.

Захист дипломних проєктів став не формальністю, а реальним іспитом на готовність працювати у виробничих умовах. Студенти презентували свої роботи, аналізували виробничі ситуації, пропонували технічні рішення та аргументували власний вибір технологій.

Кожен проєкт — це досвід. Кожен захист — це впевненість у власних силах.

“Тепер ми розуміємо відповідальність професії” — думки випускників

Самі випускники зізнаються: хвилювання перед захистом було, але разом із ним — і відчуття готовності.

“Було непросто, але ми багато практикувалися. Під час захисту я зрозумів, що справді розбираюся в тому, що роблю. Це додає впевненості перед виходом на роботу”, — ділиться один із випускників Ілля.

Інша студентка Ольга зазначає, що навчання дало не лише професію, а й уміння мислити: “Нас вчили не просто виконувати завдання, а розуміти процеси, аналізувати помилки й шукати рішення. Думаю, це знадобиться на будь-якому підприємстві”.

Майстер виробничого навчання: “Це випуск, яким можна пишатися”

Майстер виробничого навчання, який випускає групу, наголошує: цей випуск — результат спільної наполегливої роботи студентів і педагогів.

“За роки навчання ці хлопці й дівчата дуже виросли. Вони навчилися працювати з обладнанням, дотримуватися техніки безпеки, відповідати за результат. Сьогодні ми бачимо сформованих молодих фахівців”, — говорить майстер.

За його словами, багато студентів уже мають плани щодо працевлаштування та подальшого професійного розвитку.

Викладачка загальноосвітніх дисциплін додає: захисти показали, що випускники вміють поєднувати знання з практикою.

“Їхні роботи — це не шаблони, а продумані рішення. Молодь вміє мислити професійно, а це головне для сучасного виробництва”, — зазначає вона.

Попереду — робота і нові можливості

Кожен випускник цього випуску — це фахівець, готовий працювати, розвиватися та робити свій внесок у економіку й відновлення країни.

Попереду — робота, нові можливості та професійні перемоги.

У закладі освіти пишаються випускниками та дякують викладачам і майстрам виробничого навчання за підтримку, знання й віру в молодь.

Читайте також:

Спорт, єдність і польова кухня:  у Саксагані відзначили День українського козацтва

Гігієнічні прокладки – звичний предмет у кожній жіночій сумочці. Але чи замислювалися ви, яка інженерна думка стоїть за цим тонким шматочком матеріалу? Сучасна гігієнічна прокладка – це не просто спресована вата. Це складна багатошарова система, що працює на стику хімії, фізики та текстильної промисловості.

Технологічний прорив: від целюлози до полімерів

Справжній прорив стався останні десятиліття, коли на зміну простим наповнювачам прийшли високотехнологічні сорбенти. Сьогодні виробництво досягло такого рівня, що навіть найтонший виріб здатний утримувати об’єм рідини, що в десятки разів перевищує його власну вагу. Пошук надійного засобу гігієни призводить до рішення купить прокладки Always, які відомі запровадженням інноваційної технології перетворення рідини на гель.

Секрет такої ефективності криється у використанні суперабсорбуючого полімеру (SAP). Ця речовина у вигляді дрібних гранул розподіляється всередині шару, що вбирає, і при контакті з вологою миттєво розширюється, утримуючи молекули води всередині своєї структури навіть під зовнішнім тиском. Саме тому, коли ви сідаєте або активно рухаєтеся, волога не виходить на поверхню.

Анатомія комфорту: розбір шарів

Якщо розрізати сучасну прокладку уздовж, можна побачити чітку структуру, де кожен шар виконує своє специфічне завдання. Розберемо шлях рідини від поверхні до основи.

Верхній шар

Знаходиться у безпосередньому контакті зі шкірою. Головне завдання — швидко пропустити вологу всередину і залишитися сухим.

Є два основні типи покриття:

1. Dry. Сітчастий шар виготовляється зі спеціальної поліетиленової плівки з лійкоподібними отворами. Рідина легко проходить вниз, але через форму отворів їй важко піднятися назад.
2. Soft. М’який нетканий матеріал, що імітує бавовну. Він приємніший на дотик і підходить для чутливої ​​шкіри, хоча вбирає трохи повільніше, ніж сітка.

Розподільний

Відразу під верхнім шаром знаходиться тонкий прошарок з високопористих волокон. Його завдання – розвести рідину по всій довжині прокладки. Без нього волога накопичується в одній точці. Це призводить до переповнення центральної частини та протікання з боків, у той час як краї залишаються сухими.

Вбираюча серцевина

Основний робочий вузол. Тут знаходиться суміш розпушеної целюлози (деревного волокна) і тих самих гранул суперабсорбенту. Целюлоза працює як губка, приймаючи перший удар. Полімер “закриває” вологу на замок, перетворюючи її на густу гелеподібну масу.

Нижній шар

Бар’єр, який захищає спідню білизну. Він складається із непроникного для води матеріалу. Сучасні прокладки, що “дихають”, представлені до покупки на сайте МАУДАУ, містять у цьому шарі мікроскопічні пори. Вони настільки малі, що молекула води через них пройти не може, а молекула повітря цілком. Це знижує ризик виникнення подразнень та попрілостей.

Читайте також:

Кохання між рядків: добірка класики до Дня всіх закоханих