Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

• У Вільногірську попрощалися з військовослужбовцем Олександром Свириденко
• Які соціальні послуги у Вільногірську можу отримати вразливі категорії населення

У Вільногірську суд виніс вирок місцевій студентці, яка спокусилася на залишений без нагляду дорогий смартфон. В умовах воєнного стану звичайне привласнення чужої речі розцінюється як тяжкий злочин.

Редакція Вільногірськ IN.UA ознайомилася з матеріалами справи та розповідає, чим завершилася ця історія для дівчини.

Суд на студенткою у Вільногірську

Інцидент трапився пізно ввечері 31 січня 2026 року у Вільногірську. Місцева жителька, яка навчається у Вільногірському фаховому коледжі, перебувала у закладі “Клітка”, що розташований на вулиці Центральній.

Близько 23:00 дівчина зайшла до вбиральні та побачила на підлозі залишений кимось мобільний телефон iPhone 11. Переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, студентка не стала шукати власника чи звертатися до адміністрації закладу. Вона просто підняла чужий гаджет із робочою сім-карткою “Київстар”, сховала його до своєї сумки та швидко покинула місце події.

Своїми діями вона завдала законній власниці телефону матеріальних збитків на суму майже 7 тисяч гривень.

Відповідальність за законами воєнного часу

Дівчину швидко розшукали. Правоохоронці кваліфікували її дії за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України. Згідно з чинним законодавством, будь-яка таємна крадіжка чужого майна, вчинена в умовах воєнного стану, автоматично прирівнюється до тяжкого злочину та передбачає суворе покарання — від 5 до 8 років позбавлення волі.

Зрозумівши серйозність ситуації, студентка повністю визнала свою провину та щиро розкаялася. Вона уклала офіційну угоду про визнання винуватості з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури. Потерпіла власниця телефону також не заперечувала проти такого мирного формату вирішення справи.

Варто зазначити, що це перший випадок, коли було застосовано посилене покарання за крадіжку в період воєнного стану.

Вирок суду: випробувальний термін замість в’язниці

Вільногірський міський суд розглянув справу 23 березня 2026 року. Суддя врахував усі обставини: молодий вік обвинуваченої, відсутність попередніх судимостей, позитивні характеристики з місця навчання та щире каяття.

Затвердивши угоду, суд визнав студентку винною та призначив їй узгоджене покарання — 5 років позбавлення волі. Однак, враховуючи пом’якшувальні обставини, дівчину звільнили від реального відбування покарання за ґратами, замінивши його на 1 рік іспитового строку.

Протягом цього року засуджена зобов’язана виконувати низку суворих правил:

• регулярно з’являтися для реєстрації до органів пробації;
• повідомляти правоохоронців про будь-які зміни місця проживання, роботи чи навчання;
• не виїжджати за межі України без офіційного дозволу.

Викрадений iPhone 11, який перебував під арештом як речовий доказ, суд ухвалив повернути законній власниці.

Читайте також:

У Вільногірську жінка таємно оформила кредит через смартфон знайомого: який вирок виніс суд

В Україні запроваджують масштабну ініціативу по створенню банків їжі на базі супермаркетів, покликану вирішити одразу дві глобальні проблеми: зменшити кількість харчових відходів та допомогти людям, які опинилися у скруті.

Детальніше про те, як працюватиме ініціатива та які продукти віддаватимуть безплатно — в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Що таке система “food banking” та як вона працюватиме

Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства підписали меморандум про співпрацю з Українською федерацією банків продовольства (УФБП). Мета угоди — розвиток системи продовольчих банків. Ця модель уже не одне десятиліття успішно діє в країнах Європейського Союзу та США. Її суть полягає у централізованому зборі, сортуванні та розподілі харчів через благодійні організації.

Наразі в Україні розробляють спеціальний законопроєкт, який створить необхідні податкові та регуляторні умови для бізнесу. Документ передбачає впровадження пільг для тих підприємців, які віддаватимуть їжу на благодійність. Водночас обговорюється запровадження штрафів за утилізацію продуктів, якщо вони були безпечними і їх можна було передати людям. Очікується, що такий підхід дозволить зменшити обсяги харчових відходів у країні щонайменше вдвічі.

Чому новий закон критично необхідний

Щороку в Україні утилізують від 2,7 до 3 мільйонів тонн харчових продуктів. Величезна частка цієї їжі є абсолютно безпечною та придатною до споживання. Паралельно з цим понад 12,7 мільйона українців потребують гуманітарної підтримки. Серед них — пенсіонери, люди з інвалідністю та понад 4,59 мільйона внутрішньо переміщених осіб.

“Щороку в Україні утворюється близько 3 мільйонів харчових відходів — попри те, що значна частина цієї їжі ще придатна до споживання. Водночас мільйони українців потребують гуманітарної та продовольчої підтримки. Ми розробили законопроєкт, який передбачає розвиток в Україні системи банків продовольства — механізму, який дозволяє передавати придатні до споживання продукти від виробників і ритейлу благодійним організаціям замість їх утилізації“, — пояснює голова правління УФБП Дмитро Шкрабатовський.

За його словами, практика порятунку продуктів, які вже не можуть продаватися в магазинах через наближення кінцевої дати споживання, є світовим стандартом.

Які саме продукти рятуватимуть від смітника

Пріоритет у передачі благодійникам надаватимуть товарам із тривалим терміном зберігання, а також тим продуктам, дата вживання яких добігає кінця (їх потрібно реалізувати швидко). До списку входять:

• бакалія (різноманітні крупи, макаронні вироби, борошно, цукор, сіль та олія);
• консервація (овочеві, м’ясні та рибні консерви);
• продукти з коротким терміном придатності (молочна продукція, хлібобулочні вироби, свіжі фрукти та овочі, які супермаркети не встигають розпродати);
• дитяче харчування (фруктові та овочеві пюре, каші, молочні суміші);
• напої (бутильована вода, соки, кава та чай).

Головна та безкомпромісна вимога до всіх товарів — повна безпечність для здоров’я людини. Продукція повинна мати цілісне, непошкоджене пакування та чітке маркування з термінами придатності.

Як їжа потраплятиме до кінцевого споживача

Світовий досвід показує різні моделі роботи продовольчих банків. В Україні планують використовувати два основні формати:

• повний цикл, тобто благодійна організація бере на себе всі процеси: безкоштовно забирає товари зі складів чи магазинів, зберігає їх, перевіряє якість та самостійно роздає їжу людям, які звернулися по допомогу.
• логістичний хаб, коли родовольчий банк працює як великий розподільчий центр. Він приймає великі партії продуктів, забезпечує їхнє правильне зберігання та контроль якості. Після цього їжу передають партнерським структурам — громадським організаціям, державним соціальним установам чи іншим благодійним фондам, які вже безпосередньо контактують із вразливими верствами населення і роздають їм продуктові набори.

Читайте також:

Пенсійне посвідчення у смартфоні: як оформити електронний документ онлайн