Як військовослужбовцям оскаржити незаконні дії командування: алгоритм від Міноборони

Міністерство оборони України розробило механізм захисту прав військовослужбовців ЗСУ. Процедура дозволяє оскаржувати незаконні накази, рішення військово-лікарських комісій, проблеми з виплатами та дисциплінарні стягнення. Для розв’язання проблеми необхідно дотримуватися встановленої послідовності дій та правильно оформлювати документи.

Детальніше про те, як оскаржити незаконні дії командування — в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Підстави для оскарження

Відповідно до чинних правил, військовослужбовець має законне право подати скаргу на:

• прийняття незаконних рішень командуванням, що порушують права військовослужбовця;
• безпідставне притягнення до відповідальності або незаконне покладення обов’язків;
• порушення рівності, сексуальні домагання чи насильство у колективі;
• рішення військово-лікарської комісії;
• накази щодо дисциплінарних стягнень;
• порушення порядку нарахування та виплати грошового забезпечення.

Основні правила подання скарги

Перед початком процедури захисту своїх прав варто пам’ятати про три базові принципи:

• подання скарги не зупиняє дію наказу, винятком є лише очевидно злочинні накази, від виконання яких підлеглий зобов’язаний відмовитися;
• скарги подаються виключно індивідуально із дотриманням субординації, колективні звернення не передбачені правилами;
• скарги не подаються під час виконання службових обов’язків, несення варти чи занять, окрім випадків офіційного опитування особового складу;

Позасудове розв’язання проблеми

Цей етап полягає у поданні письмового рапорту безпосередньому чи старшому командиру. Термін розгляду документа складає до 30 днів, а у складних ситуаціях — до 45 днів.

Рапорт необхідно подавати з фіксацією реєстрації. Підтвердженням є відмітка на другому примірнику або відправлення документа цінним листом з описом вкладення. Без цього доказу підтвердити факт звернення неможливо.

У тексті рапорту необхідно зазначити:

• посаду, прізвище адресата та дані заявника;
• хронологічний виклад фактів порушення;
• вимогу щодо скасування рішення, перерахунку виплат або проведення перевірки;
• копії документів, які підтверджують зазначену інформацію.

Альтернативні інстанції для звернення

Якщо питання не вдалося вирішити на рівні військової частини, існують додаткові контрольні та правоохоронні органи:

• за відсутності реакції керівництва варто звертатися до таких установ гаряча лінія Міноборони за номером 1512 для ініціювання перевірок виплат чи процедурних питань;
• представник з питань рівних прав жінок і чоловіків у разі насильства за ознакою статі;
• Військова служба правопорядку для фіксації фізичного насильства чи перевищення повноважень командирами;
• офіс Військового омбудсмана через електронну пошту “[email protected]”;
• уповноважений Верховної Ради з прав людини для захисту від дискримінації;
• Спеціалізована прокуратура у сфері оборони для розгляду неправомірних дій командування;
• Державне бюро розслідувань, якщо дії керівництва мають ознаки кримінального злочину.

Звернення до суду

Військовослужбовець має право подати позов до адміністративного суду. Строк звернення становить один місяць з моменту виявлення порушення прав. Якщо заявник намагався вирішити питання у досудовому порядку, цей час збільшується до трьох місяців з моменту отримання офіційної відповіді. Військовослужбовці звільнені від сплати судового збору у справах, які стосуються виконання їхніх службових обов’язків.

Загальний алгоритм дій

У будь-якій конфліктній ситуації варто дотримуватися чіткої послідовності:

• звернутися до правоохоронних органів при наявності кримінального злочину або до суду з дотриманням строків;
• зафіксувати порушення та зберегти копії документів;
• підготувати та подати рапорт із обов’язковими доказами реєстрації;
• звернутися до вищих інстанцій чи на гарячу лінію 1512 у разі ігнорування.

Читайте також:

Штрафи та конфіскація: що загрожує за незаконне носіння військової форми в Україні

У Вільногірській громаді вирішили системніше взятися за боротьбу зі стихійними сміттєзвалищами. Тепер у громаді мають не лише фіксувати проблемні місця, а й запобігати появі нових сміттєвих осередків.

Детальніше про те, навіщо у громаді створили спеціальну комісію, хто увійшов до її складу та які завдання вона виконуватиме – читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Комісія для боротьби зі стихійними сміттєзвалищами 

Міський голова Вільногірська Володимир Василенко підписав розпорядження про створення постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами на території Вільногірської міської територіальної громади.

Таке рішення пояснюють необхідністю активізувати роботу з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, посилити контроль за екологічним станом територій та зменшити обсяги утворення відходів. У документі також зазначено, що це пов’язано з оцінкою впливу сміття на довкілля та здоров’я мешканців.

Що зміниться після створення комісії

Новостворена комісія працюватиме на постійній основі. Її головне завдання – не лише реагувати на вже існуючі проблеми, а й системно виявляти місця накопичення безхазяйних відходів.

Серед основних функцій:

• інвентаризація несанкціонованих сміттєзвалищ;
• обстеження існуючих місць розміщення відходів;
• визначення орієнтовної площі, яку займає сміття;
• оцінка приблизних обсягів накопичених відходів;
• розробка графіка ліквідації стихійних звалищ;
• створення заходів для попередження появи нових смітників.

Фактично йдеться про створення системи моніторингу та контролю, яка має дати громаді чітку картину проблеми: де саме накопичуються відходи, яких масштабів вона набула та як її планують вирішувати.

До складу увійшли посадовці та представники комунальної сфери

Очолив комісію секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург. Його заступницею стала виконувачка обов’язків начальника управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Віра Зеленська.

До складу також увійшли фахівці житлово-комунальної сфери, екологічного напрямку, представники цивільного захисту та комунального підприємства “УК “Жилкомсервіс””.

Координуватиме виконання розпорядження Віра Зеленська, а контроль за його реалізацією міський голова залишив за собою.

Таким чином, у Вільногірській громаді намагаються перейти від разового реагування на проблему до більш системної роботи з безхазяйними відходами. Новостворена комісія має не лише фіксувати та обліковувати місця накопичення сміття, а й розробити конкретний механізм їх ліквідації та запобігання появі нових стихійних звалищ. Наскільки ефективно працюватиме цей підхід, стане зрозуміло після перших результатів роботи комісії та реалізації напрацьованих заходів. 

Читайте також:

У Вільногірську почали косіння трави: що зроблять за майже 1,5 мільйона

Чи може людина законно не відповідати на робочі повідомлення після завершення робочого дня? Чи стане незаконним створення фейкових відео з вашим обличчям через штучний інтелект? І чи справді історія пошуку в браузері може стати частиною приватного життя, захищеного законом у цифровому просторі?

Про це журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з адвокаткою Тетяною Бєловою, яка пояснила, як новий проєкт Цивільного кодексу пропонує змінити правила життя у цифровому світі.

Між критикою і новими правилами: чому навколо кодексу виникли суперечки

Новий проєкт Цивільного кодексу вже викликав жваві дискусії в соцмережах. Одні користувачі критикують окремі положення, інші говорять про ризики для свободи слова чи роботи медіа. Водночас адвокатка Тетяна Бєлова закликає не поспішати з висновками.

За її словами, частина критики може бути наслідком неправильного трактування норм.

“Як практикуючий адвокат, я дивлюся на ці зміни як на інструмент захисту кожного пересічного громадянина”, – зазначила вона.

“Право не відповідати”: що таке інформаційний спокій

Однією з найобговорюваніших новацій стала стаття 337 – право на інформаційний спокій.

Фактично йдеться про можливість людини “відключитися” від роботи після завершення робочого дня. Причому це стосується не лише працівників за трудовим договором, а й ФОПів, підрядників чи тих, хто надає послуги за контрактом.

Як пояснює адвокатка, людина матиме право не відповідати на телефонні дзвінки, повідомлення чи електронні листи у неробочий час.

“Закон визнає право людини на відпочинок від гаджетів. Позаробочим часом ви маєте право не відповідати на дзвінки, повідомлення чи імейл”, – говорить Тетяна Бєлова.

Водночас роботодавець не зможе карати працівника чи створювати для нього негативні наслідки за те, що той не відповів на повідомлення після роботи.

На думку адвокатки, це може стати одним із механізмів боротьби з професійним вигоранням: “Я вважаю, що це прямий інструмент боротьби з професійним вигоранням”, – каже вона.

Втім, правило матиме винятки. Наприклад, для сфер, пов’язаних із безпекою, медициною чи надзвичайними ситуаціями.

Якщо людина працює черговим хірургом або виконує критично важливу роботу, такі особливості повинні бути чітко прописані в договорі.

“Ці умови мають бути прописані в контракті, а не виникати хаотично”, – пояснює юристка.

Ваше цифрове обличчя – тепер частина особистості?

Ще одна новела – стаття 321 про право на цифровий образ.

Йдеться не лише про сторінку у соцмережах. Законопроєкт визначає цифровий образ значно ширше у цифровому середовищі: акаунти, фото, відео, голос, електронні підписи, цифрові профілі та навіть поведінку людини у мережі.

Тетяна Бєлова звертає увагу: фактично цифрова присутність людини перестає бути просто набором технічних даних.

“Ваші біометричні дані, голос, міміка, відцифроване обличчя – це не просто інформація, це частина вашої особистості”, – говорить вона.

І саме тут, на думку адвокатки, важливою стає тема штучного інтелекту.

Законопроєкт пропонує заборонити створення реалістичного контенту, який імітує людину – її голос, обличчя чи манеру поведінки – без її згоди.

Інакше кажучи, якщо хтось створить ваш цифровий двійник через технології ШІ, використовуючи ваші фото чи голос, ви зможете вимагати видалення такого контенту.

Під час розмови журналістка запитала, чи може людина звертатися до суду у разі створення фейкових акаунтів із її фотографіями.

Відповідь адвокатки була однозначною: “Якщо хтось використовуватиме ваш цифровий двійник без вашого дозволу – це пряма підстава для судового позову та вимоги про видалення”.

Втім, вона зауважує: остаточне застосування таких норм ще формуватиметься судовою практикою.

Google знає забагато? Що означає право на цифрову приватність

Ще одна стаття, яка привернула увагу юристки, – стаття 336 про право на цифровий особистий простір.

Йдеться про захист не лише листування чи повідомлень, а й так званих метаданих.

Простіше кажучи – інформації про наші цифрові звички: пошукові запити, історію браузера, геолокацію, активність у застосунках і навіть висновки, які про людину може формувати штучний інтелект.

“Ми зараз живемо просто у вирії цифрового життя. Історія браузера, пошукові запити чи геолокація – усе це тепер розглядається як приватна інформація”, – пояснює Бєлова.

Теоретично це означає, що несанкціонований доступ до таких даних також може розцінюватися як порушення права людини.

Наприклад, якщо хтось без дозволу переглядає історію пошуків у чужому обліковому записі.

Дискусії тривають, але остаточних рішень ще немає

Водночас адвокатка наголошує: документ ще перебуває на етапі проходження законодавчих процедур, а отже його положення можуть змінюватися.

Попереду ще друге читання та можливі правки.

А поки що дискусії навколо нового Цивільного кодексу тривають – і схоже, що найбільше суперечок виникає саме там, де закон намагається визначити правила життя людини у цифровій реальності.

Адже питання вже давно не лише у тому, що ми робимо в інтернеті. А й у тому, кому насправді належать наші голоси, обличчя та цифрові сліди.

Читайте також:

Розлучення без суду, аліменти “наперед” і новий статус для пар без штампа: що може змінитися для українських родин