Ця історія – про любов у всіх її проявах: чоловіка до дружини, який готовий подолати сотні кілометрів заради її прохання; жінки – до котів, яких вона відчуває серцем; і людей, які не проходять повз чужу долю.
Деталі – у матеріалі Вільногірськ IN.UA.
Все почалося з одного відео у Facebook
Мешканка Києва Ірина випадково натрапила у Facebook на відео зі сторінки вільногірського котячого притулку, який очолює Ольга Роговенко.
Серед багатьох пухнастих історій її особливо «зачепила» одна руда кішка. Ірина не довго вагалася – попрохала чоловіка поїхати у Вільногірськ і забрати саме цю руду красуню.
Так Ярослав разом із колегою зібралися в дорогу й вирушили через пів країни – по кота.
Дорога виявилася непростою. За словами чоловіків, через заглушену навігацію вони збилися з маршруту і доїхали майже до Донецької області. Коли зрозуміли, що заблукали, довелося повертатися. Знайти правильний поворот допоміг далекобійник.
До Вільногірська приїхали вже пізно, тому вирішили не ризикувати й не шукати котячий притулок у темряві. Орендували квартиру та домовилися приїхати зранку.
Зранку, власниця притулку почала, як вона сама каже, «будити всіх» – бо такі гості у Вільногірську трапляються рідко, і їй дуже хотілося, щоб ця історія стала відомою.
«Привезли нам два пакети корму та медикаменти»
У притулок Ярослав і його колега прийшли не з порожніми руками.
«Привезли нам два пакети корму та медикаменти», – розповідає власниця притулку Ольга Роговенко.
А далі – події почали розгортатися так, що ця поїздка перестала бути просто «забрати одну кицю».
Ще до приїзду чоловіків Ольга почала шукати, хто з журналістів зможе приїхати й зафіксувати цю історію. У результаті журналістку Вільногірськ IN.UA Анастасію Бондар розбудили буквально на світанку.
«Власники притулку шукали журналіста на ранок. Тому розшукали мене о 6-й годині через мою маму, бо дуже хотіли, щоб ми про це написали», – згадує Анастасія з посмішкою.
Коли я приїхала – вони вже чекали. І вже шукали ту саму руду
Коли журналістка дісталася притулку, чоловіки вже були на місці – і вже почали пошуки тієї самої рудої киці з відео, яка так запала в серце Ірині.
Поки шукали «ту саму», увагу чоловіків привернула чорна кішка. А ще одна руда – ніби відчула, що це її шанс.
Вона сама залізла в переноску, вмостилася і почала «красуватися» перед Ярославом. Здавалося, що вона ніби показує: «Я готова. Я ваша. Я поїду». Ольга Роговенко наголошує, – часто буває так що тварини обирають господаря а не навпаки.
Але та, заради якої приїхали, виявилася зовсім з іншою історією.
«Схожа на білочку» – і з характером, як у цілої вистави
Руденьку, що була у відео, чоловіки між собою назвали «схожою на білочку». Як пояснила Ольга Роговенко, ця кішка – з важкою долею: її вилучили разом із ще приблизно 20 котами з родини, де тварин утримували в неналежних умовах. Через це кішка насторожена, не довіряє людям і може бути агресивною до нових господарів.
Тому, коли настав момент ловити її для переїзду в новий дім, вона влаштувала справжній «цирк».
Кішка залізла в нішу – між цеглою та дошкою, і дістати її було майже неможливо. Ярославу довелося буквально розібрати частину конструкцій, «рознести трохи притулок», щоб витягнути її без травм і без паніки.
Це був той момент, коли багато хто б сказав: «Та ні, не треба. Вона дика. Вона не піде». Але не Ярослав. І не Ірина.
“Навіть коли ми говорили, що адаптація може бути складною і що кішці потрібно багато часу, у чоловіка не було сумнівів. Він подзвонив дружині по відеозв’язку, пояснив ситуацію і запропонував варіант: може, взяти ту руду, що сама залізла у переноску?” – розповідає Анастасія Бондар.
Відповідь Ірини була показова:
«Вона йому каже: «Ні! Цю також беремо, але ту, котру я просила, обов’язково!», тобто Веснянка сама захотіла стати киянкою», – згадує Ольга.
Так у переносках опинилися вже дві руді киці: одна – «обрана серцем» і здобута майже з «операцією порятунку», і друга – та, що сама попросилась в дорогу.
А далі сталося те, що трапляється іноді трапляється в притулках. Чорна кішка, що впала в око чоловікам, теж “знайшла свою людину”. Ярослав вирішив забрати і її.
Замість однієї кішки в свою нову родину поїхали троє.
«Я не планувала… але вона нагадала мені іншу кішку – і стало дуже шкода»
Редакція Вільногірськ IN.UA зв’язалася з Іриною. Вона зізнається: брати когось спеціально не планувала. Каже, у них тварини «як правило, самі приходять».
«Я взагалі не планувала когось брати, тому що вони, як правило, самі приходять до нас. Все виходить спонтанно. Але коли побачила цю руду, вона нагадала мені кішку з моєї роботи, і мені стало її дуже шкода», – говорить Ірина.
Зараз у родині вже восьмеро котів. Нові «вільногірські киянки», за словами Ірини, потроху адаптуються, але кожна – по-своєму. Вони вже їдять, і мають навіть нові імена: Олівочка, бо вона маленька, і Соня. З іменем чорної киці ще не визначились, пояснює Ірина.
Як допомогти тварині звикнути до нового дому
Ольга Роговенко каже: у кожної тварини адаптація проходить по-різному. Універсальних правил немає. Але є одна дуже важлива порада, яка працює майже завжди – не тиснути.
«Для початку, звісно, не потрібно сильно звертати на неї увагу, щоб вона сама почала проявляти ініціативу. Трішки погладити, поставити поїсти, але не робити нічого насильно», наголошує Ольга.
Читайте також:
Підписуйтесь
