Вільногірці провели в останню путь захисника України Ігоря Кліценка

Сьогодні, 29 жовтня, Вільногірськ зі сльозами на очах проводжав в останню путь молодшого сержанта Ігоря Кліценка. На церемонії поховання Захисника зібралися його близькі, побратими, колишні колеги, друзі та небайдужі містяни, об’єднані спільним болем втрати.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

З промовою виступив міський голова Володимир Василенко, який наголосив на мужності Героя. Після його слів священник прочитав молитви, а присутні вшанували пам’ять загиблого хвилиною мовчання. В атмосфері глибокої скорботи лунав плач рідних, наповнюючи серця всіх присутніх

Ігор Кліценко народився 22 серпня 1969 року у Вільногірську. Він навчався у середній школі №4 і працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, зокрема на збагачувальній фабриці та у цеху гірничого технологічного транспорту.

Ігор був призваний до армії у березні 2022 року, на початку повномасштабної війни. Як молодший сержант, він служив водієм-механіком у 17-й танковій штурмовій бригаді. Брав участь у боях на Донеччині, зокрема за Бахмут і Часів Яр, а також у визволенні Херсона. Побратими називали його «Дєд» за його мудрість; він був прикладом гідності, мужності, чуйності та фронтової дружби.

19 жовтня 2024 року, під час бойових дій у населеному пункті Ольгівка Курської області рф, Ігор отримав серйозні поранення, які виявилися смертельними. У нього залишилися мати Валентина Семенівна, дружина Олена, сестра Наталія та донька Анна, а також дворічний онук, який так і не дочекався дідуся.

Редакція Вільногірськ IN.UA висловлює глибокі співчуття рідним загиблого.

Читайте також:

• Кривий Ріг вночі опинився під ворожим ударом: є загиблі
• У Вільногірську попрощалися назавжди із полеглим військовослужбовцем 

Дніпровський районний суд міста Кам’янського виніс вирок працівнику Філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” за порушення правил безпеки, що призвело до трагічних наслідків. Чоловік отримав умовний термін та зобов’язаний виплатити двісті тисяч гривень моральної компенсації.

Редакція видання Вільногірськ IN.UA ознайомилася з деталями судового рішення.

Обставини справи та особа підсудного

Згідно з матеріалами слідства, інцидент стосується нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався ще 2 червня 2019 року. На лаві підсудних опинився уродженець села Миколаївка П’ятихатського району, який працює трактористом на місцевому містоутворюючому підприємстві — Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті (АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”).

Зазначено, що чоловік одружений та раніше проблем із законом не мав. Суд визнав його винним у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людини (частина 2 статті 272 Кримінального кодексу України).

Яке покарання призначив суд

13 березня 2026 року суддя оголосив резолютивну частину вироку. Працівнику призначили покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Крім того, його на один рік позбавили права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов’язана з виконанням робіт підвищеної небезпеки.

Однак, враховуючи всі обставини, суд звільнив чоловіка від реального відбування покарання за ґратами. Тюремне ув’язнення замінили на іспитовий строк тривалістю в один рік. Додатковий запобіжний захід до набрання вироком чинності не обирався.

Обов’язки на час іспитового строку

Протягом наступного року засуджений перебуватиме під наглядом держави. Суд зобов’язав його дотримуватися низки чітких правил:

• регулярно з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
• завчасно повідомляти інспекторів про зміну свого місця проживання чи роботи;
• не виїжджати за межі України без офіційного погодження з органом пробації.

Компенсація шкоди та судові витрати

Окрім умовного терміну, на працівника комбінату покладено серйозні фінансові зобов’язання. Суд розглянув цивільний позов потерпілої сторони та частково його задовольнив. Винуватець має сплатити 200 000 гривень як відшкодування моральної шкоди.

Також засуджений зобов’язаний компенсувати державі витрати на проведення інженерно-технічної експертизи, сума яких склала 10 370 гривень. Усі матеріали спеціального розслідування трагедії залишатимуться в матеріалах кримінального провадження.

Право на оскарження

Учасники судового процесу мають законне право не погодитися з таким рішенням. Апеляційну скаргу можна подати до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції у Кам’янському протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Читайте також:

Економіка виживання: звіт про роботу Вільногірського “Жилсервісу”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Альона Васильєва, фотографиня з Вільногірська, почала свій творчий шлях у 16 років, беручи у подруги фотоапарат. Сьогодні вона відома в місті як майстер індивідуальних і сімейних фотосесій, а також авторка фотокниг.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась з пані Альоною та дізналась про її шлях у фотографії та творчих проєктах. Деталі читайте в матеріалі.

Вільногірськ як точка відліку: від шкільного фотоапарата до професійної кар’єри

Альона народилася у Вільногірську, хоча її батьки — з Донецької та Харківської областей. Дитинство та юність пройшли у місцевій п’ятій школі, де вона навчалася разом із братом. З дитинства фотографія була поруч: “Я дивилася на фотографії батька і думала: чи можна цим займатися професійно?”, — згадує вона. Її батько був фотографом і навчав цій справі сім’ю, а перші чорно-білі знімки Альона робила ще у 16 років, сама проявляючи та закріплюючи плівку.

Згодом дівчина освоїла сучасні цифрові камери та техніки обробки фотографій. Вона відвідувала курси в Києві та Дніпрі, вчилася у відомих фотографів і тренувалася на сімейних фотосесіях, знімаючи великі родини по 12 осіб. А все, що стосувалося обробки знімків, Альона опановувала як самостійно — за уроками на YouTube, так і під час професійних курсів.

Перша фотосесія та створення власного стилю

Перша платна фотосесія Альони відбулася завдяки знайомій, яка помітила її роботи: “Я тоді ще думала, як це — брати гроші за фотографії. І з того часу почався мій професійний шлях.”

Особливу увагу вона приділяє індивідуальності кожного кадру. Альона відзначає: “Фотограф з маленького містечка має свій погляд, свою індивідуальність. У великих містах часто повторюють чужі роботи, а тут ти створюєш щось унікальне”.

Вона зізнається, що зараз на фотосесії любить креативність та живі емоції: із дітьми грає, сміється, просить родичів не втручатися, щоб відкрити справжню душу людей.

Фотокниги, творчість і пошук істинних моментів

Окрім стандартних фотосесій, Альона створює фотокниги для шкіл та дитячих садочків. Ідея народилася після того, як вона побачила випускні альбоми родичів: “Я була вражена, все таке сумне і однакове. У моїх дітей такого не буде”. З того часу вона почала оформлювати фотокниги для своїх дітей, а потім і для інших родин.

Нині в місті її роботи відомі як фотографії, що показують душу людини, а не лише зовнішність.

Що для мене фотографія?

Для Альони фотографія — це пам’ять, момент, душа: “Моїй мамі 77 років, і я намагаюся її фотографувати у будь-який момент. Це єдина річ, яка залишиться через роки”. Вона прагне, щоб люди, дивлячись на її роботи, відчували кайф і бачили справжню душу кадру.

Особливо Альона цінує ті знімки, де діти щиро сміються або відкриваються перед камерою. Навіть нечіткі фотографії для неї особливі — адже головне в них не техніка, а історія і момент.

Поради початківцям і заклик до Вільногірців

Альона радить собі колишній: не боятися експериментувати, вкладатися у навчання та просувати себе. “Краще витратити гроші на хороші курси, ніж втрачати час”, — каже фотографиня.

Вона завжди відкрита до співпраці і готова фотографувати всіх охочих: “Моя мрія — пройтися по місту з фотоапаратом і просто фотографувати. Не боятися підходити до людей і ловити красу моменту”.

Альона Васильєва — приклад того, що навіть у невеликому містечку можна стати професійним фотографом, якщо поєднувати наполегливість, творчість і любов до своєї справи. 

Читайте також:

“Коли сідаю вишивати — мозок перезавантажується”. Історія Людмили Дігтяр з Вільногірська, яка створює картини з тисячі хрестиків