До Дня Збройних Сил України у Вільногірському фаховому коледжі вшанували памʼять загиблих воїнів, зокрема Олександра Пойди. У програмі заходу були демонстрації вмінь студентів у поводженні зі зброєю. Гості побачили й виконання пісень та декламування віршів, які були присвячені нашим захисникам та захисницям.

Редакція Вільногірськ IN.UA відвідала захід на запрошення Ігоря Миронюка, який ініціював святкування.

Вільногірський фаховий коледж: як відзначили День Збройних Сил

Захід відбувся в актовій залі Вільногірського фахового коледжу. Вшанувати памʼять наших героїв зібралися студенти, викладачі, талановиті вільногірці, що підготували виступ, а також військові – головні сержанти Максим Немудрий та Михайло Завгородній. Захід відвідав також брат загиблого Олександра Пойди – Сергій. 

«Я вітаю усіх з Днем Збройних Сил України. Мета цього заходу полягає у вихованні патріотизму серед студентів та зустріти людей, які безпосередньо брали участь у бойових діях. Хочу висловити подяку всім, хто брав участь у заході», — поділилася Олена Погребняк, директорка коледжу. 

Розпочався захід із промови Ігоря Миронюка, він привітав усіх присутніх з Днем Збройних Сил України. 

«Найцінніше, що є в нашому житті – це мир, спокій та стабільність. Тому ми завжди маємо памʼятати тих, хто стійко охороняє територіальну цілісність та спокій наших домівок», — промовив Ігор Миронюк. 

Після його слів організатори показали короткий фільм, у якому вшанували памʼять загиблих героїв та подякували нашим захисникам, що боронять нашу країну ціною власного життя. Усі присутні наче завмерли, переглядаючи фільм, в деяких були сльози на очах. Під кінець стрічки зал був повний звуків оплесків та овацій. У залі заграв гімн, після цього всі здійнялися, приклавши руку до серця. 

Далі виступили із піснею студентка коледжу Юлія разом зі своєю мамою Ольгою Ромасенко. Вони виконали пісню «Непереможна Україна».

«Я дуже радію, що моя група перемогла сьогодні у конкурсах. Також вдячна військовим, які змогли до нас сьогодні та послухали наш виступ. Для мене з мамою це було надзвичайно важливо», — розповіла нам співачка Юля. 

З розповіддю про свого загиблого брата, Олександра Пойду, виступив Сергій Пойда. Він поділився історією життя Олександра, про те, який шлях йому довелося пройти з 2013 року. 

«Саша розпочав свою службу на Донбасі у 2014 році і служив протягом 10 років. Почавши свою кар’єру як сержант, він закінчив її у званні полковника. Його позивний був “Джавдет”, що походить від персонажа з фільму “Біле сонце пустелі”. У цьому фільмі Джавдет був загадковим персонажем, якого ніхто не бачив, але всі боялися. Це ім’я підійшло Олександру через його здатність діяти непомітно. Всі його через це боялися», — розповів Сергій Пойда. 

Також він додав трохи слів і про дружину Олександра, Ларису Пойду, яка була начальницею медичної служби спецпідрозділу “Смерч”. Вона також брала активну участь у бойових діях разом зі своїм чоловіком. Вони познайомилися на Майдані та з того часу були разом, підтримуючи один одного у всіх випробуваннях. Лариса загинула 6 червня 2023 року під час евакуації поранених з Бахмута, а Олександр загинув 25 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в тому ж регіоні. Вони були поховані в Києві.

Потім розпочалися конкурси, на яких три команди юних студентів демонстрували вміння володіти зброєю. У першому конкурсі учасники мали розібрати та заново зібрати автомат Калашнікова. Усі присутні із захопленням спостерігали за цим процесом. 

Поки учасники готувалися до другого конкурсу, виступила юна співачка Ангеліна Гончар. Вона навчається у музичній школі імені Петра Шияна та виступає вже восьмий рік. Разом із нею була на заході її мама Світлана Гончар. 

«Для нас День Збройних сил України це про патріотизм, про підтримку наших військових  хлопців та дівчат. Також це про сімʼю, тому що в кожній сімʼї є хтось, хто знаходиться у зоні бойових дій. Це важлива тема, яка повинна розповсюджуватись. Проігнорувати такий день ми не маємо права, тому що ми українці», — поділилась думками мати співачки Світлана Гончар. 

Наступний конкурс полягав у тому, аби учасники продемонстрували, як вони наповнюють магазин рушниці патронами. Неймовірно, як швидко учасники з усім впорались. 

У перерві між конкурсами виступила Галина Сербин. Вона декламувала власні вірші на честь захисників України. Після виступу пані Галини настав останній вирішальний конкурс, у якому студенти показали свої вміння стріляти у ціль. Завдання полягало у тому, аби влучити дротиком прямо у мішень. 

І результати конкурсу були такими:

• 1 місце отримала група «Штурмовики» Е224;
• 2 місце отримала група «Десантники» М224;
• 3 місце отримала група «Оператори дронів» А224.

Усі учасники отримали медаль, фінансову підтримку та солодкий приз. 

Ось так День Збройних Сил вшанували у Вільногірську. Редакція Вільногірськ IN.UA вдячна за запрошення і мала честь бути присутньою на цьому заході. Це було ще одним нагадуванням про важливість пам’ятати і підтримувати тих, хто щодня захищає наш спокій і незалежність.

Читайте також:

• «Без захисників ніколи держави не буде», — вільногірець та військовий Ігор Миронюк про День ЗСУ
• Міжнародний день волонтера: згадуємо волонтерів Вільногірська в історіях та фото

З 24 по 31 жовтня 2025 року у місті Коломия Івано-Франківської області відбувся Чемпіонат України з класичного пауерліфтингу серед вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Участь у змаганнях взяли 370 спортсменів.

Про це повідомила Наталія Зінчук.

Чемпіонат України з пауерліфтингу

Вільногірськ на змаганнях представила команда відділення пауерліфтингу КДЮСШ “Авангард” під керівництвом тренерки Наталії Зінчук.

За підсумками змагань:

• Варвара Черненко здобула срібну медаль Чемпіонату України.
• Андрій Стороженко виборов бронзову медаль.

До п’ятірки найсильніших увійшли: Крістіна Мінас, Вероніка Стороженко, Софія Гудожник та Кирило Мягков.

Окремо відзначили дебютантів, які продемонстрували силу волі та прагнення до мети: Даніло Скоблік, Артур Михайленко, Кирило Фільов і Ілля Тхоренко.

За жагу до перемоги подяку висловили Владиславі Лукіновій, Івану Плужнику, Олексію Кравченку та Олександру Носачу.

Тренерський склад і вихованці КДЮСШ “Авангард” побажали усім спортсменам не зупинятися на досягнутому та впевнено рухатися до нових вершин. Подяку висловили й батькам спортсменів — за підтримку, допомогу у розвитку спорту та вихованні гідного українського майбутнього.

Читайте також:

Дві золоті й дві бронзові: вільногірські борці змагалися у Верхньодніпровську

Вільногірськ побачений очима французького гостя — це місто приємних людей, яскравих барв і щирих історій. Благодійник Стефан, який приїхав підтримати місцевий котячий притулок “Пухнастий батальйон”, уперше прогулявся вулицями міста, де кожен куточок має свій характер і душу. Після знайомства з притулком Стефан вирушив на екскурсію Вільногірськом.

Більше про мандри Стефана з Франції читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Подорож до України

Стефан охоче ділився своїми загальними враженнями від України. За кілька днів він встиг побачити лише три міста — Львів, Київ і Вільногірськ. Свою подорож до України Стефан планував із кількома конкретними цілями.

Передусім він прагнув зустрітися з Олександром Посметуховим — із яким познайомився в соцмережах. А також Стефан прагнув відвідати притулок для котів у Вільногірську.

Нагадаємо, про візит Стефана до притулку “Пухнастий батальйон”, редакція Вільногірськ IN.UA писала раніше.

Стефан зізнається: “Я просто мріяв нарешті поговорити наживо. Це не просто зустріч — радше здійснена мрія. Після багатьох місяців онлайн-листування нарешті побачити Олександра Посметухова не на екрані, а поруч — справжнього, із втомленими, але теплими очима волонтера”.

Він замовкає на мить, ніби підбираючи слова, а потім додає: “Тепер я хочу привезти ці свідчення до Франції — розповісти людям, що тут, серед війни, народжується добро”.

Разом із смм-менеджеркою редакції Вільногірськ IN.UA Анастасією Бондар та Олександром Посметухим, Стефан прогулялася вулиця Вільногірська, відвідав галереєю, де зараз триває виставка малюнків місцевої художниці. А потім заглянув у місцеву кав’ярню, де аромат гарячого какао зігрів його після довгої дороги.

А далі на гостя чекала несподіванка — урок ткацтва, де він власноруч спробував створити маленький сувенірний. Для Стефана організували спеціальний майстер-клас англійською, на якому він власноруч створював маленький сувенірний прапор України — символічну пам’ятку свій візит у Вільногірськ.

Французький гість зізнався, що ткацтво далося йому непросто і жартома охрестив свій виріб “шедевром з лапками”. Але сам процес його справді захопив: Стефан відчув себе частиною місцевої спільноти та глибше занурився в українські традиції.Особливе враження на нього справила атмосфера майстерні — діти, що завітали на урок, із захопленням розпитували гостя з Франції, а щирість і тепло, з якими його прийняли.

“Мене вразило, як я раптом став мало не дивом для дітлахів тільки через те, що я француз. Вони обсипали мене питаннями!” – сміється Стефан, згадуючи цю зустріч.

Під час майстер-класу з ткацтва Стефан побачив розмальовані боєприпаси — арт-об’єкти, що контрастували з війною й водночас надавали сенсу пережитому.

“Це було сильно. Мені дуже сподобалися розмальовані гільзи — вражаючий контраст між жорстокістю війни та ніжністю мистецтва. На мить навіть виникла думка запитати, чи можна придбати такі роботи, але потім усвідомив: навряд чи їх пропустять через кордон. Та річ не в цьому. Мене завжди захоплює, коли речі отримують новий зміст — коли те, що колись руйнувало, перетворюється на символ життя, сили й творчості”, — ділиться Стефан своїми враженнями.

Місто Вільногірськ видалося гостеві доволі типовим прикладом міського середовища: повсюди багатоповерхівки, дитячі майданчики, школи. Водночас Стефан відзначив контраст із сучасними магазинами й сервісами, розташованими вздовж головної вулиці.

“Аптеки тут на кожному кроці!” – дивується він, адже у Франції такої кількості аптек не зустрічав.

Дуже сподобався Стефану місцевий парк. Особливо ж він був у захваті від синьо-жовтих кольорів, які жителі міста використовують, де тільки можна, аби підкреслити українську ідентичність.

“Навіть старий футбольний стадіон тут розфарбували в національні барви. Це викликає повагу – люди горді за свою країну,” – зазначає Стефан.

Стефан знайомився з Вільногірцями та дізнавався їхні історії. Його щиро здивувало, що в Україні після виходу на пенсію люди часто змушені продовжувати працювати, адже пенсії не завжди вистачає на власне життя чи утримання сім’ї.

“У Франції після виходу на пенсію лікар чи будь-який працівник не мусить далі працювати – забезпечення достатнє. Тут же люди віддають себе справі, навіть коли держава не може належно потурбуватися про них самих,” – ділився Стефан.

Це відкриття додало йому ще більшої поваги до українців, їхньої відданості та життєвої стійкості.

Головною ж особливістю, яку французький гість виніс із подорожі, стала щирість та гостинність українців. Попри мовний бар’єр, він завжди знаходив когось, хто міг допомогти: десь переклали меню, десь підказали дорогу, а хтось просто підтримав дружньою розмовою.

Емоції після поїздки та послання українцям

Стефан не приховує: ця подорож стала для нього особливою. Попри довгу дорогу й ризики, він радий, що приїхав саме зараз, у такий непростий час. Свій загальний стан після повернення француз описує як піднесений і натхненний.

На питання, яке повідомлення про Україну він повезе світові, Стефан відповідає просто: “Треба й надалі підтримувати Україну та українців усіма можливими способами”.Він переконався, наскільки важливою є ця підтримка на місці – від зброї для фронту до пожертв на корм для тварин у тилу.

Стефан адресував кілька теплих слів самим українцям, особливо волонтерам і мешканцям Вільногірська: “Тримайтеся! Ви неймовірно сильні люди!” Наприкінці візиту Стефан пожартував, що обов’язково приїде ще раз – але вже після нашої перемоги, аби не хвилювати рідних такою небезпечною мандрівкою.

“Ця поїздка видалася трохи довгою і виснажливою – майже два дні в автобусі. Дорогою я багато думав про українців, які їхали цим маршрутом у зворотному напрямку в 2022-му, у набагато тяжких обставинах…Тепер я відчуваю ще більше поваги до українського народу,” – зізнається Стефан.

Французький гість щиро подякував всім, з ким познайомився у Вільногірську, за теплий прийом. Додому він повертається зі спогадами та історіями, якими планує поділитися з друзями.