Вільногірці змушені об’їжджати дорогу, яку Служба відновлення вважає “проїзною”

Мешканці Вільногірська скаржаться на поганий стан дороги Т-04-15, яка з’єднує Вільногірськ і Верхньодніпровськ. Після закриття податкової служби у місті їм доводиться їздити цією дорогою до відділення у Верхньодніпровську.

Про стан міжміської дороги Т-04-15 “Вільногірськ-Верхньодніпровськ” розповість Вільногірськ IN.UA

Чому дорогу не планують ремонтувати?

Щоб детальніше з’ясувати ситуацію з дорогою, наша редакція подала запит у Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області.

У відповіді на запит, служба відновлення та розвитку інфраструктури зазначила, що ремонт на цій дорозі буде виконуватись лише за аварійних ситуацій, та лише за наявності фінансування.

Також у службі додали, що фінансування виділили лише на проведення дорожніх робіт з експлуатаційної підтримки.

За словами керівника відділу ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг Єгора Крикуна, стан дороги в службі оцінюють як “проїзний”, тому її ремонт відкладуть на пізніший термін у загальному списку міжміських доріг країни.

“Наразі стан експлуатаційно-проїзний. Але кожного дня відкриваються нові ями. Це все фіксується, але у нас є також дороги міжнародного, національного значення, де відбувається також руйнування покриття. Вони у нас першочергово ремонтуються”, – зазначив Єгор Крикун.

Як нам пояснив Єгор Крикун, пріоритети в ремонті доріг виглядають наступним чином:

• дороги міжнародного значення;
• дороги національного значення;
• дороги для евакуації населення;
• дороги територіального значення;
• інші дороги.

Стан дороги “Вільногірськ-Верхньодніпровськ”

Більша частина маршруту до Верхньодніпровська зовсім не викликає проблем у місцевих. Саме виїзд з Вільногірська є проблематичним для жителів міста. Не враховуючи альтернативні маршрути, швидко та безпечно виїхати з міста у бік Верхньодніпровська надзвичайно складно.

“Я коли додому з війни у відпустку приїжджаю, маю їздити у Верхньодніпровськ у військкомат, минулого разу їздив з дружиною через озеро «квадрат» було замерзло зранку, а назад в обід ми там застрягли, але нажаль по плитам шкода ходову, тому вимушено обираємо маршрут із двох поганих по обставинах”, – розповів місцевий житель Євген П’янков.

За сухої погоди водії обирають безпечніший маршрут полем. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області знає про проблему, та вирішувати її не поспішає.

“Я кожного дня там буваю, бо там моє село, а дорога погана. Коня треба, мабуть, купувати”, – розповів місцевий житель Анатолій.

Читайте також:

• Дніпропетровщина — друга в Україні за кількістю молодіжних рад: Вільногірськ на шляху до створення власної ради
• Поліція порушила кримінальну справу по отруєнню собаки у Вільногірську

Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, а й сувора та справедлива суддя, яка продовжує справу своєї матері, відомої тренерки з Вільногірська.

Деталі читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Від танців до штанги

Шлях у великий спорт для Альбіни розпочався неочікувано. Протягом семи років, з трьох до десяти, вона займалася танцями. Проте фізичні зміни внесли свої корективи: дівчинка почала швидко рости, і їй стало важко знайти пару для виступів. Згодом інтерес до танців зник, і вона залишила цей вид мистецтва. 

За порадою мами-тренерки, Альбіна вирішила спробувати себе в тренажерній залі, щоб не “сидіти просто так”.

“Спочатку це так, була більш дисципліна, себе десь заставляла, але потім якось поїхала на перші змагання, на другі, і так з часом саме почало подобатись, дуже полюбила цю справу”, — зазначає дівчина. 

Дисципліна має одну особливість — вона часто призводить до результату. А результат — до відчуття сенсу.

Перші змагання стали тим самим переломним досвідом.

“Коли я поїхала на перші змагання, отримала першу медаль, зрозуміла, що можна ставити цілі й досягати їх”, — зазначає спортсменка. 

А вже у 2023 році вона чітко усвідомила:

Шлях до суддівства

Сьогодні Альбіна — не лише спортсменка, а й суддя.

Її шлях у суддівство не був запланованим до деталей, але точно не був випадковим.

“Я цікавилася правилами, читала, мені це було цікаво… За тиждень до змагань вирішили спробувати скласти іспит”, — згадує дівчина. 

І вона склала найкраще серед усіх.

“Я склала найкраще і стала суддею другої категорії”. 

Далі — більше: чемпіонати України, досвід, новий рівень.

“Зараз я суддя першої категорії…Нещодавно повернулася з Чемпіонату України в Чернівцях,  і це мій сьомий Чемпіонат України, який я обслуговувала”, — каже Альбіна. 

Її принципи як судді чіткі:

“Я ніколи не буду зараховувати, якщо бачу помилку… ставлення до всіх однакове”, — каже вона. 

Це вже не просто про спорт. Це про характер.

Династія без тиску

У цій історії неможливо оминути її маму. Тренерку та людину, яка не просто привела у спорт, а сформувала ставлення до нього.

“Мама дуже вплинула. Завдяки її розповідям я ще більше прониклася цим видом спорту”, — зазначає спортсменка. 

Вона передала не лише знання, а й контекст, історію, глибину.

“Вона розповідала про розвиток спорту, про рекордсменів, про свій шлях… це дуже надихнуло”, — додає Альбіна. 

І водночас це відбувалося без тиску:

“Я не займаюся, тому що так треба. Я це люблю і хочу продовжувати її справу”

Це важливий момент. Бо династія — це не про обов’язок. Це про вибір, який стає природним.

Стереотипи, які більше не працюють

Як і будь-яка дівчина у силовому спорті, Альбіна стикалася з упередженнями.

“Кажуть, що це не жіночно, що це не для дівчат… але це неважливо”, — впевнена спортсменка. 

Її відповідь стереотипам проста:

“Треба робити своє, якщо це подобається”.  

І саме ця простота — найсильніша позиція.

Здобутки у спорті

Сьогодні спортивне резюме Альбіни виглядає вражає. Вона — двократна чемпіонка України серед вихованців ДЮСШ та багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області. Окрім цього, вона:

• срібна призерка Чемпіонату України серед вихованців ДЮСШ;
• має перший дорослий розряд, який вона вперше зафіксувала у 2023 році в Коломиї; 
• посіла друге місце в абсолютній першості на Чемпіонаті України серед дівчат; 
• має кубки абсолютної першості турнірів у Києві (2024) та Дніпропетровській області (2021, 2025). 
  

Три слова про себе

Коли її просять описати себе, вона не шукає складних формулювань:

“Наполеглива. Серйозна. І, сподіваюсь, сильна”.  

Сила тут — не лише у вазі штанги. Вона у виборі залишитися. У здатності не здаватися. У чесності перед собою.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську

Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Коли святкувати Вербну неділю у 2026 році

Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати. 

У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.

Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.

Традиції святкування Вербної неділі 

Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.

На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.

За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.

Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових  заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.

Читайте також:

Як пофарбувати яйця на Великдень кавою: інструкція