Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

• У Вільногірську попрощалися з військовослужбовцем Олександром Свириденко
• Які соціальні послуги у Вільногірську можу отримати вразливі категорії населення

У 2026 році процедура повернення проїзних документів “Укрзалізниці” залишається актуальною темою для пасажирів. Окрім стандартних механізмів повернення коштів, національний перевізник спільно з урядом готує суттєві зміни у тарифній політиці та правилах відшкодування. Планується впровадження динамічного ціноутворення та нової шкали повернення коштів.

Редакція Вільногірськ IN.UA розібралася, як повернути квиток вже зараз та до яких змін варто готуватися пасажирам найближчим часом.

Динамічні ціни та нові умови повернення

“Укрзалізниця” у співпраці з Міністерством розвитку громад та територій України на початку лютого розробила проєкт оновлення правил перевезень. Основна мета — адаптація до умов війни, покриття витрат на відновлення інфраструктури та більш ефективний розподіл пасажиропотоку.

Динамічне ціноутворення

Для вагонів класу “СВ” та 1-го класу поїздів “Інтерсіті” пропонується запровадити систему змінної вартості. Ціна квитка залежатиме від:

• популярності рейсу;
• дня тижня;
• глибини продажу (дати покупки).

Тобто, квиток, придбаний за 20 днів до поїздки у непопулярний день, коштуватиме дешевше, ніж місце у переповненому вагоні у п’ятницю. Ця практика є стандартною для авіаперевезень та європейських залізниць. Зміни не торкнуться плацкартних вагонів, купе та 2-го класу “Інтерсіті”. Тарифи на міжнародні рейси у вагонах “СВ” можуть зрости орієнтовно на 20%.

Нова шкала відшкодування вартості

Наразі близько 70% квитків повертають за 4 дні до відправлення, через що місця часто залишаються пустими. Щоб стимулювати завчасне повернення, пропонується така схема компенсації:

• 100% вартості — при поверненні за 15–20 днів;
• 90% вартості — за 10–14 днів;
• 75% вартості — за 5–9 днів;
• 50% вартості — за 1–4 дні;
• Близько 30% — менш ніж за 24 години до відправлення.

Нові правила не поширюватимуться на військових, соціально вразливі верстви населення та поїзди, що курсують до прифронтових зон.

Як повернути квиток: діючі механізми

Поки нові правила знаходяться на етапі обговорення, процедура повернення здійснюється згідно з чинним законодавством. Зробити це можна онлайн або офлайн.

Через офіційний сайт “Укрзалізниці”

Якщо квиток придбано на офіційному порталі перевізника:

• Авторизуйтеся в особистому кабінеті.
• Перейдіть у вкладку “Мій квиток”.
• Оберіть необхідний документ та натисніть кнопку “Повернення квитка”.
• Підтвердьте дію.

Через банківські застосунки (Приват24)

Для квитків, куплених через банківські сервіси:

• Увійдіть у додаток або вебверсію Приват24.
• Відкрийте меню “Сервіси” — “Транспорт” — “Поїзд”.
• У вкладці “Архів залізничних квитків” знайдіть потрібний рейс.
• Натисніть “Повернути квиток”.

Нюанси: Функція повернення активується через 30 хвилин після покупки та блокується, якщо до відправлення поїзда лишилося менше однієї години. Кошти повертаються на картку протягом трьох робочих днів.

У касі залізничного вокзалу

Особисте звернення до каси є обов’язковим у двох випадках:

• Ви купували паперовий квиток у касі.
• Ви обміняли електронний бланк на паперовий квиток.

При собі необхідно мати оригінал квитка та документ, що посвідчує особу (паспорт, водійське посвідчення, військовий квиток тощо).

Фінансове питання: скільки коштів втрачається зараз

При поверненні квитка пасажир завжди втрачає комісійний збір (послуги перевізника), який складає 60 гривень. Сума відшкодування основної вартості залежить від часу звернення:

• Більше ніж за 24 години до відправлення — повертається повна вартість квитка і плацкарти (за вирахуванням комісії).
• Від 24 до 12 годин — повертається повна вартість квитка та 50% вартості плацкарти.
• Менш ніж за 12 годин — повертається лише вартість квитка, кошти за плацкарту не відшкодовуються.

У разі виникнення проблем із поверненням коштів рекомендується звертатися до служби підтримки банку або контактного центру “Укрзалізниці”.

Читайте також:

Як економити на квитках на поїзди від “Укрзалізниці”

Чергова законодавча ініціатива Міністерства соціальної політики ризикує перетворитися на масштабну проблему для внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій. Опублікований проєкт постанови, що має регулювати пенсійні виплати, викликав гостру критику правозахисної спільноти.

Експерти наголошують: документ містить норми, які суперечать чинному законодавству та створюють штучні перепони для отримання грошей. Зокрема, йдеться про вимогу доводити відсутність російської пенсії без зрозумілого механізму та спроби уряду розширити перелік підстав для позбавлення виплат, що є прерогативою виключно законів, а не підзаконних актів.

Детальніше про те, які загрози несе новий документ та чому проти нього об’єдналися десятки рад ВПО по всій країні — в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Суть конфлікту: що пропонує Мінсоцполітики

На офіційному ресурсі відомства з’явився проєкт постанови, що вносить зміни до порядку пенсійних та страхових виплат. Документ фокусується на мешканцях ТОТ та пенсіонерах-переселенцях, які нині перебувають за кордоном.

Головним каменем спотикання стала вимога підтвердження факту неодержання пенсії від органів рф. Коаліція громадських організацій, що опікується правами постраждалих від війни, проаналізувала текст і дійшла висновку: у нинішній редакції ухвалювати його не можна, адже це призведе до масових судових позовів та неправомірних відмов у виплатах.

Як пояснила редакції Бахмут IN.UA юристка громадської організації “Група впливу” Олеся Ляшук, документ намагається врегулювати питання, які вже прописані у законах, але робить це у спосіб, що погіршує становище громадян.

Проблема недоотриманих пенсій та “колабораціонізм”

Одним із найбільш суперечливих моментів є питання виплати так званих недоотриманих пенсій особам, засудженим за злочини проти національної безпеки. Чинний Закон “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачає, що навіть засуджені особи мають право на пенсію в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних. Після відбування покарання людина може претендувати на поновлення виплат і отримання накопиченої суми.

Проте новий проєкт постанови намагається скасувати це право на рівні підзаконного акту. Юристка зауважує, що в умовах окупації межа між вимушеною співпрацею заради виживання та реальним злочином часто розмита. Позбавлення людей заробленої пенсії без індивідуального підходу та всупереч профільному закону є перевищенням повноважень Кабміну.

“У нас на рівні законодавства передбачено, що є певні особи, які можуть бути засуджені за кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України. На рівні закону Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який фактично є основним законом, що регулює виплату пенсії, передбачено, що особи, які були засуджені за вчинення цих злочинів, на період засудження отримують пенсію в певному розмірі. Здається, в розмірі, який встановлюється для непрацездатного населення. Коли особи за якийсь певний період не отримують пенсію, створюється частина недоотриманої пенсії. Після звільнення особа може подати заяву про поновлення виплати пенсії, і в певному порядку дійсно пенсія повинна бути виплачена. Але на рівні проєкту постанови зараз встановлюється правило, що ось цю недоотриману пенсію особи, які були засуджені за злочини проти основ нацбезпеки, не мають права отримувати”, — розповідає юристка.

Пастка з “російською пенсією”

Ще один критичний нюанс — механізм підтвердження того, що людина не отримує виплати від країни-агресора. Чинне законодавство дозволяє людині особисто декларувати цей факт. Натомість Мінсоцполітики пропонує покладатися на інформацію від правоохоронних органів.

За словами Олесі Ляшук, це створює правовий вакуум: незрозуміло, як саме силовики мають здобувати цю інформацію з окупованих територій чи з рф, і чому пенсіонер має залежати від спроможності органів надати таку довідку. Це відкриває простір для бюрократичних відмов.

Пенсія: власність чи подарунок від держави

Корінь проблеми правозахисники вбачають у різному трактуванні самої суті пенсійних виплат. Європейський суд з прав людини та міжнародна практика визначають пенсію як майно особи, яке вона заробила своєю працею та сплатою внесків. Відтак, позбавити цього майна можна лише у виняткових випадках, чітко прописаних законом.

Мінсоцполітики ж, на думку експертів, підходить до пенсій як до соціальної допомоги, яку можна регулювати та обмежувати власними постановами. Саме ця розбіжність і провокує постійні спроби уряду ввести додаткові територіальні чи процедурні обмеження, які згодом скасовуються судами.

“Чому виникають ці проблеми? Тому що в нас з Мінсоцом різні підходи з точки зору визначення пенсії. Що таке є пенсія? Загальноприйнятий підхід, який у тому числі встановлений на рівні Європейського суду, передбачає, що пенсія — це майно особи. Не соціальна виплата, якою її вважає Мінсоц. І фактично особа свою пенсію заробила давно, сплачуючи єдиний соціальний внесок. І для того, щоб позбавити особу пенсії або встановити якісь обмеження щодо її отримання, мають бути якісь суттєві порушення, вчинені особою. А оскільки Мінсоц вважає пенсію не як майно особи, а як соціальну виплату, то встановлює різні обмеження, які притаманні саме для отримання соціальних виплат. І тому, мабуть, через це виникають основні суперечності між правозахисниками і Мінсоцом з точки зору саме отримання пенсії”, — зауважила Олеся Ляшук.

65 Рад ВПО виступили єдиним фронтом

Резонансний проєкт постанови змусив об’єднатися спільноту переселенців. 65 Рад з питань внутрішньо переміщених осіб при обласних та місцевих адміністраціях направили спільне звернення до Міністра соціальної політики України Дениса Улютіна.

У своєму листі представники переселенців висловили категоричну незгоду із запропонованими змінами. Автори звернення нагадують, що попередні урядові рішення, зокрема постанова № 299, були кроком назустріч людям і скасовували дискримінаційні норми. Нинішня ж ініціатива — це крок назад.

Ради ВПО акцентують увагу на тому, що уряд намагається запровадити нові підстави для припинення виплат, базуючись на нечіткій “інформації від правоохоронних органів”. Такий підхід порушує принцип правової визначеності та створює ризики, коли людину можуть позбавити засобів до існування без суду і слідства, просто на основі непрозорих даних.

Особливе занепокоєння викликає поширення вимоги про підтвердження “неотримання російської пенсії” на випадки виплати допомоги на поховання та недоотриманої пенсії померлого. Закон таких вимог не містить, тож постанова фактично звужує права спадкоємців.

Підписанти звернення наполягають на вилученні з проєкту всіх норм, які встановлюють додаткові обмеження, не передбачені законами України, та закликають міністерство дотримуватися Конституції.

Читайте також:

Пенсія за подвійний стаж: як її розрахувати та хто може отримати