“Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

“Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська фото 2 12:30, 26 Січня 2025
Вікторія Осипова
Вікторія Осіпова/ фото з особистого архіву героїні

Вікторія Осіпова – вокалістка та музикантка, уродженка Вільногірська та вихованка музичної школи.

Більше про музичний шлях Вікторії – читайте на Вільногірськ.IN.UA

Початок музичної історії

Вікторія Осіпова почала займатися вокалом ще в три роки, коли тітка взяла її із собою на заняття. Викладачка помітила її талант і запропонувала спробувати заспівати пісню. Вже в чотири роки вона вперше виступила на сцені з сольною піснею, а в п’ять змінила викладача та почала займатися у Студії естрадного співу під керівництвом Олега Ярошенка.

“Навчатися в музичній школі мені порадив керівник Олег Ярошенко, адже він затверджував, що інструмент та знання сольфеджіо обовʼязкові для вокаліста, тому в першому класі, мама відвела мене в музичну школу на фортепіано”, – розповідає дівчина. 

Дівчина зізнається, що найбільше в музичній школі їй подобалися заняття з фортепіано. Хоча в дитинстві вона була трохи лінивою та часто гнівалася на себе, коли довго не могла вивчити якийсь твір, проте завершення роботи над ним завжди приносило їй справжнє задоволення.

“Я насолоджувалася тим, як у мене виходить грати, і пишалася собою,” — ділиться вона. — “Вважаю, що сольфеджіо обов’язково має бути в музичній школі. Так, це складний предмет, і комусь він може здаватися зайвим, але без нього ми не зрозуміємо значення нот, скрипковий і басовий ключі та багато іншого.”

Послідовниця музичного мистецтва зазначає, що в навчанні завжди є якісь виклики, особливо якщо хочеться професійно оводолодіти ремеслом, потрібно наполегливо прямувати до своєї мети.

Я роблю так: якщо бачу перешкоду, йду все одно, як би складно не було, нехай не вийде, нічого, спробуємо ще раз але ніколи не здаватись, тільки тоді буде результат”, – стверджує дівчина. 

Концерти та досягнення 

З раннього дитинства дівчина активно брала участь у конкурсах та фестивалях. У перші роки її зусилля відзначали лише нагородами за участь, але з часом усе змінилося. Вона багато працювала над собою, і це дало свої результати.

У 9 років я отримала своє перше 1 місце, а далі нагороди ставали тільки вищими. Згодом почала отримувати Гран-прі. Фестивалів було безліч, навіть зараз і не пригадаю всіх, але один залишився в пам’яті назавжди. Я співала пісню “Ой у вишневому саду”, і під час мого виступу всі члени журі плакали. Тоді я отримала Гран-прі. Саме в той момент я усвідомила, що хочу, аби мої пісні так само торкалися душ кожного слухача. Я зрозуміла, що можу це робити, бо співаю душею та серцем, проживаючи кожну ноту”, – ділиться Вікторія. 

Вокалістка та музикантка зазначає, що завжди треба пишатися собою та навіть найменшими досягненнями. 

Я пишаюсь усіма своїми досягненнями: і маленькими, і великими, вони всі роблять з мене справжнього артиста”, – зазначає дівчина. 

“Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська фото 2
Виступ Вікторії/ фото з особистого архіву героїні

Музика в житті

На сьогоднішній день дівчина черпає натхнення з прикладу Дмитра Монатіка. Вона захоплюється його історією, сповненою викликів та наполегливості.

“Я знаю його життєвий шлях, наскільки він був непростим: скільки кастингів він проходив, скільки разів йому відмовляли. Але він не здавався і йшов далі, поки не досягнув таких висот. Моя мета така сама – йти невеликими, але впевненими кроками вперед, щоб у майбутньому хтось так само брав приклад із мене”, – зізнається дівчина. 

Плани на майбутнє 

Дівчина впевнено пов’язує своє життя з музикою, адже зараз навчається у «Київському національному університеті культури і мистецтв» на кафедрі естрадного співу.

Я вже точно знаю, що моя дорога – це музика. У майбутньому я планую продовжувати сольну кар’єру, писати власні пісні, популяризувати українське мистецтво та стати відомою співачкою України. А можливо, одного дня я представлю Україну на Євробаченні”, – ділиться вона своїми амбітними планами.

Дівчина переконана, що музика має неймовірну силу впливу на людину.

“Музика – це щось дивовижне. Вона лікує, заспокоює, дарує радість. Якщо ви вже зробили перші кроки у світі музики – це чудово! Ніколи не здавайтеся, не опускайте руки. Працюйте над собою, долайте власні помилки, і тоді у вас обов’язково все вийде. Несіть музику в своєму серці”, – закликає вона всіх, хто мріє про творчий шлях.

Читайте також: 

Підписуйтесь

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 3 14:30, 31 Березня 2026
Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 3
Викладачка знімає в TikTok із студентами/ фото з особистого архіву героїні

Викладачка вільногірського коледжу Катерина Бондаренко знімає в TikTok разом зі студентами. Відео вже привертають увагу користувачів та набирають понад сотні тисяч переглядів. 

Про ініціативу учнів, яку підтримала викладачка — на Вільногірськ IN.UA. 

За словами вчительки Катерини Бондаренко, пропозиція знімати відео зʼявилася ще торік. Студенти захотіли створити окрему сторінку та публікувати там ролики. 

Це підтверджують і самі учні. Один з них, Максим Мокрий, розповідає: 

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 4

Взагалі це була наша ініціатива, щоб про наші спеціальності знали і інші, щоб до нас вступали вчитися. 

Максим Мокрий // Студент

Згодом до процесу долучилася і викладачка. 

“Ми просто сказали нашій викладачці, що ми хочемо зняти, а потім вона запропонувала, щоб вона долучилася до нас теж”, — каже Максим. 

Відтоді вони разом працюють над контентом, беручи ідеї з платформи та адаптуючи їх під себе.

Відео швидко набрали популярність: наразі на одному з відео налічується 100 тисяч переглядів, на іншому — понад 260 тисяч. Частину контенту створювали з метою популяризації спеціальностей коледжу.

“Ми хотіли показати, що коледж — це не лише навчання, а й спілкування, розвиток і свобода”, — пояснює викладачка. 

Контент створюється у невимушеній атмосфері: студенти самі пропонують ідеї, допомагають зі зйомкою та навіть підказують викладачці, як поводитися в кадрі. За її словами, більшість відео вдавалося зняти з першого дубля.

За словами Максима, підготовка до зйомок займає зовсім небагато часу та ніяк не заважає навчанню: 

“Ну, хвилин десять це займає”, — каже хлопець.

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 5
Катерина Бондаренко/ фото з особистого архіву героїні

У коментарях під відео користувачі активно реагують: серед відгуків є як зацікавленість, так і критика. Втім, до критики команда ставиться спокійно. Викладачка провела зі студентами розмову, пояснивши, що будь-яка реакція — це також увага до їхнього контенту.

“Спочатку вони, звісно, засмутилися, потім ми з ними проговорили, що це нормально, це теж реклама”, — каже Катерина про ставлення до негативних реакцій. 

Студенти ще лаконічніші у своїй оцінці: 

“Ми не переймаємося”, — зазначає Максим. 

Спочатку колеги поставилися до ідеї з подивом, адже Катерина стала першою викладачкою у закладі, яка почала знімати подібний контент. Згодом вони почали підтримувати ініціативу: 

“Почали підписуватись, переглядати наші відео, лайкати та пересилати”, — згадує викладачка. 

Катерина Бондаренко вважає, що TikTok не применшує авторитет вчителя та закликає колег також не боятися виходити в публічний простір: 

“Не потрібно соромитися, варто пробувати себе в різних напрямках — це допомагає розвиватися та бути відкритішими”, — стверджує вона.

Читайте також:

Підписуйтесь

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 4 14:15, 4 Березня 2026
Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 6
Артем Торопов / фото з особистого архіву героя

Війна змінює свої обличчя, технології та людей. Те, що здавалося найстрашнішим у 2022 році, сьогодні стало буденністю, а на зміну артилерії прийшла роботизована зброя.

Про свій бойовий шлях від Харківського контрнаступу до боїв на Покровському напрямку, еволюцію армії, емоційне вигорання та необхідність підтримки тилу виданню Вільногірськ IN.UA розповів Артем Торопов, місцевий захисник, військовослужбовець 92-ї окремої штурмової бригади.

Ранок 2022 року та повернення до лав ЗСУ

Для нашого земляка повномасштабне вторгнення не стало приводом для роздумів. Маючи за плечима досвід служби за контрактом у розвідувальній роті 92-ї бригади наприкінці 2019 року, він уже мав зібрані речі та військову форму.

Зателефонував побратим о 7-й ранку, питав: ти вже речі склав? Каже, війна почалася. Далі увімкнув телевізор і побачив у новинах, що ракети вже летять по Києву. Відразу не вірилося, що таке відбувається“, — згадує військовий.

Наступного дня чоловік самостійно поїхав до військкомату. Проте відправити його одразу на фронт, де точилися важкі бої, не змогли. Захисника призвали лише наприкінці травня 2022 року. Після десятиденного навчання у Черкаському він потрапив до піхоти 17-ї окремої танкової бригади, а згодом — до інженерно-саперного підрозділу. Разом із побратимами військовий брав участь у масштабних контрнаступальних операціях: спочатку на Харківщині, а потім на Херсонщині під час звільнення правого берега Дніпра. Вже згодом військовий повернувся до лав своєї рідної 92-ї бригади, де нині служить у розвідувальному батальйоні у підрозділі безпілотних систем.

Війна дронів: нова та невидима загроза

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 7
Артем Торопов та його побратим на фронті / фото з особистого архіву героя

За словами військового, характер бойових дій з 2022 до 2026 року кардинально змінився. Війна стала максимально роботизованою, адже головну роль тепер відіграють FPV-дрони, “Мавіки” та інші безпілотні “крила”.

“Якщо у 2022 році ми боялися мінометів та артобстрілів, то зараз найбільший страх — це дрони. Тоді у нас були бліндажі у кілька накатів, і якщо не було прямого влучання, можна було вижити. А зараз з’явилися FPV-дрони, які літають на оптоволокні. Їх нереально засікти засобами РЕБ. Вони з’являються нізвідки“, — пояснює захисник.

Він наводить нещодавній приклад із власного досвіду: близько місяця тому під час виїзду на позиції по їхньому пікапу прилетіли чотири ворожі FPV-дрони, внаслідок чого машина повністю згоріла.

Армія 2022 проти 2026: мотивація та забезпечення

Аналізуючи зміни у війську за чотири роки повномасштабної війни, боєць відверто говорить про втому та падіння мотивації серед військових. У 2022 році люди йшли до військкоматів масово, маючи величезне бажання захищати країну та свої родини.

Сьогодні ситуація інша. Захисник зазначає, що значною проблемою є ставлення деяких командирів до особового складу, коли людей можуть посилати на завдання без належної підготовки чи шансів на успіх. Крім того, дається взнаки фізичне та моральне виснаження.

Щодо базового забезпечення, то держава стабільно надає форму та харчування. Проте специфічні потреби, від яких залежить життя, лягають на плечі самих солдатів та волонтерів. Це, зокрема, РЕБ та інші технічні засоби.

З технікою, пікапами, антенами чи батареями для дронів доводиться розбиратися самостійно. Близько 30% своєї премії ми витрачаємо на запчастини та обладнання. Зламався міст у машині — ми зібрали 60 тисяч гривень зі своїх зарплат і відремонтували“, — розповідає військовослужбовець Артем Торопов.

Чому гума для пікапів — це питання виживання

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 8
Пікап військового / фото з особистого архіву героя

Зараз підрозділ захисника виконує завдання на надзвичайно складному Покровському напрямку. Головна поточна потреба військових — кошти на автомобільну гуму для пікапів.

Колеса — це просто витратний матеріал. Коли заводиш групу на позиції, там після розривів снарядів усе всіяне уламками, шифером, цвяхами, розкиданими по вулицях. Колеса постійно ріжуться і стираються. У середньому гуми вистачає на сезон, але буває інакше. Нещодавно ми самі скинулися і купили Ford, а через два тижні його спалив дрон“, — зазначає боєць.

Саме тому підрозділ потребує підтримки тилу для закупівлі нових коліс, адже власних коштів військових вже не вистачає на покриття всіх ремонтних витрат.

Якщо ви бажаєте допомогти військовим, то можете долучитися до збору на гуму для роботи 92 РБПАК за посиланням. Ціль — 25 тисяч гривень.

Як не зламатися та плани після перемоги

Рятуватися від емоційного вигорання захиснику допомагає гумор та оптимізм. Він намагається не зациклюватися на негативі, щоб не ускладнювати моральний стан. Найбільшою ж розрадою є відеозв’язок із дружиною через Starlink та рідкісні можливості поїхати додому.

Після закінчення війни чоловік планує повернутися до цивільного життя у рідному Вільногірську. До повномасштабного вторгнення він 13 років пропрацював на місцевому комбінаті (кар’єрі), де за ним зберігається робоче місце. Серед мрій — повноцінна відпустка з родиною. Під час реабілітації після поранення він встиг побувати в Одесі й тепер мріє повернутися туди знову, але вже в мирний час.

Наостанок захисник звернувся до земляків, наголосивши на важливості будь-якої підтримки:”У нашій сфері підтримка — це дуже важливо. Навіть не так фінансова, як просто людська підтримка, коли телефонують. Окремо хочу подякувати нашому земляку, волонтеру Валерію Білоусу, який дуже багато робить для хлопців із різних бригад. Я дуже вдячний усім волонтерам із нашого міста“, — резюмує захисник.

Читайте також:

Підписуйтесь

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог фото 5

Викладачка знімає в TikTok із студентами: як ідея перетворилась на популярний блог

Викладачка вільногірського коледжу Катерина Бондаренко знімає в TikTok разом зі студентами. Відео вже привертають увагу користувачів та набирають понад сотні тисяч переглядів.  Про ініціативу учнів, […]

14:30, 31.03.2026 Єва Буянова
Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році фото 6

Від артобстрілів до дронів на оптоволокні: шлях добровольця з Вільногірська та реалії війни у 2026 році

Війна змінює свої обличчя, технології та людей. Те, що здавалося найстрашнішим у 2022 році, сьогодні стало буденністю, а на зміну артилерії прийшла роботизована зброя. Про […]

«Ми як дві самотності, які знайшли одне одного»: тиха історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви та її доглядальниці фото 7

«Ми як дві самотності, які знайшли одне одного»: тиха історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви та її доглядальниці

У цій квартирі немає зайвого галасу. Тут говорять тихо, уважно слухають і не бояться сліз. Саме тут сьогодні живе почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва разом […]

15:00, 05.02.2026 Діана Попович
“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську фото 8
Історії

“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську

В її руках народжувалися вази, келихи, салатники й навіть кришталеві лебеді. Надія Цуркан понад сімнадцять років працювала на Вільногірському скляному заводі  та пам’ятає часи, коли […]

17:40, 09.12.2025 Діана Попович
Французький благодійник Стефан відвідав котячий притулок “Пухнастий батальйон” у Вільногірську фото 9

Французький благодійник Стефан відвідав котячий притулок “Пухнастий батальйон” у Вільногірську

Волонтер і донор із Франції на ім’я Стефан, який раніше допомогав будувати притулок для котів “Пухнастий батальйон”, уперше особисто приїхав до Вільногірська. Його візит став […]