У Вільногірську попрощалися з військовослужбовцем Олександром Свириденко

26 березня у Вільногірську відбулася церемонія прощання із солдатом 22-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ Олександром Свириденко, який загинув під час бойових дій на Донеччині.

Церемонія прощання

На площі біля Палацу культури і спорту “Металург”  зібралися рідні, друзі, побратими та місцеві жителі. Труну з тілом військового накрили державним прапором. Люди стояли у мовчазній скорботі, не приховуючи сліз.

Міський голова Вільногірська Володимир Василенко виступив із промовою та висловив свої співчуття рідним та друзям Олександра.

“До останнього подиху він залишався відданим військовій присязі на вірність Українському народові. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади”, — Володимир Василенко.

Після цього священник прочитав молитви за душу загиблого, звертаючись до Бога з проханням про вічний спокій та упокій душі воїна. Молитви звучали по черзі, а всі присутні схилили голови в скорботі.

Завершилася церемонія хвилиною мовчання, після чого траурна процесія рушила до кладовища. Люди стояли на колінах, проводжаючи Олександра в останній шлях. Труну з тілом військового повезли до міського кладовища, де його поховали на Алеї Слави.

Дитинство та навчання

Олександр Свириденко народився 17 листопада 1991 року в селі Антонівка Межівського району Дніпропетровської області. Втративши батька в ранньому віці, виховувався в школі-інтернаті міста Першотравенськ, а пізніше продовжив навчання у середній загальноосвітній школі №31 у Кам’янському.

З юності прагнув здобути професію, що дозволила б йому стати на власні ноги. Олександр отримав спеціальності штукатура та лицювальника-плиточника в Дніпродзержинському професійному ліцеї.

Робота та сім’я

Олександр працював у різних сферах. Спочатку був охоронцем у магазинах Дніпра, а згодом — на олійниці у Верхівцевому. Останнім місцем його роботи стало підприємство ТОВ “Вільногірське скло”, де він працював транспортувальником.

Проживав у Вільногірській громаді разом із дружиною Анастасією. Разом вони виховували четверо дітей.

Служба у Збройних силах України

У 2023 році Олександр Свириденко добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Він служив у 22-ій окремій механізованій бригаді і брав участь у бойових діях на Донеччині.

26 квітня 2024 року загинув під час артилерійського обстрілу українських позицій поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району. Побратими згадують його як відповідального та стійкого бійця, який завжди підтримував товаришів.

Читайте також:

• У Вільногірську чиновниця під час власного прийому відмовляється спілкуватись з журналістами
• Вільногірськ попрощався із загиблим військовим Євгенієм Філоненко

8 серпня відзначають Всесвітній день котів – свято, присвячене одним із найпопулярніших домашніх улюбленців. З цієї нагоди зібрали цікаві факти про пухнастиків, які можуть здивувати навіть їхніх найвідданіших господарів.

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Коти живуть поруч із людьми набагато довше, ніж вважалося раніше

Довгий час вважалося, що першими приручили кішок стародавні єгиптяни – приблизно 4000 років тому. Однак у 2004 році французькі археологи на Кіпрі виявили поховання кішки, вік якої оцінюють у 9500 років. Знахідка свідчить, що історія співіснування людей і котів бере початок ще в добу неоліту.

Траур у Стародавньому Єгипті 

У Стародавньому Єгипті котів вважали священними тваринами. За свідченнями історика Геродота, смерть кішки була великою трагедією для родини – на знак жалоби всі її члени збривали собі брови.

Схожість з тиграми 

Генетично домашні коти дуже близькі до тигрів – їхній ДНК збігається приблизно на 95,6%. Саме спільне походження частково пояснює деякі звички наших улюбленців, зокрема те, що вони мітять територію, полюбляють гратися зі “здобиччю” та проводять багато часу уві сні.

Домінуюча лапа 

Подібно до людей, коти також мають перевагу у виборі домінуючої лапи, тобто можуть бути “правшами” або “лівшами”. Наукові спостереження демонструють певну гендерну закономірність – кішки найчастіше віддають перевагу правій лапі, тоді як коти частіше користуються лівою.

Відбиток носа 

Візерунок поверхні котячого носа є абсолютно унікальним, наче людські відбитки пальців. У природи немає повторів, тож двох котів із абсолютно ідентичними носами просто не існує.

Рекорд найдовшого кота в історії 

Домашні коти зазвичай здаються невеликими та вишуканими тваринами. Але серед них трапляються справжні велетні. Найдовшим котом у світі вважається мейн-кун на ім’я Стьюї, довжина якого сягала 123 сантиметрів. 

Найбагатший кіт у світі 

Найбагатшим котом у світі за версією Книги рекордів Гіннеса вважають Блекі. Після смерті його господаря-мільйонера кіт став спадкоємцем величезного статку – власник не залишив майно своїм родичам, а заповів Блекі близько 7 мільйонів фунтів стерлінгів.

Читайте також:

Перший догфест у Вільногірську: усім сподобався Тофі

У Запорізькій обласній клінічній лікарні успішно виконали пересадку нирки 17-річному Станіславу. Хлопець кілька років боровся з нирковою недостатністю та перебував у очікуванні на відповідного донора.

Про це йдеться на сайті Запорізької обласної державної адміністрації. 

До трансплантації хлопець тричі на тиждень їздив на гемодіаліз із Пʼятихаток до Запоріжжя. Дорога з пересадками займала цілий день. Додому вони з матірʼю Любовʼю поверталися близько першої години ночі. Пані Любов залишила роботу на залізниці, аби весь час бути поряд із сином. 

Жінка вже знала біль непоправної втрати – на війні загинув її старший син. Найбільшим страхом для неї було втратити й молодшого. Кожна поїздка до лікарні ставала для неї символом віри та надії на його одужання.

“Є донор – ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!””, – згадує Любов. 

Коли лікар повідомив про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, вони одразу вирушили до Дніпра. Після підготовки донорського органа до пересадки медики разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де й виконали операцію з трансплантації.

Як зазначив завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржа, медики підбирали для хлопця донорський орган із найвищим рівнем сумісності.

“Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії”, – каже він. 

Наразі Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє: 

“Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях – скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні”, – каже хлопець.

Читайте також:

Оформлення лікарняних та електронних рецептів: нові правила видачі медичних документів в Україні