Військовослужбовець з Вільногірська подав звернення до міської ради з проханням присвоїти тренерці спортивної школи Наталії Зінчук почесного звання “За заслуги перед містом”. У відповідь отримав відмову.

Більше дізнавалися журналісти Вільногірськ IN.UA

З чого все починалось

Цьогоріч на початку літа у відділенні паверліфтингу КДЮСШ  «Авангард» тренерка Наталія Зінчук провела змагання під гаслом «Азов у серці». На захід завітали почесні гості, воїни ППО Збройних Сил України.

«Саме з цими хлопцями працюю деякий час, допомагаю  їм відновитися після важких поранень», – розповіла тренерка Наталія Зінчук.  

На цьому патріотичному заході був також присутній військовослужбовець ЗСУ Ігор Миронюк, який ще на відкритті змагання попросив взяти слово. У своїй промові він повідомив, що хоче звернутися до міської ради з проханням присвоєння почесного звання тренерці Наталії Зінчук.

«Я вважаю, що така сильна жінка, як Наталія має отримати нагороду «За заслуги перед містом у 2024 році». Я бачу, її стрімке бажання згуртувати всіх, допомогти усім. До того ж тренерка показала неймовірні результати на різних змаганнях з паверліфтингу. Вона обличчя Вільногірська, тому має отримати це звання», – згадує Ігор Миронюк.

Усі присутні підтримали цю пропозицію в усній формі оплесками. Відтоді маленька команда за ініціативи Ігора Миронюка почала працювати над підготовкою офіційного звернення до комітету про присвоєння цього звання.

Звання «За заслуги перед містом»

Жінка виховує спортсменів, патріотів, які мають великі досягнення на Дніпропетровщині, так і за її межами.

У відповідь на звернення Ігора Миронюка було складено протокол засідання комітету по присвоєнню звання. 

На засіданні виступив міський голова, який повідомив, що у зв’язку з введенням на території України режиму воєнного стану, з 2022 року не приймались рішення про присвоєння звання «За заслуги перед містом».

10 членів виконавчого комітету разом з депутатом міської ради вирішили питання щодо нагородження кандидатури Наталії Зінчук розглянути після закінчення режиму воєнного стану.

На пропозицію прокоментувати це рішення міський голова вказав, що є протокол засідання, де проголосували всі члени комісії одностайно. Більше коментувати Володимир Василенко відмовився.

За словами жінки, кожен з її команди вносить свій внесок в майбутню Перемогу. Тому тримає високий рівень в спорті, якому навчає на обласних та Всеукраїнських помостах нелегкою й кропіткою працею. Зараз тренерка  готує команду спортсменів для Збірної України. 

«Для мене відзнака – це нагорода за всю мою працю, старання і досягнення, а мені є чим пишатися. Найголовніше визнання, в першу чергу нашого народу: воїнів ЗСУ, моїх вихованців, батьків нашого відділення, жителів  Вільногірська і самих спортсменів. Я вдячна за оцінку моєї праці. Працюємо на ентузіазмі й на підтримці батьків, тому їм видніше, як працює тренерка і скільки вкладає зусиль, щоб про наших вихованців говорили не тільки в регіоні, а й в нашій державі», – розповіла тренерка з паверліфтингу Наталія Зінчук.

Читайте також:

• Вільногірська спортсменка з паверліфтингу виборола золото 
• 1 місце на Чемпіонаті України з паверліфтингу здобули Вільногірські спортсменки

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.

На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”

Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).

19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.

28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.