З самого дитинства Олександр Федин обожнював кататися на велосипеді. Вже у 14 років пройшли його перші змагання. Велосипедист – активний учасник перегонів у різних категоріях та містах нашої країни.  Більше, аніж п’ять разів на рік він брав участь у змаганнях.

Більше про своє захоплення журналістам Вільногірськ IN.UA розповів велосипедист Олександр Федин.

Спорт, який переріс в хобі

З самого дитинства вільногірський велосипедист Олександр Федин полюбляв спорт та швидку їзду. На його думку, саме катання на велосипеді  розширює географію кожного, розвиває фізично й надає силу духовну.

Олександр почав розвиватися у спорті ще з чотирнадцяти років. Згадує, вперше його запросили взяти участь у «Брежнєвські кручі» та «Кругові перегони на вибування -2013 року»  у тодішньому Дніпродзержинську. Також брав участь у 2014 році у місцевих змаганнях «Вільногірський ліс», де Олександр взяв на себе місію розчищення траси. Тоді зібралися   близько 18 знайомих спортсменів без жодної підтримки благодійників. 

«Змагання організовувалися на якихось дитячих амбіціях власноруч та за допомоги рідних та друзів. Термін підготовки складав приблизно 3 місяці. Підготовка траси для змагань та інші дрібні організаційні питання», – каже Олександр.

Змагання та здобутки 

Успіхи спортсмена в різних містах країни веде відлік з 2014 року. 

• Змагання 2014 року з велоспорту «Біла гора», що у Кривому Розі Олександр Федин у другому етапі посідає 54 місце в категорії початківці. 
• Вже в наступному році він виборює друге місце в крос кантрі «Вільногірський ліс – 2015». 
• Третє місце Олександр отримує за участь в II етапі Dnepr Winter Cross CUP 2016 року.
• «Мар`янівська Гора осінь -2017» Новомосковська дає Олександру почесне II місце. 

Велосипедист не тільки був активним учасником змагань, він неодноразово допомагав в організації місцевих змагань, де брали участь понад 50 учасників. 

У 2021 році організував перший етап любительського кубка України з кросу кантрі. Він став найчисельнішим етапом з кількістю аж 104 учасники. Наймолодшому учаснику було – 16 років, а найстаршому – 63. Абсолютним переможцем став Пустовіт Антон зі Світловодська.

На даний час велосипедист немає можливості проводити змагання і брати у них участь. Але завжди з любов’ю він згадує всі свої падіння  та перемоги, які він отримував від життя.

«Будь-які змагання – це нова цікава історія, бо окрім змагань ти подорожуєш різними містами країни, тому й розвиваєшся. Особливо файними змагання є в західній Україні, в горах, але й небезпечними», – каже велосипедист Олександр Федин.

Читайте також:

• Вільногірська спортсменка з паверліфтингу виборола золото 
• Третя ракетка України: історія тенісистки з Вільногірська

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.

На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”

Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).

19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.

28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.