Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими

Ольга Роговенко вже багато років опікується притулком для котів, де нині проживає понад 30 пухнастиків. З настанням холодів робота завжди додається. Ми поспілкувалися з власницею притулку у Вільногірську та розпитали, як вона готує своїх підопічних до зимових холодів.

Читайте на Вільногірськ IN.UA

Котячий притулок у Вільногірську

Пані Ольга власноруч, разом із однодумцями, побудувала та продовжує вдосконалювати оселю для котів. Притулок знаходиться на перехресті вулиць Степної та Ентузіастів, неподалік від колишнього хлібного заводу, за гаражем номер 50.

Наразі там проживає понад 30 котів і з кожним днем їх стає все більше. 

“В нас є піч, я топлю її зранку та ввечері кожного дня. Проблема лише в тому, що постійно потрібні дрова. Я сама їх пиляю та збираю по дорозі сюди (до притулку). Хоча це звісно важко”, – розповіла Ольга. 

Власниця притулку також розповіла про підтримку людей. Вже є матеріали для  утеплення дверей і вольєра на зиму.

Пізніше, за словами Ольги, планується латання даху, що протікає, та інші ремонтні роботи. Також із різних дитячих садочків та ліцеїв надходить допомога у вигляді круп та кормів. 

“Котикам необхідне тільки найкраще”, — каже Ольга.  

Всі вони нагодовані та забезпечені усім необхідним, є навіть купа іграшок, з якими молоді коти полюбляють гратися. В кожного є свій улюблений куточок та мисочка. Про них вона добре дбає та готова розповідати про кожного годинами. 

“У кожного котика тут є своя, власна історія, як вони тут опинилися”, – додала Ольга, наглядаючи за тим, як всі вони граються. 

Всі стерилізовані, щеплені від глистів і бліх, а також отримують лікування у дніпропетровських ветеринарних клініках. Часто до притулку підкидають котиків із пораненнями, щоб їх врятувати. На жаль, дуже рідко хтось приходить, аби забрати когось із них додому. Тому більшість залишаються під наглядом своєї рятівниці.

Усі котики в притулку веселі та ласкаві, обожнюють увагу та пестощі. Звісно ж є і ті, хто має складний характер, або через свій вік вже не можуть бути надто грайливими. Та всі вони заслуговують на любов. 

Якщо маєте бажання взяти котика або допомогти власниці притулку, ви можете зателефонувати їй за номером: +380 (68) 027 54 65 

Редакція Вільногірськ IN.UA запрошує вас завітати до котячого притулку та погратися з його жителями. Будь-яка допомога тут завжди вітається!

Читайте також:

• Безпритульні тварини Вільногірська: як місцеві піклуються про тварин
• На Дніпропетровщині помітили двох лосів, які не є характерними для регіону: тварини вимушено мігрують

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір