Футбол, жарти, гуртожиток і студентські роки: у вільногірському коледжі відкрили кімнату памʼяті трьох загиблих студентів 

На екрані – троє молодих хлопців. Вони усміхаються, грають у футбол, жартують, проводять час у гуртожитку. У залі – тиша, а в очах присутніх сльози. На цих кадрах Максим Тимощук, Сергій Клочко та Станіслав Коцкий ще студенти – живі, молоді й разом. Саме такими їх згадували під час відкриття кімнати памʼяті у Вільногірському фаховому коледжі, де вони навчалися та жили в гуртожитку. Згодом усі троє стали на захист України й загинули. 

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Ініціаторкою створення кімнати пам’яті стала комендантка гуртожитку Тетяна Бігун. Вона зверталася до людей та організацій, які могли допомогти облаштувати цей простір.

Перші роботи розпочали ще навесні. ГО “Бджола Вільногірськ” придбали необхідні матеріали й власними силами зробили ремонт: поклеїли шпалери, облаштували стелю.

Згодом до створення кімнати долучилися Вільногірськ IN.UA. За кошти, спрямовані на цей проєкт, виготовили пам’ятні дошки з історіями трьох захисників. На кожній розмістили QR-код, за яким можна перейти до додаткової інформації про них.

Їх згадували не лише як героїв

Під час відкриття про загиблих говорили не лише як про військових, які віддали життя за Україну. Важливою частиною заходу стали спогади про них у студентські роки – такими, якими їх пам’ятали викладачі, друзі, працівники гуртожитку та рідні.

Однією з тих, хто особисто знав Максима Тимощука ще студентом, була викладачка Лілія Олександрівна: 

“Особисто за Максима хочу сказати, що завжди ходив усміхнений на пари, завжди все робив, виконував. В нього був дуже гарний почерк”, – згадала вона.

А ідея створити стенд з лабораторними роботами загиблих студентів належала вчительці хімії Світлані Бігун – вона зберегла їх роботи та навіть не думала, що вони зможуть знадобитися для кімнати памʼяті. 

Так роботи хлопців стали частиною їхньої історії – не лише як захисників України, а й як студентів, які колись сиділи за партами цього коледжу. 

Про Станіслава Коцкого під час заходу згадував його класний керівник: 

“Він був дуже активним та говірким студентом. Він жив в нашому гуртожитку, товаришував з одногрупниками та будував плани на майбутнє…”. 

На відкриття кімнати також приїхала родина Сергія Клочка – його мати та брати. Тетяна Бігун так згадує про хлопця: 

“Сергій був особливим – хлопцем незвичайної душі. Він ніколи не брехав, не лукавив – він був справжнім, таким, на кого завжди можна було покластися. На жаль, Сергій не закінчив коледж. Після третього курсу він пішов захищати Україну…”. 

Фотографії, відео та спогади

Одним із найбільш емоційних моментів заходу став перегляд фотографій та відео зі студентського життя хлопців.

На екрані показували їх такими, якими вони були до війни: як проводили час у гуртожитку, грали у футбол, жартували, веселилися та навчалися.

У залі в цей момент у багатьох були сльози на очах.

Організатори зібрали фотографії та відео на флешки й подарували їхнім родинам. Так близькі загиблих отримали збережені спогади про роки, коли хлопці ще навчалися, дружили та будували свої плани.

Після перегляду спогадів присутні перейшли до кімнати пам’яті. Її відкрила директорка Вільногірського фахового коледжу Олена Погребняк.

Під час заходу окремо подякували профспілковому комітету, бібліотекарям, Юлії Лутовіновій та працівникам гуртожитку, які долучилися до створення простору.

Окремі слова вдячності пролунали на адресу Олександра Щекодіна за підтримку, допомогу та особистий внесок у створення кімнати пам’яті.

Завершуючи подяку всім, хто долучився до створення кімнати, організатори наголосили:

“І, мабуть, найважливіше, ви допомогли нам створити місце, де пам’ять про наших хлопців житиме не один день і не один рік. Дякую вам за це від усього серця і дякую всім, хто був поруч, бо пам’ять живе, доки ми її бережемо”.

Після відкриття присутні поклали квіти до пам’ятних дошок.

Тепер у коледжі є місце, де зберігатимуться історії трьох його студентів – їхні фотографії, студентські роботи та спогади тих, хто знав їх за життя.

Читайте також:

“Два дні відбивав атаки ворога сам”: історія Максима, який мріяв про футбол і загинув у першому бою

Лихівська громада Кам’янського району підписала меморандум про співпрацю з Агрономічною громадою Вінницької області. Ця домовленість передбачає обмін управлінським досвідом, спільну підготовку проєктів та пошук фінансування, зокрема через фонди ЄС та інші міжнародні програми. Перед підписанням представники громад Дніпропетровщини та Вінниччини протягом п’яти днів вивчали успішний досвід громад Тернопільщини.

Про результати поїздки та плани співпраці журналістці Вільногірськ IN.UA розповіла Лариса Савченко, голова Лихівської громади 

Лихівська громада шукала партнера зі схожими потребами

За словами Лариси Савченко, одне з найбільших вражень від поїздки, фінансова спроможність громад, які вдалося відвідати, та їхній досвід роботи з міжнародними партнерами. Очільниця Лихівської громади звернула увагу, що громади на заході України вже мають підписані міжнародні меморандуми та досвід залучення партнерів. Для Дніпропетровщини такі можливості, за її словами, ускладнює близькість регіону до фронту.

“Вони вже співпрацюють з міжнародними організаціями, країнами, підписані в них меморандуми міжнародні. Ми це все дивилися, слухали. Все-таки ми вважаємося прифронтовою областю”, — розповіла Лариса Савченко.

На її думку, факт прифронтової області, може зумовлювати те, що інвестори до тої ж Лихівки, йдуть не так охоче.

Чому обрали саме Агрономічну громаду

Одним із практичних результатів поїздки стало підписання меморандумів між громадами Дніпропетровщини та Вінниччини. Загалом під час зустрічі уклали 12 таких документів. Лихівська громада обрала для партнерства Агрономічну громаду Вінницької області.

За словами Лариси Савченко, цей вибір робили не випадково. Для неї було важливо знайти громаду зі схожими характеристиками та напрямами розвитку, щоб після формального підписання документа сторони справді мали спільні теми для роботи. Обидві громади мають сільськогосподарську складову. Лихівську сторону також зацікавили досвід Агрономічної громади у вирощуванні рослин, розвиток туризму, велоініціатив та ветеранської політики.

“Меморандум підписати — це легко, хоч із десятьма громадами. Але хочеться обрати громаду, щоб тоді дійсно була якась співпраця, не так просто, що підписали та й забули”, — пояснила голова Лихівської громади.

Саме можливість знайти практичні точки дотику стала одним із головних критеріїв вибору партнера. Савченко зазначила, що під час поїздки була можливість укласти одразу декілька меморандумів, однак Лихівська громада вирішила зосередитися на партнерстві, яке потенційно може мати практичний результат.

Що передбачає меморандум двох громад

Домовленість між Лихівською та Агрономічною громадами передбачає кілька напрямів співпраці. Йдеться про обмін управлінським досвідом, підготовку спільних проєктів та об’єднання зусиль для пошуку фінансування з фондів Європейського Союзу й інших міжнародних програм.

Для Лихівської громади це також можливість вивчати рішення, які вже працюють в інших регіонах, і визначати, які з них можна адаптувати до місцевих умов. У Лихівській громаді наголошують, що підписання документа має стати лише початком співпраці.

За словами Лариси Савченко, вона не зацікавлена у збільшенні кількості меморандумів без подальших спільних дій. Громада готова розглядати й інші партнерства, однак лише за умови, що сторони матимуть конкретні спільні інтереси.

Перші контакти після навчального візиту вже продовжилися. Лихівську громаду запросили на форум, присвячений туризму. Меркиня каже, що розглядає можливість поїздки, оскільки розвиток цього напряму цікавить і Лихівську громаду.

“Хочеться, щоб вони (ред. меморандуми) були дієвими. Нас уже запрошують на форум по туризму. Хочу поїхати, подивитися, як у них там, бо це теж наша спільна тема”, — зазначила Лариса Савченко.

Що Лихівська громада побачила на Тернопільщині

Під час візиту учасники знайомилися з досвідом трьох громад Тернопільської області.

У Кременецькій громаді, наприклад, увагу приділили роботі з радами внутрішньо переміщених осіб та міжнародними партнерами.

У Трибухівській громаді представники делегації вивчали взаємодію муніципалітету з місцевим бізнесом. Зокрема, учасникам показали роботу підприємства “ГАДЗ”, яке займається вирощуванням та переробкою фруктів і ягід.

У Збаразькій громаді йшлося про залучення європейських фондів та підтримку релокованого бізнесу. Саме у Збаразькому замку відбулося підписання меморандумів між громадами. Для Лихівської громади цей досвід, за словами її очільниці, цікавий передусім можливістю побачити, як інші невеликі громади працюють із бізнесом, міжнародними партнерами та зовнішнім фінансуванням.

Тепер Лихівська громада планує перейти від знайомства з цими практиками до розвитку власного партнерства з Агрономічною громадою.

До теми:

Як мешканці Лихівської громади їздитимуть до Вільногірська та П’ятихаток

Рада ВПО у Вільногірську проводить опитування серед внутрішньо переміщених осіб. Зібрані відповіді мають допомогти краще зрозуміти потреби переселенців, які живуть у громаді, та визначити проблеми, над вирішенням яких варто працювати. Паралельно з результатами цього опитування Рада ВПО планує податися на грантовий конкурс “Голос: участь, що формує рішення”. Його мета у тому, щоб переселенці змогил брати активнішу участь у житті громади, де проживають та покращувати її.

Про це Вільногірськ IN.UA розповів голова Ради ВПО у Вільногірську Олександр Щекодін.

У Вільногірську триває опитування ВПО

За словами Олександра Щекодіна, одна з головних цілей опитування — детальніше дізнатися про потреби ВПО, які зараз живуть у Вільногірській громаді. Раду цікавить, з якими проблемами стикаються переселенці та що можна зробити для їх вирішення у середньостроковій перспективі.

“По-перше, це нам надасть можливість глибше дізнатися потреби самих ВПО, самих мешканців громади, тому що ВПО вже є мешканцями нашої громади. Що їх найбільше турбує? Які в них є проблеми на зараз? І як запланувати у середньостроковий термін, що ми можемо зробити для того, щоб ці проблеми вирішити”, — пояснює Олександр Щекодін.

Опитування також має допомогти Раді ВПО зрозуміти, з якими труднощами люди приїжджали до Вільногірська, що їх турбує зараз та які плани вони мають надалі.

“Для цього нам потрібні ці дані: що конкретно турбує ВПО, як вони заїжджають у громаду, які проблеми мають на зараз, коли вони заїхали в громаду, що їх турбує попереду, що вони планують. Оці такі питання задані в цьому анкетуванні”, — розповідає голова Ради ВПО.

Ще одна мета, це налагодити комунікацію між самими переселенцями та об’єднати їх навколо Ради ВПО.

“Ми збираємо ці дані для того, щоб, можливо, було всіх ВПО якось консолідувати, щоб вони почали спілкуватися один з одним. На базі ж самої Ради ВПО”, — пояснює Олександр Щекодін.

Результати опитування також використують для подачі на конкурс. Опитування анонімне. Долучитися до нього можна тут: https://docs.google.com/forms/d/1PEycGGSL9kgNKOIuGlHRPom5Y0DnY8c3i2wEWdRLByo/edit   .

Попередньо Рада ВПО планує взяти участь у грантовому конкурсі “Голос: участь, що формує рішення”. За словами Олександра Щекодіна, майбутній проєкт бачать як можливість посилити взаємодію між ВПО та місцевою владою, а також активніше залучати переселенців до життя громади. Одним зі своїх завдань як голови Ради ВПО Щекодін називає залучення активної частини переселенців до процесів у громаді.

“Я для себе поставив перше завдання — вивести активну частину ВПО до співучасті у громаді, до прийняття важливих рішень у громаді, для того, щоб ВПО могли краще адаптуватися у нашій громаді”, — пояснює він.

За словами Олександра Щекодіна, нині у Вільногірській громаді проживають близько 2–2,5 тисячі ВПО. Водночас, на його думку, переселенці поки недостатньо представлені в активному житті громади.

“ВПО наразі не беруть активно участь у діях громади, як не представлені достатньо у місцевій владі, так і у громадськості. І дуже хотілося б підняти планку, щоб ВПО змогли впливати на дії влади, на дії громади”, — говорить Олександр Щекодін.

Він наводить як приклад інші громади, де переселенці активніше долучаються до місцевих процесів.

“Наприклад, можна привести Павлоградську громаду, там ВПО залучені до комісій, до участі у рішеннях місцевої влади і всіх процесах, які протікають у громаді. У нас поки такого ще не було”, — зазначає Щекодін.

Олександр Щекодін наголошує: залучення переселенців може бути корисним не лише самим ВПО, а й Вільногірській громаді. Люди, які переїхали сюди з інших міст, мають різний професійний та життєвий досвід.

“Заїжджають мешканці з різних громад, які мають дуже багатий досвід — як роботи, так і життєвий досвід. Такі люди з унікальними спеціальностями можуть дуже допомогти у розвитку громади”, — резюмує він.

До теми:

Представниця Ради ВПО у Вільногірську Олена Щекодіна номінується на Національну відзнаку