Готовність громади до опалювального сезону лише 35%: як Вільногірськ готується до зими

У Вільногірській громаді триває підготовка до осінньо-зимового періоду 2026-2027 років. Станом на початок липня виконано трохи більше третини запланованих робіт, тоді як частина важливих напрямків ще навіть не розпочата. Водночас окремі ремонти вже завершили, а на низку заходів до початку опалювального сезону витратили понад мільйон гривень.

Детальніше про те, які роботи вже виконали, що ще попереду та на що планують витратити понад 7 мільйонів гривень, – читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UА

Підготовка до зими триває: що вже зробили

На сайті Вільногірської міської ради оприлюднили проєкт рішення виконавчого комітету “Про хід виконання заходів з підготовки об’єктів житлово-комунального господарства та соціальної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2026-2027 років”.

Згідно з документом, ще у квітні виконком затвердив план підготовки підприємств, житлового фонду, теплових і водопровідних мереж, а також об’єктів соціальної сфери до нового опалювального сезону. Усі заплановані роботи мають завершити до 1 вересня 2026 року.

Найбільший прогрес – у житловому фонді

У житловому фонді вже повністю завершили ремонт двох покрівель. Також більш ніж наполовину виконали ремонт трьох внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання – готовність становить 53%. Водночас перевірка димових і вентиляційних каналів просувається значно повільніше: наразі виконано лише 0,9% від запланованого обсягу. 

На цей напрямок передбачили 725,6 тисячі гривень, із яких уже використали 625 тисяч гривень, що становить понад 86% від запланованого фінансування.

Водопровідні та каналізаційні мережі ремонтують

Тривають роботи і на мережах водопровідно-каналізаційного господарства.

Станом на початок липня ремонт або заміну водопровідних мереж виконали на 58,7%, а ремонт чи заміну каналізаційних мереж – на 41,6%. 

На ці роботи запланували 700 тисяч гривень, із яких вже освоїли 410,2 тисячі гривень.

Тепломережі та соціальна сфера поки без фінансування

Натомість роботи з підготовки теплового господарства фактично ще не фінансували.

Заплановано промити та провести гідравлічні випробування 9,4 кілометра теплових мереж, однак наразі виконано лише 5,6 кілометра. Із передбачених 328 тисяч гривень поки не використали жодної.

Схожа ситуація й у закладах соціально-культурної сфери. Там мають промити майже 9,7 кілометра систем опалення, однак станом на 8 липня роботи не профінансовані, а рівень виконання становить 0%.

У лікарні вже встановлюють нові вікна

Окремий блок заходів стосується Вільногірської центральної міської лікарні. Станом на початок липня там на 70% виконали встановлення пластикових вікон у головному корпусі. Також на 60% провели перевірку та герметизацію інженерних вводів і перевірили технічний стан водонагрівачів. Метрологічну повірку лічильника теплової енергії виконали наполовину, а скління віконних рам уже завершили повністю. 

На ці роботи передбачили 172,5 тисячі гривень, із яких використали 107 тисяч гривень. Загальний рівень виконання становить 68%.

Ремонт доріг

Одним із найбільш дороговартісних напрямків залишається дорожнє господарство.

Документ передбачає поточний ремонт 2611 метрів доріг. На це запланували 5,013 мільйона гривень, однак станом на початок липня фінансування ще не розпочалося, а виконання становить 0%.

На всі роботи планують витратити понад 7 мільйонів гривень

Загалом на підготовку житлово-комунального господарства та соціальної сфери Вільногірської громади до осінньо-зимового періоду 2026/2027 років передбачено 7,12 мільйона гривень.

Станом на 8 липня освоєно 1,142 мільйона гривень, що відповідає 35,46% від загального плану.

Проєктом рішення також пропонується попередити керівників підприємств, установ та організацій громади про персональну відповідальність за своєчасну підготовку об’єктів і їхню безаварійну роботу під час майбутнього опалювального сезону.

Читайте також:

У Вільногірську будуть ремонтувати газове обладнання котелень: деталі закупівлі

Де у Вільногірській громаді можна відпочити влітку, чи чиста там вода, скільки людей на пляжі, чи є зручності та чи варто їхати туди взагалі? Відповіді на ці питання редакція Вільногірськ IN.UA шукатиме не за чужими відгуками, а власним досвідом. Ми запускаємо нову рубрику “Перевірено на собі”, у якій особисто відвідуватимемо популярні місця відпочинку громади. Першою локацією стали відомі серед місцевих Вільногірські Мальдіви.

Детальніше про нову рубрику та перший огляд читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Нова рубрика – чесний погляд 

Літо у розпалі, а разом із ним і сезон відпочинку біля води. У Вільногірській громаді є кілька популярних місць, куди щороку їдуть місцеві жителі та гості міста. Проте більшість знає про них лише з розповідей знайомих або фотографій у соцмережах.

Саме тому редакція Вільногірськ IN.UA започатковує рубрику “Перевірено на собі”.

Наша команда особисто відвідуватиме місця відпочинку, перевірятимуть умови, ділитимуться власними враженнями та чесно розповідатимуть не лише про переваги, а й про недоліки.

Першою зупинкою стали Вільногірські Мальдіви.

Доїхати можна навіть велосипедом

Представниця редакції вирушила на пляж разом із подругою на велосипедах.

За її словами, сама відстань від міста не є великою, тож така поїздка цілком реальна навіть без автомобіля.

Втім, є й мінус – частина дороги проходить ґрунтовкою. Коли повз проїжджають автомобілі, пил буквально накриває велосипедистів.

Для тих, хто не має власного транспорту чи велосипеда, дістатися можна й таксі. Поїздка від Вільногірська до пляжу коштуватиме 300 гривень.

Маленький пляж майже зник, а на великому – людно навіть увечері

Першою несподіванкою стало те, що невеликий пляж, який розташований ближче до міста, майже зник.

За словами представниці редакції, вода значно піднялася, і територія, яка раніше була піщаною, тепер опинилася під водою.

Тож відпочивальниці поїхали далі – на головний великий пляж.

Попри те, що це близько вечора вихідного дня, людей там було дуже багато. Одні відпочивали родинами, інші купалися, хтось просто відпочивав на білому піску.

Чиста вода біля берега, але водорості – далі

Одне з найприємніших вражень – відносна чистота території.

Сміття траплялося лише подекуди, хоча велике скупчення людей могло б залишити значно більше слідів після відпочинку.

Вода біля берега була прозорою, але вже трохи далі починалися густі водорості.

Після нетривалих пошуків вдалося знайти ділянку приблизно посередині пляжу, де вода залишалася чистішою і можна було комфортно купатися.

Вода виявилася теплою та приємною.

Водночас представниця редакції звернула увагу ще на одну особливість: майже відразу після заходу у воду глибина починає швидко збільшуватися. Саме тому багато людей не запливали далеко.

Для тих, хто не знає особливостей дна чи відпочиває тут уперше, це може бути важливим моментом.

Без душових та роздягалень, але з кукурудзою та холодними напоями

Оскільки Вільногірські Мальдіви не є офіційним облаштованим пляжем, чекати тут інфраструктури не варто.

Немає кабінок для перевдягання, душових, навісів чи шезлонгів. Хто хоче тінь – привозить власну парасолю.

Водночас неподалік працює торговий кіоск, де можна придбати холодні напої, перекусити або купити гарячу кукурудзу.

Працівники кіоску розповіли, що найближчим часом планують спробувати очистити частину водойми від водоростей, аби зробити відпочинок комфортнішим для гостей.

І ще один приємний бонус чекав уже дорогою додому. Повертаючись із пляжу, представниця редакції разом із подругою не втрималися й зупинилися біля поля із великими рулонами соломи. Кілька хвилин – і звичайна поїздка перетворилася на імпровізовану фотосесію серед літнього пейзажу. Виявилося, що навіть дорога з Вільногірських Мальдів може подарувати гарні кадри та ще один теплий спогад про день.

“Наче Голубі озера”

Цікавою виявилася й атмосфера на самому пляжі.

Деякі відпочивальники жартували, що приїхали з Одеси лише на кілька днів і тепер вирішують, чим зайнятися. Одним із варіантів став саме відпочинок на Вільногірських Мальдівах.

Ще одна родина ділилася власними спогадами.

Вони порівнювали місцевий пляж із Голубими озерами на Донеччині – місцем, де раніше любили проводити літо. За їхніми словами, білий пісок і блакитна вода нагадали їм знайомі краєвиди та викликали теплі спогади.

Білий теплий пісок, простір для відпочинку, можливість зробити гарні фотографії та покупатися у спекотний день – безперечні переваги Вільногірських Мальдів.

Водночас швидке збільшення глибини, водорості у воді, відсутність будь-якої пляжної інфраструктури та пилова дорога дещо псують загальне враження.

А рубрика “Перевірено на собі” лише починається. Попереду – нові водойми, популярні місця відпочинку та чесні огляди від редакції Вільногірськ IN.UA.

Читайте також:

Вільногірські Мальдіви позеленіли: улюблений кар’єр вкрили водорості (ВІДЕО)

У Вільногірську вперше відбулася Всеукраїнська акція “Дзвони Надії” – символічна подія, яка об’єднала родини військовополонених і безвісти зниклих, волонтерів, ветеранів, військових, представників міської влади та небайдужих жителів громади. Кожен удар дзвону цього дня був нагадуванням: тих, хто не повернувся додому, не забули, а їхні родини не залишилися наодинці зі своїм болем.

Детальніше про те, як у Вільногірську пройшла акція “Дзвони Надії”, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Дзвін, що став голосом тих, кого чекають

Всеукраїнську акцію організувала громадська організація “Бджола Вільногірськ” спільно з родинами військовополонених та безвісти зниклих за підтримки Вільногірської міської ради.

На площі зібралися люди, яких об’єднала одна спільна надія – дочекатися своїх рідних. Хтось уже кілька років не має жодної звістки, хтось живе між офіційними повідомленнями та нескінченними зверненнями до державних органів, міжнародних організацій і Червоного Хреста. Але всі вони прийшли сюди, щоб нагадати: за словами “полонений” чи “безвісти зниклий” стоять живі люди та їхні сім’ї.

На заході були присутні представники родин військовополонених і безвісти зниклих, волонтери, ветерани, небайдужі мешканці громади. До акції долучилися й представниці редакції. Одна з них разом із донькою стояла серед учасників із фотографією свого безвісти зниклого батька, розділяючи біль інших родин.

“Поки лунає цей дзвін – живе наша надія”

Під час відкриття заходу ведуча подякувала всім, хто допоміг організувати акцію.

“Ми хочемо щиро подякувати громадській організації “Бджола Вільногірськ”, Вільногірській міській раді, міському голові Володимиру Василенку, волонтерам і кожному, хто сьогодні прийшов підтримати нас. Ваша небайдужість і ваші зусилля дають нам сили триматися. Ви доводите, що ми не наодинці зі своєю бідою. Поки лунає цей дзвін – живе наша надія. Ми боремося, пам’ятаємо і обов’язково дочекаємося”, – пролунало зі сцени.

Для тисяч українських сімей кожен день перетворився на боротьбу з невідомістю, а військовополонені та безвісти зниклі не повинні ставати лише статистикою чи сухими записами в документах.

“Кожен із них – це син, донька, чоловік, дружина, батько чи мати. Це живі люди, які щомиті чекають на порятунок”.

Чотири роки без жодної звістки

Серед присутніх була Лідія Черняк, яка вже понад чотири роки чекає на свого онука. Захисник зник безвісти під час оборони Маріуполя 25 березня 2022 року.

Жінка розповіла, що регулярно звертається до Координаційного штабу та Міжнародного комітету Червоного Хреста, однак досі не отримала жодної інформації про його долю.

За її словами, онук залишився сиротою ще в дитинстві, а вона допомагала його виховувати, підтримувала під час навчання та дорослого життя. Тепер її найбільше бажання – дізнатися хоча б якусь звістку про нього.

“Якщо не ми, то хто про них нагадає?”

На акцію прийшла Ольга Ющенко, її чоловік був мобілізований восени 2025 року, а вже навесні 2026-го зник безвісти на Покровському напрямку.

Жінка розповіла, що постійно звертається до міжнародних організацій, пише листи до Координаційного штабу, Червоного Хреста, Міністерства оборони України, а також до представників інших держав, сподіваючись отримати будь-яку інформацію.

На її переконання, такі акції потрібні насамперед для того, щоб суспільство не забувало про тих, кого досі шукають.

“Якщо не ми, то ніхто про них не нагадає”, – сказала вона.

Родини закликають не мовчати

Ще одна учасниця заходу розповіла про свого чоловіка Романа, який уже майже три роки перебуває у підтвердженому російському полоні.

Вона переконана, що родинам потрібно постійно звертатися до Координаційного штабу, СБУ, Міжнародного комітету Червоного Хреста, ООН та інших міжнародних структур, аби їхніх рідних не переставали шукати.

Інші жінки також ділилися своїми історіями. Хтось уже кілька років живе в очікуванні, хтось продовжує писати десятки звернень і листів, хтось щодня переглядає списки звільнених, сподіваючись побачити знайоме прізвище.

“У нашій громаді про нас майже не говорять”

Одними з найемоційніших стали слова Сніжани Мишко, чоловік якої безвісти зник понад три з половиною роки тому.

Вона зізналася, що довгий час чекала, коли у Вільногірську з’являться подібні заходи підтримки.

За її словами, у багатьох містах України вже існують символічні місця пам’яті, регулярно проходять акції на підтримку полонених і безвісти зниклих. У Вільногірську ж, говорить жінка, родини часто залишаються непоміченими.

“У нашій громаді якось не прийнято згадувати безвісти зниклих і полонених. Наче їх не існує. І нас, їхні родини, теж. Я дуже вдячна організаторам, що вони зробили таку акцію вперше. Можливо, після неї на це звернуть більше уваги”, – сказала Сніжана.

Саме ці слова стали одним із найсильніших нагадувань про те, чому подібні заходи важливі не лише для самих родин, а й для всієї громади.

Дзвіночки з іменами тих, кого чекають

Завершилася акція символічною частиною.

Учасники підійшли до інсталяції й почепили невеликі дзвіночки з іменами своїх рідних – військовополонених та безвісти зниклих захисників.

Кожен дзвіночок став окремою історією. Окремою надією. Окремим нагадуванням, що вдома на них чекають.

Для Вільногірська ця акція стала першою, але її учасники висловлювали сподівання, що “Дзвони Надії” стануть традицією громади. Адже поки звучить дзвін, звучать і голоси тих, хто не дозволяє забути своїх близьких. А значить – живе й надія на їхнє повернення.

Читайте також:

У Вільногірську звання почесного громадянина отримають троє військових (посмертно)