Вільногірський «Файтер» виборов 11 золотих медалей для міста в обласному змаганні

Вчора, 12 травня 15 кікбоксерів «Файтер» вибороли 11 золотих, 6 срібних та 2 бронзові медалі у розділі лоу-кік та бокс. Понад 100 учасників Дніпропетровської області змагалися у Вишнівській громаді. Організатор змагань Максим Мовчан, він вдруге провів обласний Кубок з боксу та кікбоксингу серед юнаків та юніорів.

Більше розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA тренерка «Файтер» Валерія Худякова

Змагання файтерівців

15 файтерівців, з них одна дівчинка, гідно боролися на змаганнях обласного Кубка боксу та кікбоксингу у Вишневому.

11 перших місць, 6 – других та 2 третіх місць отримали спортсмени бійцівського клубу «Файтер» Вільногірська.

Під час змагань було два раунди, тривалість яких півтори хвилини. Найменшому учаснику з Вільногірська 7 років, найстаршому 16. Єдина 10 річна дівчинка на сьогоднішніх змаганнях від Вільногірська прийшла в спорт через захоплення свого брата бойовим мистецтвом. Планувала взяти кубок першого місця, який у фіналі й отримала.

Першим завданням було для кікбоксерів «Файтер» отримати досвід, каже тренерка Валерія. Змагалися вони з суперниками Жовтих Вод, Кам’янського, Новомосковська, П’ятихаток, Верхньодніпровська та місцевої команди Ерастівки. Вільногірці дотримувалися спортивної етики, браталися з суперниками.

«В нас сьогодні всі заявлені спортсмени б’ються. Я впевнена вони покажуть гарний результат»,  – ділиться тренерка бійцівського клубу «Файтер» Валерія Худякова.

Судді та організатор змагань про турнір

Судили бої суддівська колегія з Верхньодніпровська, тренера бійцівського клубу «Спартак».

«Змагання сьогодні добре організовані. Спортсмени показують гарні результати. Такі бої приємно судити, коли боксери та кікбоксери технічні та в кожного є свої сильні сторони. За такими боями, впевнений цікаво і спостерігати», – кажуть брати судді  Євген та Данило Криленко.

Організатор змагань Максим Мовчан проводить обласний Кубок вдруге. Він вже понад рік тренує свою місцеву команду. Вважає, що такі турніри зміцнюють спортсменів та надають розвиток цьому виду спорту, як боксу та кікбоксингу. Треба до Чемпіонату України готуватися саме через такі змагання, як сьогодні, каже організатор. В майбутньому проводитиме їх традиційно. Вже через два місяці знов спортсмени області зійдуться в поєдинок.

«Весь бійцівський клуб Вільногірська сьогодні дуже впевнено ввірвався у змагання. Здається, першою від клубу була дівчинка. Виступила класно. Отримала два перших місця. Боровся перспективний хлопець, в якого був перший бій сьогодні й він з честю виборов друге місце. Взагалі, всі 15 спортсменів змагалися на високому рівні, дехто бився навіть до крові. «Файтер» брав 5 перемог підряд. Вони сьогодні багатьох вразили своєю технікою, силою та розумом на ринзі»,  – коментує організатор обласного Кубка Максим Мовчан. 

Читайте також:

• 19 річна тренерка з кікбоксингу: вільногірка виховує нове покоління чемпіонів
• Вільногірець посів друге місце в Чемпіонаті області з легкої атлетики

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

З наближенням зимових свят українці цікавляться, чи зможуть вони розраховувати на додаткові вихідні.

Чи будуть українці відпочивати 25 грудня та 2 січня читайте у матеріалі.

Чи будуть додаткові вихідні

Головним фактором, що визначає режим роботи, залишається продовження воєнного стану. Згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період його дії тимчасово призупиняються звичні положення КЗпП щодо святкових днів.

Це означає, що Різдво 25 грудня 2025 року та Новий рік 1 січня 2026 року не будуть додатковими вихідними. Також не передбачені скорочені робочі дні 24 та 31 грудня – українці працюватимуть за стандартним графіком, а комендантська година та інші обмеження залишаються в силі.

Як працюватиме бізнес

Попри скасування державних вихідних, приватні компанії мають право самостійно визначати режим роботи. Власники бізнесу можуть надати 25 грудня вихідний для своїх працівників, скоротити робочий день або перевести персонал на дистанційну роботу.

Таким чином, для багатьох українців святкові дні будуть звичайними робочими, а тривалі вихідні залежатимуть від рішення роботодавця.

Читайте також:

Українські колядки для дорослих та дітей: підбірка

Цієї зими у Вільногірську сталося щось особливе. Посеред щоденних справ, на ринку, біля магазинів і просто на вулицях міста з’явився різдвяний вертеп. Не як сцена чи офіційний захід, а як жива, тепла зустріч. Вперше в історії міста його створила команда ГО “Бджола” — і до цієї ініціативи долучилися не лише вільногірці, а й внутрішньо переміщені особи, які нині живуть у громаді.

Що таке вертеп і чому це більше, ніж вистава

Український вертеп — це давня різдвяна традиція, що поєднує коляду, театралізоване дійство та живе спілкування з людьми. У ньому переплітаються біблійна історія народження Христа, народні персонажі, гумор і глибокі сенси. Вертеп завжди був “поруч із людьми” — у дворах, хатах, на вулицях. Саме таким — відкритим і живим — його і вирішили зробити у Вільногірську.

“Нам усім дуже бракує живого тепла”

Ідея вертепу народилася з простого, але болючого відчуття — браку спільності.
Голова ГО «Бджола» Анастасія Бондар розповідає: “Цей рік був важким для кожного, і захотілося не просто “відмітити” Різдво, а прожити його разом. Вертеп став способом зібрати людей не навколо сцени, а навколо сенсів — віри, надії й взаємної підтримки”.

Коли традиція виходить до людей

Для Анастасії вертеп — це не офіційна подія і не вистава за сценарієм, а жива розмова: “Це традиція, яка завжди була поруч із людьми: у дворах, на вулицях, у хатах. Хотілося, щоб вертеп не був “заходом”, а теплим моментом, який може зустріти людину зненацька — дорогою з магазину чи під час прогулянки”.

Саме тому учасники вертепу пройшли містом: побували на базарі, у місцевих бізнесах, фінансовому управлінні, технікумі, реберні, біля міської ялинки та у пожежній частині.

Вертеп, що об’єднав різні долі

Особливістю цього вертепу стало те, що до нього долучилися не лише мешканці Вільногірська, а й внутрішньо переміщені особи, які через війну були змушені покинути свої домівки й нині живуть у місті.

Для когось це була перша коляда в новому місті, для когось — спосіб знову відчути себе частиною спільноти. Саме в цій спільності — людей із різними історіями, але спільними цінностями — і проявився справжній сенс вертепу.

Серед них — переселенка з Бахмута Марія, для якої вертеп став не просто святковою подією, а поверненням до себе: “Ми почали проводити вертепи в Бахмуті ще за 4–5 років до повномасштабної війни. До цієї традиції нас привчив один чоловік — він лемок, його батьків насильно переселили із Західної України, з Лемківщини. Коли ми ходили вертепом у Бахмуті, я вперше відчула свою причетність до України й до українців”.

Марія згадує, що їхні вертепи були театралізованими — з ролями, костюмами, колядками. Вони їздили до військових частин, у лікарні, брали з собою дітей і змалку привчали їх до українських традицій — ще тоді, коли війна для Бахмута вже була реальністю з 2014 року.

“Коли я долучилася до вертепу у Вільногірську, щоб разом пройтися вулицями, заспівати, показати цю традицію, я відчула, ніби повернулася додому. З’явилося відчуття тепла, справжньої домівки — ніби запахло домом”.

За її словами, особливо цінним було відчуття єдності — коли поруч йшли і місцеві мешканці, і переселенці: “Мені було дуже добре в цій компанії — там були мої знайомі, містяни, інші переселенці. Було приємно, як нас зустрічали люди на вулицях. Нам сигналили водії, а ми відповідали: “Христос рождається!”. Були й ті, хто не знав, що сказати у відповідь — я їх розумію, бо колись і сама такою була. Тому намагалася пояснювати”.

Для Марії цей вертеп став не лише різдвяною колядою, а символом того, що навіть після втрати дому можна знову відчути спільність, прийняття і живий зв’язок із українською традицією.

Очі, які говорять більше за слова

Найбільш емоційними для організаторів стали реакції людей: “Найбільше запам’яталися очі людей. Коли хтось спочатку просто зупинявся, а потім починав усміхатися, хреститися, дякувати або тихо витирати сльози. У такі моменти розумієш, що робиш щось справді важливе”.

Особливо зворушили слова літніх вільногірців:
“Давно такого не було” і “Ми таке пам’ятаємо з дитинства”.

Через вертеп команда ГО “Бджола” хотіла передати просту, але дуже важливу думку:

“Ми не самі. Навіть у складні часи ми можемо бути разом, підтримувати одне одного і берегти те, що робить нас українцями — нашу культуру, традиції й людяність”.

Традиції як форма спротиву

На думку Анастасії Бондар, саме зараз спільне проживання традицій має особливу вагу: “Війна — це не лише про фронт, а й про збереження нашої ідентичності. Коли ми проживаємо традиції разом, ми відчуваємо зв’язок поколінь і силу спільноти. Це теж форма спротиву і спосіб триматися”.

Свято, яке перетворилося на допомогу

Вертеп мав і благодійну мету. Усі кошти, зібрані під час коляди, команда ГО “Бджола” передасть патронатній родині Вікторії Слісаренко.

“Сьогодні будь-яка спільна подія має нести користь. Це спосіб перетворити святкову радість у реальну допомогу”, — пояснює голова організації.

У “Бджолі” не приховують — це лише початок: “Ми дуже хочемо, щоб вертеп став доброю щорічною традицією у Вільногірську. Наступного року мріємо залучити ще більше учасників і зробити його ще більш відкритим для громади”.

Долучитися може кожен — і місцеві мешканці, і переселенці, і ті, хто лише шукає своє місце в громаді.
Досвід не обов’язковий. Головне — бажання бути разом.

“Не вагайтеся. Просто приходьте. Тут немає “чужих” — тут є люди, які хочуть бути разом і робити світ навколо трохи теплішим”.

Перший вертеп від ГО “Бджола” показав: Вільногірськ — це спільнота, де є місце для кожного. І, можливо, наступного Різдва саме ви станете частиною цієї живої традиції. 

Читайте також:

У Вільногірську відкрили новий волонтерський центр: місце тепла, світла та незламної підтримки ЗСУ