Скоро завершення: як Вільногірськ змінює майбутнє тварин

Другий день стерилізують домашніх та безпритульних тварин у Вільногірську. Вартість послуги, яку сплачують власники, залежить від ваги тварини та покриває витрати на матеріали. Для безпритульних тварин безплатно.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

Проблема 

Сьогодні в місті немає жодної можливості для стерилізації пухнастиків, тому місцевим жителям доводиться постійно шукати лікарів в інших містах. Коли вони дізналися, що у Вільногірськ приїдуть фахівці, одразу почали записуватись на процедуру.

Пан Віктор прийшов із Бронєю — безпритульним котиком, за яким дбають мешканці кількох під’їздів у Вільногірську.

“Ми опікуємося та годуємо їх, але в нас так багато котиків. Біля шостого під’їзду, а це вже з першого. Ми скинулися разом з мешканцями будинку і привели їх на стерилізацію”, – розповів місцевий житель Віктор.

Світлана приїхала до лікарів з Вишневого, адже її любов до тварин безмежна. У жінки вдома живуть 20 котів та 5 собак, усіх вона стерилізувала. Проте їй не байдужі й безпритульні тварини.

“Сьогодні ми привезли двох кішечок безпритульних. Завтра плануємо ще дві безпритульних собачки привести. Приїхала за свої кошти, а що робити”, – розповіла Світлана. 

Світлана і тому рада, адже ціни на стерилізацію у ветеринарних клініках не по кишені. За її словами, за стерилізацію кошеняти доведеться заплатити від 650 гривень, а за собаку — майже 2000 гривень. 

Що не входить у бюджетну стерилізацію:

За стерилізацію домашніх тварин громадська організація UA Sterilization стягує окрему плату:

• Кішка — 100 грн.
• Кіт — 400 грн.
• Собака — від 200 грн, залежно від ваги.
• Пес — від 500 грн, залежно від ваги.

Як проходить стерилізація

“Можна підійти і записатися за адресою: вулиця Юрія Устенка 31(дуже поганий телефонний зв’язок). На жаль, багато людей віднеслись безвідповідально. Зайняли місце і не з’явилися. Тому є шанс у вас”, – зоозахисниця Вільногірська Вікторія Кукса.

На вході зустрінуть волонтерки, які погодилися робити уколи, інформувати господарів та вести облік. 

“Вчора всіх стерилізували, хто записувався. Люди підходять і підходять. Завтра, на третій день, стерилізуватимуть песиків. Записалися 25 людей. У багатьох по декілька тваринок. Та ще не кінець запису”, – кажуть місцеві волонтерки.

Тварин оперують два лікарі — Ілля Володимирович та Вадим Анатолійович, кожен з яких має 15-річний досвід роботи ветеринаром.

“Ми подорожуємо Україною, і за рік здійснили понад 6 тисяч стерилізацій. Вчора вдалося стерилізувати 46 кішок та 3 собак. Щодня намагаємося охопити близько 60 тварин. Я все життя з тваринами, дуже люблю свою професію” — повідомив лікар з Києва Вадим Анатолійович.

Бюджетна стерилізація завершується вже завтра. Якщо ви ще не встигли відвідати лікарів, не втрачайте можливість завітати зі своїми пухнастиками.

Читайте також:

• Стерилізація вуличних собак у Вільногірську: як у місті дбають про тварин
• Врятували та вилікували дитинча козулі з переламаною лапою на Дніпропетровщині

Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, а й сувора та справедлива суддя, яка продовжує справу своєї матері, відомої тренерки з Вільногірська.

Деталі читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Від танців до штанги

Шлях у великий спорт для Альбіни розпочався неочікувано. Протягом семи років, з трьох до десяти, вона займалася танцями. Проте фізичні зміни внесли свої корективи: дівчинка почала швидко рости, і їй стало важко знайти пару для виступів. Згодом інтерес до танців зник, і вона залишила цей вид мистецтва. 

За порадою мами-тренерки, Альбіна вирішила спробувати себе в тренажерній залі, щоб не “сидіти просто так”.

“Спочатку це так, була більш дисципліна, себе десь заставляла, але потім якось поїхала на перші змагання, на другі, і так з часом саме почало подобатись, дуже полюбила цю справу”, — зазначає дівчина. 

Дисципліна має одну особливість — вона часто призводить до результату. А результат — до відчуття сенсу.

Перші змагання стали тим самим переломним досвідом.

“Коли я поїхала на перші змагання, отримала першу медаль, зрозуміла, що можна ставити цілі й досягати їх”, — зазначає спортсменка. 

А вже у 2023 році вона чітко усвідомила:

Шлях до суддівства

Сьогодні Альбіна — не лише спортсменка, а й суддя.

Її шлях у суддівство не був запланованим до деталей, але точно не був випадковим.

“Я цікавилася правилами, читала, мені це було цікаво… За тиждень до змагань вирішили спробувати скласти іспит”, — згадує дівчина. 

І вона склала найкраще серед усіх.

“Я склала найкраще і стала суддею другої категорії”. 

Далі — більше: чемпіонати України, досвід, новий рівень.

“Зараз я суддя першої категорії…Нещодавно повернулася з Чемпіонату України в Чернівцях,  і це мій сьомий Чемпіонат України, який я обслуговувала”, — каже Альбіна. 

Її принципи як судді чіткі:

“Я ніколи не буду зараховувати, якщо бачу помилку… ставлення до всіх однакове”, — каже вона. 

Це вже не просто про спорт. Це про характер.

Династія без тиску

У цій історії неможливо оминути її маму. Тренерку та людину, яка не просто привела у спорт, а сформувала ставлення до нього.

“Мама дуже вплинула. Завдяки її розповідям я ще більше прониклася цим видом спорту”, — зазначає спортсменка. 

Вона передала не лише знання, а й контекст, історію, глибину.

“Вона розповідала про розвиток спорту, про рекордсменів, про свій шлях… це дуже надихнуло”, — додає Альбіна. 

І водночас це відбувалося без тиску:

“Я не займаюся, тому що так треба. Я це люблю і хочу продовжувати її справу”

Це важливий момент. Бо династія — це не про обов’язок. Це про вибір, який стає природним.

Стереотипи, які більше не працюють

Як і будь-яка дівчина у силовому спорті, Альбіна стикалася з упередженнями.

“Кажуть, що це не жіночно, що це не для дівчат… але це неважливо”, — впевнена спортсменка. 

Її відповідь стереотипам проста:

“Треба робити своє, якщо це подобається”.  

І саме ця простота — найсильніша позиція.

Здобутки у спорті

Сьогодні спортивне резюме Альбіни виглядає вражає. Вона — двократна чемпіонка України серед вихованців ДЮСШ та багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області. Окрім цього, вона:

• срібна призерка Чемпіонату України серед вихованців ДЮСШ;
• має перший дорослий розряд, який вона вперше зафіксувала у 2023 році в Коломиї; 
• посіла друге місце в абсолютній першості на Чемпіонаті України серед дівчат; 
• має кубки абсолютної першості турнірів у Києві (2024) та Дніпропетровській області (2021, 2025). 
  

Три слова про себе

Коли її просять описати себе, вона не шукає складних формулювань:

“Наполеглива. Серйозна. І, сподіваюсь, сильна”.  

Сила тут — не лише у вазі штанги. Вона у виборі залишитися. У здатності не здаватися. У чесності перед собою.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську

Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Коли святкувати Вербну неділю у 2026 році

Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати. 

У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.

Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.

Традиції святкування Вербної неділі 

Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.

На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.

За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.

Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових  заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.

Читайте також:

Як пофарбувати яйця на Великдень кавою: інструкція