Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

• У Вільногірську попрощалися з військовослужбовцем Олександром Свириденко
• Які соціальні послуги у Вільногірську можу отримати вразливі категорії населення

Спробуйте приготувати дієтичні млинці без борошна — ніжні, легкі та еластичні. Вони готуються лише з яєць, молока та кукурудзяного крохмалю, а невелика кількість цукру робить їх трохи солодкими, не шкодячи фігурі. Ідеальний варіант для тих, хто дотримується дієти або хоче насолодитися Масницею без зайвих калорій.

Більше на Вільногірськ IN.UA 

Інгредієнти: 

• яйця – 2 штуки; 
• молоко середньої жирності – 1 склянка; 
• щіпка солі; 
• кукурудзяний крохмаль – 3 столові ложки; 
• цукор – третина чайної ложки. 

Приготування: 

Усі інгредієнти повинні бути кімнатної температури — це полегшить збивання тіста та забезпечить його однорідну консистенцію. 

У великій мисці змішайте яйця, молоко та сіль, збийте суміш до гладкого стану, щоб не залишилося грудочок. Для цього зручно використовувати віничок або міксер на низькій швидкості.

Додайте крохмаль, вводячи його поступово по одній ложці та ретельно перемішуючи після кожного додавання. Крохмаль не лише робить млинці ніжнішими та еластичнішими, а й допомагає зменшити калорійність страви. Тим, хто любить солодкі млинці, варто додати трохи цукру, а якщо дотримуєтеся більш суворої дієти, його можна пропустити або замінити на натуральний підсолоджувач, наприклад, стевію.

Сковороду слід розігріти на середньому вогні. Якщо у вас антипригарна сковорода, додатковий жир не знадобиться. Виливайте тісто порціями, формуючи тонкі млинці, і смажте їх по 1–2 хвилини з кожного боку до появи золотистої скоринки.

Читайте також:

Рецепти млинців до Масниці: підбірка

Напередодні Дня святого Валентина хочеться історій, які змушують вірити у почуття — випадкові зустрічі, другі шанси та кохання, сильніше за час і обставини. Ми зібрали добірку романтичних фільмів, що допоможуть створити атмосферу 14 лютого і доведуть: у кожного своя історія любові, але всі вони однаково щирі.

Найромантичніші фільми до Дня всіх закоханий — читайте на Вільногірськ IN.UA

День всіх закоханих, 2010

Романтичний альманах, що об’єднує кілька історій про людей різного віку, які в День святого Валентина намагаються зрозуміти себе та знайти кохання.

Події починаються з ранку — герої прокидаються під жвавий голос радіоведучого. Для когось цей день стане особливим: хтось наважиться зробити пропозицію і почує бажане “так”, на когось чекає довгоочікуване побачення. Інші ж забудуть про свято або підуть на вечірку противників Валентина. Та оминути цей день не вдасться нікому: кожен переживе зміни, зустрічі й розставання, відкриє в собі нові риси та зрозуміє, що насправді означає для нього 14 лютого.

Один день, 2011

Емма та Декстер знайомляться випадково в середині липня 1988 року — у ніч випускного в університеті. Вони зовсім різні за характером, та все ж проводять разом увесь вечір і навіть ніч після святкування. Уже зранку обоє вирішують, що їхнє знайомство не матиме продовження, і розходяться, гадаючи, що назавжди.

Та рівно через рік, 15 липня, доля знову зводить їх разом. І так повторюється з року в рік — кожного п’ятнадцятого липня вони несподівано зустрічаються. Чи є ці зустрічі випадковими? Скільки часу має минути, щоб Емма й Декстер зрозуміли: між ними існує щось більше? І що насправді означав той, на перший погляд, звичайний день? Відповіді розкриває романтичний фільм “Один день”.

Коханий з майбутнього, 2013

Молодий і успішний юрист Тім Лейк живе цілком звичайним життям, поки не помічає в собі дивну здатність — він може повертатися у минуле. Звернувшись до батька, Тім дізнається сімейну таємницю: усі чоловіки їхнього роду вміють подорожувати в часі.

Хлопець вирішує використати цей дар у особистих цілях — виправити невдале перше побачення з дівчиною, яка йому подобається. Він знову і знову повертається до цієї зустрічі, намагаючись змінити деталі й завоювати її серце, переконаний, що кохання інколи потребує не миті, а кількох спроб.

Вік Аделайн, 2015 

“Вік Аделайн” — фантастична мелодрама про жінку, яка випадково отримує дар вічної молодості. Адалін Боуман, народжена 1908 року, жила звичайним життям: родина, шлюб, донька і раннє вдівство. Та після автокатастрофи, під час якої в автомобіль вдарила блискавка, вона перестає старіти й назавжди залишається 29-річною.

Переживши десятиліття й навіть власних ровесників, Адалін змушена постійно змінювати документи та місце проживання, приховуючи свій секрет і уникаючи близьких стосунків. Вона так і не знаходить людини, з якою захотіла б прожити життя, поки на новорічній вечірці не знайомиться з Еллісом Джонсом — чоловіком, що змушує її знову повірити в кохання.

Читайте також:

Весілля без одягу, свині на щастя та чоловічі валентинки: як святкують День всіх закоханих у світі