Тетяна Шевченко, дружина загиблого Героя України Максима Шевченка, поділилася спогадами про його життя, службу у Збройних Силах України та значення його внеску в оборону країни.

З Тетяною Шевченко поспілкувалася та журналістка видання Вільногірськ IN.UA

Спогади дружини про Максима Шевченко

Тетяна Шевченко згадує свого чоловіка Максима як людину з великим серцем, яка завжди була готова допомогти іншим і відстоювати справедливість. Вона розповідає, що Максим завжди старався бути на висоті, не дозволяв нікому образити своїх рідних.

“Він був мужньою людиною, яка ніколи не дозволила б нікому образити своїх рідних,” — згадує вона.

Шлях до Збройних Сил України

Максим потрапив до Збройних Сил України після початку АТО, коли не збирався стояти осторонь під час кризи. Він не роздумуючи долучився до оборони країни, розуміючи, що його підтримка і зусилля потрібні. Спочатку Максима разом з іншими відправили на навчання, після чого їх мали направити на блокпости. Та натомість він разом із своїм підрозділом отримав завдання у місті Рубіжне у Луганській області, де вони пробули приблизно місяць. Та попри все, Максим постійно підтримував зв’язок із родиною.

“Люди були ще нічому не навчені, нічого не вміли, нічого не знали. Вони потрапили в Рубіжне і не знали, коли вони звідти виберуться та чи виберуться взагалі. Хлопці казали, що то був один із таких періодів, коли не розумієш, наскільки тебе вистачить“,  — розповідає Тетяна.

Служба Максима в місті Рубіжне Луганської області була важливою частиною його життя. Його підрозділ забезпечував оборону міста, і вони докладали всіх зусиль, щоб захистити його від ворога. Коли місто було захоплене, військових евакуювали на Великдень 2022 року, що було одним із найскладніших періодів для Максима та його товаришів по службі. Після цього його відправляли в інші гарячі точки, перебування в яких було не менш важким для Максима.

“Після того він з товаришами перебували в інших точках всього лиш кілька днів. На мої запитання про те, як його справи, він завжди казав, що все нормально, хоча ми знали, що їм було дуже важко”, — згадує дружина.

Загинув Максим Шевченко 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Майорськ Донецької області.

Турботливий батько та чоловік

Максим був не лише відважним воїном, але й дбайливим батьком, який завжди знаходив час, щоб підтримати своїх дітей. Він охоче допомагав їм, відвозив до лікарні чи в інші місця, навіть якщо це вимагало від нього жертвувати власним часом та зусиллями, згадує його дружина Тетяна.

Важливими спогадами для неї є моменти, коли Максим допомагав своїм батькам. Він завжди старався полегшити їм життя, роблячи все, що було потрібно, від заведення води до встановлення плитки.

“Пам’ятаю розмову з мамою Максима, її теж звати Тетяна. Якось вона сказала, що куди не гляне, усе зробив Максим. Він завжди намагався бути поряд з батьками та допомагав усім, чим міг”, — ділиться вона.

Значення орденів та відзнак

Відповідно до Указу Президента України, Герой України Максим Шевченко – стрілець 9-ї стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Національної Гвардії України був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). А 30 червня 2024 року відзначений пам’ятною відзнакою Кам’янського міського голови «Захисник України» (посмертно).

Для Тетяни цей орден та відзнака її чоловіка мають особливе значення. Вони є символом його мужності та відданості, і важливою частиною пам’яті для їхньої родини.

“Це підтвердження його мужності та відданості. Це те, що залишається для нас і наших дітей на згадку про його вчинки,” — каже вона.

Тетяна також підкреслює важливість збереження пам’яті про загиблих героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Вона вважає, що це важливо не лише для родин загиблих, але й для всього народу.

“Я хочу, щоб люди пам’ятали про наших героїв. Це важливо не лише для нас, рідних, але й для всього народу,” — зазначила вона.

Максим Шевченко залишив глибокий слід у серцях своїх близьких і знайомих, і його пам’ять буде завжди жити серед тих, хто знав і любив його.

Читайте також:

• Прощання з героєм: остання шана Єгору Савчук
• «Без захисників ніколи держави не буде», — вільногірець та військовий Ігор Миронюк про День ЗСУ
• Жінка в ЗСУ: історія вільногірської вчительки, яка пішла захищати Україну

У Вільногірську медичний центр “єЛікар” провів дитячий курс стажування “Я не боюся лікарів”. Діти від 4 років знайомилися з роботою лікарів, медсестер та асистентів і дізнавалися, що лікування — це не страшно.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA яка була присутня на заході.

Курс стажування “єЛікар”

Діти спробували себе в ролі адміністратора клініки — відповідали на телефонні дзвінки та навіть записували пацієнтів на прийом. У маніпуляційному кабінеті маленькі стажери вчилися правильно вдягати маски та рукавички, а також дізнавалися, як відбувається безболісне щеплення.

В кабінеті лікаря малеча вимірювали тиск, пульс і температуру за допомогою сучасних медичних приладів, виписували довідки та слухали серце.

Також діти створили власну версію “клініки мрії”, наприкінці заходу всі учасники отримали подарунки — сертифікати, розмальовки й брелоки.

“Метою заходу було щоб діти не боялися приходити до клініки. Не всі спогади пов’язані з лікарями — позитивні. Нам дуже хотілося розповісти про користь вакцинації, показати наше нове “Сонечко”, яке робить щеплення безболісним. Воно вібрує та охолоджує місце ін’єкції, завдяки чому процедура ін’єкції є безболісною. Ми прагнули показати дітям, що лікування не страшне. Також хотіли продемонструвати, з чого складаються функції лікарів, медичних сестер та адміністраторів. Цей захід був одним із способів допомогти дітям побороти страх — ми дали їм можливість побути лікарями, а лікарі у цей час стали їх пацієнтами. Усе відбувалося у форматі гри”, — розповіла директорка медичного центру Юлія Брило.

Крім того, як пояснила Юлія Брило, за вакцинацію діти отримують подарунок — кота на ім’я “єІмунітет”. Це власна розробка лікарні. Також лікарня має є їжачки “єСила” — їх вручають дітям, коли вони одужують. Це своєрідна для дитини — магніт-нагорода, в батьки отримають документ про одуження дитини.

Дикерторка лікарні додала, попри те, що приватний заклад, більшість послуг надається безкоштовно, адже заклад співпрацює з НСЗУ. Пацієнти, які уклали з “єЛікарнею” декларацію, отримують той самий перелік безоплатних послуг, що й у комунальних закладах. Вартість обслуговування компенсує держава за Програмою медичних гарантій.

“Є і частина платних послуг. Ми також хочемо розвивати інформаційний напрям — розповідати дітям про здоровий спосіб життя та медичні професії. У планах — проводити подібні заходи й для людей дорослого віку”, — каже Юлія Брило.

Враженнями від заходу поділилися й батьки, які прийшли разом з дітьми зазначивши, що захід був не лише цікавим, а й корисним. Діти дізналися багато нового, і головне — тепер не бояться ходити до лікаря.

Також своїми захопленням поділилася маленька Анна, яку на захід привели батьки: “Мені дуже сподобалося! Я побачила, як працюють лікарі, і тепер теж хочу стати лікарем, коли виросту”.

Після участі в “стажуванні” діти отримали “єЗайчиків” — це відзнака за те, що вони здобули знання та пройшли курс дитячого стажування.

У Вільногірську Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства (УАКБ) оголосило тендер на покіс трави на загальну суму 1 мільйон гривень.

Оголошення з’явилося 26 червня на сайті публічних закупівель Prozorro.

Покіс трави у Вільногірську

Підрядник має скосити траву площею понад 361,8 тисячі квадратних метрів. Роботи повинні завершити до 30 вересня 2025 року.

Роботи планують виконали за адресами:

Напередодні редакція Вільногірськ IN.UA надіслала запит до УАКБ, щоб дізнатися площу скошення трави та як її вимірювали.

Втім, у відповіді на запит редакції повідомили наступне:

• роботи з покосу трави розпочалися з 21 травня 2025 року і на момент відповіді ще тривають;
• заміри площі здійснюються з 21 травня по 30 червня 2025 року;
• інформація щодо засобів вимірювання, програмного забезпечення та кількості задіяних працівників – відсутня, оскільки, як зазначили у відповіді, “інформація не була створена в процесі нашої діяльності”.

Однак у тендерній документації від 26 червня вже вказана площа у 361,8 тисячі квадратних метрів, хоча заміри на момент надання відповіді ще не були завершені.

Також у місті помітили, як працівники УАКБ проводили заміри площі трави.

Читайте також:

• У Вільногірську придбали саджанці квітів на понад 50 тисяч гривень
• Як у Вільногірську оновлюють бібліотеки та створюють простір для громади