
23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. Цього дня українці вшановують один із головних символів держави – синьо-жовтий стяг.
Коли з’явилося свято, як формувалася історія українського прапора та чому саме 23 серпня стало датою його відзначення – на Вільногірськ IN.UA.
Синьо-жовті кольори мають давню історію
Синьо-жовте поєднання стало одним із головних символів української національної ідентичності ще задовго до появи сучасної української держави. Остаточно як національні кольори українців вони утвердилися у ХІХ столітті, під час європейської “Весни народів”.
Водночас символіка синього та жовтого кольорів має значно давніше коріння. Поєднання блакитного тла із золотими або жовтими зображеннями зустрічалося в символіці українських міст і земель ще від часів Русі.
Сині знамена із жовтими хрестами, небесними світилами, зброєю та іншими символами використовували й українські козаки. Такі елементи можна було побачити на полкових і сотенних прапорах.
1848 рік: прапор уперше замайорів над Львовом
Важливий етап в історії синьо-жовтого прапора припав на революційні події 1848 року, відомі як “Весна народів”. Саме тоді синьо-жовтий стяг почав утверджуватися як символ українського народу.
У червні 1848 року такий прапор уперше підняли над ратушею у Львові. Відтоді синьо-жовті кольори дедалі більше асоціювалися з українським національним рухом.

На Наддніпрянщину, яка тоді перебувала у складі Російської імперії, синьо-жовта символіка активно поширилася після революції 1905–1907 років. А у 1917 році прапор став символом української державності.
Під ним проходили українські маніфестації, а військові вирушали на фронт. У квітні 1918 року синьо-жовті прапори підняли навіть над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі.
Український стяг у радянські часи
Після падіння української державності синьо-жовтий стяг не втратив свого значення. Він залишався символом національного руху та боротьби за відновлення незалежності.
Навіть у радянські часи українці ризикували свободою, аби підняти національний прапор. Один із таких випадків стався 1 травня 1966 року в Києві.
Того ранку над будівлею Київського інституту народного господарства замість радянського червоного прапора з’явився синьо-жовтий. Це зробили студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони розраховували, що прапор побачать студенти та працівники заводу “Більшовик”, які збиралися на першотравневу демонстрацію.
Через дев’ять місяців КДБ встановив особи чоловіків. Москаленко отримав три роки таборів суворого режиму, а Кукса – два.
Повернення на вулиці українських міст
22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус разом із вісьмома однодумцями вивісив чотири українські прапори.
Уже наприкінці 1980-х років національна символіка почала повертатися у публічний простір. 26 квітня 1989 року у Львові під синьо-жовтим прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. 22 травня того ж року український стяг з’явився під час Шевченківського свята в Києві.
23 березня 1990 року синьо-жовтий прапор підняли над Тернопільською міською радою. 3 квітня він замайорів над Львівською ратушею, а 24 липня урочисто підняли його над Київською міською радою.
Символ незалежної України
4 вересня 1991 року національний прапор України замайорів над Верховною Радою. А 28 січня 1992 року парламент офіційно затвердив синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.


Відтоді він став невіддільною частиною історії незалежної України. Український прапор піднімали на Евересті, він майорів на антарктичній станції “Академік Вернадський” та побував у космосі разом із Леонідом Каденюком.
У серпні 2004 року тодішній президент України Леонід Кучма підписав указ “Про День Державного Прапора України”, відповідно до якого свято щороку відзначають 23 серпня.
Сьогодні Державний Прапор України – це не лише офіційний символ держави. Це знак української свободи, боротьби, незламності та прагнення до незалежності.
Читайте також:
Підписуйтесь




