З 1 лютого 2025 року у Вільногірську тривають арт-терапевтичні заняття з малювання кавою. Це не лише творчий процес, а й можливість емоційного розвантаження та самопізнання. Журналістка Вільногірськ IN.UA також завітала на одне з цих занять та дізналася, як вони проходять.

Малювання кавою

Центр Життєстійкості, який працює з вересня 2024 року, організовує ці заходи за підтримки Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. Відгуки учасників свідчать: навіть ті, хто сумнівався у своїх здібностях, відкривають у собі творчий потенціал, знімають стрес і отримують задоволення від процесу.

 “Часто люди, які кажуть, що в них були комплекси, що вони не вміють малювати, все одно починають малювати”, — зазначає Ірина Сміяненко, одна з організаторок арт-терапії.

За її словами, заняття проходять у дружній атмосфері, а охочих стає все більше. Інформацію про нові зустрічі можна знайти на сторінці “Життєстійкість Вільногірськ” у Facebook або у відділенні соціально-психологічної підтримки.

Як проходять заняття

Ця арт-терапія, як і безліч інших подібних заходів, спрямована на подолання стресу. Її проводили Людмила Краснощок та Ірина Сміяненко. Перед тим як розпочати малювання кавою, вони розповіли учасникам про природу стресу, його вплив на життя людини та методи боротьби з ним. А поки всі малювали, ділилися цікавою історією про походження кавових зерен і те, як цей напій став відомим у всьому світі.

Заняття починаються зі знайомства за допомогою метафоричних асоціативних карт (МАК). Це метод, який допомагає краще зрозуміти свій внутрішній стан та налаштуватися на творчий процес. Кожна картка містить зображення, яке людина сприймає по-своєму. Те, що ми бачимо в ньому сьогодні, може відрізнятися від того, що бачили вчора або побачимо завтра.

Після цього учасники переходять до малювання кавою – унікальної техніки, що не вимагає професійних навичок. Атмосфера дружня та розслаблена, а процес приносить задоволення кожному.

Відгуки учасників

Вероніка Мельник прийшла на заняття разом із донькою Вікою. Жінка розповідає, що про арт-терапію дізналася від своєї мами, яка працює в Центрі життєстійкості. Вона запропонувала доньці відпочити, а сама залишилася доглянути онука.

“Нам дуже сподобалося, дуже класна терапія. Я відпочила душею”, — ділиться враженнями Вероніка.

Євгенія Погоріла випадково почула про заняття під час попереднього тренінгу й одразу захотіла спробувати.

“Я думаю, що в сучасних умовах, коли ми живемо у стані війни, такі заняття дуже позитивно впливають. Трішки відпочиваєш і головою, і спілкуєшся з людьми. Дуже сподобалося”, — розповідає вона.

Євгенія настільки захопилася, що вже записалася на наступне заняття.

Де і коли відбудуться наступні зустрічі

Арт-терапія проходить щотижня з понеділка по четвер. Початок завжди о 17:15 у Центрі життєстійкості за адресою: вулиця Юрія Устенка, 29.

Попередній запис обов’язковий, адже кількість місць обмежена. Зареєструватися можна за телефонами:

+380679145182

+380967835847

+380686402331

Заняття безкоштовні та відкриті для всіх охочих. Це чудова нагода спробувати щось нове, провести час у приємному колі однодумців і знайти внутрішню рівновагу через творчість. Центр життєстійкості запрошує всіх охочих на заняття.

Читайте також:

• Центр надання соціальних послуг у Вільногірську: допомога тим, хто цього потребує
• Центр Життєстійкості у Вільногірську: психологічна підтримка для всіх, хто потребує допомоги

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ІХХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас