Вільногірські студенти змагалися у легкоатлетичній естафеті: хто переміг

Традиційно навчальний рік у закладах освіти розпочинається з Олімпійського тижня. Тому сьогодні, 13 вересня, викладачі й здобувачі освіти Вільногірського фахового коледжу зібралися для активних занять присвячених Дню фізичної культури та спорту в Україні.

Журналісти Вільногірськ IN.UA відвідали захід

Легкоатлетична естафета

Між групами фахового коледжу провели першість з бігу. Легкоатлетична естафета пройшла на стадіоні спортивного комплексу «Авангард». Участь в ній брали понад 50 вихованців коледжу Вільногірська. 

«Сьогодні від змагань очікував гарного настрою. Хвилювався, бо маю не підвести всю свою команду», – поділився емоціями спортсмен Олександр.

З шести команд були й 3 змішані. Дівчата на рівні з хлопцями виборювали перемогу для своєї групи.

«Весь коледж, окрім викладачів брав участь сьогодні в естафеті. На мою думку, це бу цікаво, а головне корисно. Виграв сильніший»,– прокоментував керівник фізичного виховання, організатор заходу  Олександр Цибульський.

Підготували місце проведення до змагань вихованці 1 та 2 курсу. Класний керівник першокурсників Ігор Миронюк разом з вихованцями до цього дня готувався ретельно. Провели косметичний ремонт олімпійських кілець на стадіоні спорткомплексу та пофарбували їх.

Результати змагань

Вихованців оцінювала судейська колегія. За її оцінками маємо такі результати:

М-223 – І місце; 

Е-222  -ІІ місце; 

М-224 -ІІІ місце; 

Також серед змішаних команд маємо такі результати:

ВМ-221 -І місце, 

ВМ- 223 -ІІ місце; 

ВМ-222 – ІІІ місце.

На завершення учасників чекала нагорода сувенірами, грамотами та солодкими призами.

Викладачі й адміністрація фахового коледжу гучно вболівали кожен за своїх фаворитів. На святі була спортивна й драйвова  атмосфера, діляться глядачі.

Читайте також:

• Спортсмени Вільногірська святкуватимуть професійне свято: деталі
• Студенти фахового коледжу Вільногірська провели толоку на території блокпоста

Внаслідок чергових масованих атак російських військ по Дніпропетровській та Запорізькій областях було пошкоджено об’єкти критичної інфраструктури. У Дніпрі та області частина мешканців залишилася без світла, тепла й води, у Запорізькому регіоні зафіксували сотні ударів і поранених, однак станом на зараз електропостачання там уже відновили.

Про це повідомляє Олексій Кулеба. 

Ситуація у Дніпрі

За попередньою інформацією, ворог пошкодив обʼєкт критичної інфраструктури, який забезпечував електроживлення більшості районів області. 

Наразі відомо про ремонтні роботи для повернення тепла та водопостачання для понад мільйона абонентів. Обʼєкти критичної інфраструктури знаходяться на резервному живленні. Електротранспорт замінений на автобуси. 

У регіоні працюють Пункти незламності. Зокрема, у Вільногірській міській територіальній громаді наразі відомо про діяльність 6 покращених та стаціонарних пунктів обігріву, а також пунктів заправки гаджетів за такими адресами: 

Покращені пункти обігріву: 

• будівля виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Віктора Варена, б.15, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Юрія Устенка, б.29, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля аварійно-диспетчерської служби КП “УК” Жилкомсервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Молодіжна, б. 34в, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля Дмитрівського старостинського округу Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Вишнева, 6.9, с. Марʼянівка Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля КП “Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги”  Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Юрія Устенка, б.19, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля КП “Вільногірська центральна міська лікарня” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Юрія Устенка, 6.72, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області.

Додаткові стаціонарні пункти обігріву: 

• будівля КП “Жилсервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Центральна, 6.8, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля міського фінансового управління Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Центральна, б.47г, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області.

Пункти заправки гаджетів: 

• будівля КП «УК»Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул.Молодіжна, б. 53, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області;
• будівля управління архітектури, капітального будівництва та житлово- комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Юрія Устенка, 6.14, місто Вільногірськ Камʼянського району Дніпропетровської області.

Також газовики розгорнули 26 Пунктів незламності на території Дніпропетровської області за такими адресами: 

• м. Кам’янське: вул. Лісопильна, 8а;
• м. Верхньодніпровськ, вул. Яблунева, 117а;
• м. Верховцево, вул. Садова, 20;
• м. Вільногірськ, вул. Промислова, 14;
• м. Жовті Води, вул. Промислова, 3;
• м. П’ятихатки, вул. Поштова, 73;
• с-ще Кринички, вул. Нагірна, 56;
• с-ще Солоне, вул. Незалежності, 1а;
• с. Мала Петриківка, вул. Соборна, 2;
• м. Самар, вул. Стадіонна 30;
• с-ще Магдалинівка, вул. Захисників України, 53г;
• м. Перещепино, мкр. Орільський, 14;
• с-ще Царичанка, вул. Центральна, 75б;
• м. Павлоград, вул. Героїв Рятувальників, 8;
• м. Синельниково, вул. Миру, 64;
• м. Шахтарське, вул. Молодіжна, 38;
• с-ще Васильківка, вул. Успішна, 83а;
• с-ще Томаківка, вул. Лесі Українки, 10;
• м. Марганець, вул. Хліборобів, 33;
• м. Нікополь, вул. В. Ємця, 51;
• м. Апостолове, вул. Визволення, 109;
• с-ще Софіївка, вул. Садова, 122а;
• м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 15;
• с-ще Широке, вул. Соборна, 215;
• м. Покров, вул. Чорнобаївська, 3;
• с. Грушівка, вул. Шосейна, 2.

Ситуація у Запоріжжі

Запорізька область зазнала понад 690 ударів по 26 містах та селах минулої доби. Внаслідок обстрілів поранено 5 людей. 

Ремонтні бригади працювали всю ніч. Станом на зараз, електропостачання Запорізької області відновлено, подача тепла та води в оселі триває. Поїзди курсують у звичайному режимі.

Читайте також: 

“У цій олії їх і підсмажать у пеклі”: атака російських безпілотників на олійно-екстракційний завод у Дніпрі

Людмила Дігтяр із Вільногірська роками вишиває картини — великі, багатоколірні, складні. Вона не продає свої роботи, не виставляє їх в інтернеті й не потребує визнання. Для неї вишивка — це тиша, концентрація і спосіб пережити непрості часи.

Журналістка Вілногірськ IN.UA поспілкувалась з Людмилою, деталі читайте в матеріалі.

Місто, робота і новий етап життя

Людмилі Дігтяр 59 років, у цьому році їй виповниться 60. Вона змалку живе у Вільногірську й каже, що місто їй подобається — тут минула значна частина її життя, тут вона працювала, виховувала дітей і згодом знайшла час для себе та улюбленої справи.

За першим фахом Людмила — лаборантка. Вона працювала у скляній лабораторії місцевого скляного заводу, а в період перебудови зайнялася підприємництвом — мала продуктові магазини. На пенсію жінка вийшла у 45 років за шкідливими умовами праці. Саме тоді в її житті почався новий етап — з’явилось більше часу для дому, дачі та творчості.

Як з’явилося хобі 

Вишивати Людмила почала приблизно у 40 років. Спершу — невеликі речі: рушники, сорочки, дрібні роботи. До великих картин дійшла поступово.

Причина була цілком практична.
“Мені захотілося повісити вдома гобелен. Подивилася на ціни — і подумала, що сама без рук? От із цього все і почалося”, — згадує вона.

Малювати Людмила вміє, але власним малюнкам не надає такої великої цінності, як вишиванню картин: це довга робота, де результат залежить від терпіння, точності й організації.

Перша картина, яка поїхала до Америки

Першою вишитою картиною стали лебеді — робота невелика, виконана за схемою. Сьогодні її вже немає в домі майстрині: картину вона подарувала подрузі, яка ще у 2000-х виїхала до США.

“На продаж я не вишиваю. Це дорого і людям не завжди потрібно. А от на подарунок — так, якщо людині це справді цінно”, — пояснює Людмила.

Усі свої роботи Людмила вишиває за готовими наборами від професійних дизайнерів. Вона не використовує картинки з інтернету: каже, що часто виходить зовсім не те, що на малюнку чи не те, що очікувала. Натомість замовляє повні набори зі схемами, полотном, нитками та усіма необхідними матеріалами, завдяки чому результат точно відповідає задуму, а також підтримує українських дизайнерів.

Наразі Людмила вишиває картини за схемами української дизайнерки Оксани Степанчук.

200 кольорів і два роки роботи

Сьогодні Людмилі цікаві лише великі картини — ті, що вимагають багато часу і сил. У деяких з них — до 200 відтінків ниток.

“Чи шити сорока кольорами, чи двісті — це велика різниця”, — усміхається вона.

Над однією картиною майстриня може працювати рік або два. В роботі зазвичай не більше двох полотен: одне — вдома, інше — на дачі. Починати багато робіт одночасно вона не любить — це складно організаційно, та й рами для великих картин недешеві.

Українські сюжети і особлива картина для онучки

Тематика робіт не прив’язана до одного жанру: Людмила вишиває те, що їй сподобалося. Це можуть бути пейзажі, образи, класичні сюжети.

Одна з нинішніх робіт — картина з образом Івана Сірка. Побачивши оригінал, вона настільки вразила Людмилу, що та замовила індивідуальну схему у дизайнерки Оксани Степанчук.

Та є картина, яку вона не подарує ніколи. На ній — сплячий янголятко, дивовижно схоже на її онучку в дитинстві.

“Вона висить у спальні. Дивлюся — і згадую, якою маленькою вона була”, — каже жінка.

Без соцмереж і без виставок

Свої картини Людмила ніде не показує, вона не веде соцмереж.

“Мені це не потрібно. Я вишиваю для себе, для дітей, для дому. Знайомі приходять — бачать, знають, чим я займаюся”.

Замовлень вона також не бере принципово. Вишивка для неї — не робота і не бізнес, а особиста справа.

Вишивка як спосіб пережити складні часи

У теперішній реальності вишивка стала для Людмили способом тримати внутрішню рівновагу.

“Чоловік сміється: як тільки я сідаю шити — мозок перезавантажується. Треба рахувати, слідкувати, бути зосередженою. Це дуже відволікає”.

А коли стає зовсім важко — рятує дача і робота з землею.
“Порився — і попустило”, — каже вона, жартуючи про “бактерії щастя” в ґрунті.

“Хай люди пробують і не побоюються”

Жодних гучних творчих мрій Людмила не має. Вона не ставить перед собою амбітних цілей — просто хоче завершити нинішні роботи і взятися за наступну масштабну картину.

А тим, хто сумнівається, чи варто починати займатися творчістю, радить просто спробувати: “Нема чого боятися. Комусь подобається вишивати, комусь — рибалка. Ми всі різні. Головне — робити те, що приносить задоволення”.

І, здається, саме в цій простій філософії — весь сенс її картин, у яких сотні кольорів, тисячі хрестиків і багато любові до процесу.

Читайте також:

Мрія про власну виставку: історія художниці з Вільногірська