28 квітня віряни відзначають Вербну неділю: у Вільногірську проведуть богослужіння

Свято Вербної неділі православні християни відзначають за тиждень до Великодня. Цьогоріч воно припадає на 28 квітня. Головним атрибутом свята є гілочки верби, які освячують у церкві. Відомо, що від 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, через що дати більшості церковних свят змінилися. Проте перехід не вплинув на Великдень та ті свята, що пов’язані з його датою святкування.

Деталі підготували журналісти Вільногірськ IN.UA

Вербна неділя 2024: що цікаво знати

Вербну неділю раніше називали Вербицею. Це було народне язичницьке свято, яке, з приходом християнства на територію сучасної України, злилося із важливою християнською подією — входом Господнім до Єрусалима.

У Вербну неділю віряни йдуть до церкви на богослужіння, освячують гілочки верби, які потім висаджують. Традиційно говорять: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень — Великдень», при цьому ляскаючи гіллям верби по плечу. Вважається, що легке побиття вербою повинно передати всі її властивості людині — дитина швидко виросте, як верба, і буде здоровою, а дорослий стане сильним, продуктивним та бадьорим.

У народі існують різні інтерпретації вислову: «Верба б’є — не заб’є», які переформулювали у наші часи залежно від ситуації в країні. Наприклад, під час коронавірусу можна було почути таке: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Пасха — де твоя маска». Під час війни: «Не я б’ю — Байрактар б’є», маючи на увазі ракетний комплекс. 

У Вербну неділю не можна:

• сваритися;
• шити;
• займатися важкою працею;
• влаштовувати пишні святкування через тривалість Великого посту. 

Після Вербної неділі починається страсний тиждень, розповідає священнослужитель.

Де святкувати Вербну неділю у Вільногірську

У Вільногірську 28 квітня у Храмі Святої Трійці проведуть божественну літургію. Вона почнеться о 9:00 годині. Об 11:00 священник окропить свяченою водою вербу. Долучитися до богослужіння можна за адресою Бульвар Миру 15. 

«Я бажаю всім миру в душі. Нам цього всім не вистачає, бо люди завжди метушаться, завжди за щось хвилюються. Є незгоди ззовні, але пам’ятайте слова Хрестові: «Кожного, хто кличе мене, я не вижену геть». Це означає, що Бог з нами є завжди й ми можемо до нього звертатися», —  ділиться отець Вадим.

Читайте також:

• Очілля, пояси та браслети: вільногірка виготовляє обрядові обереги та прикраси
• Не тільки на Водохреща: занурення у крижану воду стало частиною життя вільногірця

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір