Андрій Пилипко: голос Вільногірського рок-н-ролу

Його перша гітара належала другові батька — забута на десятиліття в шафі. Без нотних шкіл, без академічної бази. Усе — на слух, на відчуттях, на впертості. Андрій Пилипко — один із тих, хто не чекав великої сцени. Він просто взяв гітару. І вже зараз збирає зали як у Вільногірську, так і по всій країні.

• «У мене немає музичної освіти, хоча хист помітили ще з дитинства, але тоді мені це було нецікаво», — ділиться спогадами Андрій.

Коли Андрій говорить про гітару, про перші акорди, про музику — він завжди посміхається. Це помітно одразу. Посмішка не гучна, не сценічна. Вона спокійна, внутрішня. Наче людина згадує щось дуже своє. І в цей момент стає зрозуміло: це не хобі. Це не «період». Це його стихія. Іноді саме так і народжується справжня історія.

«Більше немає кому це робити»

У маленькому місті дуже легко сказати: «Тут це нікому не потрібно». Набагато складніше — зробити так, щоб це стало потрібним. Коли наша журналістка спілкувалася з Андрієм, він кілька разів повторив думку, яка, по суті, і є серцем цієї статті:

• «У місті ніхто цим не займається. Тому це повинен зробити я», — говорить Андрій Пилипко.

Сьогодні він грає у семи гуртах. Частина — у Вільногірську, частина — з музикантами з Дніпра та Івано-Франківська. Склади змінювалися роками — через один колектив могли пройти десятки людей. Але він залишився.

Із «старої школи» поруч із ним досі басист Дмитро Короїд — разом ще з 2002 року, з гурту Hard Life, який згодом трансформувався у Dizattack.

• «Був період, коли Дмитро відійшов від музичних справ на чотири роки, але знову повернувся до рок-н-ролу. І ми досі граємо в одному гурті». – згадує музикант.

У цих словах — не просто ностальгія. Це про те, що рок — не період життя. Це стан.

Пісні, які приходять уночі

Андрій не просто грає — він сам пише тексти й музику. Іноді це відбувається майже містично.

• «Якось я прокинувся вночі, написав за п’ять хвилин текст до пісні й ліг далі спати. А потім кілька днів навіть не пам’ятав, що це зробив. І це стало хітом», — пригадує Андрій Пилипко.

Він говорить це з легкою усмішкою. Але в таких історіях — магія творчості.

• «Іноді текст народжується за одну ніч. Іноді доводиться довго підбирати слова, шукати точне формулювання, шліфувати рядки, щоб вони “лягли” на музику. Буває складно. Буває, що текст не йде. Але якщо пісня має з’явитися — вона з’являється», — упевнений Андрій.

Це не про ремесло. Це про внутрішню потребу.

Про енергію і «мертві зали»

Він виступав перед двома тисячами людей — наприклад, на фестивалях «Metal Heads Mission», «Kozak Fest», «Рок на селі» та «Сила нації».

І тут головне — не сцена і не техніка. Хоча технічно, каже він, вони грають добре. Головне — енергія.

• «За дві пісні можна було запалити натовп. А іноді — “мертві зали”, коли це не твоя аудиторія, коли немає віддачі. Це одразу відчувається. Емоційний контакт дуже важливий: це заряджає, дає життєву силу. Потім спокійніше ставишся до того, що відбувається навколо».

Рок для нього — це спосіб не втратити себе.

У кожному колективі, в якому грає Андрій, функції розподілені: хтось займається логістикою, хтось домовляється з клубами. У гурті «Іржаве яблуко» Андрій відповідає за створення музики, аранжування. А тексти пишуться всім гуртом.

• «Один не впораєшся. Класно, що є рок-спільнота, де є ті, хто також ініціює рух».

І тут знову повертаємося до головної думки: культура в маленькому місті тримається на людях, які не чекають.

Він збирає гурти. Організовує концерти. Бере участь у благодійних виступах. Знімається в кліпах. Працює над новим матеріалом.

Головне в його діяльності — благодійні виступи.

Він не робить із цього гучних заяв. Просто якщо є можливість через музику допомогти — це треба робити. Можна довго сперечатися, чи потрібна важка музика маленькому місту.

Але поки є хоча б одна людина, яка бере гітару, збирає музикантів, пише тексти вночі, репетирує без гарантій і виходить на сцену — культура жива.

Читайте також:

Вільногірський гурт “Іржаве яблуко”: панк-рок та концерти для військових

У Вільногірську правоохоронці розслідують умисне вбивство 33-річної жінки. За попередніми даними поліції, між цивільним подружжям виник конфлікт, під час якого чоловік завдав співмешканці ножового поранення. Від отриманих травм жінка померла.

Детальніше про обставини трагедії читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Поліція підтвердила факт умисного вбивства

Редакція Вільногірськ IN.UA звернулася за офіційним коментарем до пресслужби Кам’янського районного управління поліції.

У поліції підтвердили, що за фактом загибелі жінки відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України – умисне вбивство.

За попередньою інформацією слідства, трагедія сталася під час конфлікту між співмешканцями.

“Попередньо встановлено, що між співмешканцями виник конфлікт, під час якого 34-річний чоловік завдав своїй 33-річній співмешканці ножового поранення. Від отриманих тілесних ушкоджень жінка померла”, – повідомила представниця пресслужби поліції.

Підозрюваного затримали

У поліції також повідомили, що чоловіка затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Наразі тривають слідчі дії. Правоохоронці встановлюють усі обставини та причини трагедії.

Під час розмови представниця поліції також підтвердила інформацію, що у 33-річної жінки залишилися двоє неповнолітніх дітей.

Інших деталей щодо кримінального провадження правоохоронці поки не розголошують. У поліції зазначили, що більш розширену офіційну інформацію оприлюднять пізніше.

Представниця редакції Вільногірськ IN.UA побувала у Лихівській громаді, де нещодавно відкрили сучасний гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб. Візит, який спочатку планувався як знайомство з новим житлом для переселенців, перетворився на повноцінну екскурсію громадою. Від дитячого садка та школи до ветеранського простору, пожежної частини, майбутнього музею й місцевої водойми – за один день журналістка побачила, як громада змінюється.

Детальніше про поїздку до Лихівської громади читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

День, який почався із хвилини мовчання

Домовитися про зустріч із селищною головою Лихівської громади Ларисою Савченко вдалося не одразу. Через постійні наради, поїздки та робочі питання узгодження тривало майже місяць.

Зустріла вона журналістку редакції у своєму кабінеті, де робочий день вже був у розпалі: телефонні дзвінки, доручення працівникам, підготовка до чергових справ.

Втім, перш ніж перейти до роботи, у виконавчому комітеті дотримуються традиції, яка з’явилася після початку повномасштабного вторгнення. Щоранку о 9:00 весь колектив збирається разом, щоб вшанувати хвилиною мовчання українських захисників.

Лише після цього розпочинається звичний робочий день.

Цього ранку у Лариси Савченко була онлайн-нарада з представниками Кам’янського району, тому першу частину екскурсії журналістці провели працівники селищної ради.

Ветеранський простір, де кожна річ має свою історію

Першою локацією став ветеранський простір, який облаштували на першому поверсі будівлі селищної ради.

Приміщення відремонтували коштом місцевого бюджету, а його експозицію наповнюють самі військові та родини загиблих захисників.

Тут можна побачити прапори бойових підрозділів із підписами військових, уламки ворожих безпілотників, елементи боєприпасів, картини, світлини та інші пам’ятні речі.

Коли після наради до екскурсії приєдналася Лариса Савченко, вона розповідала про цей простір не як про музей, а як про місце пам’яті та вдячності тим, кого підтримує громада.

Поруч розташований Центр надання адміністративних послуг. Уже після хвилини мовчання його двері відкриваються для відвідувачів, які звикли до такого розпорядку роботи.

Меморіал, із якого починаються всі офіційні зустрічі

Перш ніж вирушити оглядати громаду, пані Лариса запропонувала зробити ще одну зупинку.

Дорогою через центральну площу вона принесла свіжі квіти та повела журналістку до меморіалу загиблим Героям.

За її словами, саме з цього місця розпочинається кожна зустріч із гостями громади.

Меморіал створили у 2023 році. Ідея його облаштування належала самій очільниці громади, а депутати підтримали проєкт.

Разом вони поклали квіти та вшанували пам’ять полеглих захисників.

Садок і школа, які постійно оновлюються

Наступними зупинками стали освітні заклади громади.

У Лихівському дитячому садку кілька років тому використовували лише частину великої двоповерхової будівлі.

Згодом другу половину приміщення відремонтували та повернули в користування дітям.

Сьогодні там працює сучасна актова зала з інтерактивною підлогою, а на першому поверсі триває оновлення приміщень. Власними силами облаштували і найпростіше укриття, де діти можуть перебувати під час повітряної тривоги.

Не менш сучасною виявилася й місцева школа.

Навчальні кабінети обладнані мультимедійною технікою, швидкісним інтернетом, сучасними меблями. Кабінет хімії оснащений усім необхідним для проведення практичних занять, а в закладі створені умови для інклюзивної освіти – встановлено тактильні елементи навігації.

Журналістці також показали велике укриття, оновлену їдальню із сучасним обладнанням, спортивний зал та приміщення старої школи, яке нині використовують для занять танцювальних колективів.

За словами керівництва закладу, більшість оновлень вдалося реалізувати за кошти бюджету та завдяки залученню додаткового фінансування.

Автобуси, які возять дітей і жителів громади

У громаді сьогодні працює шість шкільних автобусів, а незабаром очікують сьомий.

Один із них передали міжнародні партнери із Франції.

Окрім цього, у Лихівській громаді курсує соціальний автобус, який безкоштовно перевозить мешканців, зокрема і до Вільногірська.

Новий гуртожиток для переселенців – одна з головних змін громади

Саме заради цього об’єкта редакція й приїхала до Лихівки.

У колишній лікарні завершують облаштування сучасного місця тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб.

На першому поверсі й надалі працюватимуть сімейні лікарі, а другий і третій поверхи переобладнали під житло.

Світлі кімнати, нові меблі, сучасні санвузли, ліфт, який відповідає вимогам безбар’єрності, – усе це має забезпечити комфорт людям, які були змушені залишити власні домівки.

Поруч розташований Центр надання соціальних послуг, де також триває масштабне оновлення. Там ремонтують харчоблок, санітарні кімнати та планують продовжити ремонт житлових приміщень.

Пожежна частина, комунальне підприємство та музей, який тільки народжується

Під час поїздки журналістка також побувала у місцевій пожежній частині.

Тут розповіли про роботу рятувальників, показали відремонтовані власними силами приміщення та техніку, частину якої громада отримала від міжнародних партнерів.

Наступною зупинкою стало комунальне підприємство, яке виконує широкий спектр робіт – від благоустрою території до обрізання дерев, ремонту доріг і водовідведення.

Завершилася екскурсія біля майбутнього музею.

Колись занедбаний будинок на центральній вулиці фермери викупили та передали громаді. Тепер його поступово перетворюють на музей місцевої історії.

Жителі вже приносять старовинні речі, предмети побуту, вишивку, світлини та інші експонати, які стануть основою майбутньої експозиції.

Від ставка до щоденних турбот громади

Останньою локацією став один зі старостинських округів Байдаківка та місцевий ставок, який громада розвиває спільно з громадською організацією.

До повномасштабної війни саме тут проходив фестиваль “Луківка-Fest”, рибальські змагання та інші масові заходи. Нині це місце тихого відпочинку для місцевих жителів.

Протягом усього дня журналістка бачила не лише об’єкти, а й повсякденну роботу громади.

Телефон Лариси Савченко майже не замовкав: наради змінювалися робочими дзвінками, зверненнями мешканців, питаннями від керівників установ і поточними організаційними справами.

Під час переїздів вулицями люди віталися із селищною головою, а в установах працівники розповідали про реалізовані проєкти та подальші плани розвитку.

За один день стало зрозуміло: поїздка до нового гуртожитку для переселенців виявилася значно ширшою за звичайне знайомство з одним об’єктом. Вона стала можливістю побачити Лихівську громаду комплексно – із її повсякденною роботою, реалізованими ініціативами, планами та людьми, які продовжують розвивати громаду навіть у непростих умовах воєнного часу.

Читайте також:

Представниці Лихівської громади увійшли до складу Молодіжної ради при Дніпропетровській ОДА