Вільногірськ багатий на талановиту молодь, і однією з таких яскравих особистостей є Владислав Шульжик. Художник, виплеканий вільногірською художньою школою, він став справжнім прикладом для наслідування для інших молодих митців. Кожна його картина є справжнім виттвором мистецтва. Сьогодні ми хочемо поділитися його історією та шляхом до творчих досягнень.
Редакція Вільногірськ.IN.UA поспілкувалася з героєм та ділиться історією митця.
Перші кроки у мистецтві
Владислав почав малювати ще з дитинства, так рано, що й не памʼятає свій перший малюнок.
“Рукам завжди хотілося щось робити, одначе саме образотворче мистецтво стало головним захопленням“, — ділиться Владислав.
Як у кожного митця, у нашого героя є джерело натхнення.
“Для мене це можливість зображувати дійсність за своїм баченням та передавати думки та образи в голові ще до того як навчився писати“, — стверджує герой.
Вступ до університету
Невдовзі хлопцеві виповниться 18. Продовженням його творчого шляху став вступ у Чернівецький національний університет.
“Можу подякувати художній школі, де я набув базових знань, що допомогли мені при вступі до ВНЗ“, — розповідає митець.
Рішення вступити в університет саме за цією спеціальністю було усвідомленим.
“Школа гнітила творчість та бажання, захотілося жити по-своєму. Зрозумів, що вступ на цю спеціальність дозволить мені розвинути свій талант“, — стверджує хлопець.
Улюблені напрями та митці
Зазвичай митець працює з олійним живописом, однак інколи і аквареллю. Серед улюблених митців в сфері живопису виділяє:
“Сальвадор Далі – людина, що сама перетворила себе на витвір мистецтва, надихають його роботи і життєпис. Серед українських художників можу згадати М. Пимоненка, І. Марчука, А. Гуїнджі і звісно що Т. Шевченка“, — пояснює Владислав.
Джерелом натхнення для хлопця є не лише художники, але й музика та література.
“Також надихаюся музикою і літературою, одна з моїх картин була написана під враженням новели М. Коцюбинського “Intermezzo”“, — розповідає митець.
У Владислава також є порада для початківців.
“Не боятись складнощів, не жаліти себе. Якщо у вас є покликання, а не просто хоббі – воно має стати рутинною справою“, — наостанок ділиться Владислав.
Читайте також:
