Гінекологічне відділення у повному складі переведуть у приміщення центральної лікарні, а для лікування дітей шукатимуть педіатра, якому запропонують гідну заробітну плату та комунальну квартиру для проживання у Вільногірську. Про це зазначив директор центральної лікарні Ігор Яцевич. Ці та інші питання обговорювали жителі Вільногірська на сьогоднішній зустрічі з владою міста.

Деталі пояснює Вільногірськ IN.UA.

Вільногірці зустрілися з керівництвом міста та ЦМЛ

Сьогодні, 15 березня, у приміщення міської ради жителі Вільногірська зустрілися з міським головою Володимиром Василенко, директором ЦМЛ Ігорем Яцевичем, депутатом Антоном Боклагом та завідувачем гінекологічного відділення Олегом Алмазовим. Головним питанням на зустрічі було переформатування Вільногірської центральної лікарні.

«Ми зараз шукаємо лікаря педіатра, вакансія відкрита. Якщо дитина хворіє, батьки повинні звернутися за допомогою до свого сімейного лікаря. Після шостої години вечора вони звертаються до приймального відділення, чергового лікаря. Той своєю чергою може відправити хворого по трьох медичним маршрутам: до лікарень міста Кам’янське та в Дніпро», — зазначив директор центральної лікарні Ігор Яцевич.

На питання щодо алгоритму надання допомоги дітям сімейними лікарями Яцевич не відповів. 

«Ми не маємо досвіду і головне дозволу працювати з дітьми. Я не маю юридичного права надавати дітям допомогу. Але як лікар я зобов’язана надати йому допомогу», —  розповідає в.о. завідувача анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії Віта Солтановська.

Платні послуги лікарні

Освітяни ставили питання щодо платних послуг лікарні, а це обов’язкові обстеження під час медичного огляду, який вони проходять раз на рік.

«Мене бентежить той факт, що вже флюорографія стала платною послугою, коштує 55 гривень. Це за умови, якщо сімейний лікар не надасть направлення. А вона його не дає. Надасть тільки за умови, якщо в родину повернулася людина з місць позбавлення волі. Або ж якби я спілкувалася з хворою людиною», — зауважує вільногірка Інна.

Міський голова Володимир Василенко пообіцяв окремо розглянути питання медичного огляду для освітян. Крім того, Ігор Яцевич зазначив, що гінекологічне відділення переведуть у центральну будівлю лікарні у повному складі та за всіма медичними нормами.

«Я не задоволена зустріччю. Питання підняли всі, але, на жаль, відповіді звучали неоднозначні. Я сподівалася почути більш конкретні строки. Коли саме перенесуть гінекологічне відділення. Коли зроблять ремонт. Питань залишилося ще більше. Все йде до того, що відділення дитяче зачинять, бо наша лікарня не виконує вимоги НСЗУ», — припускає вільногірка Олеся.

Повну зустріч жителів Вільногірська з владою міста можна подивиться на Facebook Вільногірськ IN.UA за посиланням.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення планують перевести у центральну будівлю Вільногірської лікарні
• 5 мільйонів на рік: Вільногірська лікарня планує залучати нових спеціалістів
• У Вільногірську більше немає окремого дитячого стаціонару: де прийматимуть дітей у разі невідкладної допомоги

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Комунальне підприємство “Жилкомсервіс” повідомило про коригований тариф на теплову енергію на опалювальний сезон 2025–2026 років.

Про це йдеться на сайті Вільногірської міської ради.

Скільки платити за опалення

З 1 жовтня набули чинності скориговані одноставкові тарифи:

• для бюджетних установ — 5 616,74 гривень з ПДВ за 1 Гкал;
• для інших споживачів — 7 218,82 гривень з ПДВ за 1 Гкал.

Нагадаємо, у Вільногірську досі не має опалення, попри те, що рішенням виконавчого комітету опалювальний сезон 2025/2026 року в громаді мав розпочатися ще 20 жовтня. Питання “коли буде тепло” турбує мешканців міста, особливо батьків вихованців дитячих садків, учнів ліцеїв та пацієнтів лікарні — у приміщеннях холодно, а діти, за словами педагогів і батьків, почали частіше хворіти.

Читайте також:

Французький благодійник Стефан відвідав котячий притулок “Пухнастий батальйон” у Вільногірську

Волонтер і донор із Франції на ім’я Стефан, який раніше допомогав будувати притулок для котів “Пухнастий батальйон”, уперше особисто приїхав до Вільногірська. Його візит став помітною подією для місцевих зоозахисників, адже іноземний гість не лише наважився відвідати Україну під час війни, а й привіз із собою підтримку, щирість і зацікавленість у спільній справі.

Більше про візит французького гостя читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Візит до притулку відбувся всупереч війні

Це був перший візит Стефана до України. За його словами, відвідати нашу країну він мріяв упродовж останніх восьми років, але раніше не міг залишити дім надовго, бо доглядав велику кількість власних котів — від шести до дев’яти одночасно.

Шлях Стефана до зоозахисту розпочався ще в дитинстві. У його домі завжди жили коти, тож любов до тварин зростала разом із ним. У 2015 році він почав співпрацю з кількома французькими зоозахисними організаціями як прийомна родина для тварин. Тоді Стефан почав брати до себе врятованих котів і доглядати їх, доки ті не знаходили постійних господарів.

Попри війну, війну в Україні Стефан здійснив задумане завдяки наполегливим запрошенням українського друга Олександра Посметухова.

“Він мав сумніви, їхати в Україну чи ні, але я його переконав і дуже тішуся, що так сталося!” — розповідає волонтер притулку ГО “Пухнастий батальйон” Олександр Посметухов.

Подорож Стефана тривала майже два дні: автобусом він доїхав до Вільногірська, щоб особисто побачити притулок і тварин, яким допомагав на відстані.

Першим його зустрів Олександр. Згодом до них приєдналася власниця притулку Ольга Роговенко. Разом із волонтеркою та смм-менеджеркою редакції Вільногірськ IN.UA Анастасією Бондар вони провели для Стефана екскурсію: показали вольєри, приміщення, познайомили з історіями порятунку котів.

Особливо Стефана цікавили умови утримання тварин у притулку “Пухнастий батальйон”. Ознайомившись на місці, він залишився задоволений побаченим.

За його словами, вольєри розділені на відкриту частину та утеплене приміщення, де є обігрів — тож хвостаті мають дах над головою і тепло взимку. Усі коти прилаштовані в групових просторих клітках, нагодовані, доглянуті, стерилізовані та вакциновані.

“Добре видно зусилля Саші ,Олі та їх команди щодо перетворення цього місця на затишний дім для котів” — говорить Стефан про притулок.

За словами Стефана, єдине, чого хотілося б — більше простору. Приміщення замале для понад 120 котів.

“Це не докір, а констатація факту: більшa площа полегшила б життя і тваринам, і вам, волонтерам, яким було б зручніше пересуватися між клітками”, — додав Стефан.

Крім того, гість з Франції щиро захоплюється відданістю вільногірських волонтерів, які рятують тварин. Стефан звернув увагу, що навіть під час війни команда притулку продовжує піклуватися про чотирилапих, шукає можливості розширити територію і покращити умови.

За словами Стефана, це виклик, який йому добре знайомий, адже й у Франції притулкам постійно доводиться шукати ресурси для розширення та утримання своїх підопічних.

Французький погляд на порятунок тварин

За словами Стефана, такі опікуни на волонтерських засадах – звична практика у Франції. Благодійні товариства беруть тварину з вулиці, обстежують її, стерилізують, вакцинують, чипують, а потім передають у прийомну сім’ю до прилаштування.

“Витрати на харчі чи наповнювач інколи компенсує волонтеру організація, але найчастіше люди частково забезпечують підопічних і власним коштом. Ветеринарні послуги (лікування, вакцинація, стерилізація) зазвичай покриваються фондом”, — ділиться Стефан.

Він пояснив, що за французькими законами, якщо на вулиці помітили безпритульну тварину, слід сповістити міські служби, які виловлюють кота чи собаку й перевіряють наявність ідентифікації (мікрочіпу або татуювання). Якщо власника тварини не знаходять, її передають на карантин у притулок, який співпрацює з міською владою. Після кількох тижнів карантину тварину офіційно ставлять на облік, стерилізують, роблять щеплення і віддають на влаштування новим родинам.

“Звісно, на практиці не все виглядає ідеально. Між французькими зоозахисними організаціями інколи існує певне суперництво. Одні наголошують на суворому дотриманні закону і вимагають викликати для відлову лише міські служби, проте самі рідко виходять на вулиці рятувати тварин. Інші організації працюють безпосередньо на місцях і самі відловлюють котів, які потрапили в біду”, — пояснює Стефан.

Стефан ділиться, що притулки у Франції виживають завдяки підтримці небайдужих. Найбільші національні організації – SPA (Товариство захисту тварин) та “30 Millions d’Amis” (30 мільйонів друзів) — допомагають їжею, ліками, домовляються про знижки у ветеринарів.

Зокрема, міські бюджети теж виділяють певні кошти на офіційні притулки, але їх завжди бракує. Тому основою захисту тварин у Франції, як і в Україні, залишається волонтерська праця та приватні пожертви.

Приїхавши до Вільногірська, Стефан зміг порівняти цей досвід з українськими реаліями. Він зауважив, що місцеві волонтери в притулку роблять усе можливе, аби належно опікати тварин – так само віддано, як це роблять його колеги у Франції.