Як знизити тиск без пігулок: допомагає буряковий сік

Буряковий сік дедалі частіше називають природним засобом підтримки нормального артеріального тиску. Завдяки вмісту нітратів він сприяє розширенню судин і може м’яко знижувати показники тиску, якщо вживати його регулярно та в помірних кількостях.

Про це повідомляє УНІАН. 

Чому буряковий сік корисний для зниження тиску

Буряковий сік містить нітрати — сполуки азоту й кисню, які в організмі перетворюються на оксид азоту. Ця речовина розширює судини, сприяє кращому кровообігу та допомагає знизити артеріальний тиск. 

Вживання бурякового соку в обсязі до 250 мл вважається безпечним і може бути корисним для людей із гіпертонією, адже він сприяє розширенню кровоносних судин. 

Водночас перед тим, як додати його до раціону, варто порадитися з лікарем: у поєднанні з препаратами для зниження тиску цей напій може призвести до надмірного його падіння.

Коли найкраще вживати буряковий сік

Найкраще вживати буряковий сік вранці, зокрема за півгодини до сніданку. Споживання бурякового соку натщесерце покращує абсорбцію та посилює судинорозширювальний ефект. 

Під час руху соку через кишківник нітрати активно всмоктуються переважно у початкових і середніх відділах товстої кишки. У крові їх концентрація досягає максимуму приблизно через три години, після чого залишається на терапевтичному рівні ще близько десяти годин.

Окрім цього, ранкове споживання бурякового соку може співпадати з природними добовими коливаннями артеріального тиску, які регулюються циркадними ритмами організму.

Щоб вживання було не лише корисним, а й смачним, буряк можна поєднати з іншими овочами і зробити коктейль. 

Рецепт бурякового коктейлю

Інгредієнти: 

• буряк – 1 штука; 
• морква – 1-2 штуки; 
• імбир – невеликий шматок; 
• зелене яблуко – 1 штука; 
• вода – 0,5 літра. 

Приготування: 

Очистіть і наріжте всі інгредієнти на невеликі шматки. Помістіть їх до блендера, додайте воду та збийте до однорідності. Процідіть коктейль через сито. 

Можна випивати 1-2 склянки цього коктейлю зранку. 

Матеріал має інформаційний характер. 

Читайте також:

ТОП-5 горіхів, які змінять ваше здоров’я на краще

Депутати затвердили нову редакцію Стратегії – ключового документа, за яким житиме громада найближчі роки.

Детальніше читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Стратегія як відповідь на нові реалії

На черговій сесії Вільногірської міської ради депутати ухвалили оновлену Стратегію розвитку громади до 2027 року. Разом із нею затверджено і План реалізації на 2021–2027 роки у новій редакції – документ, який визначає конкретні кроки, проєкти та пріоритети розвитку міста і сіл громади в умовах війни та післявоєнного відновлення.

Це рішення фактично задає курс для всіх сфер життя громади – від економіки та інфраструктури до освіти, медицини та екології.

Оновлення документа пояснюють необхідністю привести його у відповідність до сучасних умов і законодавства. Зокрема, враховано зміни державної та регіональної політики, а також виклики, які постали перед громадами після початку повномасштабної війни.

У рішенні зазначається, що стратегія узгоджена з Державною стратегією регіонального розвитку та обласною стратегією до 2027 року. Це означає, що Вільногірськ планує розвиватися синхронно з ширшими державними та регіональними процесами.

Крім того, документ передбачає можливість коригування – залежно від змін ситуації, ресурсів та зовнішніх викликів.

Документ, який впливатиме на бюджет і всі програми

Після затвердження стратегія стає основою для формування всіх міських програм, планів розвитку та бюджету громади.

Фактично це означає, що фінансування проєктів буде прив’язане до стратегічних цілей, структурні підрозділи виконкому працюватимуть у межах визначених напрямів, а всі ініціативи мають відповідати затвердженим пріоритетам.

Якою бачать громаду до 2027 року

Головна мета стратегії – підвищити якість життя мешканців і забезпечити ефективний розвиток громади.

Йдеться про створення комфортних умов проживання, розвиток економіки та підприємництва, модернізацію інфраструктури, забезпечення екологічної безпеки та ефективне використання ресурсів.

Важливим елементом є співпраця влади, бізнесу та громади, а також залучення зовнішнього фінансування – від державних програм до міжнародних партнерів і донорів.

Чотири ключові напрями розвитку громади

У новій редакції Стратегії визначено чотири стратегічні цілі, які охоплюють основні сфери життя громади.

Екологія та енергоефективність. Перший напрям стосується підвищення екологічної та енергетичної безпеки. Серед запланованих кроків:

• покращення санітарного стану території;
• розвиток рекреаційних зон;
• підвищення енергоефективності житлового фонду;
• розвиток освітнього простору в контексті екологічної свідомості.

Якість життя: від доріг до медицини. Найбільш широкий блок – забезпечення якісних умов життя. Він охоплює:

• розвиток і ремонт доріг;
• модернізацію систем водопостачання та водовідведення;
• управління та реконструкцію житлового фонду;
• розвиток освіти;
• підвищення якості медичних послуг;
• розвиток соціальної сфери;
• безпеку в громаді;
• підвищення ефективності управління.

Люди як головний ресурс. Окремий напрям присвячений розвитку людського потенціалу. Йдеться про підтримку культури, спорту та фізичної активності, а також залучення мешканців до благоустрою та розвитку громади через самоорганізацію.

Інфраструктура та благоустрій. Четверта стратегічна ціль – розвиток інфраструктури, зокрема:

• відновлення та модернізація об’єктів благоустрою;
• покращення загального вигляду та функціональності територій.

Фінансування: від бюджету до міжнародної допомоги

Реалізація стратегії передбачає різні джерела фінансування:

• державний і місцевий бюджети;
• Державний фонд регіонального розвитку;
• міжбюджетні трансферти;
• інвестиції та державно-приватне партнерство;
• міжнародні програми та донорська допомога.

Окремо акцентується на можливості співпраці з міжнародними організаціями – зокрема у сферах інновацій, підприємництва, підтримки ВПО та розвитку місцевого самоврядування.

Стратегія як “живий” документ

У міськраді підкреслюють: стратегія не є статичним документом. Вона передбачає регулярний моніторинг виконання, відкриті звіти та можливість коригування залежно від ситуації.

Затвердження стратегії – це лише перший крок. Попереду – її реалізація через конкретні проєкти та рішення, які безпосередньо впливатимуть на життя мешканців громади.

Детальніше про те, які саме зміни передбачені в окремих сферах – економіці, медицині, освіті, інфраструктурі та житлово-комунальному господарстві – читайте в наступних матеріалах редакції Вільногірськ IN.UA.

Читайте також:

Вільногірська Рада ВПО взяла участь у міжрегіональному форумі у Дніпрі

У Вільногірську з’явилося місце, де тиша говорить гучніше за слова. Тут згадують дітей, чиї життя обірвала війна. Цього дня поруч із містянами були військові – і їхні історії додали заходу особливої глибини. Їхні голоси – про війну і мир, втому і силу, дитинство і втрати – звучали тут особливо щиро. У цих розповідях немає пафосу, лише правда, яку проживають щодня. 

Про досвід військових із Вільногірська, їхні спогади та думки – далі в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Простір, що говорить без слів

У центрі Вільногірська відкрили місце пам’яті загиблим дітям України – простір, наповнений символами, тишею і болем. Це не просто локація, а точка, де зупиняються, щоб згадати і не забути.

Раніше редакція Вільногірськ IN.UA розповідала про відкриття та історії матерів із Маріуполя і Бучі, які зворушили містян до сліз. Та цього разу подія набула ще одного виміру – голосу тих, хто сьогодні тримає оборону країни.

“Від командира залежить життя”: слова, які звучать по-іншому

Серед гостей заходу були військові з Вільногірська. Вони ділилися власним досвідом, який поєднує фронт і мирне життя.

Військовий Володимир Гладун розповів, що його шлях у війську почався ще у 90-х роках. Тоді, каже, ніхто не вірив, що війна стане реальністю:

“Коли нам казали, що готують як захисників держави, якщо буде війна – це звучало нереально. Тоді все було інакше”.

Після скорочення армії у 2003 році він залишив службу, але з перших днів повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Нині служить у 121-й бригаді на Херсонському напрямку, де тримають оборону по Дніпру.

Його слова про відповідальність звучали особливо гостро:

“Від командира залежить життя твоєї людини. Треба приймати рішення так, щоб і завдання виконати, і зберегти життя”.

Він також наголосив на важливості особистого прикладу:

“Як і діти, люди не вірять словам – вони дивляться на дії”.

Війна і молодість: історія, написана в укритті

Свою історію розповів і Микита Крігер – військовий, який до служби займався волонтерством. Ще студентом він допомагав переселенцям: знаходив житло, забезпечував продуктами та необхідними речами.

Під час служби опинився в оточенні у Мирнограді. Саме там, у підвалах і бліндажах, він писав дипломну роботу.

“Ховаючись у підвалах, вечорами, коли вже не можна було вийти через дрони, я дописував диплом. І зрештою захистив його”.

Його слова про дитинство звучали особливо контрастно: “Було місце – ліс біля озера. Я тікав туди щодня”.

Сьогодні ж найбільшим бажанням після повернення було просте: “Просто поспати”.

“Впертість допомагає йти до цілі”

Олег Тхоренко, ще один військовий, пригадав своє спортивне минуле. Займався боротьбою, армрестлінгом, має десятки нагород.

Каже, що головне, що виніс зі спорту – це характер:

“Впертість дуже допомагає. Коли знаєш свою ціль і йдеш до неї”.

“Триматися разом”: порада від фронту

Антон Скоблік, який служить із перших днів повномасштабної війни, згадав себе дитиною – допитливим і відкритим до світу.

Його побажання молоді просте, але вагоме: “Триматися колективу, підтримувати один одного. І успіхів – і в спорті, і в житті”.

Пам’ять, яка формує майбутнє

Відкриття місця пам’яті загиблим дітям у Вільногірську стало подією, яка об’єднала різні покоління – тих, хто пам’ятає, і тих, хто бореться.

Це місце – не лише про втрату. Воно про відповідальність. Про те, щоб трагедія не стала звичкою. Про те, щоб кожна дитяча історія залишилася в серці громади.

І про те, що навіть у час війни – життя, пам’ять і правда мають звучати.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську