У Вільногірську живе майстриня Інна Кулакевич, яка захоплюється створенням каркасних ляльок. Її історія почалася відносно недавно, але вона вже встигла створити багато унікальних творінь. Інна поділилася своєю історією та технікою роботи з Вільногірськ IN.UA

Початок творчого шляху

Інна давно займається шиттям — свого часу навчалася в Дніпропетровському училищі №56. Лялькарством вона зацікавилася випадково. Минулої зими вона захотіла так само, як і її подруги, створити скандинавського гнома. Після цього її син запропонував спробувати створити ляльку.

“Тож я спробувала і мені це дуже сподобалось,” — ділиться Інна.

Вона розповідає, що часто переглядає майстер-класи, шукає інформацію та вчиться новим технікам.

Техніка та матеріали

Інна починає процес створення ляльки з виготовлення каркасу з дроту. Потім обмотує його синтепоном, який нарізає на тонкі смужки. Голова ляльки також має основу, яку Інна набиває синтепоном та формує обличчя, додаючи деталі, такі як очі, носик і губки. Очі для ляльок Інна купує окремо. За її словами, їх можна купити в будь якому магазині для художників.

Для створення волосся Інна використовує нитки або тресси, які купує і потім прикріплює до ляльки. Губи та брови ляльок вона фарбує  за допомогою косметики.

Кожна лялька має свою унікальну сукню, яку Інна шиє за власними дизайнами, надихаючись роботами інших майстрів. Вона використовує залишки тканини для створення платтячок.

“Ці сукні мені так подобаються. Це я надивилася в інтернеті,” — говорить Інна про свої дизайни.

За словами Інни, досконалість приходить із практикою. Тож вона намагається пробувати різне та удосконалювати свої ляльки.

Плани на майбутнє

Наразі Інна робить ляльки для близьких родичів та друзів, але має плани розширити свою діяльність і почати приймати замовлення.

“Якщо буде хтось замовляти, звісно, я зроблю,” — каже Інна.

Інна працює в швейній майстерні “Попелюшка” і сподівається, що в майбутньому її ляльки знайдуть своїх шанувальників. Вона вважає це заняття заспокійливим і таким, що приносить задоволення. Інна робить свої ляльки у вільний час і дарує їх дітям та близьким людям.

Читайте також:

• Мотанки від серця: історія Світлани, яка наповнює життя кольорами
• Крила янгола та нічне ПВО: Перший крок мешканки Вільногірська Олени Філоненко у мистецтві

Вихованки відділення пауерліфтингу КДЮСШ “Авангард” міста Вільногірськ здобули “срібло” на чемпіонаті України з класичного пауерліфтингу серед юнаків, дівчат, юніорів, юніорок та студентів закладів вищої освіти. Змагання проходили у місті Коломия Івано-Франківської області.

Про це повідомляє Наталія Зінчук, тренерка з пауерліфтингу. 

Тренує дівчат Наталія Зінчук — досвідчена наставниця, яка багато років розвиває пауерліфтинг у Вільногірську.

На всеукраїнському помості честь Дніпропетровського регіону представили спортсменки Альбіна Ніхаєнко та Вероніка Стороженко. Завдяки їхнім виступам збірна області здобула друге місце у командному заліку серед дівчат, ставши срібним призером змагань.

 Варто також відзначити внесок Альбіни Ніхаєнко не лише як спортсменки, а й як судді першої категорії, що свідчить про її багаторічний досвід у спорті. А суддя-асистент Олександр Носач забезпечив підтримку спортсменів безпосередньо на помості.

Наталія Зінчук висловила вдячність прихильникам залізного світу, які не лише поруч, а й надихають спортсменів на нові досягнення. 

Також команда висловила щиру вдячність Збройним Силам України за мужність і відвагу, які дозволяють українським спортсменам змагатися, тренуватися і перемагати під мирним небом.

Читайте також: 

• Спортсмени Вільногірська вибороли нагороди на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу
• Вільногірці на змаганнях з пауерліфтингу у Івано-Франківській області вибороли золоті медалі

Скоро у Вільногірську відкриють незвичну експозицію — на ній покажуть гільзи, які стали мистецтвом. Авторка робіт — вільногірка, яка перетворює залишки війни на символи відродження, миру й весни.

На бажання героїні ми не розголошуємо імʼя. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Ідея створювати щось нове з гільз з’явилася не випадково — її підказала родичка. Первинно вона була адресована синові жінки, який навчається на художника. Однак через брак часу юнак не зміг втілити задум. Тоді майстриня взялася за справу самостійно. 

“Так і розпочалося. Одна за іншою гільзи виходили”, — згадує вона.

Розписані гільзи — це не лише художні об’єкти, а й спосіб переосмислення досвіду війни. 

“Мені хотілося, щоб на кожну річ можна було звернутись і поглянути з іншого ракурсу. І те, що вчора ще нас вбивало, сьогодні можна переробити і перетворити на щось інше”, — каже майстриня.

Тематика робіт змінювалася з часом. Спочатку з’являлися символічні образи, пов’язані з українською національною традицією — зокрема, ляльки-мотанки. Але з приходом весни жінку потягнуло до квітів.

“Я розпочинала малювать те, що в мене йшло зсередини. Так мені хотілося нарешті, щоб прийшло щось нове, щось таке квітуче”, — пояснює вона.

Для авторки важливо не лише створювати красиві речі, а й змінювати ставлення до болючих спогадів: 

“Щоб це не так було важко згадувати. Щось додати, якусь деталь — і це вже заграє іншими фарбами”.

Хоча жінка не має художньої освіти, її близькі підтримали ініціативу. На перший план для неї виходить не професійність, а щирість. 

“Я просто робила те, що я хотіла, і все”, — каже вона.

Від майбутньої виставки майстриня очікує не слави, а надії. 

“Я би хотіла побажати все ж таки миру. І щоб ми залишили все погане в минулому і на деякі речі дивились по-новому — з розквітом нового життя”.

Як побажання для читачів та майбутніх відвідувачів виставки, вільногірка ділиться віршем: 

Люби. Ціни. Даруй. Тримай.”

Люби себе і поважай ти інших

Люби життя і радуйся за всіх.

Ціни все те, що маєш на сьогодні ти

Життя воно таке… як сплине не вернеш.

Даруй добро і відкривай все серце

Віддай своє, повернеш у сто раз.

Тримай в собі лиш саме сокровенне і…

Безцінний дар ти пронеси скрізь час.

VVV 04.08.24

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає