Вільногірські депутати від ОПЗЖ залишаються: рішення про відставку не підтримали

Сьогодні на черговому засіданні сесії депутатський корпус не підтримав ініціативи депутатів Юрія Мелащенка, Володимира Лисенка про складання повноважень. Крім того, рішення про складання депутатських повноважень Людмили Дроздіної, вдруге, не отримало підтримки. 

Більше на Вільногірськ IN.UA.

Юрій Мелащенко та Володимир Лисенко балотувалися до Вільногірської міської ради від політичної партії «Опозиційна платформа «За життя».

Юрій Мелащенко є депутатом місцевої ради вже не першу каденцію. Попри те, що міський голова Володимир Василенко пропонував його кандидатуру на посаду секретаря ради, депутати не підтримали цю пропозицію, і депутатський корпус продовжує працювати без очільника.

Що кажуть самі депутати

Аналізуючи відвідуваність сесій, можна з упевненістю стверджувати, що Юрій Мелащенко був активним учасником засідань, практично не пропускаючи жодного з них. На запитання журналістів видання Вільногірськ IN.UA щодо причин складання своїх повноважень він зазначив, що це рішення пов’язане з особистими обставинами.

«Я прийняв рішення, мої виборці віднеслися до цього з розумінням», – сказав депутат місцевої ради Юрій Мелащенко.

Володимир Лисенко прокоментував своє рішення про дострокове припинення повноважень, підкресливши, що причини мають особистий характер. Він запевнив, що не забуде про своїх виборців. 

«Знаєте, не обов’язково бути депутатом, щоб допомагати людям. Я продовжу це робити і далі», — зазначив депутат місцевої ради Володимир Лисенко.

Проте, як виявили журналісти видання Вільногірськ IN.UA, у вільному доступі немає інформації про діяльність депутатів, намір Лисенка залишити посаду чи його зустрічі з виборцями.

Вибірковий аналіз відвідуваності сесій депутатами Мелащенко та Лисенко.

Номер засідання	Юрій Мелащенко	Володимир Лисенко	Посилання
68 сесія	Відсутній	Є	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/2ba0673a4d11574095a929c3c7185e01.pdf
67 сесія	Є	Відсутній	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/f043c91e1f68d0b14b05a99508a60607.pdf
66 сесія	Є	Відсутній	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/79d98c946026e8813238104ee71dde42.pdf
65 сесія	є	є	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/doc/6079/
64 сесія	є	є	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/f58cdd7ce819388b97c8d30b00be809e.pdf
63  сесія	є	є	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/d6ac7c2eab3c62b9ecb65854756462bb.pdf
62 сесія	Є	Відсутній	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/doc/5884/
61 сесія	є	є	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/07e792201ee8f8cee8a9cbc619c7cfd1.pdf
60 сесія	Відсутній	Є	https://vilnogirsk-rada.gov.ua/upload/docs/d6fffec7d35fc2e7f04672e6203ab2b5.pdf

Наразі журналісти видання Вільногірськ IN.UA не можуть оцінити діяльність депутатів, оскільки у вільному доступі відсутня звітність про їхню роботу. Єдиним критерієм залишається їхня присутність на сесіях.

Нагадаємо, що ще у вересні 2022 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду України заборонив діяльність партії «Опозиційна платформа «За життя» на території України. Якщо депутатський корпус підтримає рішення про дострокове припинення повноважень Юрія Мелащенка та Володимира Лисенка на майбутніх засіданнях сесії, їхні посади залишаться вакантними до наступних виборів.

«Згідно з частиною 5 ст. 283 Виборчого кодексу України передбачається, що у разі вичерпання відповідного територіального виборчого списку черговість отримання мандата передається єдиному багатомандатному виборчому списку цієї ж організації партії. У разі вичерпання єдиного виборчого списку організації партії такий мандат залишається вакантним. Таким чином, партія ОПЗЖ втратила мандати, а отже заповнити вона раду не зможе, як і перерозподілити між іншими партіями тощо. Таким чином будуть вільні місця, доки не відбудуться вибори», – пояснює адвокат, медіаюрист ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов.

Рішення про дострокове складання повноважень депутатки Людмили Дроздіної виноситься вже вдруге. Вона балотувалася від політичної партії «Пропозиція» та була членкинею постійної комісії з питань освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, молоді, соціального захисту населення та зв’язків з громадськістю і ЗМІ.У 2023 році вона відвідала лише шість із 16 можливих засідань, а в цьому році не була присутня на більш ніж десяти останніх засіданнях. Журналістам Вільногірськ IN.UA не вдалося зв’язатися з депутаткою. Її рішення сьогодні також не отримало підтримки.

Читайте також:

• Збір монет: Вільногірська міська рада запрошує доєднатися до благодійності
• Вільногірська міська рада пропонує призначити нового заступника мера

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн