“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

У Вільногірську, що розкинувся серед степів і кар’єрів, стоїть незвичний для цих місць пам’ятник — великий морський якір. Його встановили на початку 2000-х років неподалік міського Палацу культури, і він став своєрідним символом зв’язку міста з морем — хоча до моря звідси сотні кілометрів.

Історією пам’ятного знака “Якір” з редакцією Вільногірськ IN.UA поділилася місцева вчителька історії Валентина Бондар.

Версії появи пам’ятника

Навколо вільногірського якоря існує кілька версій.

Одна з них пов’язана з подіями 1958 року — саме тоді був збудований водолазний морський бот, який згодом отримав ім’я “Вільногірськ”. Цікаво, що це збігається з роком заснування самого міста (Вільногірськ офіційно заснований у 1956–1958 років, коли почалося будівництво гірничо-металургійного комбіната). Можливо, саме цей збіг дав поштовх до пізнішої “морської” символіки міста.

Інша версія стосується вже початку 2000-х років, коли Вільногірськ офіційно взяв шефство над Військово-Морськими силами України. Ініціатором співпраці був тодішній міський голова Олександр Волощук, а підтримку надало керівництво ГМК — генеральний директор Юрій Баранов.

З 2002 року місто почало надавати допомогу українським морякам — екіпажу фрегата “Гетьман Сагайдачний” та водолазного судна “ВМ-114”.
У 2004 році корабель “Алчевськ” було перейменовано на “Вільногірськ”, і тоді ж у місті встановили пам’ятний знак — “Якір”, як символ морської дружби. На відкритті був присутній заступник начальника штабу Військово-морських сил Збройних сил України  Сергій Гайдук, уродженець Вільногірська.

Технічні та бойові характеристики

Водолазний бот належав до проєкту 522, створеного для виконання підводних робіт на невеликих глибинах. Судно мало стандартну водотоннажність 92 тонни, довжину 28,5 метра, швидкість до 12,2 вузла і екіпаж із 22 моряків.

Воно було оснащене водолазною станцією, декомпресійною камерою, та могло працювати на глибині до 60 метрів.

Корабель неодноразово перебував у зонах бойових дій — поблизу Єгипту та Сирії (Александрія, Тартус) у 1970–1980-х роках, виконуючи аварійно-рятувальні завдання.

Після десятиліть вірної служби судно “Вільногірськ” завершило свій шлях трагічно. 

У листопаді 2007 року воно затонуло внаслідок 8-бального шторму в Керченській протоці. Нині рештки корабля перебувають у Стрілецькій бухті Севастополя.

Хоча судна “Вільногірськ” уже немає, його історія живе у нашому місті. Пам’ятний знак “Якір” став нагадуванням про те, що навіть далеке від моря місто може мати власну морську легенду.

Читайте також:

Вільногірці здобули перемогу на Всеукраїнському фестивалі у Дніпрі

Хореографічні колективи “Фламінго” та “Незламні” з Лихівської громади повернулися з обласного конкурсу “Танцювальний крок” із вагомими перемогами. Про це на своїй сторінці у Facebook поділилась голова Лихівської територіальної громади Лариса Савченко.

Детальніше про тріумфальні виступи і нагороди читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Лихівська громада – серед найкращих на Дніпропетровщині

Обласний конкурс “Танцювальний крок” зібрав на одній сцені представників 25 найсильніших громад Дніпропетровщини. Свої таланти демонстрували десятки колективів, однак саме представники Лихівської громади змогли гучно заявити про себе.

Хореографічні колективи “Фламінго” та “Незламні” не лише достойно представили рідний край, а й повернулися додому з вражаючим результатом – двома золотими нагородами, сріблом та бронзою.

Для невеликої громади це не просто конкурсна перемога, а доказ того, що талант, праця та підтримка здатні привести до великого успіху навіть на найпрестижніших сценах області.

“Ваша енергія захоплює”

Голова Лихівської територіальної громади Лариса Савченко на своїй сторінці у Facebook привітала юних танцюристів із перемогою та подякувала їм за наполегливість і талант.

За її словами, виступи дітей стали справжньою гордістю для всієї громади.

“Ви неймовірні! Ваша енергія, старанність і кожен рух на сцені захоплюють. Ви – наше майбутнє, наше натхнення і доказ того, що українська культура живе та процвітає навіть у найскладніші часи”, – зазначила Лариса Савченко.

Перемога, за якою стоїть праця наставників

Окремі слова вдячності очільниця громади висловила керівницям колективів – Наталії Жданюк та Світлані Соколенко.

Саме вони, за словами Лариси Савченко, щодня вкладають у дітей не лише професійні навички, а й віру у власні сили.

“Ви не просто вчите танцювати – ви виховуєте особистостей, розвиваєте таланти та даруєте дітям віру у власні сили. Ці перемоги – результат вашої майстерності”, – наголосила голова громади на своїй сторінці.

Батьківська підтримка – фундамент великих досягнень

Не залишилися без подяки й батьки юних артистів. Адже саме їхня підтримка, віра та допомога стають важливою частиною успіху дітей.

У громаді підкреслюють: великі перемоги народжуються там, де є спільна праця дітей, наставників і родин.

У громаді обіцяють підтримувати творчі ініціативи

Лихівська громада й надалі планує підтримувати розвиток творчих колективів та молодіжних ініціатив.

“Кожна ваша усмішка та кожна медаль – це спільна перемога нашої громади”, – зазначила у публікації Лариса Савченко.

Окремо у громаді подякували українським військовим за можливість дітям навчатися, розвиватися й прославляти рідний край навіть у непрості часи.

Читайте також:

У ритмі вальсу: чим у Вільногірську відомий колектив спортивно-бального танцю

23–24 квітня 2026 року у Дніпрі відбувся Східноукраїнський міжрегіональний Форум Рад ВПО. Захід об’єднав понад 80 учасників із Дніпропетровської, Полтавської, Сумської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської та Харківської областей. Нашу громаду на форумі представила Альона Щекодіна, заступниця голови Ради з питань ВПО. 

Деталі події — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Презентація успіхів Вільногірська 

Альона Щекодіна виступила спікеркою на першій дискусійній панелі “Як Ради ВПО впливають на рішення влади?”. Вона поділилася напрацюваннями нашої Ради за три роки її діяльності, зокрема розробкою Порядку про фонд житла для тимчасового проживання переселенців та досвідом створення спеціалізованої листівки для ВПО. 

Головні теми та спікери 

Форум відкривали представники Офісу Президента України, Мінсоцполітики та УВКБ ООН. Також в онлайн-форматі долучилася заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук, яка відзначила важливу роль Рад ВПО в житті громад. 

“Через війну втратили домівки, але не втратили віру в Україну. І почали нове життя в громадах. Вплив Рад ВПО зростає. На пʼятому році повномасштабної війни ви стали однією з ключових інституцій захисту прав внутрішньо переміщених осіб”, — зазначила Ірина Верещук. 

Окрім Альони, на першій панелі також виступали й інші представники Рад ВПО з різних громад. Зокрема, Віктор Сіняткін, голова ради з питань ВПО при виконавчому комітеті Приютівської селищної ради Кіровоградської обласної Ради ВПО, Надія Довгаленко, голова Ради ВПО Чутківської селищної ради тощо. 

“Деякі громади ділилися досвідом, що у них є окремі цільові програми, створені виключно для переселенців. І там обумовлена і підтримка грошова, і соціальні послуги”, — каже Альона Щекодіна. 

На другій дискусійній панелі виступали Тетяна Красько, голова Ради ВПО при Миргородській міській раді, Марина Маціяка, секретарка Ради ВПО при виконавчому комітеті Жовтоводської міської ради, фасилітаторка ГО “Десяте квітня” та багато інших спікерів. 

“Також ми працювали в робочих групах, де ми напрацьовували свої бачення по різних напрямках. Наприклад, те, як мають реагувати Ради ВПО під час евакуації, а також обговорювали, чому Радам ВПО важливо брати участь у формуванні бюджету громади ”, — зазначає заступниця голови Вільногірської Ради ВПО. 

Альона Щекодіна зазначає, що це був дуже корисний обмін досвідом з колегами з інших громад. 

Читайте також:

Путівник для переселенців: як Рада ВПО девʼять місяців створювала унікальний буклет для громади