Хто несе відповідальність за бювети у Вільногірську, на утримання яких витрачено майже 700 тисяч гривень?

Проблеми з подачею води на бюветі біля Палацу культури та спорту тривають вже три тижні, і досі працює лише один кран. Така ж ситуація спостерігається на бюветі біля ліцею №4. Попри неодноразові звернення до міської ради, ніякої конкретної інформації щодо заходів для забезпечення безперебійної роботи не надано. Історію всіх наших звернень та останню відповідь від балансоутримувачів ми детально виклали в цьому матеріалі.

Більше на Вільногірськ IN.UA. 

Важливість бюветів

Оскільки більшість містян уникають вживати воду з крана через її мутність і неприємний запах, бювети мають велику популярність в громаді. Тут можна безплатно набрати чисту питну воду, що є особливо важливим для пенсіонерів та людей із невисоким рівнем доходу.

Оскільки ця думка може бути суб’єктивною, для оцінки реального попиту на воду, ми звернулися до міської ради з припущенням, що на бюветах встановлені лічильники. Однак запит був переадресований до балансоутримувачів.

Комунальне підприємство, яке зараз обслуговує бювети — УК “КП “Жилкомсервіс” — повідомило, що не має інформації про наявність лічильників, хоча в їхньому штаті є працівник, який відповідає за обслуговування одного з бюветів. Відповіді на питання про те, чи планують вони проводити планові ремонти або інші заходи для попередження поломок чи оперативного реагування на них, ми не отримали.

Нагадаємо, що під час ламання бювету біля Палацу культури та спорту на деталі для ремонту довелося чекати довгий час.

З відповіді УК “КП “Жилкомсервіс” стало відомо, що огляд одного з бюветів здійснюється лише раз на добу. Щодо інших бюветів ситуація залишається незрозумілою — хто за них відповідає?

“В межах компетенції повідомляємо, що споживання та відповідний облік води, яка забезпечує роботу бювету, розташованого в районі житлового будинку №30/21 по вул. Садовій у м. Вільногірськ, Кам’янського району Дніпропетровської області, зі сторонніх джерел відсутнє. Вода, що використовується для потреб бювету, надходить зі свердловини, яка є невід’ємною частиною технологічної схеми водопостачання бювету, розташованого в зазначеному районі”, – директор КП “УК “Жилкомсервіс” Іван Буряк. 

Чому КП “УК “Жилкомсервіс” досі не поінформоване про це, або чому КП “Енергоефект” ще не передало обладнання, — жодних пояснень не надано.

Скільки коштів виділяють на утримання бюветів?

Міська рада повідомила, що з 1 січня до 1 вересня 2024 року на забезпечення роботи бюветів витрачено 695073,45 гривні. Ці кошти були перераховані підприємству КП “Енергоефект”, яке наразі перебуває в стадії реорганізації. Однак, на що саме витрачені ці кошти, не вказано. Дослівно повідомили: 

“За період з 01.01.2024 р. по 01.09.2024 р. для бюветів підприємства КП “Енергоефект” було отримано суму 695073,45 гривні”. 

Саме це підприємство – КП Енергоефект обслуговувало бювети. І голова ліквідаційної комісії Віталій Федоренко не може надати чіткої інформації, щодо планових ремонтів і забезпечення безперебійної роботи бюветів. Він заявив, що відношення до ремонту не має, а займається виключно процесом ліквідації підприємства. Ми взяли коментарі у юристів, які навпаки пояснюють, що ця посада передбачає наявність розуміння про стан майна, яке передається.

«Голова ліквідаційної комісії повинен бути в курсі справ стану підприємства та майна, яке перебуває на його балансі та вживати заходів щодо недопущення втрати, знецінення активів підприємства. Разом з тим, законодавчі акти прямо не вказують обов’язок ліквідаційної  комісії відновлювати неробоче майно тощо, тобто вони оперують тим майном яке є, та передають наступнику, або продають», – прокоментував адвокат, медіаюрист ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов. 

Виявилось, що в цьому питанні ми не можемо знайти відповідальних. Два комунальних підприємства, підпорядковані міській раді, отримують кошти з бюджету, проте навіть сама міська рада не може визначити, хто відповідальний за бювети та як забезпечити мешканцям безперебійну подачу чистої води.

Тож ми знову звертаємося до Вільногірської міської ради з проханням проінформувати громадськість про актуальний стан бюветів.

Читайте далі.

Читайте також:

• Вода в Вільногірську подорожчає: аналіз нових тарифів та їх порівняння з іншими містами
• Чому у Вільногірську тече мутна вода (ОНОВЛЕНО)

Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у громадах. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA

Освітню ініціативу започаткували у 2025 році. Стартовий курс з 10 занять пройшли 20 учасників. Більшість з них продовжили навчання у форматі розмовного клубу. 

Наразі заняття поновили. Вони проходять у Дніпрі на базі Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки” Дніпропетровської обласної ради” за адресою Набережна Перемоги, 26. Уроки відбуваються раз на тиждень, щопʼятниці. Вони тривають в адаптованому форматі з урахуванням потреб людей з порушеннями зору. 

За словами директора Центру соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради Євгенія Таранцова, наразі заняття можливі лише у Дніпрі. 

“Наш ресурс дозволяє робити це на нашій базі”, — каже Таранцов. 

Але організатори хочуть, аби подібні заняття з’явилися безпосередньо у громадах області.

“Звичайно, ми шукаємо можливості, партнерів, які хотіли б долучитися. Ми б навчили, як це робити в громадах. Це був би ідеальний варіант”, — розповідає він. 

Своєю метою Євгеній Таранцов називає надання доступу до знань та нових навичок людям. 

Також директор зазначає, що центр має запит на онлайн-заняття. 

“Я думаю, що це реально і варто спробувати”, — додає директор Центру соціальної допомоги та підтримки. 

Робота над онлайн-форматом занять розпочнеться вже наступного тижня. Редакція Вільногірськ IN.UA слідкуватиме за оновленнями та повідомлятиме про них.

Читайте також:

Ваучер на навчання від Державної служби зайнятості: нові можливості для кар’єри українців

Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з дітьми, попри відсутність умов, фінансування та повноцінної інфраструктури.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Олександру Чередниченко  65 років, у Кремінній він працював у депо Попасної. Чоловік виїхав з Луганської області навесні 2022 року.

“Ми приїхали сюди 11-го, а зареєструвалися 12-го квітня 2022 року”, – каже Олександр. 

Перший час родина була розділена. 

“Спочатку відправили доньку та онучку у Львівську область. А потім вони приїхали (в Вільногірськ – ред.) влітку 2022 року”, – розповідає герой. 

Футбол у його житті з’явився задовго до війни. Тренерську діяльність він почав ще у далекому 1993 році в місті Кремінна, хоча в певний період був змушений зробити паузу.

“Футбольним тренером я працював з 1993 по 2001 рік”, – стверджує чоловік. 

Він тренував хлопців 1979 – 1988 року народження. Разом з командою вони досягли чималих результатів. 

“У 1993 році ми почали тренуватися, а вже навесні 1994 року вони грали на чемпіонаті області”, – розповідає тренер Олександр. 

Вихованці того часу з теплотою згадують свого тренера. Одного з них ми розшукали. Ним виявився неодноразовий герой наших публікацій, начальник 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Денис Сіленко. 

“Олександр Григорович прийшов в мою школу у 1996 році, мені було 12 років. Він прийшов як молода людина, яка хоче займатися з хлопчиками футболом, – каже колишній вихованець Денис Сіленко. – Тоді ми всі думали, що це його основна робота. Але з роками ми дізналися, що це його неоплачувана, на добровільних засадах робота, яку він виконував у вільний час. Тобто він мав основне місце роботи на залізній дорозі, в пʼяти кілометрах від моєї школи, але футболом з нами він займався як людина, яка любить спорт та дітей. Окрім тренера, він є дипломованим суддею і досі їздить та судить матчі. Інакше кажучи, він з футболом усе своє життя”. 

Олександр памʼятає кожного свого гравця. 

“Я пам’ятаю своїх гравців поіменно. Деяким із них уже за сорок, але ми досі підтримуємо зв’язок”, – каже футбольний тренер. 

Пізніше він вступив на роботу в Рубіжне та мешкав там, тому тренерську карʼєру довелося призупинити до самого 2022 року. 

Тренерська карʼєра у Вільногірську

Тренувати у Вільногірську Олександра запросила одна його місцева знайома, на ім’я Юлія. Усі заняття, як і раніше, тренер проводить безкоштовно, як волонтер. 

“Вона дізналася, що я був тренером колись, і запросила мене тренувати дітей-переселенців. І ми почали тренуватися в пʼятому ліцеї”, – ділиться тренер. 

Пізніше тренування довелося перенести на маленьке поле за пʼятим ліцеєм. Тобто тренування проходили на вулиці. 

“Це вважається “дворовим” футболом”, – каже тренер.

Наразі, взимку, тренувань немає. 

“Я кажу, що ми можемо і взимку тренуватися на вулиці, але батьки говорять, що вони своїх дітей не пустять”, – зізнається Олександр. 

За словами тренера, для того, що тренуватися у спортзалі треба платити гроші, але на це поки немає можливості. 

“У багатьох батьки – військові, інші діти — сироти, тобто вони не можуть платити”, – стверджує герой нашого матеріалу. 

Таким, чином найбільшою проблемою наразі є місце для тренування. 

“Коли був дощ теплий, ми продовжували тренуватися. А коли холодний вже перед зимою – ходили під дах пʼятого ліцею та чекали”, – каже герой. 

Найбільше задоволення в роботі тренера для Олександра — це самі діти.

“Коли працюєш із дітьми, отримуєш від них енергію. Моя енергія — їм, їхня — мені”, – каже Олександр. 

Свою тренерську філософію пояснює так: “Якщо пальці розчепірені — нічого не вийде. А якщо всі зібрані в кулак — тоді команда проб’ється. Футбол — це атака і захист разом. У команді все має бути як кулак”.

Читайте також:

Від шкільних років до тренерських вершин: історія Валерія Должикова з Вільногірська