Вільногірська Рада ВПО взяла участь у міжрегіональному форумі у Дніпрі

23–24 квітня 2026 року у Дніпрі відбувся Східноукраїнський міжрегіональний Форум Рад ВПО. Захід об’єднав понад 80 учасників із Дніпропетровської, Полтавської, Сумської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської та Харківської областей. Нашу громаду на форумі представила Альона Щекодіна, заступниця голови Ради з питань ВПО. 

Деталі події — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Презентація успіхів Вільногірська 

Альона Щекодіна виступила спікеркою на першій дискусійній панелі “Як Ради ВПО впливають на рішення влади?”. Вона поділилася напрацюваннями нашої Ради за три роки її діяльності, зокрема розробкою Порядку про фонд житла для тимчасового проживання переселенців та досвідом створення спеціалізованої листівки для ВПО. 

Головні теми та спікери 

Форум відкривали представники Офісу Президента України, Мінсоцполітики та УВКБ ООН. Також в онлайн-форматі долучилася заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук, яка відзначила важливу роль Рад ВПО в житті громад. 

“Через війну втратили домівки, але не втратили віру в Україну. І почали нове життя в громадах. Вплив Рад ВПО зростає. На пʼятому році повномасштабної війни ви стали однією з ключових інституцій захисту прав внутрішньо переміщених осіб”, — зазначила Ірина Верещук. 

Окрім Альони, на першій панелі також виступали й інші представники Рад ВПО з різних громад. Зокрема, Віктор Сіняткін, голова ради з питань ВПО при виконавчому комітеті Приютівської селищної ради Кіровоградської обласної Ради ВПО, Надія Довгаленко, голова Ради ВПО Чутківської селищної ради тощо. 

“Деякі громади ділилися досвідом, що у них є окремі цільові програми, створені виключно для переселенців. І там обумовлена і підтримка грошова, і соціальні послуги”, — каже Альона Щекодіна. 

На другій дискусійній панелі виступали Тетяна Красько, голова Ради ВПО при Миргородській міській раді, Марина Маціяка, секретарка Ради ВПО при виконавчому комітеті Жовтоводської міської ради, фасилітаторка ГО “Десяте квітня” та багато інших спікерів. 

“Також ми працювали в робочих групах, де ми напрацьовували свої бачення по різних напрямках. Наприклад, те, як мають реагувати Ради ВПО під час евакуації, а також обговорювали, чому Радам ВПО важливо брати участь у формуванні бюджету громади ”, — зазначає заступниця голови Вільногірської Ради ВПО. 

Альона Щекодіна зазначає, що це був дуже корисний обмін досвідом з колегами з інших громад. 

Читайте також:

Путівник для переселенців: як Рада ВПО девʼять місяців створювала унікальний буклет для громади

17 вихованців КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу представили Вільногірськ на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу серед вихованців ДЮСШ. За підсумками змагань команда виборола 15 нагород та стала чемпіоном у командній першості.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

12 вересня 2026 року команда КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу міста Вільногірська взяла участь у Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу серед вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Такі змагання проводять раз на рік, тож підготовка до них потребує від спортсменів тривалих тренувань, наполегливості та значних зусиль.

Цьогоріч Вільногірськ представили 17 спортсменів. Додому команда привезла 15 нагород.

Чемпіони області

Золоті медалі здобули: 

• Красілова Діана;
• Петруша Софія;
• Корчагіна Марія;
• Ніхаєнко Альбіна;
• Бондар Веніамін;
• Тімік Євген;
• Скоблік Даніл;
• Стороженко Андрій;
• Гальченко Данило;
• Тхоренко Ілля.

Срібними призерами змагань стали: 

• Заїка Златослава;
• Черненко Варвара;
• Соц Артемій;
• Гудим Матвій;
• Юдченко Адам.

Окремо відзначили за волю до перемоги та наполегливість дебютантів змагань – Скляренка Максима та Кривоноса Радіона.

Вільногірці – серед найкращих в абсолютній першості

Спортсмени “Авангарду” також здобули призові місця в абсолютній першості.

Серед дівчат:

1 вікова група:

• 1 місце – Красілова Діана;
• 2 місце – Петруша Софія;
• 3 місце – Заїка Златослава.

2 вікова група:

• 2 місце – Корчагіна Марія;
• 3 місце – Черненко Варвара.

3 вікова група:

• 2 місце – Ніхаєнко Альбіна.

Серед юнаків:

• 2 місце – Стороженко Андрій;
• 3 місце – Скоблік Даніл.

За підсумками командної першості КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу міста Вільногірська посіло перше місце та стало чемпіоном змагань.

Подяки

У спортивних перемогах важлива не лише робота самих спортсменів. Значну роль у підготовці команди відіграє тренер, який допомагає вихованцям розвивати силу, техніку та витривалість, підтримує їх під час підготовки й змагань.

Важливою опорою для юних спортсменів залишаються й батьки. Команда висловила їм подяку за постійну підтримку, турботу, терпіння та фінансову допомогу.

Окрему вдячність висловили українським військовим, завдяки мужності яких діти мають можливість тренуватися, брати участь у змаганнях та представляти рідне місто.

Також команда подякувала шанувальнику “залізного світу” за фінансову підтримку та допомогу спортивному відділенню.

Окремі слова вдячності адресували президенту Олегу Дерлюку та команді ДОФП за організацію і проведення чемпіонату.

Читайте також:

Вільногірськ змагався на відкритому чемпіонат області з класичного пауерліфтингу 

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини