Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською»

Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською» фото 2 13:16, 30 Квітня 2024
Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською» фото 1
В’язані сумки у виконанні Карини Дронової/ фото Вільногірськ IN.UA

Жіночі сумки, рюкзаки, подушки, серветки, об’ємні в’язані квіти, капці, кошики — майстриня з Вільногірська в’яже гачком для себе та на продаж. Понад 50 виробів за два роки створила Карина Дронова. Замовники хенд мейду місцеві, також продає свої роботи через інтернет.

Про хобі Карина Дронова розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA 

Хобі, як психологічне розвантаження

28-річна Карина Дронова створює сумки та рюкзаки власноруч під власним брендом. В’язанню вона навчилась в інтернеті, переглядала відео, які транслювалися виключно іноземною мовою, бо плетіння сумок в Україні й схеми для навчання було важко знайти, ділиться жінка.  Вільногірка почала займатись улюбленою справою через війну. Переживання та страждання перенесла у власну творчість. Працює фахівчинею з управлінням запасами в мережевому магазині.

«Я не обмежую себе в житті тільки роботою. Я хочу надихати людей. Створюю елегантні сумочки та рюкзаки для прекрасних леді. Ще в мене був досвід відновлення сумок та їх елементів », – каже Карина Дронова.

У 2022 році через тривогу й переживання Карина захопилася в’язанням великим гачком сумок для жінок та дівчат. Раніше, ще семирічною, вона в’язала спицями, навчала її мама. Для себе в’язала одяг, капелюхи та взуття.

«Почалася війна, нічого не хотілось робити. Я деякий час вишивкою займалася. Потім захопилася в’язанням. І мене по трохи почав процес в’язання витягувати й повертати до життя. Я в інтернеті побачила, як майстрині з Мексики, Іспанії в’яжуть сумки. В них вони є популярними. Шукала схеми, щоб навчитися, на жаль неможливо було знайти матеріали для навчання українською мовою. Тому дивилась відео мексиканок та навчалася здогадуючись»,  –  розповідає майстриня Карина.

Перша робота була для себе, другий виріб Карина створила вже рюкзак трансформер на замовлення. Понад двох днів на роботу треба майстрині. Так дівчина почала продавати свої вироби в місті та через інтернет.

«Моя мама ходила на роботу кожен раз з новою сумкою. Її Колегам подобалися вони. Так і почалася історія з замовленням та продажем моїх робіт. Я кидала приблизні фото з інтернету виробу, який би я змогла зробити. Жінки обирали бажане. По завершенню всі лишались задоволені», –  ділиться Вільногірка.

В’яже вироби свої з трикотажної пряжі та поліефірного шнура. За два роки роботи дівчина витратила понад 30 тисяч гривень на закупівлю матеріалів. Заробила половину з цих коштів. Ціна ручної роботи варіюється від 800 до 2 700 гривень.

Мрія майстрині

Майстриня мріє популяризувати в Україні цей вид мистецтва та навчити охочих саме українською мовою.

«В мене є ютуб канал. Хочу навчати мистецтву, проводитиму майстер-класи, уроки для новачків та майстринь з досвідом. Я хочу ділитися інформацією. Щоб всі бажаючи могли переглядати відео уроки вже нашою, українською мовою. Бажаю всім бачити у всьому прекрасне», – каже майстриня з Вільногірська Карина Дронова

Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською» фото 2
Майстриня в`язання гачком Карина Дронова / фото Карини Дронової

 Читайте також:

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу фото 3 16:00, 13 Травня 2026
“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу фото 3
Тетяна Черненко/ фото з особистого архіву героїні

Уявлення про те, що силові види спорту — винятково чоловіча справа, поступово відходить у минуле. Сьогодні дедалі більше жінок доводять: сила може поєднуватися з ніжністю, а спортивні досягнення не мають вікових обмежень.

Деталі — на Вільногірськ IN.UA.

Мешканка Вільногірська Тетяна — одна з тих жінок, які власним прикладом руйнують стереотипи. Ще кілька років тому її життя не було пов’язане зі спортом. Але з початком повномасштабної війни вона відкрила для себе пауерліфтинг, і цей вид спорту став для неї справжнім джерелом внутрішньої опори.  

У спорт привела донька

Тетяна розповідає, що вперше зацікавилася пауерліфтингом завдяки доньці Варварі.

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу фото 4
Тетяна з донькою/ фото з особистого архіву героїні

Саме на початку повномасштабного вторгнення дівчина почала відвідувати секцію пауерліфтингу та швидко досягла успіхів. За два роки тренерка доньки запропонувала спробувати свої сили і самій Тетяні.

“Спочатку я навіть не думала, що зможу виступати на змаганнях. Але завдяки підтримці тренерки та наполегливій праці повірила у себе”, — згадує жінка.  

За її словами, діти часто стають найбільшою мотивацією для батьків.

“Діти мотивують бути сильнішою, не здаватися й показувати власним прикладом, що в житті все можливо”.

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу фото 5
Нагороди Тетяни та Варвари/ фото з особистого архіву героїні

Тетяну привабила у пауерліфтингу не тільки можливість стати фізично сильнішою.

“Мене привабила саме сила — не лише фізична, а й моральна. Пауерліфтинг вчить долати себе, бути терплячою і не здаватися після невдач”, — каже Тетяна. 

Для неї кожне тренування — це не просто робота з вагою, а можливість зміцнити характер, розвинути дисципліну та впевненість у собі.

Найскладніше — повірити в себе

На початку спортивного шляху найбільшим викликом стали не фізичні навантаження, а внутрішні сумніви.

“Найскладніше було повірити у власні сили. Були страхи, хвилювання через вік і через те, що силовий спорт часто вважають “не жіночим””.

Втім, жінка переконана: жіночність не має нічого спільного зі слабкістю.

“Жінка може бути ніжною, доброю й водночас сильною. Спорт не забирає жіночність, а навпаки — додає впевненості, сили характеру та поваги до себе”.

Сьогодні Тетяна вже має вагомі спортивні досягнення. Вона брала участь у чемпіонатах області та України, де здобувала призові місця.

“Я пишаюся тим, що не побоялася почати й продовжую рухатися вперед”.

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу фото 6
Тетяна на пʼєдесталі/ фото з особистого архіву героїні

Однак, за словами спортсменки, найголовніша перемога — це не медалі, а внутрішні зміни, які приносить спорт.

Спорт як підтримка у важкий час

Коли рідні перебувають на фронті, зберігати емоційну рівновагу особливо складно. Для Тетяни пауерліфтинг став способом впоратися з тривогою.

“Коли близькі воюють, дуже важко емоційно. І саме спорт став для мене місцем сили. На тренуваннях я хоча б ненадовго переключаюся від тривог”, — зізнається жінка. 

За її словами, заняття допомагають не опускати руки й вірити у власні сили навіть у найскладніші періоди.

“Почати варто для себе”

Тетяна переконана: для занять спортом не потрібен “ідеальний момент”.

“Треба почати для себе — для здоров’я, для настрою, для впевненості. І навіть маленькі перемоги з часом можуть повністю змінити життя”.

Вона радить жінкам не зважати на вік, страхи чи думку оточення.

“Якщо є бажання — значить, усе можливо. Іноді саме один крок до себе нової змінює все життя”, — каже Тетяна. 

Попереду у Тетяни — нові цілі та нові старти.

Вона хоче покращувати результати, брати участь у змаганнях і надалі доводити, що сила жінки полягає не лише у фізичній підготовці, а й у здатності вірити в себе та рухатися вперед попри будь-які труднощі.

Читайте також:

Підписуйтесь

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 4 15:00, 12 Травня 2026
50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 7
Тамара Посунько – головна медична сестра Вільногірської ЦМЛ / фото надала Тамара Посунько

12 травня відзначають Міжнародний день медичної сестри – професії, без якої неможливо уявити жодну лікарню.  Саме медсестри першими зустрічають пацієнтів, підтримують їх у найважчі моменти та щодня тримають на собі величезну частину медичної системи.

До Міжнародного свята журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Тамарою Посунько – головною медичною сестрою Вільногірської центральної міської лікарні, яка вже пів століття працює у медицині. Вона пам’ятає лікарню ще зовсім новою, застала часи без УЗД та сучасної техніки, виховала не одне покоління медсестер і досі не втратила любові до своєї справи.

“Після смерті батька я вирішила: буду медичним працівником”

Для Тамари Іванівни Посунько медицина стала не просто професією, а справою всього життя. 1 серпня 2026 року виповниться рівно 50 років відтоді, як вона вперше прийшла працювати до лікарні.

Шлях у медицину для Тамари Посунько почався з особистої трагедії. Коли вона ще навчалася у старших класах, помер її батько. 

“Було в мене таке бажання бути медичним працівником. У мене хворів батько, і коли я ще була в останньому класі навчання, батько мій помер, і в мене тоді стало питання, що хочу бути медичним працівником”, – пригадує вона.

Після школи жінка вступила до Дніпродзержинського (нині Кам’янського) медичного училища, яке закінчила у 1976 році. Саме тоді й розпочалася її професійна історія.

“У хірургію йти було страшно”

Свою практику Тамара Іванівна проходила у Вільногірській центральній міській лікарні. Пригадує, що тоді хірургічне відділення було переповнене – на 60 ліжках перебували близько 70 пацієнтів. 

Спочатку молодій медсестрі пропонували роботу в ендокринологічному відділенні. Але керівництво вирішило інакше.

“Начмед подивився на мене й сказав: “У хірургію підеш працювати”. А я думаю: комсомолка, активістка – як я відмовлюсь? Хоча чесно, мені дуже не хотілося і страшно було”, – усміхається жінка.

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 8
Початок медичної кар’єри Тамари Посунько / фото надала Тамара Посунько

Втім саме цей досвід вона сьогодні називає одним із найцінніших у своєму житті: “Якщо медична сестра пропрацювала в хірургічному відділенні, то вона буде вже кваліфікованою медсестрою – уміє все”.

Від часу без УЗД – до сучасної медицини

За майже 50 років роботи Тамара Посунько бачила, як кардинально змінювалася медицина.

Коли вона починала працювати, у лікарнях не було багатьох обстежень, які сьогодні здаються звичними.

“Не було ультразвукової діагностики (УЗД) . Перший раз таке обстеження я побачила у 1993 році – і то не в нашій лікарні. У нас УЗД з’явилося вже десь на початку 2000-х років”, – розповідає медикиня.

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 9
Робота у Вільногірській центральній міській лікарні / фото надала Тамара Посунько

Водночас вона наголошує: попри всі реформи й технічні зміни, головне в медицині залишається незмінним – люди.

“Медицина – це моє покликання”

Сьогодні Тамара Посунько вже не працює безпосередньо з пацієнтами. Її робота – організація діяльності медичних сестер та молодшого медичного персоналу.

Щодня вона займається графіками роботи, забезпеченням відділень, організацією навчань і конференцій для медсестер, контролює дотримання санітарних норм.

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 10
Тамара Іванівна з колегою / фото надала Тамара Посунько

“Кожен день нестандартний. Немає такого, що прийшли на роботу – і все за однією програмою”, – каже вона.

Та навіть після десятків років у професії жінка не втратила любові до роботи.

“Треба любити свою роботу. У мене ніколи навіть у думках не було, щоб я кудись хотіла перейти. У відпустку йду – і з задоволенням повертаюся на роботу”.

Медсестри з Вільногірська – серед найкращих в області

Окремою гордістю Тамари Посунько є медичні сестри Вільногірської лікарні. За її словами, вони неодноразово перемагали в обласних конкурсах професійної майстерності.

Зокрема, медична працівниця Тетяна Овсієнко двічі представляла Дніпропетровщину на всеукраїнському конкурсі після перемог на обласному рівні.

Саме завдяки успіхам вільногірських медсестер обласний конкурс двічі проводили у Вільногірську – у 2003 та 2012 роках.

“Я пишаюся медичними сестрами нашого міста. Вони завжди були на високому рівні”, – говорить Тамара Іванівна.

Нагороди, відзнаки та майже пів століття в одній лікарні

За роки роботи Тамара Посунько отримала десятки нагород. Серед них – грамоти Міністерства охорони здоров’я України, відзнаки обласного департаменту охорони здоров’я та облдержадміністрації.

У 2013 році її нагородили відзнакою “Краща жінка Придніпров’я”.

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 11
Грамоти та подяки пані Тамари / фото надала Тамара Посунько

Але найбільшим своїм досягненням вона вважає не нагороди, а людей поруч.

“Молодим треба вчитися у старших відповідальності та досвіду. А старшим у молодих – активності й прогресивності”, – переконана медикиня.

У серпні пані Тамарі виповниться 68 років. І майже всі ці роки її життя нерозривно пов’язані з однією лікарнею, одним містом і однією професією, яку вона називає своїм покликанням.

На завершення розмови Тамара Іванівна Посунько привітала своїх колег із професійним святом:

“Дорогі медичні сестри! Вітаю вас із Міжнародним днем медичної сестри. Бажаю вам здоров’я, витримки, людяності й любові до своєї справи. Нехай у вашій роботі буде більше вдячних пацієнтів і менше важких випробувань. Пам’ятайте: ваша праця – безцінна”, – сказала вона.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу фото 5
Історії

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу

Уявлення про те, що силові види спорту — винятково чоловіча справа, поступово відходить у минуле. Сьогодні дедалі більше жінок доводять: сила може поєднуватися з ніжністю, […]

16:00, 13.05.2026 Єва Буянова
50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині фото 6
Історії

50 років на сестринському посту: історія медсестри з Вільногірська, яка присвятила життя медицині

12 травня відзначають Міжнародний день медичної сестри – професії, без якої неможливо уявити жодну лікарню.  Саме медсестри першими зустрічають пацієнтів, підтримують їх у найважчі моменти […]

15:00, 12.05.2026 Діана Попович
“Я віддаю життя за своїх донечок”: історія захисника з Вільногірська Сергія Комаренка фото 7
Історії

“Я віддаю життя за своїх донечок”: історія захисника з Вільногірська Сергія Комаренка

Молодший сержант Сергій Комаренко мав позивний “Ювелір”. Для побратимів він був надійним товаришем, для молодих військових — наставником, а для своїх чотирьох доньок — люблячим […]

12:30, 12.05.2026 Єва Буянова
“Два дні відбивав атаки ворога сам”: історія Максима, який мріяв про футбол і загинув у першому бою фото 8
Історії

“Два дні відбивав атаки ворога сам”: історія Максима, який мріяв про футбол і загинув у першому бою

Усміхнений хлопець з іскрою в очах, лівий нападник, який не залишав шансів воротарям на місцевих стадіонах, і блогер, чиї відео дарували надію навіть у найтемніші […]

15:30, 07.05.2026 Єва Буянова
Війна їхніми словами: у Вільногірську військові поділилися особистими історіями під час відкриття місця пам’яті фото 9

Війна їхніми словами: у Вільногірську військові поділилися особистими історіями під час відкриття місця пам’яті

У Вільногірську з’явилося місце, де тиша говорить гучніше за слова. Тут згадують дітей, чиї життя обірвала війна. Цього дня поруч із містянами були військові – […]

12:00, 01.05.2026 Діана Попович