Комунальне підприємство “Жилкомсервіс” закупило для Вільногірська саджанці квітів на суму 52 тисячі гривень. Про це стало відомо з даних порталу публічних фінансів Spending.gov.ua. Яких саме квітів і яку кількість ані підприємство , ані Управління архітектури та капітального будівництва (УАКБ) не пояснює.

Зокрема, по вулиці Центральній зʼявилися нові квіти — петунії, яких не було в минулому році. Щоб зʼясувати,  яких ще саджанців придбало комунальне підприємство редакція зробила запит і до КП “Жилкомсервіс” і до УАКБ.

Додамо, що петунії — це однорічні квіти, які потребують постійного догляду: регулярного поливу, підживлення та прибирання після закінчення сезону. Поливають ці квіти ручним способом  – повз вулицю їде машина і комунальники з відер поливають квіти. 

Реакція мешканців на висаджені петунії не змусила себе чекати. У соціальних мережах жителі активно діляться своїми думками про нові квіти. 

“Те, що висадили — це класно, але ж за цими квітами треба доглядати весь сезон… Поливати (а обіцяють +35), підрихлити після поливу, восени все це вивезти з квітників. Підтримувати газон красивим”, — пишуть в коментарях жителі Вільногірська.

Деякі містяни також зазначають, що доцільніше було б висадити багаторічні квіти, які потребують менше догляду та витрат.

“Петунії бачив, але це ж однорічні. Потрібно більше догляду, ніж сама посадка. Чому не висадити багаторічні?”, — зазначає один із користувачів.

Крім того, у звіті не вказано кількість придбаних саджанців, а також витрати на транспортування та висадку квітів, і скільки коштує один саджанець. 

Редакція Вільногірськ IN.UA 6 червня направила офіційне звернення УАКБ, яке, у свою чергу, скерувало його до КП “Жилкомсервіс” з вимогою надати відповідь протягом п’яти робочих днів.

Станом на 25 червня КП “Жилкомсервіс” відповів, що не є розпорядником інформації, тому які квіти були придбані за гроші громади не пояснює.

Скільки коштують петунії та які могли бути альтернативи 

Журналісти Вільногірськ IN.UA вирішили з’ясувати, скільки насправді коштують петунії на ринку. На сайті Agro-market саджанці петуній продають у середньому по 62 гривні за кущ.

Таким чином, якщо поділити суму закупівлі (52 тисячі гривень) на середню вартість саджанця, виходить приблизно 860 кущів петунії. Втім, за спостереженнями жителів міста, фактично висаджено візуально значно менше кущів — у рази, якщо не в сотні разів.

До того ж за ці гроші можна було б розглянути більш практичні та довговічні варіанти озеленення. 

Наприклад:

Саджанці багаторічних троянд коштують близько 70 гривень за кущ — майже стільки ж, як і петунії, але служать не один сезон.

Або можна було б придбати близько 290 кущів гортензії, де середня ціна становить 180 гривень за один саджанець. Це великі декоративні кущі, які цвітуть щороку.

Редакція продовжує чекати відповіді від КП “Жилкомсервіс” щодо точних обсягів закупівлі, переліку робіт та витрат.

Читайте також:

• Які платні послуги надає у Вільногірську ЦМЛ
• Внутрішні переселенці можуть отримати бонуси від “Укрзалізниці”

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву