Безпритульні тварини Вільногірська: як місцеві піклуються про тварин

4 квітня за підтримкою зоозахисників та небайдужих, у всьому світі відзначають День безпритульних тварин. Зооволонтерка Вільногірська Вікторія Кукса закликає піклуватися про чотирилапих щодня: допомагати з їжею та водою.

Про роботу притулку міста та підтримку, яку потребують тварини, Вільногірськ IN.UA розповіла зоозахисниця та волонтерка міста Вікторія Кукса.

Притулок для собак у Вільногірську

Вікторія Кукса працює у притулку для собак на благодійній основі, за покликом душі, вже понад п’яти років.

Вільногірський притулок не є офіційним. Його створила ініціативна група зоозахисників у 2012 році. Його обладнали вольєрами, булер`янами та додатковими інструментами для годування та прибирання. Через сім років існування притулку зоозахисники почали звільнятися. Притулок опинився в занедбаному стані. Відновлювати, який вже почали лише  у 2019 році.

Олександр Словачевський, Тетяна Кузема та Вікторія роблять в притулку майже все  своїми руками. Залучають й рідних до роботи, а також допомагають небайдужі містяни. 

«Дуже допомагають вільногірці. Також коли ми звернулися до міського голови він нам теж не відмовляв у розв’язання нагальних питань. Але все одно постійної матеріальної підтримки немає. На закупівлю їжі, ліків постійно треба кошти. Так і живемо, викручуємося. Олександр Словачевський, який зараз в лавах ЗСУ продовжує допомагати дистанційно»,  — ділиться зоозахисниця Вікторія Кукса.

У притулку працюють постійно п’ять зоозахисників. Готують їжу, прибирають, взимку обігрівають булер`янами притулок, надають медичну допомогу.

«Дуже багато важко хронічно хворих тварин, які потребують спеціальне харчування. Їх лікування має бути постійним. Іноді терміновим», – ділиться волонтерка.

Безпритульні тварини потребують стерилізації

Зоозахисники кажуть, що собаки потребують стерилізації частіше, ніж раз на рік. Безпритульних тварин в місті понад 600.

«Запланована стерилізація відбудеться в серпні цьогоріч. Треба раніше. Цуценята вже народилися від  мам, яких простерилізували. Одна собака народжує до 8 цуценят. Якщо зараз не зробити вже цим цуценятам стерилізацію –  біда буде зростати в геометричній прогресії», – радить Вікторія.

Жителі Вільногірська мають  тварин вдома. Є ті, хто доглядає на вулицях за безпритульними.

«Прохання до місцевих жителів: не викидайте своїх домашніх улюбленців на вулицю. Стерилізуйте та доглядайте за своїми тваринами. Коли бачите безпритульних – налийте їм хоча б води. Не давайте кістки собакам.  Закликаю власників прибирати фекалії після своїх собак. Закликаю до вашої совісті»,  – радить Вікторія.

Є у Вільногірську й притулок для котів по вулиці Варена. У ньому близько 100 тварин. Які теж потребують лікування та допомоги від мешканців.

«До нашого котячого притулку потрапляють коти, які потребують лікування. Наш притулок має потребу в фізичній допомозі. Вже відгукнулися викладачі та студенти Вільногірського фахового коледжу. Тому вже скоро, після організаційних питань, група допомоги долучиться до роботи в притулку»,  –  говорить зоозахисниця котячого притулку Ольга Роговенко.

Читайте також:

• Благодійники допомагають Вільногірському притулку для собак
• Переселенець з Донеччини допомагає безпритульним тваринам у Вільногірську

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

У Вільногірській міській раді 6 квітня відбувся особистий прийом міського голови. Серед семи звернень – знову болюча тема водопостачання у селі Доброгірське. Попри обіцянки та плани, місцеві жителі кажуть: без води село втрачає не лише комфорт, а й шанс на життя.

Як минув прийом міського голови та що розповів мешканець Доброгірського – у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Про що говорили на прийомі

Як повідомили у Вільногірській міській раді, цього разу на прийом до міського голови звернулися семеро жителів громади. Переважно люди підіймали питання житлово-комунального господарства.

Окремо обговорювали й проблему, яка вже не вперше звучить на подібних зустрічах – відсутність водопостачання у селі Доброгірське. Зокрема, йшлося про можливе будівництво бювету.

На зустрічі були присутні профільні фахівці та представники комунальних підприємств. У міськраді запевняють: жодне звернення не залишиться без уваги, а всі питання – на контролі міського голови.

“До липня чекати”: що почули мешканці

Серед тих, хто прийшов на прийом, – мешканець Доброгірського Анатолій Коровіко. Його турбує ключове для села питання – відсутність води.

Нагадаємо, раніше редакція Вільногірськ IN.UA вже висвітлювала ситуацію з водопостачанням у селі.

За словами чоловіка, конкретних швидких рішень він не почув.

“Поки перетурбація з ЖКГ буде. А потім знайдуть підрядника, тендер – і тоді вже щось робитимуть. Називають приблизно липень”, – розповів Анатолій.

Фактично це означає, що ще кілька місяців жителі мають обходитися без стабільного водопостачання.

Один із варіантів, який обговорювався раніше, – підвезення води. Проте, за словами мешканця, наразі це навіть не розглядається як системне рішення.

До того ж попередній досвід підвозу води виявився незручним: не було чіткого графіка, про приїзд водовозів повідомляли за день, а інколи й менше. Люди просто не встигали підлаштуватися.

“Це має бути цивілізовано – з графіком, щоб люди знали заздалегідь. А не так: сьогодні сказали – завтра вода”, – пояснює Анатолій.

Село, яке “вимирає”: ВПО готові жити – але без води не згодні

Ситуація з водою має значно ширші наслідки, ніж здається на перший погляд. За словами місцевих, Доброгірське поступово втрачає жителів.

Частину літніх людей забрали родичі до міста. Багато будинків залишаються порожніми.

“Село просто вимирає. У мене іншого слова немає”, – говорить Анатолій.

Особливо гостро проблема проявляється на тлі ситуації з внутрішньо переміщеними особами. У громаді є попит на житло – люди шукають можливість оселитися у відносно спокійних населених пунктах поруч із містом.

Доброгірське могло б стати таким місцем.

За словами мешканця, переселенці приїжджають, оглядають будинки, готові вкладати гроші у ремонт і залишатися жити.

Але все змінюється після одного запитання.

“В колодязь заглянули – і все, до побачення”, – каже Анатолій.

Відсутність води фактично перекреслює можливість заселення. Люди відмовляються навіть від вигідних варіантів житла.

Бювет як мінімальне рішення

На думку місцевих, навіть часткове вирішення проблеми могло б змінити ситуацію. Наприклад – облаштування бювету.

“Хоча б бювет. Щоб людина могла в зручний час прийти, набрати води”, – пояснює мешканець.

Такий варіант дозволив би зробити доступ до води стабільнішим і зручнішим, ніж епізодичний підвіз.

Питання, яке потребує не лише контролю, а й рішення

У міській раді запевняють: усі звернення – під контролем. Проте ситуація у Доброгірську демонструє, що контроль не завжди означає швидке вирішення.

Проблема води тут – це не лише питання комфорту. Це питання виживання села, його майбутнього та можливості приймати нових мешканців у час, коли громада особливо цього потребує.

Без води Доброгірське ризикує залишитися не лише без переселенців – а й без власних жителів.

Читайте також:

Марʼянівка з дозволом на будівництво бювету, Доброгіське отримає 1,4 мільйонів гривень на будівництво бювету

Марина з Вільногірська перетворила захоплення рукоділлям на справу, яка наповнює її життя сенсом і натхненням. Вона створює авторські сумки зі шнура, вкладаючи в кожну не лише час і зусилля, а й емоції. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA. 

Марина дуже полюбляє займатись рукоділлям, тому не дивно, що коли вона побачила в інтернеті зображення сумки з покроковою інструкцією її вироблення, жінці захотілося спробувати себе і в цьому. 

“Все, що я бачу, я хочу повторити. Спробувати зробити самостійно”, — каже Марина. 

Та згодом обставини склалися так, що це стало одним з основних видів діяльності героїні матеріалу. 

Основний матеріал, з якого Марина виготовляє сумки — хлопковий шнур або поліестер з серцевиною. 

“Вони жорсткі, тому тримають форму. На машинці я спочатку шию собі якісь частини з цього, деталі. А потім вручну це все зшиваю. Це, звісно, така важка робота, але мені цікаво”, — ділиться жінка процесом створення сумки. 

За словами Марини, вироби зі шнуру найбільш практичні у використанні. 

“Я їх спробувала на собі. Зі шкіряними, наприклад, цілий день у поїздці, то болять потім плечі. А ось зі шнуру — легкі, ти можеш цілий день ходити, у тебе не будуть боліти плечі. Вона тримає форму, легка, комфортна. Її не хочеться випускати з рук”, — каже майстриня.

На виготовлення одного виробу зазвичай жінка витрачає від двох днів до тижня, в залежності від моделі. Варто зазначити, що окрім свого хобі, жінка має роботу, собаку, дитину та хатні справи. Але для справи, що поруч із серцем, час знаходиться завжди. 

Наразі всі роботи — авторські. В інтернеті Марина ознайомлюється лише з техніками виконання. 

“У мене немає такого, щоб саме копії були десь з інтернету”, — зізнається жінка. 

Таку відданість справі та авторський підхід Марина перейняла від найближчої людини. Мати героїні матеріалу — Любов Коровіко, художниця з Вільногірська, всебічно підтримує доньку в її творчих починаннях. 

“Завдяки її підтримці, у мене зʼявляється ще більше натхнення, — з теплотою розповідає Марина. — Я ось зараз працюю над сумочкою, і коли я почала її робити, я чомусь “побачила” маму з цією сумочкою”. 

Поки що шиття залишається у Марини лише як хобі, але згодом жінка планує розвиватися та створити бізнес на основі улюбленої справи. 

“Я хочу створити свій бренд сумок”, — каже майстриня. 

На запитання про улюблений виріб, Марина відповідає так: 

Окрім сумок, Марина виробляє ляльки, подушки, гномів та багато іншого.

“Залежно від натхнення, виробляє різне”, — каже Марина. 

Майстриня зізнається, були моменти, коли “руки опускалися”. 

“Ось я роблю-роблю, працюю, а кому це потрібно? У нас воно особливо не продається, не цінується ручна праця, — каже Марина. — Я так розумію, що це можливо не актуально. А потім знову на думку спадає якась ідея, та я думаю, що буду робити це для себе, тому що коли я цим займаюсь, я відпочиваю душею. І я така роблюся, як янгол з крилами”. 

Читайте також:

Любов Коровіко: мистецтво, що приносить гармонію