Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

• У Вільногірську попрощалися з військовослужбовцем Олександром Свириденко
• Які соціальні послуги у Вільногірську можу отримати вразливі категорії населення

У Вільногірську ініціювали збір підписів за скорочення тривалості погодинних відключень електроенергії. Підписатися можна як особисто, так і онлайн за посиланням https://forms.gle/WMqdq1bTDNqs314t8. Світла у квартирах немає по 15–17 годин на добу, а температура в помешканнях падає до 11–15 °C. Ініціатива спрямована на спрощені графіки або визнання Вільногірська містом з критичною інфраструктурою, що дозволить мінімізувати ризики для здоров’я людей у зимовий період.

Деталі та як доєднатись до ініціативи читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Індивідуальне опалення не працює без електрики

З 2013 року Вільногірськ повністю перейшов на автономне опалення: ТЕЦ не функціонує, і всі 198 багатоквартирних будинків опалюються індивідуально. Близько половини мешканців користуються електричними котлами, інші — газовими. Проте навіть газові котли залежать від електропостачання: автоматика і циркуляційні насоси не працюють без електрики.

Зараз, у розпал січня з морозами до -15 °C, подача електроенергії триває лише 7–8 годин на добу, тоді як відключення сягають 12–17 годин. Мешканці не встигають прогріти квартири, а температура у житлових приміщеннях падає до критичних 11–15 °C.

Ганна Горбенко, одна з ініціаторок протесту проти погодинних відключень, розповіла редакції:

“Я сама останнім часом постійно хворію і вважаю, що причина — відсутність тепла в квартирі. Чула, що хочуть робити особливі умови для людей з електричними котлами, але без електрики і газові котли не працюють. Купити додаткове обладнання за 30 тисяч гривень, щоб підтримувати котел, я не можу.”

Мешканці розповідають про життя у холоді

Місцеві жителі Вільногірська діляться, що життя у квартирах стало нестерпним через тривалі відключення електроенергії.

Ольга, у якої електричне опалення, розповідає: “У квартирі дуже холодно, доводиться вдягати по декілька пар шкарпеток та теплий зимовий одяг навіть вдома.”

Любов, пенсіонерка з газовим опаленням, додає: “Я не можу купити електростанцію, щоб підтримувати котел, тому боюся, що він просто замерзне.”

Аліна, яка також користується електроопаленням, описує свій день:

“Вранці, коли йду на роботу, світла немає. Удень, коли вдома є електрика, я не можу ввімкнути обігрівальні пристрої, бо боюся замикання через перепади електроенергії. А коли ввечері приходжу з роботи, світла знову немає, і доводиться сидіти в холодній квартирі — там лише 12 °C.”

Ці свідчення підкреслюють, що навіть короткі години подачі електроенергії не дозволяють прогріти квартири, а довгі відключення перетворюють житло на небезпечне для здоров’я середовище.

Реакція міської влади

Секретар міської ради Олег Штамбург повідомив, що наразі у місті немає будинків, які могли б бути віднесені до критичної інфраструктури за законодавством. Відповідно, мінімізувати тривалість відключень для всіх квартир неможливо.

“Міський голова вже звертався в обласну та районну адміністрації з листами про мінімізацію інтервалів відключення. Ситуація залишається складною, особливо для будинків з індивідуальним опаленням. Районна військова адміністрація запропонували оновити списки об’єктів , виконавчі органи займаються їх формуванням. Далі будемо подавати на перегляд, можливо ситуацію змінять ініціативи кабміну та звернення народного депутата” — зазначив Штамбург.

Наразі у Вільногірську запущений процес встановлення восьми генераторів для підтримки котлів критичних об’єктів: лікарень, шкіл і дитячих садків. Проте для приватних квартир це не вирішує проблему.

Громадська ініціатива: підписи за спрощені графіки

Громадська організація “Бджола” ініціювала збір підписів мешканців міста, щоб:
— перевести Вільногірськ на спрощені графіки відключення електроенергії, або
— визнати місто критичною інфраструктурою.

Підписати звернення можна в офісі ГО “Бджола”, вул. Молодіжна, 38а.
Графік підписання:
• 16.01 — до 17:00
• 19.01 — з 10:00 до 17:00
• 20.01 — з 10:00 до 17:00

“Чим більше підписів, тим сильніше наше звернення і більше шансів бути почутими,” — кажуть організатори.

У зверненні мешканців наголошується: “Вільногірськ — одне з небагатьох міст України без централізованого опалення житлового фонду. З 2013–2014 років місто повністю перейшло на індивідуальне опалення квартир; близько половини мешканців використовують електричні котли, інші — газові. Через погодинні відключення електроенергії житлові приміщення швидко охолоджуються, температура у квартирах падає до критичних +10 °C, а автоматика котлів не працює без електрики. Це створює загрозу здоров’ю мешканців та небезпеку техногенного характеру для житлового фонду”.

Мешканці просять обленерго розглянути можливість скорочення тривалості відключень і віднести житловий фонд міста до об’єктів критичної інфраструктури.

“Ми ініціювали звернення, бо не бачили реальних дій від влади. До ГО “Бджола” масово зверталися люди, телефонували, просили допомогти вплинути на ситуацію. Після консультацій з юристами ми зрозуміли, що можемо зробити разом із мешканцями, і почали діяти. Мене особливо хвилює, як зараз справляються люди з інвалідністю, лежачі хворі, родини з маленькими дітьми, які залишаються без тепла і світла. Я сама пережила зиму з немовлям у холодній квартирі і не бажаю такого нікому. Ми будемо добиватися змін, поки ситуація не покращиться. У Вільногірську все місто на індивідуальному опаленні, тому підтримка людей і їхні підписи критично важливі. Чим більше підписів, тим більше шансів реально вплинути”, — сказала голова ГО “Бджола” Анастасія Бондар.

Народний депутат звернувся до Кабміну

Народний депутат Дмитро Чорний направив звернення до Прем’єр-міністра України Юлії Свириденко з проханням віднести будинки з електроопаленням до об’єктів критичної інфраструктури, забезпечити їх пріоритетним живленням і захистом від відключень.

“У Вільногірську 198 багатоквартирних будинків повністю залежать від електроенергії для обігріву та базових потреб. Регулярні відключення створюють реальну загрозу здоров’ю дітей, літніх людей та громадян із хронічними захворюваннями. Ситуація не обмежується лише Вільногірськом і є типовою для низки інших міст України. Потрібно системне рішення на рівні уряду,” — зазначено у документі.

Вчора Кабмін презентував комплекс заходів для подолання надзвичайної ситуації в енергетиці, і 9-й пункт документа передбачає можливість віднести житлові будинки з електроопаленням до об’єктів критичної інфраструктури.

Читайте також:

Вільногірськ зробив крок до об’єднання прифронтових громад: міськрада схвалила Меморандум про вступ до нової Асоціації

Депутати Вільногірської міської ради підтримали рішення про схвалення Меморандуму щодо наміру вступу громади до Місцевої асоціації органів місцевого самоврядування “Асоціація прифронтових міст та громад”. Йдеться про участь у всеукраїнському об’єднанні громад, які працюють в умовах війни та прагнуть разом відстоювати свої інтереси на державному рівні.

Про це стало відомо з рішення міської ради.

Рішення ухвалили на сесії 14 січня

На пленарному засіданні міськради депутати розглянули питання “Про схвалення Меморандуму про намір вступу до Місцевої асоціації органів місцевого самоврядування “Асоціація прифронтових міст та громад” та підтримали його.

У рішенні зазначено, що мета вступу — більш ефективне здійснення повноважень, узгодження дій органів місцевого самоврядування щодо захисту прав та інтересів громад, сприяння розвитку, підтримці, відновленню та інвестиційному розвитку прифронтових територій.

Окремим пунктом депутати визначили, що представляти Вільногірську громаду в органах управління Асоціації буде міський голова Володимир Василенко. Координацію виконання рішення покладено на секретаря міської ради Олега Штамбурга.

Що це за Асоціація і хто її створив

“Асоціацію прифронтових міст та громад” створили восени 2025 року. Про її запуск публічно оголосили 19 вересня під час Першого форуму прифронтових міст та громад “Стратегічні виміри міст-форпостів”, який відбувся у Харкові.

Ініціатором створення об’єднання став міський голова Харкова Ігор Терехов. Саме Харків став майданчиком для формування цієї ініціативи та підписання перших меморандумів.

До форуму долучилися представники державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, громадського сектору та міжнародних організацій. Онлайн виступив і Віце-прем’єр-міністр з відновлення України – Міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба. Він тоді підкреслив, що об’єднання громад у межах Асоціації дозволить сформувати спільну позицію прифронтових територій, ефективніше комунікувати з урядом, парламентом і міжнародними партнерами та чітко артикулювати потреби та координувати дії.

Скільки громад уже долучилися

Під час створення Асоціації до ініціативи приєдналися громади з 11 областей України: Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської.

Загалом, за даними Міністерства розвитку громад і територій, в Україні налічується 242 прифронтові громади у десяти областях. Саме для них держава вже реалізує спеціальні програми підтримки — зосереджені на питаннях безпеки, житла, медицини, бізнесу та соціальної сфери. Асоціація покликана стати майданчиком, через який ці громади зможуть говорити з державою “єдиним голосом”.

Що передбачає сам Меморандум

Текст Меморандуму, який додається до рішення, не є фінансовим договором і не створює негайних майнових зобов’язань. У документі прямо вказано: це фіксація намірів сторін і крок до офіційного вступу громади до складу Асоціації.

Серед ключових положень:

• громада заявляє про намір стати членом Асоціації та брати участь у її діяльності;
• після подання заяви та ухвалення відповідних рішень рада набуде статусу члена Асоціації;
• Асоціація, зі свого боку, зобов’язується сприяти включенню громади до свого складу відповідно до Статуту.

Фактично це — офіційний старт процесу входження Вільногірська до всеукраїнської мережі прифронтових громад.

Крок до спільної сили громад

Формально Вільногірськ не знаходиться на лінії бойових дій, але Дніпропетровська область входить до переліку регіонів, які зазнають постійних безпекових і соціально-економічних викликів через війну. Для таких громад участь у подібних об’єднаннях — це:

• можливість впливати на державні рішення через колективну позицію;
• доступ до спільних програм підтримки та відновлення;
• обмін досвідом із громадами, які вже проходять через складні кризові ситуації;
• посилення переговорної позиції у роботі з донорами та міжнародними партнерами.
  

Читайте також:

Вільногірськ і Синельникове об’єднують зусилля заради людей під час війни