Безпритульні тварини Вільногірська: як місцеві піклуються про тварин

4 квітня за підтримкою зоозахисників та небайдужих, у всьому світі відзначають День безпритульних тварин. Зооволонтерка Вільногірська Вікторія Кукса закликає піклуватися про чотирилапих щодня: допомагати з їжею та водою.

Про роботу притулку міста та підтримку, яку потребують тварини, Вільногірськ IN.UA розповіла зоозахисниця та волонтерка міста Вікторія Кукса.

Притулок для собак у Вільногірську

Вікторія Кукса працює у притулку для собак на благодійній основі, за покликом душі, вже понад п’яти років.

Вільногірський притулок не є офіційним. Його створила ініціативна група зоозахисників у 2012 році. Його обладнали вольєрами, булер`янами та додатковими інструментами для годування та прибирання. Через сім років існування притулку зоозахисники почали звільнятися. Притулок опинився в занедбаному стані. Відновлювати, який вже почали лише  у 2019 році.

Олександр Словачевський, Тетяна Кузема та Вікторія роблять в притулку майже все  своїми руками. Залучають й рідних до роботи, а також допомагають небайдужі містяни. 

«Дуже допомагають вільногірці. Також коли ми звернулися до міського голови він нам теж не відмовляв у розв’язання нагальних питань. Але все одно постійної матеріальної підтримки немає. На закупівлю їжі, ліків постійно треба кошти. Так і живемо, викручуємося. Олександр Словачевський, який зараз в лавах ЗСУ продовжує допомагати дистанційно»,  — ділиться зоозахисниця Вікторія Кукса.

У притулку працюють постійно п’ять зоозахисників. Готують їжу, прибирають, взимку обігрівають булер`янами притулок, надають медичну допомогу.

«Дуже багато важко хронічно хворих тварин, які потребують спеціальне харчування. Їх лікування має бути постійним. Іноді терміновим», – ділиться волонтерка.

Безпритульні тварини потребують стерилізації

Зоозахисники кажуть, що собаки потребують стерилізації частіше, ніж раз на рік. Безпритульних тварин в місті понад 600.

«Запланована стерилізація відбудеться в серпні цьогоріч. Треба раніше. Цуценята вже народилися від  мам, яких простерилізували. Одна собака народжує до 8 цуценят. Якщо зараз не зробити вже цим цуценятам стерилізацію –  біда буде зростати в геометричній прогресії», – радить Вікторія.

Жителі Вільногірська мають  тварин вдома. Є ті, хто доглядає на вулицях за безпритульними.

«Прохання до місцевих жителів: не викидайте своїх домашніх улюбленців на вулицю. Стерилізуйте та доглядайте за своїми тваринами. Коли бачите безпритульних – налийте їм хоча б води. Не давайте кістки собакам.  Закликаю власників прибирати фекалії після своїх собак. Закликаю до вашої совісті»,  – радить Вікторія.

Є у Вільногірську й притулок для котів по вулиці Варена. У ньому близько 100 тварин. Які теж потребують лікування та допомоги від мешканців.

«До нашого котячого притулку потрапляють коти, які потребують лікування. Наш притулок має потребу в фізичній допомозі. Вже відгукнулися викладачі та студенти Вільногірського фахового коледжу. Тому вже скоро, після організаційних питань, група допомоги долучиться до роботи в притулку»,  –  говорить зоозахисниця котячого притулку Ольга Роговенко.

Читайте також:

• Благодійники допомагають Вільногірському притулку для собак
• Переселенець з Донеччини допомагає безпритульним тваринам у Вільногірську

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн