Свято Вербної неділі православні християни відзначають за тиждень до Великодня. Цьогоріч воно припадає на 28 квітня. Головним атрибутом свята є гілочки верби, які освячують у церкві. Відомо, що від 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, через що дати більшості церковних свят змінилися. Проте перехід не вплинув на Великдень та ті свята, що пов’язані з його датою святкування.

Деталі підготували журналісти Вільногірськ IN.UA

Вербна неділя 2024: що цікаво знати

Вербну неділю раніше називали Вербицею. Це було народне язичницьке свято, яке, з приходом християнства на територію сучасної України, злилося із важливою християнською подією — входом Господнім до Єрусалима.

У Вербну неділю віряни йдуть до церкви на богослужіння, освячують гілочки верби, які потім висаджують. Традиційно говорять: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень — Великдень», при цьому ляскаючи гіллям верби по плечу. Вважається, що легке побиття вербою повинно передати всі її властивості людині — дитина швидко виросте, як верба, і буде здоровою, а дорослий стане сильним, продуктивним та бадьорим.

У народі існують різні інтерпретації вислову: «Верба б’є — не заб’є», які переформулювали у наші часи залежно від ситуації в країні. Наприклад, під час коронавірусу можна було почути таке: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Пасха — де твоя маска». Під час війни: «Не я б’ю — Байрактар б’є», маючи на увазі ракетний комплекс. 

У Вербну неділю не можна:

• сваритися;
• шити;
• займатися важкою працею;
• влаштовувати пишні святкування через тривалість Великого посту. 

Після Вербної неділі починається страсний тиждень, розповідає священнослужитель.

Де святкувати Вербну неділю у Вільногірську

У Вільногірську 28 квітня у Храмі Святої Трійці проведуть божественну літургію. Вона почнеться о 9:00 годині. Об 11:00 священник окропить свяченою водою вербу. Долучитися до богослужіння можна за адресою Бульвар Миру 15. 

«Я бажаю всім миру в душі. Нам цього всім не вистачає, бо люди завжди метушаться, завжди за щось хвилюються. Є незгоди ззовні, але пам’ятайте слова Хрестові: «Кожного, хто кличе мене, я не вижену геть». Це означає, що Бог з нами є завжди й ми можемо до нього звертатися», —  ділиться отець Вадим.

Читайте також:

• Очілля, пояси та браслети: вільногірка виготовляє обрядові обереги та прикраси
• Не тільки на Водохреща: занурення у крижану воду стало частиною життя вільногірця

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Україна багата на культурні скарби, і в різних куточках країни можна знайти унікальні місця, де збережено історію та традиції.

Раніше редакція вже розповідала про музеї у Верхньодніпровську та у Вільногірську. У цьому матеріалі ми знайомимо читачів із музеєм у Татарові — невеликому, але дуже змістовному простору, де зібрані речі карпатського побуту та старожитностей. Тут кожен експонат доповнює уявлення про життя місцевих мешканців минулих поколінь.

Життя Карпат у музейних експонатах

Музей у Татарові існує трохи більше чотирьох років і працює на громадських засадах. Його експозиція зібрана завдяки місцевим мешканцям та ентузіастам будинку культури, які щедро передавали старовинні речі — від взуття та одягу до побутових предметів.

Особливу увагу привертають постоли та цябути — дерев’яне взуття, що носили на вовняні шкарпетки. Вони виготовлялися вручну і передавалися в родинах з покоління в покоління. 

“Якщо замочити постоли у воді, вони знову стають м’якими”, — розповідає директорка місцевого Центру культури Марія Завальнюк.

Окремий розділ музею присвячений вишиванкам та народному одягу: чоловічі та жіночі сорочки, запаски, фартухи – усе вишито вручну, деякі сорочки датовані понад сторіччям. Тут можна побачити різноманіття регіональних технік вишивки та стилів, що передавалися з покоління в покоління.

Ікони на шкірі та образи з минулого

Особливу увагу привертають ікони, намальовані на шкірі, подаровані музею місцевими мешканцями. Деяким понад 85 років, і вони збереглися майже у первісному вигляді. Є також вишиті картини хрестиком, післявоєнні фотографії з дівчатами у вінках та бендах, фотокартки наречених і подружок.

Навіть маленькі деталі побуту оживають: дитячі люльки, старовинні графіни, машинки для прядіння вовни, січкарні для сіна, домри, геблики, рубанки та ручні дрелі – усе це допомагає уявити повсякденне життя карпатських родин минулих десятиліть.

Місце, як жива хата

Музей працює не просто як просто зібрання старовинних речей — це кімната-експозиція, тут можна відчути атмосферу бабусиної хати. Лавки по периметру, справжні господарські предмети та дрібниці, які принесли місцеві жителі, що допомагають відвідувачам зануритися у побут минулого.

Пані Марія розповідає, що найбільше дивуються діти — для них майже всі експонати незнайомі, адже багато таких речей уже давно зникли з побуту. Старовинні телефони, магнітофони, пральні машинки чи навіть справжні писанки, яким понад десять років, вони бачать уперше. А дорослі ж відвідувачі часто впізнають у цих предметах те, що колись було в їхніх родинах.

Читайте також:

Редакція Вільногірськ IN.UA запускає опитування аудиторії: ваша думка допоможе нам ставати кращими

Вільногірський ліцей № 4 оголосив про проведення закупівлі кухонного обладнання. Очікувана вартість закупівлі становить 316 407 гривень.

Про це стало відомо з сайту Prozorro.

Що плануюється придбати

Заклад планує придбати електричний пароконвектомат, підставку для нього та витяжку.

Додамо, що пароконвектомат – це сучасна кухонна духовка, яка поєднує функції пара та гарячого повітря.

Тендер оголосили 18 листопада, а подати пропозиції можна до 26 листопада 2025 року.

Поставити товари згідно з тендерною документацією планується до 19 грудня 2025 року.

Читайте також:

Вільногірцям нагадали правила безпечного користування генераторами