Історико-краєзнавчий музей у ліцеї №5 працює з 1984 року. Ще до повномасштабного вторгнення його відвідали десятки тисяч вільногірців та гостей міста, щоб дізнатися більше про історію Вільногірська.

Журналісти Вільногірськ IN.UA зацікавилися музеєм, знайшовши інформацію про нього на сайті ліцею. Наша редакція звернулася із запитом до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської громади, щоб дізнатися графік його роботи. Саме з цього питання розпочалося наше невелике розслідування про існування та доступність музею для відвідувачів.

Питання без відповіді

Згідно з відповіддю на запит редакції, Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірська повідомив, що усі заклади освіти Вільногірська підпорядковуються саме Департаменту, та серед них історико-краєзнавчий музей не значиться. Водночас ліцей №5, на базі якого функціонує музей, підпорядковується Департаменту.

Департамент виявляє готовність до співпраці з громадськими організаціями, зазначає про свою відкритість, але пояснити, як працює єдиний історико-краєзнавчий музей, відкритий ще у 1984 році в ліцеї № 5, не може.

Журналісти Вільногірськ IN.UA почали власне розслідування, щоб розібратися як працює музей, кому і як можна його відвідати, чи є він юридичною установою тощо. Спілкування з керівництвом Департаменту та ліцею №5 відбувалося виключно через офіційні запити. В усній формі керівництво відмовилось надавати пояснення, що затягувало процес.

Що відомо про Вільногірський музей

На офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 краєзнавчому музею присвячений цілий розділ. Перелічені всі експозиції, які наразі існують в музеї, згадані всі екскурсоводи та всі причетні до його створення — на той час це були діти та їхні батьки. 

З дописів на сайті ліцею можна дізнатись, що музеєм пишаються, тішаться кількістю експонатів, відвідувачів та проведеними екскурсіями.

На офіційному сайті Вільногірської міської ради, в розділі Історична довідка, також є згадка про місцевий історико-краєзнавчий музей, де розповідається про першу директорку — Надію Чирву. В дописі підкреслюють, що вона доклала багато сил та енергії під час його створення.

Редакція громадського медіапорталу Вільногірськ IN.UA, який створений релокованою громадською організацією “Бахмутська Фортеця”, в перші дні свого перебування в місті відвідала історико-краєзнавчий музей. Тоді, організувати екскурсію допомогла вільногірка Тетяна Звягінцева та екссекретар Вільногірської міської ради Олександр Бобошко, а екскурсію про його створення, відомих вільногірців та розвиток провела керівниця Альона Шульгань. 

Ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну, у музеї побували понад 30 тисяч осіб, і це не лише вільногірці, а й гості з різних міст країни, а також громадяни Канади, Швейцарії, Бельгії та США. 

В результаті візиту редакція створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Статус Вільногірського музею при ліцеї №5

Журналісти Вільногірськ IN.UA звернулися з запитом напряму до Вільногірського ліцею №5, оскільки Департамент соціально-гуманітарної політики повідомив, що музей не входить до складу структурних підрозділів.

У Положенні про музей зазначено, що його засновником є ліцей №5. Це означає, що саме ліцей створив музей і відповідає за його діяльність.

Згідно з Господарським кодексом України, якщо у закладу (в цьому випадку – ліцею) є офіційний документ (Положення), де визначені принципи роботи музею, то це підтверджує, що музей є структурним підрозділом ліцею. 

Тобто музей не є окремою юридичною особою, а входить до складу ліцею та підпорядковується його керівництву.

Як можна зберегти пам’ять та історію Вільногірської громади

Тобто місце є, експозиція є, відвідувачі є, а Департамент, який відповідає за всі заклади освіти й отримує кошти на їх утримання, не визнає що має у структурі музей. Ліцей №5 – засновник музею, повідомляє, що не має такого структурного підрозділу, який при цьому має керівника і Положення.

Наказом від 30 грудня 2022 року керівником музею є Альона Шульгань. В її обов’язки входить зокрема організація роботи музею, збереження його фонду та ведення документації.

Одним з принципових питань, яке стосується форми власності, є питання балансоутримувача експонатів. Якщо музей не є окремою юридичною установою, а засновники музею не визнають його у своїй структурі, то відповідно керівництво ліцею не несе відповідальності за майно. У відповіді нижче вказано, що відповідальність за збереження фондів несе керівниця музею. Станом на 11 березня редакція Вільногірськ IN.UA має підтвердження про:

• форму власності музею, яка є не прозорою;
• за експозиції музею, єдиним джерелом памʼяті громади, відповідальна одна особа, призначена внутрішнім наказом;
• музей недоступний для мешканців та гостей громади.     

Міська рада досі не зареєструвала музей, як відповідну установу. На лютневій сесії депутати затвердили базову мережу закладів освіти, яка не включає історико-краєзнавчий музей у ліцеї №5, як окрему установу. Це означає, що на офіційному рівні музей не має статусу закладу культури, що обмежує його можливості щодо фінансування та розвитку. 

Що думають про музей депутати?

Редакція Вільногірськ IN.UA на пленарному засіданні звернулася за коментарем до голови депутатської комісії з питань освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, молоді, соціального захисту населення та зв’язків з громадськістю і ЗМІ Ірини Тхоренко, щоб дізнатися її думку щодо статусу музею та можливості його відокремлення в окрему юридичну установу. За словами голови комісії, питання роботи музею регулюється чинним законодавством, і жодних ініціатив щодо його статусу не передбачається. Вона не уточнила яким самим законодавством. 

“Ми працюємо відповідно до вимог чинного законодавства”, — зазначила вона у відповідь на запитання, чи доцільно зробити музей окремою юридичною установою.

Ірина Бойко начальниця відділу освіти та депутатка на питання журналістів чи потрібно музей переносити в окреме приміщення, з метою відвідування його усіма бажаючими, відмовилась коментувати особисто.

“Я дала вам офіційну відповідь листом”, – пояснила Ірина Бойко. 

Що вільногірці знають про музей

Також редакція Вільногірськ IN.UA провела опитування серед мешканців Вільногірська, чи знають вони про роботу єдиного краєзнавчого музею в місті. Серед опитаних мало хто відразу згадував, що є такий музей, хтось казав, що не знає де він розташований і як працює.

Наразі вільногірці не можуть відвідати музей, бо в умовах воєнного стану в закладі освіти запроваджена жорстка пропускна система, таку відповідь редакція Вільногірськ IN.UA отримали від ліцею №5. Тому не можливо реалізувати пропозицію, як зазначена на сайті ліцею: 

“Музей — це гордість нашого ліцею! Завітайте туди обов’язково!”

Перенесення історико-краєзнавчого музею в окрему будівлю чи забезпечення окремого входу, дозволить вільне відвідування установи вільногірцями та гостями громади. Заснування окремої юридичної установи або відокремленого підрозділу, може надати можливості для розвитку, збереження пам’яті, фінансування з різних джерел, у тому числі участі в грантових програмах. Наявність окремої структури може передбачати додаткове фінансування з бюджету, та громада має визначитись чи хоче вона зберігати пам’ять і вкладати в це ресурси.

Читайте також:

• У Вільногірську вшанують пам’ять загиблого захисника України
• У Вільногірську вшанували 211-ту річницю від Дня народження Тараса Шевченка

У Кам’янському 36-річний чоловік напав на перехожого, завдавши йому ножового поранення в живіт. Потерпілого госпіталізували з важкими ушкодженнями, а зловмисники затримали.

Про це повідомляє Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Деталі конфлікту

За інформацією правоохоронців Кам’янського, на вулиці між підозрюваним та перехожим виникла суперечка. Під час конфлікту 35-річний потерпілий отримав ножове поранення у живіт. Нападник втік з місця злочину. Постраждалого було госпіталізовано з тяжкими тілесними ушкодженнями.

Поліцейські встановили та затримали зловмисника. Ним виявився 36-річний раніше судимий містянин.

За погодженням із Кам’янською окружною прокуратурою йому повідомили про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України та обрали запобіжний захід — тримання під вартою.

Читайте також:

• Суд визнав незаконним покарання директора СК “Авангард”
• У Кам’янському районі нетверезий водій скоїв наїзд на трьох дітей

Анна Нечет із Вільногірська займається вокалом уже три роки. Вона мріє про професійну сцену та брати участь у конкурсах, для цього вона продовжує вдосконалювати свої навички. Нещодавно дівчинка виборола перше місце на XІ Міжнародному фестивалі-конкурсі талантів та творчості “Музика кохання та перемоги”, який відбувся 23 лютого 2025 року в Дніпрі.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з юною співачкою та її мамою Юлією Нечет.

Перші кроки у музиці

Мама Анни, Юлія Нечет, згадує, що донька почала тягнутися до співу ще змалечку. Вона захоплювалася музикою, брала до рук мікрофон і граючись співала різні пісні, не соромлячись нікого навколо.

“Я бачила, що в неї є бажання цим займатися, тож ми вирішили спробувати”, — розповідає мама.

Розвивати вокальний талант Анна почала з семи років завдяки своїй першій вчительці, Дарині Трубаєвій. Саме вона порадила батькам серйозніше поставитися до співочих здібностей дівчинки та записати її на заняття.

“Вона сказала: ‘Юлю, треба! У неї є здібності, вона повинна співати’”, — згадує Юлія слова першої вчительки.

Спочатку мама вважала, що це буде лише звичайне дитяче захоплення. Однак зараз 10-річна Анна вже не уявляє свого життя без співу.

“Я просто хотіла, щоб у дитини було якесь хобі. Але потім побачила, що це більше, ніж просто гурток”, — додає вона.

Окрім вокалу, Анна має багато інших занять, які також потребують часу та зусиль. Вона вчиться в школі, виконує домашні завдання, а ще знаходить час для танців та інших захоплень. Поєднувати все це буває непросто, але дівчинка намагається розподіляти свій час так, щоб встигати все.

“Зранку перед школою я йду на репетиції по вокалу, а одразу після йду на заняття у школу. Ввечері після маю трохи вільного часу, тоді я й відпочиваю. І під кінець дня йду на заняття з танців”, — ділиться Анна.

Відпочиває Анна по різному, дивлячись різні відео або розмальовуючи різні картини. За її словами вона завжди знаходить, чим себе зайняти.

Також попри вже навантажений графік Анна мріє почати займатися гімнастикою. Мама її також підтримує у такому бажанні.

Подолання страху сцени

Хоча Анна любила співати, їй було складно виступати перед публікою. Перші виступи давалися нелегко — дівчинка боялася виходити на сцену та брати мікрофон у руки.

Згодом упевненість все ж прийшла через досвід. Переглядаючи старі відео, Анна сама побачила, як змінювалася з роками.

“Нещодавно її подруга надіслала відео, де Анна у п’ять років співає в садочку. Я сказала: ‘Подивись, яка ти була! Уже тоді виходила з мікрофоном’”, — розповідає Юлія.

Перемога на фестивалі у Дніпрі

Цього року Анна взяла участь у XІ Міжнародному фестивалі-конкурсі талантів та творчості “Музика кохання та перемоги” в Дніпрі. Захід зібрав понад 240 учасників, серед яких було 100 сольних вокалістів.

Для конкурсу дівчинка обрала пісню “Пташка” з репертуару Злати Огнєвич. Виконання було емоційним та сценічно виразним, що справило враження на журі.

“Я думала, що можу зайняти максимум третє місце, бо трохи помилилася. Але коли оголосили, що я зайняла перше місце, мене охопила купа емоцій. Здебільшого радість та захват, я довго не могла повірити в те що сталося”, — ділиться Анна.

Окрім перемоги, Анна отримала подарунковий сертифікат на 1000 гривень для вивчення розмовної англійської мови.

Що співає Анна та чому

Дівчинка любить різні жанри музики, але найбільше їй подобаються ліричні пісні та композиції про війну. Через них вона може передати свої почуття та переживання.

“Я люблю співати сумні пісні, бо через них можна висловити те, що на душі”, — пояснює Анна.

Мама підтримує вибір доньки та вважає, що головне — це знайти свій шлях у музиці.

“Якщо дитина відчуває музику, то їй важливо співати те, що їй близьке”, — додає Юлія.

Підтримка та роль викладачів

Юлія Нечет намагається всіляко підтримувати доньку, мотивуючи її не боятися випробувань та нових конкурсів.

“Я завжди кажу їй: ‘Я в тебе вірю’. Хочу, щоб вона розуміла: вона не просто співає, а розвивається”, — зазначає мама.

Важливу роль у творчому зростанні Анни зараз відіграє її викладачка — Олена Кравченко, яка працює з нею у “Школі мистецтв імені Петра Шияна”.

“Викладач — це 99 відсотків успіху в навчанні. Мама — це підтримка, фінансова допомога, але викладач — це святе”, — вважає Юлія.

Плани на майбутнє

Анна хоче розширювати свій досвід, брати участь у нових фестивалях і більше виступати на різних сценах.

“Я хочу їздити усюди, де можна, виступати та отримувати досвід. Я хочу бути зіркою!”, — каже Анна.

Юлія Нечет каже, що кожен конкурс дає доньці можливість зрозуміти, що вона вже має доволі високий рівень серед своїх однолітків.

Анна впевнена, що головне у вокалі — це бажання співати та не боятися помилок. Вона радить тим, хто лише починає, не здаватися та не боятися виступів.

“Головне — вірити в себе та не боятися. Спочатку страшно, але з кожним виступом стає легше”, — говорить Анна.

Читайте також:

• Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?
• “Досконалість приходить з практикою”: вільногірська майстриня, яка створює ляльки