Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей?

Дмитро Бойцун 16:30, 26 Березня 2025
Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 1
Вільногірський історико-краєзнавчий музей / фото Вільногірськ IN.UA

Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 2
Відповідь від Міністерства культури України / скриншот відповіді

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 3
Перелік музеїв / скриншот постанови Кабінету міністрів №1766

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 4
Керівниця музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей? фото 5
Засновник музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5Засновник музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

Підписуйтесь

У “Ромашці” планують замінити вікна: дитсадок №4 у Вільногірську шукає підрядника майже за 400 тисяч гривень

У “Ромашці” планують замінити вікна: дитсадок №4 у Вільногірську шукає підрядника майже за 400 тисяч гривень фото 2 17:10, 28 Квітня 2026
У “Ромашці” планують замінити вікна: дитсадок №4 у Вільногірську шукає підрядника майже за 400 тисяч гривень фото 6
Дитячий садок №4 у Вільногірську / фото із соціальних мереж дитсадка

У Вільногірську дитячий садок №4 “Ромашка” оголосив тендер на заміну вікон у будівлі. 

Детальніше про умови читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Майже 400 тисяч на енергоефективність

Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №4 оголосив відкриті торги на поточний ремонт будівлі. Фактично мова йде  про заміни вікон у приміщенні дитсадка в межах реалізації заходів із енергозбереження.

Очікувана вартість закупівлі становить 397 408 гривень.

Замовник визначив мінімальний крок пониження ціни під час аукціону на рівні 3 974,08 гривні, що складає 1% від очікуваної вартості.

Подати тендерні пропозиції учасники можуть до 1 травня, а електронний аукціон запланований на 4 травня 2026 року.

Переможець торгів має виконати поточний ремонт будівлі із заміною вікон до 29 червня 2026 року.

Хто фінансує ремонт

Згідно з проєктом договору, оплата робіт здійснюватиметься за рахунок грошової допомоги від Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ).

Йдеться про фінансування в межах реалізації спільного з ЮНІСЕФ проєкту щодо надання грошової допомоги закладам освіти.

Тобто кошти на оновлення вікон у “Ромашці” виділяють не з місцевого бюджету, а в межах міжнародної підтримки освітніх закладів.

Що має зробити підрядник

Виконавець робіт має виконати ремонт власними ресурсами, самостійно закупити, доставити та розвантажити всі необхідні матеріали, забезпечити дотримання санітарних, протипожежних та безпекових норм. прибрати будівельне сміття після завершення ремонту та надати акти виконаних робіт.

Окрім цього, підрядник повинен надати гарантію на виконані роботи строком 5 років.

За прострочення – штрафи

У договорі прописані фінансові санкції за порушення строків.

Якщо підрядник прострочить виконання робіт, він сплачуватиме штраф у розмірі 3% вартості невиконаних або неналежно виконаних послуг за кожен день прострочення.

Якщо ж затримка перевищить 15 календарних днів, додатково доведеться сплатити ще 7% від загальної вартості договору.

У разі розірвання договору через вину виконавця передбачений окремий штраф – 10% від суми договору.

Заміна старих вікон у дошкільному закладі може суттєво зменшити втрати тепла та витрати на опалення, а також зробити перебування дітей у приміщенні комфортнішим.

Читайте також:

Підписуйтесь

Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса

Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса фото 3 16:00, 28 Квітня 2026
Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса фото 7
Ткаля з Вільногірська Олена Шевцова / фото, Олена Шевцова

У невеликій кімнаті, де вже не вистачає місця для верстатів, ниток і готових виробів, народжується не просто ремесло – тут оживає традиція. Ткаля Олена Шевцова з Вільногірська займається перебірним ткацтвом – однією з найскладніших технік, у якій кожна ниточка візерунка вибирається вручну.

Вільногірка Олена Шевцова перетворила своє хобі на справу життя і поділилась своєю історією з редакцією Вільногірськ IN.UA

Від випадкового майстер-класу до справи життя

Олена народилася й виросла у Вільногірську. З ткацтвом познайомилася випадково у 2008 році, коли потрапила на майстер-клас.

“Я жила і працювала в іншій країні, побачила ткані пояси на слов’янських фестивалях. Мені стало цікаво, як вони робляться. І коли потрапила на майстер-клас, мене це зачепило з першого разу”, – згадує майстриня.

Вона відвідувала заняття, вивчала різні техніки й уже тоді мріяла, щоб хобі стало улюбленою роботою.

Втім, довгі роки ткацтво залишалося лише захопленням. Після народження дитини Олена знаходила час на творчість тільки вночі.

“Це була моя нічна медитація, коли вже ніхто не заважав, можна було тихенько сидіти й ткати узори”.

Згодом з’явилися перші замовлення – і захоплення почало перетворюватися на професію.

Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса фото 8
Пояс ручної роботи від майстрині ткацтва / фото, Олена Шевцова

Ткалі – трохи “божевільні” люди

Новий етап у її творчості почався у 2018 році, коли Олена потрапила на зустріч ткачів у Карпатах.

Там зібралися майстри з усієї України, які привезли настільні й підлогові верстати. Саме там вона вперше серйозно познайомилася з ткацьким верстатом.

“Ткалі – це такі трошки божевільні люди, вони можуть усе”, – сміється Олена.

Тоді ж учасники заходу ткали український прапор до Дня Незалежності.

Спочатку верстат здався майстрині надто складним. Але згодом вона освоїла його самотужки: дивилася відео іноземних майстрів, навчалася через YouTube, замовляла нові інструменти й практикувалася.

Сьогодні вона стежить за українськими ткалями в Instagram, обмінюється досвідом і постійно вдосконалює свої навички.

Символи сонця, землі й удачі

Олена працює не лише з українськими орнаментами. Каже: її візерунки – радше слов’янські та балтійські.

Такі символи зустрічаються в Литві, Латвії, Польщі, Словенії та інших країнах.

“Це символи землі, сонця, родючості, удачі. Вони є всюди. Навіть техніка, яку я люблю, має назву Baltic Pickup – вона прийшла з балтійських країн”.

Майстриня зазначає: деякі українські техніки й орнаменти мають дивовижну схожість навіть із перуанським ткацтвом.

Окрім узорних поясів, вона створює й простіші – без візерунків, а останнім часом особливо полюбила плетені шовкові пояси з довгими китицями.

Ниточка за ниточкою: чому це так довго

Головна складність ткацтва – його повільність.

“Це ниточка за ниточкою. Якщо це узор, то кожна ниточка вибирається вручну”.

Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса фото 9
Орнамент своїми руками / фото, Олена Шевцова

Олена працює у техніці узорного перебірного ткацтва. Тут візерунок створюється вручну за схемою: нитки піднімаються або опускаються в певному ритмі.

Перший такий пояс вона ткала близько місяця.

Сьогодні, маючи великий досвід, може створити виріб за одну ніч – приблизно за 8 годин, якщо все вже підготовлено.

Щоправда, після такого марафону наступного дня сил майже не лишається.

Ткаля поділилась, що саме ткацтво стало для неї і творчістю, і медитацією, і арттерапією.

Замовлення з-за кордону і зворушлива історія з Канади

Більшість замовлень Олена отримує через міжнародний маркетплейс Etsy.

Її клієнти – іноземці, українці за кордоном і представники діаспори.

Одне з найзворушливіших замовлень надійшло від жінки з Канади, чиї предки понад 100 років тому емігрували з Буковини.

Вона надіслала Олені старе чорно-біле фото бабусі й прабабусі в народному строї.

“На фото були широкі пояси, виткані в тій самій техніці, в якій працюю я. І узори схожі. Для мене це було відкриття”.

Жінка вже не говорить українською, але пам’ятає своє коріння – і захотіла відтворити частинку родинної історії.

Пояс для Санта Клауса

Серед незвичних замовлень майстриня згадує ремінь для сумки Санта Клауса.

“Це не жарт. Людина професійно працювала Санта Клаусом і замовила ремінь з узором для подарункової сумки”.

Замовник надсилав теплі, казкові листи, а потім поділився фото готової сумки з поясом.

“Це було дуже мило”, – з теплотою поділилась Олена. 

Війна, CNN і хвиля підтримки з усього світу

На початку повномасштабної війни життя Олени, як і мільйонів українців, змінилося.

Вона плела маскувальні сітки, допомагала біженцям, збирала кошти на бронежилети та облаштування житла для біженців.

Саме тоді її історію помітив журналіст CNN.

Після інтерв’ю в її Etsy-магазин прийшла хвиля підтримки з усього світу.

“Люди писали слова підтримки. Дехто купував вироби й казав: “Нам не треба нічого відправляти, це вам для підтримки””.

Разом із дитячими малюнками, виставленими за символічну ціну, ці кошти йшли на допомогу переселенцям та військовим: “ Це дуже тримало тоді, коли було страшно”.

Сьогодні Олена продовжує донатити, зокрема на військові збори та волонтерські фонди.

Відпочинок серед природи і тиша для душі

Попри постійні замовлення й щоденну метушню, Олена знаходить спосіб відновлювати сили. Найкращий відпочинок для майстрині – природа.

Коли накопичується втома або емоційне виснаження, вона вирушає за місто – ближче до води, у поле чи просто туди, де можна побути в тиші.

“Коли я дуже втомлена і виснажена, то їду кудись за місто. Просто побути біля води, біля ставка або у полі. Просто катаюся на велосипеді й надихаюся цією енергією природи”, – ділиться ткаля.

Саме такі моменти спокою допомагають їй перезавантажитися, відпустити тривоги й повернутися до роботи з новими силами та натхненням.

Ідеальна ніч майстрині

Ідеальний день майстрині – це ніч.

Удень вона оформлює замовлення, веде бухгалтерію, фотографує вироби, відповідає клієнтам і займається соцмережами.

А після восьмої вечора починається найважливіше: “Коли мене вже ніхто не чіпає, я можу сісти й ткати”.

Каже, за роки настільки звикла до такого ритму, що він став частиною життя.

Мрія – більша майстерня

Сьогодні найбільша професійна мрія Олени – простора майстерня.

“Я вже не поміщаюся в своїй кімнатці”, – з усмішкою розповідає майстриня.

Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса фото 10
Вироби майстрині / фото, Олена Шевцова

А ще вона хоче, щоб українці більше цінували свої традиції: “Люди знають про вишиванки, але дуже мало знають про пояси. А ще сто років тому не можна було вийти на двір непідпоясаним”.

Саме звідси, каже вона, і пішов вислів “розпоясався”.

Ткаля переконана: важливо берегти те, що передається поколіннями.

“Хотілося б, щоб люди цінували своє надбання. Не те, що створено десь масово, а те, що робиться руками наших майстрів і може прослужити не одне покоління”.

І поки у Вільногірську засинають будинки, в маленькій кімнаті Олени Шевцової знову народжується новий пояс – ниточка за ниточкою, символ за символом, історія за історією.

Читайте також:

Підписуйтесь

У “Ромашці” планують замінити вікна: дитсадок №4 у Вільногірську шукає підрядника майже за 400 тисяч гривень фото 4

У “Ромашці” планують замінити вікна: дитсадок №4 у Вільногірську шукає підрядника майже за 400 тисяч гривень

У Вільногірську дитячий садок №4 “Ромашка” оголосив тендер на заміну вікон у будівлі.  Детальніше про умови читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA Майже 400 тисяч на […]

17:10, 28.04.2026 Діана Попович
Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса фото 5
Історії

Коли місто засинає, оживають узори: як вільногірська майстриня тче пояси для всього світу і навіть для Санта Клауса

У невеликій кімнаті, де вже не вистачає місця для верстатів, ниток і готових виробів, народжується не просто ремесло – тут оживає традиція. Ткаля Олена Шевцова […]

16:00, 28.04.2026 Діана Попович
У Вільногірську шукають лікарів до центральної міської лікарні: відкриті вакансії фото 6

У Вільногірську шукають лікарів до центральної міської лікарні: відкриті вакансії

У Вільногірську відкрита низка вакансій у центральній міській лікарні. Податися можуть як досвідчені медики, так і фахівці на початку карʼєри — вимоги до стажу роботи […]

13:00, 28.04.2026 Єва Буянова
Податок на розкіш в Україні: правила та суми до сплати у 2026 році фото 7

Податок на розкіш в Україні: правила та суми до сплати у 2026 році

“Податок на розкіш” — це неофіційна назва групи місцевих податків на майно. Отримані кошти спрямовуються безпосередньо до місцевих бюджетів. Ставки цих зборів визначаються місцевими радами, […]

10:30, 28.04.2026 Дмитро Скопіч
Спільна аграрна політика ЄС: підсумки вебінару Всеукраїнського конгресу фермерів  фото 8

Спільна аграрна політика ЄС: підсумки вебінару Всеукраїнського конгресу фермерів 

У пʼятницю, 24 квітня, відбувся стратегічний вебінар “Що чекає фермера при вступі в ЄС?”. Спікером був Микола Мороз, начальник Управління сільського розвитку Міністерства економіки, довкілля […]

15:00, 27.04.2026 Єва Буянова