Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей?

Дмитро Бойцун 16:30, 26 Березня 2025
Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 1
Вільногірський історико-краєзнавчий музей / фото Вільногірськ IN.UA

Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 2
Відповідь від Міністерства культури України / скриншот відповіді

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 3
Перелік музеїв / скриншот постанови Кабінету міністрів №1766

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 4
Керівниця музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 5
Засновник музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5Засновник музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

Підписуйтесь

Великодній кошик 2026: скільки коштуватиме святкове меню та на чому доведеться економити

Великодній кошик 2026: скільки коштуватиме святкове меню та на чому доведеться економити фото 2 11:00, 31 Березня 2026
Великодній кошик 2026: скільки коштуватиме святкове меню та на чому доведеться економити фото 6
Паски / фото ілюстративне, iStock

Вже п’ятий рік поспіль Україна відзначатиме Великдень в умовах воєнного стану. Через економічні труднощі та наслідки бойових дій купівельна спроможність громадян знижується, тому багатьом родинам доведеться переглянути святкове меню.

Детальніше про те, скільки коштуватиме Великодній кошик у 2026 році розповів Юрій Лупенко директор Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, академік.

Скільки коштуватиме Великодній кошик у 2026 році

За даними Юрія Лупенко, у квітні 2026 року традиційні паска, яйця, домашня ковбаса, буженина, сало, вершкове масло, м’який і твердий сири, хрін та сіль обійдуться на родину з 4-х осіб близько 1903,19 гривень, тобто на 14,4 % дорожче, ніж торік, коли такий же набір продуктів коштував 1663,26 гривень.

Домашня паска, випечена за традиційним рецептом, коштуватиме близько 267 гривень за кілограм. Порівняно з минулим роком, випічка подорожчала майже на 15%. Це пов’язано зі стрімким зростанням цін на основні інгредієнти:

  • молоко додало в ціні 49,6%;
  • борошно подорожчало на 38,6%;
  • яйця — на 19,3%;
  • дріжджі та родзинки — понад 12%.

Єдиний продукт для тіста, який приємно здешевшав, — це цукор (ціна впала на 18%). Купівля вже готової паски в супермаркеті обійдеться ще дорожче, оскільки в її ціну закладені логістика, пакування та торгова націнка мережі.

Традиційно найбільше грошей з гаманця заберуть м’ясні вироби. За пів кілограма домашньої ковбаси доведеться віддати близько 288 гривень (це на 35% дорожче, ніж торік). Буженина обійдеться у 353 гривні за 500 грамів (зростання на 16,5%). Вартість сала майже не змінилася — близько 123 гривень за пів кілограма.

Серед молочних продуктів ціни розподілилися так (за 500 грамів):

  • твердий сир — 298 гривень;
  • вершкове масло — 292 гривні;
  • м’який сир — 158 гривень.

Додаткові витрати: свіжі овочі та вино

Якщо родина вирішить доповнити кошик свіжими овочами, фруктами та пляшкою вина, загальна вартість свята зросте до 2348 гривень (на 16,8% більше, ніж торік).

Ціни на овочі цієї весни помітно підскочили: тепличні помідори коштують 187-278 гривень за кілограм, а огірки — 175-275 гривень (на 38,5% дорожче, ніж у 2025 році). Пів кілограма яблук обійдеться в середньому у 25 гривень. Пляшка традиційного церковного вина “Кагор” вартуватиме близько 189 гривень. Обов’язкові дрібниці, такі як хрін (200 г) та сіль, коштуватимуть 31 та 7 гривень відповідно.

Чому ціни зростають

Юрій Лупенко пояснює, що подорожчання великоднього кошика є прямим наслідком війни. Скорочення виробництва, зростання вартості електроенергії, складна логістика та загальні втрати економіки змушують українців змінювати звички.

Особливо гостро ця проблема відчувається у прифронтових зонах та серед переселенців. Більшість родин будуть змушені зменшити порції на столі або повністю відмовитися від найдорожчих позицій — буженини чи твердого сиру. Багато хто залишить лише базовий набір: паску та крашанки для освячення. Водночас науковці впевнені, що українці традиційно підтримають тих, хто опинився у скруті, та обов’язково передадуть святкові смаколики захисникам на фронт.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного

“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного фото 3 15:30, 30 Березня 2026
“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного фото 7
Ірина Іванова/ фото з особистого архіву героїні

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного фото 8
Ірина та хлопці/ фото з особистого архіву героїні

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного фото 9

Якщо є бажання — треба пробувати. Бо якщо не спробуєш, ти не дізнаєшся, чи зможеш. 

Ірина Іванова // Патронатна вихователька

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Підписуйтесь

Великодній кошик 2026: скільки коштуватиме святкове меню та на чому доведеться економити фото 4

Великодній кошик 2026: скільки коштуватиме святкове меню та на чому доведеться економити

Вже п’ятий рік поспіль Україна відзначатиме Великдень в умовах воєнного стану. Через економічні труднощі та наслідки бойових дій купівельна спроможність громадян знижується, тому багатьом родинам […]

11:00, 31.03.2026 Дмитро Скопіч
“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного фото 5

“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини.  Деталі — у […]

15:30, 30.03.2026 Єва Буянова
“1000 годин українського контенту”: держава виділяє 4 мільярди гривень на підтримку креаторів фото 6

“1000 годин українського контенту”: держава виділяє 4 мільярди гривень на підтримку креаторів

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень […]

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн фото 7

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн

Фінансова криза у КП “УК “Жилкомсервіс” поглиблюється. Через управлінську бездіяльність підприємство опинилося на обслуговуванні у “постачальника останньої надії”, де тарифи на електроенергію майже втричі вищі.  […]

11:15, 30.03.2026 Дмитро Скопіч
Погода у Вільногірську на тиждень: 30 березня – 5 квітня фото 8
Погода

Погода у Вільногірську на тиждень: 30 березня – 5 квітня

Весна у Вільногірську цього тижня буде мінливою: від теплих, але похмурих днів до дощового фіналу. Якою буде погода з 30 березня по 5 квітня — […]

09:21, 30.03.2026 Єва Буянова