«Треба любити дітей і мати впевненість у своїх силах»: у Вільногірську працює єдина патронатна родина

Наталія Філоненко 15:37, 22 Березня 2024
Патронатна родина
Патронатна родина з Вільногірська/ фото архів Вікторії Слісаренко

Сім’я Вікторії Слісаренко перша у Вільногірській громаді стала патронатною родиною. Наразі це єдина сім’я у Вільногірську, яка тимчасово прихистила двох дівчат. Тепер 44 річна вільногірка виховує п’ятьох дітей, троє з них – її власні сини. 

Більше у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Патронатна родина у Вільногірську

Патронатна родина — це вид працевлаштування, коли сім’я бере до себе на тимчасове проживання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування.

У серпні та листопаді 2023 року родина Вікторії Слісаренко взяла до себе двох дівчат, яким на той момент було 3 і 8 років. Вікторія ділиться, менша дівчинка напочатку майже не розмовляла, в садочок дитина не ходить, жінка займається її розвитком вдома.

Восьмирічна дитина навчається у першому класі.

«Вона була замкнута, як їжачок. Вже з часом дівчинка зрозуміла, що в нашій родині безпечно. Навчається старанно, вчителька її хвалить», — розповідає Вікторія Слісаренко.

Відвідують дівчата й додаткові заняття у центрі розвитку «Змістовно». Там вони малюють, спілкуються з однолітками, відвідують гурток робототехніки, уроки української мови, математики та англійської мови. 

«Я полюбляю малювати й бавитися ляльками. В мене їх багато. Але я хочу ще таку гарну, якої ні в кого немає», — розповідає старша дівчинка виховательки.

Про існування патронатних родин Вікторія дізналася лише торік, коли перебувала на обліку у центрі зайнятості.

«Я дізналася про дітей, які потребують захисту. Про роль патронатних родин для маленьких дітей. В цей же день я поспілкувалася зі своєю родиною чи згодні вони, щоб ми в один день стали більшою родиною. Адже всі члени сім’ї повинні бути згодними на такий важливий крок», — каже Вікторія Слісаренко.

Родина Слісаренко має велике господарство: качки, кури, кіт, собака, папуга, черепаха, кролі та город. Дбають про це тепер великою родиною з семи людей. А у великому будинку кожен з дітей має окрему кімнату. 

«В нас в родині троє хлопців, а тепер ще й дві гарних дівчинки. Якщо є на трьох ложка, то знайдеться і на п’ятьох дітей. Патронату не слід боятися. Треба просто любити дітей і мати впевненість у своїх силах», — ділиться патронатна вихователька Вікторія Слісаренко.  

Що таке патронатна родина

Патронатні вихователі забирають дітей на тимчасовий прихисток, коли їх рідні батьки долають складні життєві обставини.

Патронат
Патронат/ фото з відкритих джерел

Патронатний вихователь надає професійну соціальну послугу, яка відповідним чином оплачується. А це заробітна плата у сумі 5 прожиткових мінімумів, що близько 15 тисяч гривень, а також виплата на одну дитину у розмірі 2,5 прожиткових мінімумів, що близько 7 тисяч гривень.

Ці кошти необхідно витрачати на дитину, лікувати її, купувати необхідні речі та забезпечити якісні умови проживання. Ці гроші розраховані й на часткову сплату комунальних послуг. Контролюють витрати кошт на дітей працівники служби у справах дітей, розповідає начальниця служби у справах дітей Вільногірської міської ради Ольга Левченко.

«Є діти, які потрапляють в патронатну сім`ю з найскладніших життєвих обставин. Увага їм потрібна цілодобова. Іноді їх не можна залишити навіть на хвилину», — пояснює Ольга Левченко.

З патронатним вихователем укладають трудовий договір на кожну дитину окремо. Дитину влаштовують в патронат на три місяці, цей термін може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців.

«Соціальні працівники приходили в наш будинок, перевіряли стан житлових умов. У кожного з дітей та чоловіка окремо питали чи вони згодні взяти в родину інших дітей. Якби хтось один з родини відмовився, то ми б не змоги взяти дівчаток до нас в родину», — розповідає патронатна вихователька Вікторія Слісаренко.

Патронатним вихователем може стати жінка або чоловік, вони мають бути повнолітніми та дієздатними. Переваги при виборі патронатної родини надають людям, які мають досвід виховання дітей. 

«Ми дуже вдячні, що люди виявили бажання допомогти дітям. Не дивлячись на те, що в них є власні діти. Ми бачимо, що дітям в цій сім’ї добре. Вони спокійні, врівноважені, вільно спілкуються. Видно, що діти прогресують. Для кожної громади це велика допомога», — коментує начальниця служби у справах дітей Ольга Левченко.

Як стати патронатним вихователем

Щоб подати заяву про намір стати патронатним вихователем, необхідно зібрати певний перелік документів, а це:

  • письмова згода від усіх повнолітніх членів родини, в тому числі й тих, кому 14 років;
  • висновки про стан здоров’я вихователя та членів родини;
  • довідки про притягнення або не притягнення до кримінальної відповідальності;
  • паспортні документи;
  • свідоцтво про шлюб;
  • документи про власність на житло (якщо орендоване житло повинно бути укладений договір з винаймання квартири);
  • довідка про доходи.

Додаткову інформацію можна дізнатися в Службі у справах дітей за адресою вулиця ім. Ю.Устенка, 29.

Читайте також:

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу

Наталія Москаленко 18:12, 22 Листопада 2024
Мирослава Кирилюк
Мирослава Кирилюк / фото з особистого архіву спортсменки

Нещодавно 16-річна Мирослава Кирилюк стала переможницею Чемпіонату Дніпропетровської області з боксу серед молоді та жінок. У ваговій категорії до 63 кг вона отримала звання «Кращий боксер». Як їй вдалося досягти успіху — читайте далі на Вільногірськ IN.UA.

Початок спортивної кар’єри

Журналістка Вільногірськ IN.UA Катерина Тесленко поспілкувалася зі спортсменкою. Дівчина розповіла, що почала займатися боксом у 14 років, і це сталося досить випадково. Вона побачила сині «боксерки» в інтернеті, які їй дуже сподобалися. 

Виявилося, що саме в такому взутті займаються боксом, і це стало першим поштовхом для того, щоб вона вирішила спробувати свої сили в цьому виді спорту. Крім того, її мама, Наталія Кирилюк, яка в молодості також займалася боксом, надихнула доньку та підтримала її рішення.

“В нашій родині цей вид спорту дуже люблять і поважають. І я знаю, що це таке, адже сама займалася аматорським боксом», — поділилася мати спортсменки, Наталія Кирилюк.

Наталія розповідає, що спочатку Мирослава потрапила в дитячу групу, але була старшою за інших учасників, розповідає мама. Її тренер, Сергій Муранов, довго не хотів переводити її до дорослої групи, оскільки брав тільки хлопців. Однак він побачив потенціал юної спортсменки та вирішив перевести її до старших боксерів.

З того часу Мирослава тренується кожного дня, окрім вихідних, і займається двічі на день: рано вранці та після школи. Такий графік дозволяє їй підтримувати форму і готуватися до змагань.

«Найголовніше, що я навчилася у боксі — це терпіння. Тренер спочатку не пускав мене на змагання, хоча я дуже хотіла цього вже на першому тижні тренувань. Але я зрозуміла, що потрібно більше тренуватися, щоб отримати шанс, — розповіла Мирослава.

Окрім боксу, Мирослава також встигає вчитися в школі.

«Взагалі, все можна поєднувати. Найчастіше мене затримує тривога, коли нас виводять зі школи до сховища. Тоді я запізнююся на тренування», — розповіла Мирослава.

Мати Мирослави відзначає, що, характер, вольові якості та спритність ідеально підходять для цього виду спорту.

«Перед кожним боєм я відчуваю сильний мандраж. Проте, як тільки ступаю на ринг, стаю спокійною. Я знаю, що до цього готувалася і маю виконати свою задачу», — зазначила Мирослава.

Найбільша перемога Мирослави

Найбільший момент гордості для Мирослави — це останні змагання, де вона стала чемпіонкою області. Це її найбільша перемога.

«Це була найкраща моя перемога, адже я зробила все дуже швидко, навіть не спітніла. Хоча, звісно, я хвилювалася. Але коли підняли мою руку, я зрозуміла, що це було саме так, як мало бути. Неймовірні відчуття!» — поділилася спортсменка.

Мати підтримує доньку перед кожним боєм, допомагає їй морально і забезпечує правильне харчування для підтримки форми. Однак вона не дивиться трансляції змагань, а чекає, коли донька сама зателефонує і розповість, як все пройшло.

«Я намагаюся відволікатися, поки чекаю на дзвінок від Мирослави, щоб дізнатися, як пройшов бій», — поділилася Наталія Кирилюк.

Мирослава надихається історією іншої боксерки з Дніпропетровщини — Анастасії Таран, котра була визнана найкращою чемпіонкою Європи серед юнаків та дівчат 13-14 років. На чемпіонаті Європи-2022 з боксу серед юніорів, що проходить в італійському Монтезільвано, українка Анастасія Таран здобула золоту медаль. Мирослава мріє одного разу зустрітися з нею на рингу.

«Я слідкую за кожним її боєм, вивчаю техніку. Дуже хочу з нею побоксувати, але через різні вагові категорії це неможливо. Але я сподіваюся, що матиму можливість зустрітися з нею на чемпіонаті України в грудні», — з надією говорить Мирослава.

У майбутньому Мирослава планує взяти перерву в боксі, але обіцяє повернутися і продовжити завойовувати перемоги. Її головна мета — стати олімпійською чемпіонкою та чемпіонкою світу. 

«Якщо я буду працювати та правильно мислити, я знаю, що досягну своїх мрій», — сказала Мирослава.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Буянова Єва 12:30, 16 Листопада 2024
Таміла Антонова/ фото з особистого архіву героя

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для майбутніх поколінь.

Більше на Вільногірськ.IN.UA

Ідея сортувати сміття: мотивація та початок

Таміла почала сортувати сміття близько 8-10 років тому. Спочатку вона збирала макулатуру та пластикові пляшки, а з часом зʼявилася ідея відносити компост на дачу.

“Мене надихнула цитата Святослава Вакарчука: «Дивіться на Україну як не на землю своїх батьків, а як на землю своїх дітей». Ця думка глибоко зачепила мене і стала тією мотивацією, яка допомогла зрозуміти, що я маю залишити своїм дітям чисту землю. Це мене підштовхнуло почати”, — згадує Таміла.

Складнощі на початку

Таміла зазначає, що спочатку було важко організувати процес сортування. Вона ділиться, що важливо було переконати домашніх підтримати таку ініціативу.

“Починалося все складно, бо навіть пояснити родині, чому балкон зайнятий не корисними речами, а сміттям — було непросто. Спочатку чоловік не дуже зрозумів, але з часом вдалося його переконати”, — розповідає Таміла.

Сортування сміття як звичка

Таміла говорить, що сортування сміття стало для неї такою ж звичкою, як і будь-яка інша побутова справа. Вона не витрачає багато часу на цей процес, адже робить це автоматично.

«Наприклад, коли варю борщ: очищую картоплю, моркву, цибулю, буряк, і замість того, щоб викинути ці відходи в загальне сміттєве відро, я складаю їх окремо. Потім відношу компост на дачу», — пояснює жінка.

Сортування у Вільногірську: реалії та можливості

У Вільногірську є пункт прийому вторсировини, який розташований біля автостоянки на вулиці Центральній. Там приймають макулатуру, скляні пляшки, металеві банки, а пластикові пляшки можна викидати в спеціальні сіткові контейнери, які є в кожному дворі. Однак, на думку Таміли, важливим елементом для більш ефективного сортування залишаються тетрапаки — наразі їх не приймають.

“Можливості для сортування сміття є, але на жаль, не всі готові цим скористатися. Мотивація, на мою думку, має бути не тільки у вигляді зручних умов, а й в усвідомленні, яку планету ми залишимо своїм дітям”, — впевнена Таміла.

Рекомендації для тих, хто хоче почати сортувати сміття

Таміла планує й надалі залучати інших людей до сортування, адже це не так складно, як здається на перший погляд. Для початку вона радить кожному почати з сортування хоча б одного виду сміття.

“Мене досі дивує, коли виносять у сміттєву машину картон або пластикові пляшки, це виглядає дуже нелогічно. Це проста справа, яка має стати звичкою”, — ділиться жінка.

Підписуйтесь

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу

Нещодавно 16-річна Мирослава Кирилюк стала переможницею Чемпіонату Дніпропетровської області з боксу серед молоді та жінок. У ваговій категорії до 63 кг вона отримала звання «Кращий […]

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для […]

12:30, 16.11.2024 Буянова Єва

Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність […]

У Вільногірську провели благодійний концерт на підтримку ЗСУ: зібрали понад 8500 гривень

Благодійний захід ініціювала Стася Милославська, дружина військового. Її чоловік виконує бойові завдання на Курському напрямку. Всі зібрані кошти підуть на купівлю автомобіля для наших захисників.  […]

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця

Максим Антонов — талановитий виконавець і композитор з Вільногірська, який активно сприяє розвитку музичної культури нашого міста. Він регулярно виступає на благодійних концертах на підтримку […]