Вихованці гуртків “Центру профільного навчання та дитячої творчості” зробили добру справу, підтримавши місцевий притулок для собак і котів. Завдяки спільним зусиллям їм вдалося зібрати значну кількість кормів: крупи, сухі та вологі корми. Допомога притулку є важливою.

Більше деталей на Вільногірськ IN.UA.

Волонтери притулку розповідають, що місцеві жителі активно приносять речі — непотрібні простирадла, теплі ковдри та їжу. Кожна порція допомоги є важливою, особливо в цей непростий час. Однак найгостріша потреба залишається — у руках, готових до праці.

“Нам дійсно потрібна фізична допомога. Хоча серед нас є небайдужі, їх все ще недостатньо. Приходьте погратися з маленькими цуценятами — їм не вистачає уваги та ласки,” — діляться волонтери.

На жаль, незважаючи на щирі прохання, відгукується лише мала частина громади. Це викликає розчарування і змушує деяких волонтерів втрачати надію на краще. Байдужість, що панує, засмучує та демотивує тих, хто прагне змін.

Також волонтери закликають до стерилізації безпритульних тварин, аби зменшити їхню кількість на вулицях міста і забезпечити безпеку для людей.

Редакція Вільногірськ IN.UA закликає всіх небайдужих підтримати наш місцевий притулок і проявити людяність у ставленні до тварин.

Читайте також:

• Безпритульні тварини Вільногірська: як місцеві піклуються про тварин
• Рятує котів й влаштовує їх в добрі руки: вільногірська зоозахисниця про допомогу тваринам

Рибалкам Дніпропетровщини нагадали, що з 1 листопада на зимувальних ямах почнеться заборона ловлі риби. Триватиме вона до початку весняно – літньої нерестової заборони 2025 року.

Про це повідомляє Дніпропетровський рибоохоронний патруль.

На ресурсі Дніпропетровського рибоохоронного патруля повідомляють, що це їх основною метою є збереження водних біоресурсів та забезпечення оптимальних умов їх зимівлі.

Видано наказ, де затверджено перелік меж зимувальних ям. У ньому зазначено водойми та місця, де вводиться дана заборона. Найближчим до Вільногірська є Макортівське водосховище.

Визначені місця зимівлі водних біоресурсів (зимувальні ями) на акваторії Макортівського водосховища:

• Акваторія на відстані 150 метрів від берега в межах с. Андріївка, площею

– 6 га;

• Акваторія від греблі на відстань 1000 м проти течії по всій ширині

водосховища, площею – 35 га;

• Акваторія за 100 метрів від берега з верхньої границі с. Нова Зоря по

траверзу на протилежний берег шириною 400 м і вниз за течією на 1000 м,

площею – 40 га.

Проте, у рибалок є й інші варіанти – у заборонений період ловля дозволена поза межами зимувальних ям. Можна користуватися гачковими, у тому числі нахлистовими, донними, поплавковими, зимовими вудками, жерлицями (кружками) та спінінгами всіх видів з використанням штучної або природної принади у разі, якщо загальна кількість гачків не перевищує 7 одиниць на одного рибалку.

За недотримання зазначених норм передбачена адміністративна відповідальність – штраф від 34 до 680 грн. Крім штрафу за незаконний вилов нараховуються збитки за кожну виловлену рибину.

Читайте також:

• Отримання житлових субсидій: ВПО, які живуть у Вільногірську, запрошують на вебінар
• Помер Олександр Пойда, депутат Вільногірської міської ради V скликання

Сьогодні, 29 жовтня, Вільногірськ зі сльозами на очах проводжав в останню путь молодшого сержанта Ігоря Кліценка. На церемонії поховання Захисника зібралися його близькі, побратими, колишні колеги, друзі та небайдужі містяни, об’єднані спільним болем втрати.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

З промовою виступив міський голова Володимир Василенко, який наголосив на мужності Героя. Після його слів священник прочитав молитви, а присутні вшанували пам’ять загиблого хвилиною мовчання. В атмосфері глибокої скорботи лунав плач рідних, наповнюючи серця всіх присутніх

Ігор Кліценко народився 22 серпня 1969 року у Вільногірську. Він навчався у середній школі №4 і працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, зокрема на збагачувальній фабриці та у цеху гірничого технологічного транспорту.

Ігор був призваний до армії у березні 2022 року, на початку повномасштабної війни. Як молодший сержант, він служив водієм-механіком у 17-й танковій штурмовій бригаді. Брав участь у боях на Донеччині, зокрема за Бахмут і Часів Яр, а також у визволенні Херсона. Побратими називали його «Дєд» за його мудрість; він був прикладом гідності, мужності, чуйності та фронтової дружби.

19 жовтня 2024 року, під час бойових дій у населеному пункті Ольгівка Курської області рф, Ігор отримав серйозні поранення, які виявилися смертельними. У нього залишилися мати Валентина Семенівна, дружина Олена, сестра Наталія та донька Анна, а також дворічний онук, який так і не дочекався дідуся.

Редакція Вільногірськ IN.UA висловлює глибокі співчуття рідним загиблого.

Читайте також:

• Кривий Ріг вночі опинився під ворожим ударом: є загиблі
• У Вільногірську попрощалися назавжди із полеглим військовослужбовцем