Як Вільногірський фаховий коледж відзначив День Збройних сил України: репортаж

Тесленко Катерина 19:07, 6 Грудня 2024
У Вільногірському коледжі вшанували День ЗСУ / фото Вільногірськ IN.UA

До Дня Збройних Сил України у Вільногірському фаховому коледжі вшанували памʼять загиблих воїнів, зокрема Олександра Пойди. У програмі заходу були демонстрації вмінь студентів у поводженні зі зброєю. Гості побачили й виконання пісень та декламування віршів, які були присвячені нашим захисникам та захисницям.

Редакція Вільногірськ IN.UA відвідала захід на запрошення Ігоря Миронюка, який ініціював святкування.

Вільногірський фаховий коледж: як відзначили День Збройних Сил

Захід відбувся в актовій залі Вільногірського фахового коледжу. Вшанувати памʼять наших героїв зібралися студенти, викладачі, талановиті вільногірці, що підготували виступ, а також військові – головні сержанти Максим Немудрий та Михайло Завгородній. Захід відвідав також брат загиблого Олександра Пойди – Сергій. 

Вільногірці вшановують військових / фото Вільногірськ IN.UA

«Я вітаю усіх з Днем Збройних Сил України. Мета цього заходу полягає у вихованні патріотизму серед студентів та зустріти людей, які безпосередньо брали участь у бойових діях. Хочу висловити подяку всім, хто брав участь у заході», — поділилася Олена Погребняк, директорка коледжу. 

Розпочався захід із промови Ігоря Миронюка, він привітав усіх присутніх з Днем Збройних Сил України. 

«Найцінніше, що є в нашому житті – це мир, спокій та стабільність. Тому ми завжди маємо памʼятати тих, хто стійко охороняє територіальну цілісність та спокій наших домівок», — промовив Ігор Миронюк. 

На заході вшанували загиблого військового / фото Вільногірськ IN.UA

Після його слів організатори показали короткий фільм, у якому вшанували памʼять загиблих героїв та подякували нашим захисникам, що боронять нашу країну ціною власного життя. Усі присутні наче завмерли, переглядаючи фільм, в деяких були сльози на очах. Під кінець стрічки зал був повний звуків оплесків та овацій. У залі заграв гімн, після цього всі здійнялися, приклавши руку до серця. 

Далі виступили із піснею студентка коледжу Юлія разом зі своєю мамою Ольгою Ромасенко. Вони виконали пісню «Непереможна Україна».

«Я дуже радію, що моя група перемогла сьогодні у конкурсах. Також вдячна військовим, які змогли до нас сьогодні та послухали наш виступ. Для мене з мамою це було надзвичайно важливо», — розповіла нам співачка Юля. 

Захід відвідали вільногірці різного віку / фото Вільногірськ IN.UA

З розповіддю про свого загиблого брата, Олександра Пойду, виступив Сергій Пойда. Він поділився історією життя Олександра, про те, який шлях йому довелося пройти з 2013 року. 

«Саша розпочав свою службу на Донбасі у 2014 році і служив протягом 10 років. Почавши свою кар’єру як сержант, він закінчив її у званні полковника. Його позивний був “Джавдет”, що походить від персонажа з фільму “Біле сонце пустелі”. У цьому фільмі Джавдет був загадковим персонажем, якого ніхто не бачив, але всі боялися. Це ім’я підійшло Олександру через його здатність діяти непомітно. Всі його через це боялися», — розповів Сергій Пойда. 

Також він додав трохи слів і про дружину Олександра, Ларису Пойду, яка була начальницею медичної служби спецпідрозділу “Смерч”. Вона також брала активну участь у бойових діях разом зі своїм чоловіком. Вони познайомилися на Майдані та з того часу були разом, підтримуючи один одного у всіх випробуваннях. Лариса загинула 6 червня 2023 року під час евакуації поранених з Бахмута, а Олександр загинув 25 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в тому ж регіоні. Вони були поховані в Києві.

Зал у Вільногірському коледжі заповнений / фото Вільногірськ IN.UA

Потім розпочалися конкурси, на яких три команди юних студентів демонстрували вміння володіти зброєю. У першому конкурсі учасники мали розібрати та заново зібрати автомат Калашнікова. Усі присутні із захопленням спостерігали за цим процесом. 

Поки учасники готувалися до другого конкурсу, виступила юна співачка Ангеліна Гончар. Вона навчається у музичній школі імені Петра Шияна та виступає вже восьмий рік. Разом із нею була на заході її мама Світлана Гончар. 

«Для нас День Збройних сил України це про патріотизм, про підтримку наших військових  хлопців та дівчат. Також це про сімʼю, тому що в кожній сімʼї є хтось, хто знаходиться у зоні бойових дій. Це важлива тема, яка повинна розповсюджуватись. Проігнорувати такий день ми не маємо права, тому що ми українці», — поділилась думками мати співачки Світлана Гончар. 

Наступний конкурс полягав у тому, аби учасники продемонстрували, як вони наповнюють магазин рушниці патронами. Неймовірно, як швидко учасники з усім впорались. 

Учні коледжу долучились до конкурсу / фото Вільногірськ IN.UA

У перерві між конкурсами виступила Галина Сербин. Вона декламувала власні вірші на честь захисників України. Після виступу пані Галини настав останній вирішальний конкурс, у якому студенти показали свої вміння стріляти у ціль. Завдання полягало у тому, аби влучити дротиком прямо у мішень. 

І результати конкурсу були такими:

  • 1 місце отримала група «Штурмовики» Е224;
  • 2 місце отримала група «Десантники» М224;
  • 3 місце отримала група «Оператори дронів» А224.

Усі учасники отримали медаль, фінансову підтримку та солодкий приз. 

Ось так День Збройних Сил вшанували у Вільногірську. Редакція Вільногірськ IN.UA вдячна за запрошення і мала честь бути присутньою на цьому заході. Це було ще одним нагадуванням про важливість пам’ятати і підтримувати тих, хто щодня захищає наш спокій і незалежність.

Читайте також:

Підписуйтесь

Гурток “Текстильні скарбниці” у Вільногірську: мистецтво ткацтва, що об’єднує покоління

Стася Милославська 17:10, 11 Грудня 2024
Ткацький гурток у Вільногірську / фото Вільногірськ IN.UA

В одному з кабінетів Комунального закладу Центру профільного навчання і дитячої творчості (КЗ “ЦПНДТ”) щовихідних твориться справжня магія. Легкий скрип дерев’яних станків, шелест ниток, дитячі голоси та неповторне натхнення. Це гурток ткацтва, де десятки маленьких рук переплітають нитки, створюючи тканину, яка несе в собі відлуння нашої історії та культури.

Наша журналістка Стася Милославська створила авторський репортаж з одного з суботніх занять гуртка. Вона намагалась передати свої враження й атмосферу, яку відчула серед учасників. Більше на Вільногірськ IN.UA.

Як все починалося: мрія, що стала реальністю

У центрі цієї історії — Олена Шевцова, педагог із теплим голосом, неймовірною харизмою та любов’ю до ремесла. Ткацтво — її покликання. Вже понад 10 років вона створює українські пояси в етностилі, виткані з особливою турботою й увагою до деталей. Її роботи стали відомими в Україні та закордоном.

Все почалося під час війни, коли Олена прийшла до Центру плести маскувальні сітки для фронту.

«Тоді я мріяла, що колись у цьому приміщенні ми будемо створювати не сітки під час війни, а килими», — ділиться вона.

У вересні 2024 року ця мрія стала реальністю. Гурток «Текстильні скарбниці» відкрив свої двері для дітей від 9 років і став місцем, де оживають традиції. Усі заняття — безплатні, а матеріали для творчості Олена закуповує завдяки власним зусиллям. На перші матеріали Олена зібрала кошти через свою сторінку в соціальних мережах.

Як проходять заняття з ткацтва: нитка до нитки, крок за кроком

Діти на гуртку вчаться ткацтву / фото Вільногірськ IN.UA

День у гуртку розпочинається з тиші. Кабінет ще пустий. Майстриня вже готує все необхідне: налаштовує верстати, дістає нитки, розкладає їх за кольорами та текстурами. Це своєрідний ритуал — уважна та кропітка підготовка до творення.

О 12:00 приходять перші учасники. Сьогодні серед них — Ярина і Тихомир, брат і сестра. Ярина сідає за великий станок, обравши рожеві та білі нитки для килимка, який вона робить для свого стільця. Тим часом Тихомир працює за настільною рамою, створюючи свій перший декоративний виріб.
Поруч працює Настя.

Вона в захваті від нової техніки, яку діти між собою називають «витягування нитки». Її робота — ялинка-підставка під гаряче — поступово набуває форми.

«Настя погано почувалася декілька днів, а сьогодні ще і погана погода. Я пропонувала не йти, але вона дуже хотіла», — коментує мама Анастасії.

На гуртку діти вчаться не тільки ткацтву, але й розивають уяву / фото Вільногірськ IN.UA

Ще одна учениця — Варя. Дівчина має власну ткацьку раму, зроблену її дідусем, і працює над декоративною ялинкою в техніці ворсового килимового ткацтва. Але навіть під час роботи Варя допомагає молодшим учням, ділиться порадами та підтримує інших. Дівчинка гордо розповідала про дідуся, який зробив для неї раму, а також про іншого дідуся, з яким співала на сцені ярмарку.

До гуртка також повернулася Люба, яка довго не відвідувала заняття через хворобу та інші справи. Її зустріли з радістю: діти щиро скучили за подругою. Вони ділилися знаннями, які Люба пропустила, та допомагали їй знову освоїтися. Дівчинка зізналася, що їй дуже подобається створювати щось власними руками, хоча найскладнішим вона вважає постійно підіймати руку з ниткою.

«Мене вразили допомога та турбота учнів один про одного, те, як вони розповідають свої історії про родини та їхні традиції. Спілкування між собою та неймовірні теплі відносини учнів з Оленою», — зазначає наша журналістка Стася Милославська.

Традиції та новий погляд на ремесло

«Дітям потрібна мотивація. Ми не просто вчимо технік, а створюємо вироби, які їм цікаві», — пояснює Олена. Заняття педагога — це поєднання творчості та адаптації. “Наприклад, на одному занятті діти можуть ткати жабку чи котика, а на іншому — взяти щось із Pinterest, як-от ялинку, яку сьогодні робить Варя», — коментує майстриня.

Такі вироби роблять діти своїми руками / фото Вільногірськ IN.UA

Олена також використовує заняття, щоб говорити про важливі речі. В день, коли наша журналістка завітала на заняття, Олена запалила свічку пам’яті на День Голодомору та пояснила дітям, чому важливо пам’ятати своє минуле.

«Ткацтво — це спосіб згадати наших предків, їхню працю та внесок у культуру», — додає вона.

У цей момент Ярина, працюючи над своїм килимком із трикотажної пряжі, починає наспівувати пісню. І тут я ловлю себе на думці: це не просто дитяча забава. Це генетична пам’ять, те, що передається нам із кров’ю. Наші пращури співали під час роботи, і тепер це живе в наших дітях.

Досягнення, що надихають

За час уроку троє дітей завершили свої роботи: Ярина закінчила свій килимок, Настя — підставку під гаряче, а Варя — декоративну ялинку. Всі вироби — унікальні, виконані з натхненням і любов’ю. А Тихомир та Люба продовжать працювати над своїми роботами на наступному уроці. Досягнення гуртка виходять далеко за межі кабінету.

У листопаді діти разом із педагогом взяли участь у благодійному ярмарку, де продавали свої вироби, а виручені кошти передали на підтримку ЗСУ.

Ткацький гурток у Вільногірську відвідують хлопці та дівчата / фото Вільногірськ IN.UA

Роботи учнів стали відомими за кордоном. На своїй сторінці в соцмережах Олена публікує фото дитячих виробів. Ними зацікавилась жінка з Америки, яка придбала сердечки які робили діти, щоб прикрасити ними свою різдвяну ялинку.

«Уявіть тільки: вироби наших дітей тепер у США, на святковій ялинці. Це доказ того, що наша культура — жива, важлива та цікава у світі», — каже Олена.

А одне сердечко тепер прикрашає стіл нашої редакції — це подарунок, який завжди нестиме тепло, радість і гордість за те, що у нас відроджується культура, та грають новими барвами традиції і ремесла.

Перші кроки за ткацьким станком

Мене теж запросили спробувати себе в ткацтві. Від цієї пропозиції, мені стало ніяково. Спочатку це здавалося складним: правильно натягнути нитки, тримати ритм. Але діти та Олена, прийшли на допомогу. Настя терпляче пояснювала техніку, Тихомир підтримував, а педагог допомагала з першим вузлом.

Через кілька хвилин я вже відчула себе частиною цього процесу. Мій браслет був простим, але у ньому було щось більше: єднання з традиціями, розуміння цінності часу та творчості. Там була моя душа…

Історія ткацтва

Йдучи додому, я думала про те, як змінилося моє уявлення про мистецтво ткацтва. Раніше я вважала це ремесло чимось старовинним, що лишилося в минулому. Але тепер я бачу, як воно оживає в руках дітей, як через творчість вони зберігають наше культурне надбання.

Я йшла до гуртка з упевненістю, що ткацтво — це виключно жіноча справа. Але вже під час заняття я дізналася, що в багатьох культурах саме чоловіки працювали над килимами, гобеленами та іншими великими тканинами. Їхня робота вимагає значної фізичної сили для управління великими верстатами та роботи з важкими матеріалами.

Ці відкриття ще раз довели, що мистецтво ткацтва — це не лише про творчість, а ще про історію, соціальні особливості та глибокий культурний зв’язок із минулим.
Доки ми пам’ятаємо своє коріння і передаємо цю пам’ять наступним поколінням, ми залишаємося собою. І саме це робить нас сильними.

Гурток «Текстильні скарбниці» — це не просто місце для творчості. Це частина великої історії, яку пишуть маленькі руки та великі серця.

«Я мрію, щоб кожна дитина знайшла тут щось своє: любов до ремесла, нових друзів чи навіть майбутню професію. Але найголовніше — щоб вони зрозуміли: традиції — це наша сила», — наголосила майстриня.

Олена Шевцова, запрошує учнів від 9 років, відвідати гурток, заняття відбуваються в суботу та неділю за адресою вулиця Центральна 33, КЗ “ЦПНДТ”. Відвідування безплатне, запис за телефоном +380 (68) 432 4652.

Читайте також:

Підписуйтесь

Діти Вільногірська і греко-римська боротьба: як спорт змінив їхні життя

Дмитро Бойцун Бойцун Дмитро 15:18, 11 Грудня 2024
Початок турніру / фото з архіву батьків спортсменів

7 грудня 2024 року відбувся 20-й ювілейний турнір із греко-римської боротьби, присвячений пам’яті тренера Петра Лигуна. Батьки учасників поділилися історіями про те, як їх діти почали займатися спортом і як це вплинуло на їх життя.

Більше, про історії дітей, які розповіли їх батьки, на Вільногірськ IN.UA

Греко-римська боротьба у Вільногірську 

Петро Лигун / фото з архіву батьків спортсменів

Турнір був організований на честь Петра Лигуна, тренера з Вільногірська, який посмертно отримав почесний знак “За заслуги перед містом”. Завдяки йому та його колегам спорт у місті став популярним, а багато місцевих мешканців зацікавилися фізичною активністю. Цього року, на килимах турніру свої сили випробували близько 100 спортсменів у різних вагових категоріях. 

Історія Діми та Кості

Серед учасників турніру відзначилися брати Діма та Костя Нагаси, які здобули перше та друге місця у своїх вагових категоріях.  

Переможці турніру / фото з архіву батьків спортсменів

Як розповів їхній батько Юрій Нагас, старший син Костя почав займатися боротьбою у віці шести років. Його приклад наслідував молодший брат Діма, який долучився до тренувань у тому ж віці. Зараз Кості 13 років, а Дімі — 9.  

“З дитинства я сам займався спортом, тому вирішив, що і мій старший син теж має займатися. Хотів, щоб це був загально-розвиваючий вид спорту, тому обрав греко-римську боротьбу. А молодший, дивлячись на брата, сам вирішив приєднатися”, — розповів Юрій Нагас.  

Юрій пишається своїми синами й зазначає, що заняття боротьбою позитивно вплинули на їхній розвиток. За роки тренувань у хлопців з’явилося почуття відповідальності, дисципліна, прагнення до перемог і стійкість до невдач.  

Історія Богдана  

Богдан Залещік прийшов у греко-римську боротьбу завдяки своєму другові Дімі Нагасу. Як розповів батько хлопця, Олександр Залещік, діти вирішили займатися спортом разом.  

Чемпіонат України з греко-римської боротьби / фото з архіву батьків спортсменів

“У нього є товариш, Діма Нагас, і вони разом вирішили записатися. Богдан став більш зібраним, у нього з’явилося почуття відповідальності”, — поділився Олександр.  

Зараз 9-річний Богдан займається греко-римською боротьбою вже рік. Батько хлопчика відзначає лише позитивний вплив спорту на його розвиток.  

Історія Сергія  

Сергій Мироненко самостійно вирішив займатися греко-римською боротьбою після відвідування турніру пам’яті Петра Лигуна у 2018 році. 

Переможці турніру / фото з архіву батьків спортсменів

“Ми прийшли взимку на змагання після прогулянки. Син був ще маленький, але йому дуже сподобалося. Навесні він уже почав займатися”, — розповів батько хлопця, Сергій Мироненко.

За словами батька, греко-римська боротьба організувала хлопця, зробила його сильнішим як фізично, так і морально. Крім того, спорт допоміг зміцнити здоров’я Сергія, і він почав рідше хворіти.  

Історія Кирила  

Кирило Боринський випробував чимало гуртків, перш ніж знайшов себе у греко-римській боротьбі. Про цей спорт йому розповів знайомий. На перше тренування хлопець пішов без відома батьків, оплатив його зі своїх кишенькових грошей. З часом Кирило сам придбав трико, а взуття попросив купити дідуся. 

Чемпіонат України з греко-римської боротьби / фото з архіву батьків спортсменів

Мама Кирила, Стася Милославська, дізналася про захоплення сина пізніше. Але щоб подивитися, чи буде син займатися спортом серйозно, вирішила почекати.

“Через два місяці він потрапив на перші змагання, ще через місяць отримав першу нагороду. Хоча займається лише півтора року, вже встиг поїхати на чемпіонат України”, — поділилася Стася Милославська.  

Зараз Кирило тренується щодня, а вдома встановив перекладину для додаткових занять. Спорт допоміг хлопцеві подорослішати, а також навчити молодшого брата Ярослава, що боротьба — це не про конфлікти, а про захист і силу.

Читайте також:

Підписуйтесь

Гурток “Текстильні скарбниці” у Вільногірську: мистецтво ткацтва, що об’єднує покоління

В одному з кабінетів Комунального закладу Центру профільного навчання і дитячої творчості (КЗ “ЦПНДТ”) щовихідних твориться справжня магія. Легкий скрип дерев’яних станків, шелест ниток, дитячі […]

Діти Вільногірська і греко-римська боротьба: як спорт змінив їхні життя

7 грудня 2024 року відбувся 20-й ювілейний турнір із греко-римської боротьби, присвячений пам’яті тренера Петра Лигуна. Батьки учасників поділилися історіями про те, як їх діти […]

15:18, 11.12.2024 Бойцун Дмитро

У Вільногірську відремонтують протирадіаційне укриття за понад 110 тисяч гривень

У Вільногірську планують відремонтувати одне з укриттів цивільного захисту. Комунальне підприємство “Жилкомсервіс” обрало підрядника для виконання робіт. Про це повідомляє редакція Вільногірськ IN.UA з посиланням […]

Як уникнути переплати за газ: відповідь від “Газмережі”

Згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем (ГРС), передавати показники лічильника газу необхідно на початку нового місяця. Такий термін пов’язаний з системою обчислення обсягу спожитого газу […]

11:34, 11.12.2024 Бойцун Дмитро

Вільногірськ: графік вимкнення світла на 11 грудня

11 грудня у Вільногірську будуть застосовані графіки погодинних відключень для стабілізації ситуації у регіоні.  Про погодинні графіки відключень у Вільногірську редакція Вільногірськ IN.UA повідомляє з […]

09:47, 11.12.2024 Бойцун Дмитро