Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською»

Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською» фото 2 13:16, 30 Квітня 2024
Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською» фото 1
В’язані сумки у виконанні Карини Дронової/ фото Вільногірськ IN.UA

Жіночі сумки, рюкзаки, подушки, серветки, об’ємні в’язані квіти, капці, кошики — майстриня з Вільногірська в’яже гачком для себе та на продаж. Понад 50 виробів за два роки створила Карина Дронова. Замовники хенд мейду місцеві, також продає свої роботи через інтернет.

Про хобі Карина Дронова розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA 

Хобі, як психологічне розвантаження

28-річна Карина Дронова створює сумки та рюкзаки власноруч під власним брендом. В’язанню вона навчилась в інтернеті, переглядала відео, які транслювалися виключно іноземною мовою, бо плетіння сумок в Україні й схеми для навчання було важко знайти, ділиться жінка.  Вільногірка почала займатись улюбленою справою через війну. Переживання та страждання перенесла у власну творчість. Працює фахівчинею з управлінням запасами в мережевому магазині.

«Я не обмежую себе в житті тільки роботою. Я хочу надихати людей. Створюю елегантні сумочки та рюкзаки для прекрасних леді. Ще в мене був досвід відновлення сумок та їх елементів », – каже Карина Дронова.

У 2022 році через тривогу й переживання Карина захопилася в’язанням великим гачком сумок для жінок та дівчат. Раніше, ще семирічною, вона в’язала спицями, навчала її мама. Для себе в’язала одяг, капелюхи та взуття.

«Почалася війна, нічого не хотілось робити. Я деякий час вишивкою займалася. Потім захопилася в’язанням. І мене по трохи почав процес в’язання витягувати й повертати до життя. Я в інтернеті побачила, як майстрині з Мексики, Іспанії в’яжуть сумки. В них вони є популярними. Шукала схеми, щоб навчитися, на жаль неможливо було знайти матеріали для навчання українською мовою. Тому дивилась відео мексиканок та навчалася здогадуючись»,  –  розповідає майстриня Карина.

Перша робота була для себе, другий виріб Карина створила вже рюкзак трансформер на замовлення. Понад двох днів на роботу треба майстрині. Так дівчина почала продавати свої вироби в місті та через інтернет.

«Моя мама ходила на роботу кожен раз з новою сумкою. Її Колегам подобалися вони. Так і почалася історія з замовленням та продажем моїх робіт. Я кидала приблизні фото з інтернету виробу, який би я змогла зробити. Жінки обирали бажане. По завершенню всі лишались задоволені», –  ділиться Вільногірка.

В’яже вироби свої з трикотажної пряжі та поліефірного шнура. За два роки роботи дівчина витратила понад 30 тисяч гривень на закупівлю матеріалів. Заробила половину з цих коштів. Ціна ручної роботи варіюється від 800 до 2 700 гривень.

Мрія майстрині

Майстриня мріє популяризувати в Україні цей вид мистецтва та навчити охочих саме українською мовою.

«В мене є ютуб канал. Хочу навчати мистецтву, проводитиму майстер-класи, уроки для новачків та майстринь з досвідом. Я хочу ділитися інформацією. Щоб всі бажаючи могли переглядати відео уроки вже нашою, українською мовою. Бажаю всім бачити у всьому прекрасне», – каже майстриня з Вільногірська Карина Дронова

Вільногірка в’яже брендовані аксесуари: «Мрію популяризувати цей вид мистецтва та навчати українською» фото 2
Майстриня в`язання гачком Карина Дронова / фото Карини Дронової

 Читайте також:

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду 

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду  фото 3 14:45, 2 Червня 2026
Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду  фото 3
Сестра безвісти зниклого героя Наталія/ фото з особистого архіву героїні

Наталія — мешканка Божедарівки, яка вже десять місяців шукає свого брата Володимира, що зник безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині 13 серпня 2025 року. Замість очікування відповідей від офіційних установ, жінка активно долучається до мирних акцій, щоб привернути увагу до проблеми зниклих безвісти та полонених захисників. Також вона організувала першу мирну акцію на підтримку безвісти зниклих у своїй громаді. 

Детальніше читайте на Вільногірськ IN.UA.

Від акцій у столиці до ініціативи в Божедарівській громаді 

Брат Наталії – Володимир – до війни був життєрадісним, добрим та завжди готовим прийти на допомогу. У 2022 році він добровільно став на захист України, у 2023 році отримав поранення на Донеччині, але повернувся до лав ЗСУ. З серпня 2025 року Володимир перестав виходити на зв’язок з близькими. Сьогодні родина живе надією на його повернення.

25 вересня 2025 року Наталія вперше взяла участь у мирній акціі на Майдані Незалежності. Там вона побачила велику кількість людей, чиї близькі зникли на Донеччині. Це спонукало її продовжувати боротьбу.

“Ми — голос безвісти зниклих, тих, хто не може говорити”, — каже Наталія. 

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду  фото 4
Акція у Києві/ фото з особистого архіву героїні

Наступна мирна акція відбулася 25 жовтня 2025 року в Києві. Згодом Наталія почала їздити на мирні акції до Кам’янського. 

Одного разу, повертаючись додому після чергової акції, Наталія поставила собі питання: “А чому ми не можемо робити це у себе в громаді?”. З цього почалася організація мирних акцій у Божедарівці. 

“Це було важливим рішенням, тому що деяким людям, наприклад стареньким батькам, важко їхати в великі міста на мирні акції”, — каже Наталія. 

Перша акція відбулася у лютому 2026 року. Попри побоювання організаторів щодо невеликої кількості учасників, акція пройшла успішно. 

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду  фото 5
Місцева акція/ фото з особистого архіву героїні

На наступній акції людей було вже більше. Наталія згадує:

“Були такі родини, в яких на момент, коли ми робили першу мирну акцію, не було безвісти зниклих дітей. Потім, коли була вже друга акція, в них пропали діти. Коли ось третя була, люди вже нові попідходили, тому що у них теж сини зникли безвісти”. 

Віра, що сильніша за тишу

Попри невідомість, яка триває вже десять місяців, Наталія не припиняє вірити у свого брата. Вона переконана, що його оберігає родинний янгол-охоронець — їхня мама, якої не стало одинадцять років тому. Ця віра дає їй сили рухатися далі, навіть коли офіційні структури не дають жодних новин. 

Одного разу Наталія побачила сон, який став для неї особливим символом:

“Я приїхала додому, стояла у ванній, і чую, хтось зайшов. Повертаюсь — зайшов мій брат, одягнений не у форму, а в той спортивний одяг, який так любив. Я питаю: “Ти повернувся?”, а він відповідає: “Так”. Я запитала, чи назавжди, і він підтвердив. Коли він обійняв мене, я відчула, як б’ється його серце. Коли я прокинулася, то фізично відчувала цей дотик і стукіт його серця”. 

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду  фото 6
Володимир/ фото з особистого архіву героїні

Для Наталії цей сон став підтвердженням того, що її брат живий. Вона звертається до нього зі словами любові та надії, пам’ятаючи, як він не любив, коли вона плакала:

“Можливо для когось ти безвісти зниклий, а для мене ти герой, якого ми чекаємо додому. До нашої сімʼї, де ми тебе дуже сильно любимо”. 

Та додає: 

“Ми чекаємо кожного безвісти зниклого та полоненого Захисника з нашої Божедарівської громади до рідного дому. І памʼятаємо кожного Захисника, який віддав життя, захищаючи нашу Батьківщину”. 

Родина Володимира, його маленька племінниця та племінник, якого назвали на честь дядька, продовжують щодня чекати на свого захисника. І ця щоденна віра, як каже Наталія, є набагато сильнішою за ту тишу, яка супроводжує родини безвісти зниклих. 

Читайте також:

Підписуйтесь

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 4 16:30, 28 Травня 2026
Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 7
Світлана з дітьми/ фото Вільногірськ IN.UA

Місцева майстриня Світлана разом із донькою створює віночки, браслети та прикраси ручної роботи, просуває їх через TikTok та Instagram і бере участь у ярмарках. Попри зростання цін на матеріали та невеликий попит у маленькому місті, жінка продовжує розвивати свою справу й знаходить покупців не лише у Вільногірську, а й за кордоном.

Деталі читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Як хобі перетворилося на справу 

Світлана розповідає, що їх з донькою захоплення хендмейдом почалося з повномасштабного вторгнення. 

“Я почала потроху робити віночки, вʼязати килимки, ряднини на старовинний лад”, — каже майстриня. 

Згодом майстринь почали запрошувати на благодійні ярмарки, де вони вперше показали свої роботи людям. 

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 8
Вироби/ фото Вільногірськ IN.UA

Сьогодні вироби вони просувають переважно через соцмережі, TikTok та Instagram, а також пропонують знайомим і відвідувачам ярмарків. 

“Ми почали пропонувати свої вироби, тому що вдома вже просто не залишалось місця. Нові ідеї постійно надходили, багато чого нами зробленого накопичилось”, — згадує Світлана. 

За словами Світлани, постійних клієнтів поки небагато, однак деякі замовники вже повертаються повторно. Найчастіше купують браслети, фенічки та прикраси з натурального каміння.  

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 9
Дочка Світлани у віночку/ фото з особистого архіву героїні

Окрему увагу майстриня приділяє індивідуальним замовленням. Наприклад, для випускниці з Верхівцевого Світлана створювала перламутрове кольє та браслет у подарунок. Також досить часто замовлення надходять навіть із-за кордону — українці просять передати рідним щось “своє”, українське. 

“Людям хочеться, щоб якась душинка була, щось притаманне нашому краю”, — каже Світлана. 

Дорогі матеріали та невеликий попит

Попри це, перетворити хендмейд на повноцінний бізнес у невеликому місті непросто. Світлана говорить, що матеріали суттєво подорожчали, особливо квіти для віночків. При цьому самі віночки часто не окуповують навіть витрат на їх виготовлення. 

“Віночки я люблю робити для душі. На ярмарках люди фотографуються в них, міряють, але заробити на цьому складно”, — ділиться жінка. 

За її словами, проблема не лише у попиті, а й у загальній фінансовій ситуації. Багато людей просто не можуть дозволити собі дорогі речі ручної роботи, хоча й захоплюються ними. Тому ціни на свої вироби жінка намагається залишати доступними. Іноді прикраси навіть віддають дітям за символічну суму.  

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 10
Представниця Вільногірськ IN.UA Альона Щекодіна разом зі Світланою на ярмарку/ фото Вільногірськ IN.UA

Світлана не сприймає свою справу як заробіток. Каже, що головна мета — приносити людям позитивні емоції та робити світ трохи яскравішим. Частину коштів із продажів вони донатять на благодійність під час ярмарків, а раніше проводили творчі заняття й казки для дітей у реабілітаційних центрах. 

“Ми ставимо собі ціль радувати людей. Зараз і так усім сумно, а коли покажеш щось яскраве й гарне, люди вже усміхаються”, — зізнається майстриня. 

Світлана переконана, що у хендмейді конкуренції майже не існує, адже кожен виріб — індивідуальний і створений із власним настроєм та енергією. Саме тому навіть схожі прикраси все одно мають свою унікальність. 

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 11
Світлана у віночку/ фото з особистого архіву героїні

Поки що майстриня не будує великих бізнес-планів, але каже, що завжди намагається рухатись далі. 

“Намагаємося прогресувати в цій справі, не стоїмо на місці”, — додає Світлана. 

Читайте також:

Підписуйтесь

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду  фото 5
Історії

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду 

Наталія — мешканка Божедарівки, яка вже десять місяців шукає свого брата Володимира, що зник безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині 13 серпня 2025 […]

14:45, 02.06.2026 Єва Буянова
Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська фото 6
Історії

Між творчістю і заробітком: історія майстрині з Вільногірська

Місцева майстриня Світлана разом із донькою створює віночки, браслети та прикраси ручної роботи, просуває їх через TikTok та Instagram і бере участь у ярмарках. Попри […]

16:30, 28.05.2026 Єва Буянова
“Коли ми виїхали, я вперше дозволила собі заплакати”: історія Любові, яка разом із родиною пережила пекло Маріуполя фото 7
Історії

“Коли ми виїхали, я вперше дозволила собі заплакати”: історія Любові, яка разом із родиною пережила пекло Маріуполя

Людина може витримати більше, ніж їй здається. Особливо коли поруч – її діти. Любов Драчова знає це не з книжок і не з чужих історій. […]

14:00, 27.05.2026 Діана Попович
День вишиванки у Вільногірському фаховому коледжі: від студентської ідеї до свята єдності фото 8
Фоторепортаж

День вишиванки у Вільногірському фаховому коледжі: від студентської ідеї до свята єдності

Сьогодні, 21 травня, у Відокремленому структурному підрозділі “Вільногірський фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій” відбувся тематичний захід до Всесвітнього дня вишиванки. Свято, яке […]

13:10, 21.05.2026 Діана Попович
Від Тризуба до клумб: як у Вільногірську депутатка Олена Новікова власноруч змінює міський простір фото 9

Від Тризуба до клумб: як у Вільногірську депутатка Олена Новікова власноруч змінює міський простір

Улюблена фотозона вільногірців змінюється. Український Тризуб, напис “Я люблю Вільногірськ”, клумби та територія довкола отримали оновлення. За змінами стоїть депутатка Олена Новікова – ініціаторка низки […]

12:30, 18.05.2026 Діана Попович