Берегиня української пам’яті в Естонії: історія Тетяни Івушкіної з Вільногірська та її приватного музею

Історія Тетяни Івушкіної — це розповідь про те, як одна людина може стати цілою культурною інституцією за кордоном. Уродженка Кам’янського, яка виросла у Вільногірську, вона вже 42 роки мешкає в Естонії. Колишня позаштатна кореспондентка газети “Робітнича слава” та працівниця Вільногірського комбінату, пані Тетяна зуміла пройти шлях від збереження одного родинного “Кобзаря” до заснування офіційного Українського музею в місті Кохтла-Ярве.

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Початок колекції та заснування музею

Пані Тетяна переїхала до Естонії ще за радянських часів через міжреспубліканський обмін квартирами, але не втратила звʼязок з Україною. З кожної поїздки на Батьківщину вона везла речі, подаровані мамою та бабусею: сорочки, рушники, підзори — декоративні елементи з тканини. 

Лише у 2013 році, реєструючи українське земляцтво в Естонії, пані Тетяна усвідомила, що ці речі — це історія не лише її сім’ї, а й усієї України. Вона внесла пункт про створення музею в статут організації, і вже у 2014 році відкрився перший музейний куточок. 

Історія становлення музею була непростою. Після 2014 року ставлення проросійськи налаштованого населення Кохтла-Ярве до українців різко погіршилося. Пані Тетяна зіткнулася з відкритим цькуванням, погрозами та навіть заявами в поліцію.  

Та агресивний тиск проросійського отченняя не завадив становленню українського осередка. Підтримка з боку української спільноти лише зміцнювалася. Знайомі з інтернету та колишні однокласники з Вільногірська почали надсилати та передавати старовинні речі. Коли місця в орендованому кабінеті стало замало, а місто відмовилося надавати приміщення, Тетяна Івушкіна прийняла рішення: вона придбала власну квартиру площею 98 квадратних метрів для потреб музею.  

11 липня 2017 року вона офіційно зареєструвала музей як окреме неприбуткове підприємство. Сьогодні експозиція займає чотири зали, включаючи великий коридор. 

Скарби української спадщини 

У музеї Тетяни Івушкіної кожен експонат особливий та має свою унікальну історію. Колекція містить зразки дореволюційної порцеляни, виготовленої на заводах Кузнєцова.

В експозиції представлені рушники, сорочки та хустки з різних регіонів. Окреме місце посідають знамениті Кролевецькі рушники із Сумщини. Тетяна розповідає відвідувачам, що такі рушники замовляла навіть британська королева, а Тарас Шевченко обирав їх для свого майбутнього весілля. 

Музей зберігає рідкісні воскові весільні віночки, які сьогодні є великою етнографічною цінністю. Через речі своїх пращурів пані Тетяна розповідає про трагічні сторінки історії — Голодомор та війни. 

“Я знаю чимало про моїх прадіда, прабабусю… Від кожного з їхніх дітей у мене є якісь речі. І я тоді розказую, тому що це і Голодомор, і війна. Це історія нашої країни”, — ділиться Тетяна Івушкіна. 

Виставки не є статичними, вони активно подорожують. Неодноразово Тетяна Івушкіна робила виставку в Таллінні, зокрема минулого року була виставка в парламенті Естонії, де був присутній голова українського парламенту Руслан Стефанчук. 

Особливо запамʼяталася виставка в музеї селища Іізаку. 

“Там більше трьох тисяч відвідувачів було. І багато хто думав, що це з України музей приїхав. Дивувалися, коли їм говорили, що це приватний музей і це все з одного музею”, — згадує Тетяна. 

Крім того, в музеї проводяться різні заходи: зустрічі з громадою, майстер-класи, тематичні вечори тощо. Тетяна співає в гурті “Перелаз”, і часто ці зустрічі проходять під супровід українських народних пісень та живої скрипки. 

Робота музею під час війни 

У перші місяці повномасштабного вторгнення звичні виставкові зали було важко впізнати. Замість екскурсій тут розбирали речі першої допомоги. 

“Коли до Естонії почали прибувати біженці, у нас в музеї працювала лише одна кімната, бо тут все було забито гуманітаркою. Тут декілька сімей по декілька днів жили у мене, поки їм житло шукалося”, — каже власниця музею. 

Попри те, що основний простір займала допомога, саме в цей період музей почав поповнюватися особливими експонатами. Вдячні українці передавали музею свої сімейні реліквії — картини та рушники. Пані Тетяна зізнається, що дуже цінує такі “родинні дрібнички”, адже розуміє їхню справжню вартість для людей, що втратили дім. 

Фінансування на межі альтруїзму 

Утримання музею — це важка фінансова ноша. Базове фінансування, яке один раз на цілий рік виділяє Міністерство культури Естонії,  не покриває навіть мінімальної зарплати за один місяць. 

“Доходу особливого немає. Все, що заробляється на квитках чи виставках, іде назад у розвиток музею”, — пояснює власниця музею. 

Попри труднощі та зменшення кількості відвідувачів після пандемії, Тетяна Івушкіна продовжує свою місію. Вона сама монтує виставки, проводить екскурсії та мріє про те, щоб українська культура в Естонії була представлена професійно та автентично.

Багаторічна праця пані Тетяни не залишилася непоміченою. У 2024 році у Румунії вона отримала нагороду від Світового Конгресу Українців, зокрема медаль св. Володимира Великого. 

Читайте також:

“Щоб не зійти з розуму від пережитого горя, почала займатися рукоділлям”, – історія Ніни Лазаренко з Дружківки

Протягом місяця бюджетні кошти витратили на пальне, обслуговування транспорту, ремонтні роботи та експлуатацію газових мереж. Також закупили товари й послуги для забезпечення поточної діяльності закладів та установ.

Більше читайте на Вільногірськ IN.UA.

Найбільшою за вартістю стала закупівля дизельного палива.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Вишнівської селищної ради

За місяць закупили товарів і послуг на 238 030,45 гривень. Бюджетні кошти витратили на пальне, технічне обслуговування транспорту, послуги газового господарства та інші поточні потреби.

Найбільші закупівлі:

• Дизельне паливо (Євро 5), талон — 114 504,00 гривень. 
• Послуги з поточного ремонту шкільного автобуса Еталон А08116Ш-0000040, державний номер AE 7576 ТМ — 20 957,00 гривень. 
• Послуги з технічного обслуговування газопроводів та споруд на них, які знаходяться за адресою вул. Степова, 57 — 16 450,67 гривень. 

За звітний період замовник провів одну закупівлю через відкриті торги або запит пропозицій. Ще 23 договори уклали без використання електронної системи закупівель.

Загальна сума закупівель за період становила 238 030,45 гривень.

Постачальники, які повторювалися

ТОВ “Газорозподільні мережі України” отримало 49 103,45 грн за сімома договорами. Підприємство надавало послуги з технічного обслуговування газових мереж для Відділу освіти, культури, молоді та спорту Вишнівської селищної ради.

ФОП Бистра Тетяна Петрівна отримала 9 873,00 гривень за шістьма договорами. Постачала товари та послуги для забезпечення поточної діяльності замовника.

ПП “Автодім-Олександрія” отримало 24 457,00 гривень за двома договорами. Підприємство надавало послуги з ремонту та обслуговування транспорту для Відділу освіти, культури, молоді та спорту Вишнівської селищної ради.

Читайте також:

Що купували установи Божедарівської громади у травні: аналіз закупівель

У Лихівській громаді триває ремонт дороги обласного значення “Чистопіль – Байдаківка – Лихівка”. 

Про це йдеться на Facebook Новини Лихівської громади. 

Раніше ми повідомляли, що у Лихівській громаді стартували ремонтні роботи на стратегічно важливій дорозі  “Чистопіль – Байдаківка – Лихівка”. Ця подія стала довгоочікуваною для місцевих мешканців, адже ділянка потребувала оновлення понад 30 років. 

Наразі роботи тривають і мешканці вже бачать реальні зміни, на які чекали десятиліттями. Поступово важлива транспортна артерія стає безпечнішою та зручнішою для пересування.

Мешканці вкотре наголошують на важливості оновлення цієї ділянки, адже це: 

• доступ до державних, медичних та соціальних установ; 
• безперешкодний проїзд для екстрених служб, від швидкості яких залежать життя людей; 
• безпечне перевезення школярів до навчальних закладів;
• комфортне сполучення між селами та покращення загального рівня життя.

Місцеві жителі дякують за те, що ремонт не припиняється, а триває впевненими темпами.

Читайте також:

У Лихівській громаді розпочали ремонт стратегічно важливої дороги