Скоро завершення: як Вільногірськ змінює майбутнє тварин

Другий день стерилізують домашніх та безпритульних тварин у Вільногірську. Вартість послуги, яку сплачують власники, залежить від ваги тварини та покриває витрати на матеріали. Для безпритульних тварин безплатно.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

Проблема 

Сьогодні в місті немає жодної можливості для стерилізації пухнастиків, тому місцевим жителям доводиться постійно шукати лікарів в інших містах. Коли вони дізналися, що у Вільногірськ приїдуть фахівці, одразу почали записуватись на процедуру.

Пан Віктор прийшов із Бронєю — безпритульним котиком, за яким дбають мешканці кількох під’їздів у Вільногірську.

“Ми опікуємося та годуємо їх, але в нас так багато котиків. Біля шостого під’їзду, а це вже з першого. Ми скинулися разом з мешканцями будинку і привели їх на стерилізацію”, – розповів місцевий житель Віктор.

Світлана приїхала до лікарів з Вишневого, адже її любов до тварин безмежна. У жінки вдома живуть 20 котів та 5 собак, усіх вона стерилізувала. Проте їй не байдужі й безпритульні тварини.

“Сьогодні ми привезли двох кішечок безпритульних. Завтра плануємо ще дві безпритульних собачки привести. Приїхала за свої кошти, а що робити”, – розповіла Світлана. 

Світлана і тому рада, адже ціни на стерилізацію у ветеринарних клініках не по кишені. За її словами, за стерилізацію кошеняти доведеться заплатити від 650 гривень, а за собаку — майже 2000 гривень. 

Що не входить у бюджетну стерилізацію:

За стерилізацію домашніх тварин громадська організація UA Sterilization стягує окрему плату:

• Кішка — 100 грн.
• Кіт — 400 грн.
• Собака — від 200 грн, залежно від ваги.
• Пес — від 500 грн, залежно від ваги.

Як проходить стерилізація

“Можна підійти і записатися за адресою: вулиця Юрія Устенка 31(дуже поганий телефонний зв’язок). На жаль, багато людей віднеслись безвідповідально. Зайняли місце і не з’явилися. Тому є шанс у вас”, – зоозахисниця Вільногірська Вікторія Кукса.

На вході зустрінуть волонтерки, які погодилися робити уколи, інформувати господарів та вести облік. 

“Вчора всіх стерилізували, хто записувався. Люди підходять і підходять. Завтра, на третій день, стерилізуватимуть песиків. Записалися 25 людей. У багатьох по декілька тваринок. Та ще не кінець запису”, – кажуть місцеві волонтерки.

Тварин оперують два лікарі — Ілля Володимирович та Вадим Анатолійович, кожен з яких має 15-річний досвід роботи ветеринаром.

“Ми подорожуємо Україною, і за рік здійснили понад 6 тисяч стерилізацій. Вчора вдалося стерилізувати 46 кішок та 3 собак. Щодня намагаємося охопити близько 60 тварин. Я все життя з тваринами, дуже люблю свою професію” — повідомив лікар з Києва Вадим Анатолійович.

Бюджетна стерилізація завершується вже завтра. Якщо ви ще не встигли відвідати лікарів, не втрачайте можливість завітати зі своїми пухнастиками.

Читайте також:

• Стерилізація вуличних собак у Вільногірську: як у місті дбають про тварин
• Врятували та вилікували дитинча козулі з переламаною лапою на Дніпропетровщині

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір